Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/12594/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа №910/12594/24за позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України

до фізичної особи-підприємця Седякова Сергія Геннадійовича

про стягнення 483 180 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України з позовом до фізичної особи-підприємця Седякова Сергія Геннадійовича про стягнення орендної плати 402 623,31 грн, інфляційні збитки в розмірі 34 240,01 грн, пеню в розмірі 46 317,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.04.2019 №8403 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 про відкриття провадження у справі №910/12594/24 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді" ст. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/12594/24 (суддя Зеленіна Н.І.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторін: 16.10.2024.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 16.10.2024.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.04.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Седяковим Сергієм Геннадійовичем (далі - товариство, відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8403 (далі - договір).

За умовами вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 240,70 кв.м. (на 1-му поверсі будівлі, літера А), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, реєстровий номер 14297707.1.ЛУЮЧЕК043 та перебуває на балансі Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», код ЄРДПОУ 14297707 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 листопада 2018 року і становить 5 893 584,00 грн. без урахування ПДВ.

На виконання договору, між РВ ФДМУ по м. Києву та фізичною особою-підприємцем Седяковим Сергієм Геннадійовичем 08.04.2019 підписано акт приймання-передавання в оренду нерухомого майна по вул. Еспланадній, 42 у м. Києві.

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення закладу громадського харчування (їдальні), який не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Пунктом 2.1 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. п. 3.1 - 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2019 року - 30150,70 грн.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди березень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень місяць 2019 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За змістом п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.3 договору, одним з обов`язків орендаря є своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022, передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.09.2022 звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях, зокрема м. Києва.

Отже, за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 орендар був звільнений від орендної плати.

3 жовтня 2022 року нарахування орендної плати було поновлено, як і обов`язок сплати орендних платежів, передбачений Законом «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX (далі - Закон про оренду).

У зв`язку з фактичною наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати, позивач вже звертався до ФОП Седякова С.Г. із листом від 08.02.2023 № 30-05/966 щодо порушення останнім умов договору оренди в частині несвоєчасного внесення орендної плати до державного бюджету України та попереджав орендаря, що у разі невиконання зазначених вимог Регіональне відділення розпочне претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Відповіді на вказаний лист не надходило.

В подальшому фахівцями Регіонального відділення (відділом контролю за договорами оренди та умов використання державного майна Регіонального відділення) в присутності представника Міністерства молоді та спорту України Куреленко Н.В. 17.03.2023 було проведено періодичний комплексний огляд об`єкта оренди загальною площею - 240,7 кв.м., що розміщене на 1 (першому) поверсі будівлі по вул. Еспланадна, 42, м. Києва щодо виконання умов договору оренди, за результатами якого було встановлено, що орендар порушує п.5.3. договору - своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

За результатами проведеного періодичного комплексного огляду об`єкта оренди Регіональне відділення листом від 25.04.2023 №30-06/2738 звернулось до орендаря з питанням щодо необхідності надання пояснень та усунення порушень умов договору, які були зафіксовані за результатами здійснення періодичного комплексного і огляду об`єкта.

Відповіді на вказаний лист не надходило.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди, він укладений строком на 2 роки 11 місяців та діє з 08.04.2019 до 08.03.2022 включно.

B подальшому орендарем на адресу Регіонального відділення були подані заяви від 01.12.2021 № б/н та від 23.12.2021 № б/н про продовження строку дії договору оренди.

Крім того, позивач листом від 20.01.2022 №30-06/459 повідомив орендаря, що 10.12.2020 набрав чинності Закон України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2», положення якого передбачають, що строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його їх закінчення.

Таким чином, враховуючи мету використання об`єкта оренди, дію договору оренди від 08.04.2019 №8403 було продовжено на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його їх закінчення.

Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, станом на момент пред`явлення позову договір оренди є чинним, а отже ФОП Седяков С.Г. зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Однак, згідно з інформацією РВ ФДМУ по місту Києву від 13.06.2024 та 01.10.2024, всупереч вимогам чинного законодавства та умов п. 3.6., 5.3. договору оренди, відповідач свій обов`язок щодо своєчасного і повного внесення орендної плати до Державного бюджету України за користування державним майном не виконує, у зв`язку з чим станом на 27.09.2024 у нього виникла заборгованість з орендної плати за 24 місяці у розмірі 402 623,31 грн та інфляційних збитків в розмірі 34 240,01 грн.

Також на підставі пунктів 3.7. договору оренди Регіональним відділенням було нараховано орендарю пеню в розмірі 46 317,40 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості з орендної плати до державного бюджету по договору оренди № 8403 від 08.04.2019 станом на 27.09.2024.

Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви, позов подано керівником Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а позовні вимоги аргументовано несплатою відповідачем орендної плати за користування державним нерухомим майном - нежитлові приміщення загальною площею 240,70 кв. м

В обґрунтування наявності підстав представництва, прокуратурою зазначається про порушення економічних інтересів держави, оскільки метою укладення договору оренди є отримання коштів за надання у строкове платне користування майна, а не безкоштовне його використання орендарем для проведення власної господарської діяльності, після припинення такого договору.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на час укладення договору) та ч. 2 ст. 4 чинного закону, який регулює спірні правовідносини, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з п. 1 «Положення про Регіональне від ділення Фонду державного майна України по м. Києву», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 № 712 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 3 Положення визначено, що завдання регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду державного майна України, зокрема у сфері оренди державного майна.

У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема, здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням (п. 5.3 Положення).

Отже, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, яке має право та обов`язок контролювати виконання орендарями своїх обов`язків за договорами оренди державного майна та є стороною укладеного з відповідачем договору оренди.

На виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував неналежне здійснення Фондом держмайна захисту інтересів держави.

Печерською окружною прокуратурою міста Києва направлений лист №57-6781ВИХ-24 від 05.09.2024 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини, на яких ґрунтуються доводи керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва щодо підстав для представництва держави у суді в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

З огляду на викладене твердження відповідача щодо відсутності процесуальної дієздатності керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва щодо права на звернення до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву не знайшли свого підтвердження.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вказаного договору 208.04.2019 між РВ ФДМУ по місту Києву та фізичною особою-підприємцем Седяковим Сергієм Геннадійовичем підписано акт приймання-передавання орендованого майна по вул. Еспланадна, 42 у місті Києві.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

З долученого прокурором розрахунку заборгованості вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати у розмірі 402 623,31 грн та інфляційні збитки у розмірі та 34 240,01 грн.

Будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання в частині сплати орендної плати у розмірі 402 623,31 грн, вимоги прокурора про стягнення суми заборгованості в розмірі 402 623,31 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також прокурором заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 46 317,40 грн та інфляційні збитки у сумі 34 240,01 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то прокурором правомірно здійснено нарахування пені та інфляційних втрат.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, в межах визначених позивачем періодів, суд дійшов висновку про правильність її нарахування, а відтак сума пені у розмірі 46 317,40 грн підлягає стягненню.

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат є вірною та становить 34 240,01 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Седякова Сергія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Шевченківському районі м. Києва, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р: UA 778999980313020094000026011, КЕКД:22080300) заборгованість з орендної плати у розмірі 402 623 (чотириста дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 34 240 (тридцять чотири тисячы двысты сорок) грн. 01 коп., пеня у розмірі 46 317 (сорок шість тисяч триста сімнадцять) грн. 40 коп.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Седякова Сергія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) витрати зі сплати судового збору у сумі 5798 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 16 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна