Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/11190/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа № 910/11190/24За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост"

про стягнення 238774,14 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост" про стягнення 238774,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 10086-ПУ-УМТС-Т від 01.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/11190/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

02.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, мотивуючи наявністю форс-мажорних обставин.

03.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача, вказуючи на їх недоведеність.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост" (постачальник) укладено договір поставки № 10086-ПУ-УМТС-Т, відповідно до п. 1.1., 1.2 якого, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в Договорі і Специфікаціях до нього. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що йому постачається у власність, згідно з умовами даного договору.

Даний договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2022 включно (п. 8.1 договору).

31.05.2022 Сторони уклали Специфікацію до Договору, визначивши у ній найменування, кількість та строк поставки Продукції. Згідно специфікації товар вартістю 2894232,00 грн з ПДВ мав бути поставлений у строк до 09.07.2022, а товар вартістю 1710228,00 грн з ПДВ підлягав поставці у строк до 19.07.2022.

В підтвердження обставин поставки товару до матеріалів справи долучено видаткові накладні: № 239 від 14.07.2022 на суму 2894232,00 грн, № 285 від 04.08.2022 на суму 1710228,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно специфікації товар вартістю 2894232,00 грн з ПДВ мав бути поставлений у строк до 09.07.2022, а товар вартістю 1710228,00 грн з ПДВ підлягав поставці у строк до 19.07.2022.

Матеріалами справи підтверджено поставку товару на суму 2894232,00 грн - 14.07.2022, а на суму 1710228,00 грн - 04.08.2022.

Отже, відповідач допустив прострочення поставки товару з 10.07.2022 по 13.07.2022 та з 20.07.2022 по 03.08.2022.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8551,14 грн за період 30.07.2022 по 03.08.2022 та штраф у розмірі 230223,00 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі не поставки Продукції або її поставки з порушенням строків, передбачених Договором або відповідною Специфікацією, Постачальник несе наступну відповідальність: 6.2.1. у разі не поставки продукції чи прострочення поставки продукції Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості Продукції, що підлягає поставці за відповідною Специфікацією; 6.2.2 у випадку, якщо не поставка продукції чи прострочення поставки продукції буде перевищувати 10 календарних днів, то постачальник, починаючи з 11 календарного дня, сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції, чи продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 8551,14 грн і штрафу у розмірі 230223,00 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

В пункті 7.2. договору перелічені обставини, настання яких сторони визначили як форс-мажор.

Пункт 7.3. договору встановлює, що сторона, яка не може виконати свої зобов`язання за даним договором за умов, передбачених п. 7.2 даного договору, зобов`язана повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі в розумний строк, з подальшим наданням документа, відповідно до п. 7.4. цього Договору.

Згідно п. 7.4. договору сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органу України.

Відповідачем не дотримано порядку, передбаченого договором, щодо повідомлення та підтвердження форс-мажорних обставин. Як і не надано доказів, що відповідні обставини безпосередньо вплинули на виконання ним своїх зобов`язань.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 4.2 договору умови поставки продукції - DDP (ІНКОТЕРМС 2010), з урахуванням умов та застережень, що містяться в даному договорі чи/та відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі видатки, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в обумовлене місце призначення.

Отже, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити продукцію в обмовлене сторонами місце призначення.

Специфікація до договору, в якій обумовлене місце поставки продукції - м. Павлоград, була підписана сторонами 31.05.2022, тобто після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.

Отже, відповідач, беручи на себе зобов`язання з поставки продукції до міста Павлоград, мав усвідомлювати можливі наслідки та обставини, пов`язані з війною.

Суд відзначає, що наразі постійним обстрілам після 24.02.2024 піддається вся територія України.

В зв`язку з зазначеним, заперечення відповідача не впливають на результат вирішення спору.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2865,29 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції № 3635466 від 09.09.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3581,61 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (2865,29 грн). У зв`язку з означеним позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому надмірно сплаченого судового збору у сумі 716,32 грн.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост" (03049, м. Київ, вул. Шовкуненка, буд. 8/20, кв 52, ідентифікаційний код 33400188) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код 00178353) штраф у розмірі 230223 (двісті тридцять тисяч двісті двадцять три) грн 00 коп., пеню у розмірі 8551 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) грн 14 коп., судовий збір у розмірі 2865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн 29 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко