Ухвала

від 25.10.2024 по справі 911/2308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" жовтня 2024 р. Справа № 911/2308/23 (369/4028/23)

за позовом ОСОБА_1 , смт. Гришківці

до ОСОБА_2 , с. Софіївська Борщагівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Керуючого реструктуризацією майна боржника арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою боржника ОСОБА_2 про неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2024 р. № 369/4028/23справу направлено до господарського суду Київської області.

Матеріали справи № 369/4028/23 надійшли до господарського суду Київської області 08.08.2024 р. та, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.08.2024 р., передані для розгляду судді Лопатіну А.В., в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_2 , справі присвоєно номер 911/2308/23 (369/4028/23).

Ухвалою господарського суду від 12.08.2024 р. прийнято до свого провадження справу № 911/2308/23 (369/4028/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.10.2024 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.

09.10.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_2 надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2024 р. заяву представника ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду задоволено; позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

22.10.2024 р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2024 р. розгляд клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову призначено на 25.10.2024 р.

У судове засідання з`явився уповноважений представник відповідача ОСОБА_2 , уповноважений представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що неявка належним чином повідомленого про місце, дату та час судового засідання позивача не перешкоджає розгляду клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову та не є, виходячи з аналізу положень процесуального законодавства підставою для відкладення судового засідання, суд дійшов до висновку про можливість розгляду вказаного клопотання у цьому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав:

Так, адвокатом Тарасовим С.О. в інтересах громадянки ОСОБА_2 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яким він просить суд скасувати у справі № 911/2008/23 (369/4028/23) заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 27.03.2023 р. (справа № 369/4028/23).

Вказане клопотання вмотивоване тим, що 27.03.2023 р. ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/4028/23 вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1157350232224.

20.02.2024 р. вказана справа № 369/4028/23 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області передана на розгляд господарському суду Київської області,у зв`язку з відкриттям 14.02.2024 р. відносно громадянки ОСОБА_2 справи про неплатоспроможність.

08.08.2024 р. до господарського суду Київської області від Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла справа № 369/4028/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2024 р., виходячи з положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, прийнято до свого провадження справу № 911/2308/23 (369/4028/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , як таку, стороною у якій є боржник у справі про неплатоспроможність.

У подальшому, ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2024 р. заяву представника ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду задоволено; позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Враховуючи викладене, заявник, посилаючись на частину дев`яту ст. 145 ГПК України, наполягає на скасуванні у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 27.03.2023 р. у справі № 369/4028/23.

Водночас, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. за заявою ОСОБА_2 відкрито провадження у справі про її неплатоспроможність. Зазначеною ухвалою господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, керуючись положеннями частини п`ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, судом було вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів, шляхом заборони ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відчужувати майно.

Дослідивши матеріали справи 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , судом встановлено, що 14.03.2024 р. ОСОБА_1 було подано кредиторську заяву з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_2 , що виникли на підставі того ж договору, у зв`язку з невиконанням якого заявлено ОСОБА_1 позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу, що є предметом розгляду у справі № 369/4028/23.

Саме, з огляду на викладене, керуючись вимогами частини четвертої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд Київської області залишив без розгляду позов громадянина ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_2 про стягнення 536 825,40 грн. (ухвала ГСКО від 09.10.2024 р. у справі № 911/2308/23 (369/4028/23).

Частиною дев`ятою ст. 145 ГПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Стаття 226 ГПК України серед переліку підстав для залишення позову без розгляду не містить норми, викладеної в четвертій частині ст. 7 КУПБ: "У разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду".

Проте, судом враховано, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 (позивач у цій справі) та боржником ОСОБА_2 (відповідач у цій справі) не припинили своє існування, в даному випадку, змінився лише порядок вирішення їх спору. При цьому, у ОСОБА_1 , як заявника кредиторської заяви відсутнє право на звернення до суду із вмотивованим клопотанням про забезпечення вимог кредиторів боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , оскільки, відповідно до положень ст. 118 Кодексу України з процедур банкрутства, таким правом наділені сторони у справі про неплатоспроможність, а згідно зі ст. 1 зазначеного Кодексу сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Водночас, слід врахувати, що статусу кредитора особа набуває лише після розгляду та визнання у справі про неплатоспроможність її грошових вимог, а відтак, оскільки наразі триває розгляд кредиторських вимог, в тому числі ОСОБА_1 , останній відповідного статусу не набув.

Крім того, суд враховує, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/4028/23 про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, площею 0,1002 гектар, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1157350232224 набрала законної сили, була постановлена 27.03.2023 р., тобто ДО відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (14.02.2024 р.), отже, господарським судом враховано, що така ухвала під час її постановлення не порушувала процедуру розгляду справи про неплатоспроможність боржника.

Також, судом враховано, що у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , крім заяви про визнання кредиторських вимог громадянина ОСОБА_1 (позивач у цій справі), було заявлено більше 180 заяв від інших осіб, які вважають себе кредиторами боржника. Крім того, громадянка ОСОБА_2 (відповідач у цій справі) подала до суду заяву про неплатоспроможність за власною ініціативою, достеменно знаючи про наявність спору позовного характеру, під час розгляду якого було вчинено забезпечення позову і накладено арешт на земельну ділянку відповідача. Суд звертає увагу, що громадянкою ОСОБА_2 неодноразово подавалися клопотання, аналогічні даному, в межах провадження у справі про неплатоспроможність, їх розгляд призначено у межах розгляду справи про неплатоспроможність громадянки ОСОБА_2 .

Також, судом враховано, що вже під час здійснення провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 зареєструвалась як суб`єкт підприємницької діяльності, а під час укладання попередніх договорів про укладання договору купівлі-продажу квартир (невиконання яких і стали, в переважній більшості, підставою для подання заяви про неплатоспроможність громадянки ОСОБА_2 з одного боку і заявлення кредиторських вимог громадянами з іншого боку) вона такого статусу не мала.

У клопотанні про скасування заходів забезпечення позову у цій справі представник відповідача заявляє, що таке скасування є необхідним для здійснення державної реєстрації прав на закінчений об`єкт будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому, доказів закінчення будівництва об`єкту за вказаною адресою до клопотання не додає. Водночас, у даному випадку, скасування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести як до здійснення державної реєстрації права власності на добудований об`єкт (у разі наявності такого) так і до вчинення дій щодо розпорядження майном боржника, що в свою чергу призведе до порушення прав у майбутньому, у тому числі позивача у цій справі ОСОБА_1 (у разі визнання його кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність). Разом з тим, запобіжником таких дій може бути накладання саме арешту на конкретне майно боржника. Так, виходячи з аналізу вищевказаного, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 27.03.2023 р. у справі № 369/4028/23 арешт станом на сьогодні запобігає таким порушенням, а значить такий спосіб захисту прав, в тому числі ОСОБА_1 (позивач у цій справі), як заявника кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність є надійним та виконує свою функцію.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - "nonconceditvenirecontrafactumproprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirecontrafactumproprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18)).

Таким чином, з урахуванням позиції викладеної у наведеній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) поведінку боржника ОСОБА_2 (позивач у цій справі) щодо звернення з наведеним клопотанням про скасування заходів забезпечення не можна вважати добросовісною, оскільки ОСОБА_2 , як встановлено вище було з власної ініціативи подано заяву про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, отже боржник мала усвідомлювати, що у відповідності до положень ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі встановлення наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд в ухвалі про відкриття такого провадження забезпечує вимоги кредиторів боржника. Отже, виходячи з даних обставин боржник звернувся до суду з метою застосування до нього процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства відносно неплатоспроможного боржника, одночасно намагаючись уникнути заходів, що є невід`ємною частиною таких процедур.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про неплатоспроможність повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що, з огляду на необхідність недопущення продажу майна боржника поза межами процедури неплатоспроможності, що прямо суперечило б положенням Кодексу і, що, в свою чергу, призвело б до зменшення конкурсної маси та відповідно порушило б права визнаних в подальшому кредиторів боржника, в даному випадку скасування заходів забезпечення позову, які також забезпечують вимоги кредиторів, що можуть бути визнані в подальшому у справі про неплатоспроможність не може відповідати загальним засадам, встановленим у статтею 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 р. у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

З урахуванням того, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем у цій справі не припинили своє існування, змінився лише порядок розгляду та вирішення спору, також врахувавши те, що відповідно до положень ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду, враховуючи, що застосування заходів забезпечення позову у цій справі здійснюють необхідну функцію у справі про неплатоспроможність як захід забезпечення вимог кредиторів, суд дійшов до висновку, що скасування заходів забезпечення позову у цій справі, керуючись виключно положеннями ст. 145 ГПК України, без урахування провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , положень Кодексу України з процедур банкрутства, яким врегульовано таке провадження, обставин справи про неплатоспроможність, балансу інтересів як боржника так і всіх заявників кредиторських вимог, можна розцінити як надмірний формалізм, що може вплинути на справедливість провадження, що згідно сталої судової практики має уникати суд.

За таких обставин, з метою дотримання основних засад, встановлених у статтею 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням того, що саме на суд покладено обов`язок здійснення нагляду, зокрема за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між учасниками судового процесу, суд відмовляє ОСОБА_2 у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 27.03.2023 р. (справа № 369/4028/23).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 від 22.10.2024 р. б/н (вх. № 8296, 22.10.2024 р.) про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 02.12.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін