Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/10907/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа № 910/10907/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/10907/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтмаркет сервіс"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант - фарм"</a>;

про стягнення 185 263,65 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софтмаркет сервіс"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-фарм заборгованість та штрафні санкції за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 05.10.2020 № 051020/ІКП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10907/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2024 була направлена сторонам в їх відповідні електронні кабінети в системі "Електронний суд", та яка була ними отримана 11.09.2024, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софтмаркет сервіс" (далі також - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамант - фарм" (далі також - відповідач, замовник) укладено договір № 051020/ІКП про надання інформаційно-консультаційних послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги (надалі по тексту - Послуги), а саме:

- інформаційно-консультаційні послуги;

- доопрацювання комп`ютерної програми 1С:Підприємство;

- Бітрікс24;

- розробка інтернет-сайту;

- адміністрування серверів та локальних ПК.

Згідно з п. 2.1. договору, замовник здійснює розрахунки за цим договором в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник здійснює 50% передплату рахунків на оплату, що виставляються виконавцем до початку робіт. Після надання послуг замовник здійснює остаточний розрахунок з виконавцем, але не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання акту надання послуг.

Як визначено п. 2.2. договору, за домовленістю сторін, вартість інформаційно-консультаційних послуг зазначається в рахунках на оплату, виставлених замовнику.

За умовами п. 3.1. договору, факт надання послуг впровадження засвідчується Актом надання послуг. Після завершення робіт виконавець надає замовнику акт надання послуг за виконані роботи.

Як передбачено п. 3.2. договору, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дня отримання від виконавця акту надання послуг, повинен підписати наданий акт, або направити виконавцю письмову вмотивовану відмову від його підписання.

За змістом п. 3.3. договору, в разі, якщо замовник не виконає вимоги п. 3.2. цього договору у визначений строк, послуги, зазначені в акті, що підписаний виконавцем в односторонньому порядку, вважаються належним чином прийнятими і підлягають оплаті замовником.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що за взаємною згодою та домовленістю сторін документи та/або скановані копії документів, рахунки, акти надання послуг, звіти, листи, повідомлення та інші документи надіслані через системи електронного документообігу, на електронні адреси сторін (замовника diamondpharm17@gmail.com та виконавця info@assoft.com.ua) та відправлені поштовими службами вважаються належним чином надісланими та врученими іншій стороні.

У п. 4.2.3. договору сторони погодили обов`язки замовника, який, зокрема, зобов`язаний здійснювати своєчасне приймання послуг та їх оплату у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 05 жовтня 2021 року. Та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

05.10.2020 між сторонами також укладено договір про використання електронних документів із застосуванням електронного підпису від 05.10.2020, відповідно до п. 2.1. якого, цим договором сторони погоджуються з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом - договори), здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними електронним цифровим підписом (ЕЦП) або кваліфікованим електронним підписом (КЕП) в порядку, обумовленому цим договором.

Додатковою угодою №2 від 01.10.2021 до договору зазначено, що в зв`язку з закінченням строку дії договору сторони погодились про наступне: 1. Зміни до договору: 1. Продовжити строк дії договору № 051020/ІКП про надання послуг від 05 жовтня 2020 року на один рік. Договір діє до 05 жовтня 2022 року.

Положенням додаткової угоди №3 від 04.10.2022 до Договору визначено, що в зв`язку із закінченням строку дії договору сторони погодились про наступне: 1. Зміни до договору: 1. Продовжити строк дії договору № 051020/ІКП про надання послуг від 05 жовтня 2020 року на один рік. Договір діє до 05 жовтня 2023 року.

Пунктом 1 додаткової угоди № 4 від 04.10.2023 до договору визначено, що на виконання положень пункту 9.2. договору та з метою продовження строку його дії і подальшої співпраці Сторони дійшли згоди внести зміни до договору виклавши пункт 10.1. договору у наступній редакції: « 10.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 05 жовтня 2024 року, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після закінчення дії цього договору він автоматично продовжується (пролонгується) на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна сторона не повідомила іншу сторону про його припинення за 10 (десять) календарних днів до дати закінчення терміну договору. Кількість пролонгацій договору є необмеженою, якщо сторони письмово не дійшли згоди про інше.

Як вказує позивач, у відповідача існує факт порушення зобов`язання за договором у вигляді основної заборгованості у розмірі 174 466 гривень 40 копійок за надані послуги, які останній у строк, передбачений договором не оплатив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між сторонами складено та підписано наступні акти надання послуг:

- № 19 від 03.03.2023 на суму 6 120,00 грн;

- № 39 від 07.04.2023 на суму 3 240,00 грн;

- № 69 від 13.06.2023 на суму 32 760,00 грн;

- № 172 від 14.06.2023 на суму 59 000,00 грн;

- № 178 від 04.07.2023 на суму 18 720,00 грн;

- № 203 від 08.08.2023 на суму 12 240,00 грн;

- № 224 від 11.09.2023 на суму 6 840,00 грн;

- № 259 від 08.11.2023 на суму 5 760,00 грн;

- № 276 від 05.12.2023 на суму 11 160,00 грн;

- № 5 від 31.01.2024 на суму 12 180,00 грн;

- № 16 від 31.01.2024 на суму 4 200,00 грн;

- № 110 від 01.03.2024 на суму 10 710,00 грн;

- № 128 від 01.04.2024 на суму 28 560,00 грн;

- № 193 від 07.06.2024 на суму 6 930,00 грн;

- № 203 від 02.07.2024 на суму 14 070,00 грн.

Вказані акти підписано з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) та/або кваліфікованого електронного підпису (КЕП), уповноваженими представниками сторін.

Щодо акту надання послуг № 161 від 03.05.2024 на суму 22 260,00 грн суд вказує таке.

Суд зазначає, що за умовами п. 3.1. договору, факт надання послуг впровадження засвідчується актом надання послуг. Після завершення робіт виконавець надає замовнику акт надання послуг за виконані роботи.

Як передбачено п. 3.2. договору, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дня отримання від виконавця акту надання послуг, повинен підписати наданий акт, або направити виконавцю письмову вмотивовану відмову від його підписання.

Як вбачається з вказаного акту, його підписано електронним підписом лише зі сторони позивача.

При цьому, як вбачається із скріншоту реєстру електронних документів, вказаний акт направлявся відповідачу.

За змістом п. 3.3. договору, в разі, якщо замовник не виконає вимоги п. 3.2. цього договору у визначений строк, послуги, зазначені в акті, що підписаний виконавцем в односторонньому порядку, вважаються належним чином прийнятими і підлягають оплаті замовником.

Суд вказує, що заперечень щодо акту надання послуг № 161 від 03.05.2024 на суму 22 260,00 грн відповідач вмотивовану відмову від його підписання позивачу не направляв. Доказів вказаного матеріали справи не містять.

Аналогічні висновки суд робить і щодо акту надання послуг № 289 від 01.08.2024 на суму 7 560,00 грн.

А відтак, враховуючи положення п. 3.2., 3.3. договору, акти надання послуг № 161 від 03.05.2024 на суму 22 260,00 грн та 289 від 01.08.2024 на суму 7 560,00 грн вважаються належним чином прийнятими і підлягають оплаті замовником.

Крім того, позивачем висталено відповідачеві наступні рахунки на оплату: №15 від 03.03.2023, №41 від 07.04.2023, №62 від 23.05.2023, №177 від 13.06.2023, №189 від 04.07.2023, №206 від 08.08.2023, №229 від 11.09.2023, №267 від 08.11.2023, №276 від 05.12.2023, №6 від 03.01.2024, №20 від 01.02.2024, №69 від 01.03.2024, №184 від 01.04.2024, №218 від 03.05.2024, №229 від 07.06.2024, №240 від 02.07.2024, № 327 від 01.08.2024.

При цьому, сторонами також було складено та підписано електронними підписами уповноважених представників акти звірки взаємних розрахунків за наступні періоди: 01.01.2022 - 22.11.2023, 01.01.2023 - 18.04.2024.

В свою чергу, суд вказує, що акти звірки взаємних розрахунків за періоди 01.01.2023-29.07.2024, 01.01.2023-04.09.2024 підписані тільки позивачем.

Однак, в силу положень п. 3.2., 3.3. договору, акти звірки взаємних розрахунків за періоди 01.01.2023-29.07.2024, 01.01.2023-04.09.2024 вважаються підписаними зі сторони відповідача.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем надано відповідачеві послуг загальною вартістю 385 750,00 грн.

Крім того суд вказує, що відповідачем сплачено на користь відповідача 211 283,60 грн, про що свідчить відповідна банківська виписка.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем, останнім було складено претензію № 1/20 від 29.07.2024 про сплату грошових коштів за фактично надані послуги, яку було направлено відповідачеві 31.07.2024 цінним листом з описом вкладення № 0312600016425.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 174 466,40 грн визнається судом обґрунтованою.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті внесків на утримання будинку позивач просить стягнути 6 965,35 грн інфляційних втрат та 3 831,90 грн трьох процентів річних.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.1. договору, замовник здійснює розрахунки за цим договором в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник здійснює 50% передплату рахунків на оплату, що виставляються виконавцем до початку робіт. Після надання послуг замовник здійснює остаточний розрахунок з виконавцем, але не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання акту надання послуг.

Як було встановлено судом, відповідач частково сплатив заборгованість.

При цьому, як вбачається з банківської виписки, в порушення п. 2.1. договору, оплати вартості наданих позивачем послуг сплачували з порушенням строку, встановленого на їх оплату.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 6 965,35 грн інфляційних втрат та 3 831,90 грн 3% річних, відповідно за визначений позивачем період.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

В порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано до суду акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат.

Положення ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачають надання детального опису саме наданих (виконаних) адвокатом послуг (робіт).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При цьому суд вказує, що позовна заява, подана до суду, складена директором позивача, Довгополом Володимиром Григоровичем.

За умовами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд вказує, що позивачем, у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не було зроблено жодної заяви, що докази понесення судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Враховуючи вище викладене, та те, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договору про надання правової допомоги, детального опису виконаних робіт, платіжних доручень, квитанцій, актів приймання-передачі наданих послуг тощо), вимоги позивача про стягнення 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант - фарм"</a> (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 6, ідентифікаційний код 41404407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтмаркет сервіс"</a> (03126, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 40, квартира 16, ідентифікаційний код 38547290) 174 466 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят шість) грн 40 коп. заборгованості, 6 965 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 35 коп. інфляційних втрат, 3 831 (три тисячі вісімсот тридцять одна) грн 90 коп. трьох процентів річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко