Ухвала

від 29.11.2024 по справі 911/165/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" листопада 2024 р. м. Київ Справа №911/165/18

За позовом Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property GmbH; 40789, Мюнхейм, Німеччина)

до Акціонерного товариства «Фармак» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Компанія «Assia Chemical Industries Ltd» (Ізраїль, 2 Denmark, Petah Tikva, Israel)

про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання: Капля Є.В.

Представники учасників:

від позивача: Кочін Г.І., Лисенко М.П.

від відповідача: Олефір В.О.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

Обставини справи:

У січні 2018 року Компанія «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом, заявивши вимоги до ПАТ «Фармак» (після зміни найменування Акціонерне товариство «Фармак», відповідач) про заборону відповідачу використовувати винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339 без дозволу його власника позивача та про вилучення і знищення товару фармсубстанції «Rivaroxaban» у кількості 9 кг торговельної марки «Teva», заявленого на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA №125100/2018/300832 та імпортером якого є відповідач.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем здійснюється імпорт продукції під торговельною маркою «Teva», в якому застосовано винахід за патентом України №73339 на діючу речовину «Rivaroxaban», що є порушенням прав інтелектуальної власності позивача, оскільки позивач є власником майнових прав на винахід за цим патентом, який використовується при виробництві та продажу лікарського засобу «Ксарелто» (Xarelto), діючою речовиною якого є «ривароксабан» («Rivaroxaban»).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2018 відкрито провадження у справі №911/165/18 за вказаними вимогами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2018 за заявою позивача вжиті заходи забезпечення позову, а саме в порядку забезпечення позову зупинено митне оформлення та накладено арешт на товар фармсубстанцію «Rivaroxaban» кількістю 9 кг торговельної марки «Teva», який заявлений на митне оформлене до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA №125100/2018/300832 та імпортером якого є відповідач.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2018 у справі №911/154/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю та скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2018 у цій справі.

Постановою Верхового суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2020 у справі №911/165/18 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у цій справі, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи справу №911/165/18 передано на розгляд судді Третьяковій О.О.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2020 справа №911/165/18 прийнята до провадження суддею Третьяковою О.О., встановлено учасникам справи строк для подачі письмових пояснень у справі з урахуванням висновків, що містяться в постанові Верхового Суду від 14.04.2020 у справі, та призначено підготовче засідання.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 29.05.2020 про призначення судової експертизи. Клопотання мотивоване необхідністю з`ясування всіх фактичних обставин справи з урахуванням обов`язкових для суду першої інстанції висновків касаційного суду, що викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020. Зокрема, встановленню підлягають обставини того, чи підходить наявне у відповідача обладнання для здійснення наукової діяльності та проведення відповідних наукових робіт для реалізації проголошеної мети, що стала підставою для імпортування відповідачем на територію України товару фармсубстанції «Rivaroxaban» у кількості 9 кг, заявленого на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018. Також має бути з`ясована кількість речовини, необхідна для реалізації проголошеної відповідачем мети для здійснення наукової діяльності та проведення ним відповідних наукових робіт.

За результатами з`ясування у підготовчому засіданні правових позицій учасників справи щодо призначення судової експертизи, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2020 призначено у цій справі комплексну комісійну судову експертизу, проведення якої доручено Відокремленому структурному підрозділу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" "Центр судової експертизи та експертних досліджень".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2020 провадження у справі №911/165/18 зупинено на час проведення комплексної комісійної судової експертизи.

Після надходження до суду від Відокремленого структурного підрозділу Державного підприємства «Інформаційні судові системи» «Центр судової експертизи та експертних досліджень» висновку експертів №007-СІВ/20 від 31.05.2024 з результатами проведення комплексної комісійної судової експертизи, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2024 підготовче засідання у справі №911/165/18 було відкладено на 06.09.2024.

06.09.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач зазначив, що з метою отримання доказів, а саме підтверджуючої документації щодо обставин імпорту/експорту відповідачем спірної фармсубстанції, адвокат позивача направив адвокатський запит до Державної митної служби України, на який отримав відповідь про те, що запитувана інформація віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2024 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від Державної митної служби України інформацію та копії документів щодо імпорту на митну територію України та експорту фармсубстанції «Rivaroxaban» відповідачем.

02.10.2024 від Державної митної служби України на виконання ухвали суду від 13.09.2024 надійшли витребувані судом інформація та копії документів.

Підготовче засідання у справі відкладалось на 04.10.2024, 11.10.2024, 07.11.2024 та 21.11.2024.

07.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову. У вказаній заяві позивач посилається на те, що в процесі розгляду справи №911/165/18 позивачу на підставі інформації та документів, що надійшли від Державної митної служби України на виконання ухвали суду від 13.09.2024 про витребування доказів, стало відомо, що відповідач після оспорюваної у цій справі операції імпорту партії фармсубстанції «Rivaroxaban» у кількості 9 кг, яка була заявлена на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA №125100/2018/300832 та митне оформлення якої було завершено 14.02.2020, в подальшому після 14.02.2020 здійснив ще 9 імпортних операцій нових (наступних) партій товару, а саме згідно з митними деклараціями №UA100170/2020/029478, №UA100290/2020/337946, №UA100170/2020/047805, №UA100290/2020/302646, №UA100290/2020/302910, №UA100290/2020/309497, №UA100040/2020/327749, №23UA100110520837U6, №23UA100110521478U8. Позивач зазначає, що загальна кількість ввезеної відповідачем на митну територію України фармсубстанції «Rivaroxaban» за період з 14.02.2020-31.08.2024 таким чином склала 39,15165 кг. Позивач також зазначає, що 08.08.2023 Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» було прийнято до розгляду заяву відповідача про реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою «Фенікс» з діючою речовиною «ривароксабан», а також заяву відповідача про реєстрацію лікарського засобу «Ривароксабан» з діючою речовиною «ривароксабан». Позивач стверджує, що вказані обставини імпорту відповідачем після 14.02.2020 нових (наступних) партій товару, в результаті яких загальна кількість ввезеної відповідачем на митну територію України фармсубстанції «Rivaroxaban» склала 39,15165 кг, та обставини звернення відповідача 08.08.2023 з метою реєстрації лікарських засобів з діючою речовиною «ривароксабан» підтверджують, що оспорювана позивачем у цій справі операція імпорту партії фармсубстанції «Rivaroxaban» у кількості 9 кг, яка була заявлена на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA №125100/2018/300832, була здійснена відповідачем, поміж іншим, з метою підготовки до введення лікарського засобу з використанням винаходу за патентом України №73339 в господарський обіг та намагання введення у господарський обіг нового лікарського засобу в обхід законних прав та інтересів власника патенту.

Посилаючись на те, що означені зміни фактичних обставин позову відбулись під час нового розгляду (після направлення справи №911/165/18 на новий розгляд постановою Верховного Суду від 14.04.2020) та до закриття підготовчого провадження у справі, позивач у заяві від 07.11.2024 зазначає, що, з метою ефективного захисту його прав інтелектуальної власності, перша позовна вимога у первісному позові має бути викладена у такій редакції: «Заборонити відповідачу здійснювати дії, направлені на підготовку до введення в господарський обіг чи введення в господарський обіг лікарських засобів з діючою речовиною «ривароксабан», виготовлених з використанням винаходу «Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові» за патентом України №73339».

Протокольною ухвалою від 21.11.2024 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва на 29.11.2024.

З`ясувавши думку представників сторін з приводу поданої позивачем заяви від 07.11.2024 про зміну предмета позову, суд в підготовчому засіданні 29.11.2024 після виходу до нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини даної ухвали суду від 29.11.2024.

Суд дійшов висновку про відмову у прийняття заяви позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову та повернення її позивачу (заявнику), з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Поряд з цим, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (ч.4 ст.46 ГПК України).

Судом враховано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід також зазначити, що підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Пунктами 1, 2, 4, 5 та 6 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

В силу приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Виходячи із змісту поданої позивачем заяви від 07.11.2024 про зміну предмета позову, а також змісту первісно поданого у справі №911/165/18 позову, суд відмічає, що у поданій позивачем заяві від 07.11.2024, яку позивач іменує «заява про зміну предмета позову», позивач фактично змінює не тільки предмет позову, а й змінює (розширює) підстави позовних вимог новими підставами з урахуванням зміненого позивачем предмета позову та стверджуваного позивачем у заяві про зміну предмета позову нового порушення відповідачем права позивача, що по суті утворює нову матеріально-правову вимогу позивача, яка обґрунтовується новими обставинами, тобто за своєю суттю є новим позовом.

Так, у первісно поданому позивачем у справі №911/165/18 позові позивач оспорює правомірність імпорту відповідачем товару фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг торговельної марки «Teva», заявленого на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA №125100/2018/300832. Позивач стверджує, що імпорт відповідачем цього товару (фармсубстанції), в якому застосовано винахід за патентом України №73339 на діючу речовину «Rivaroxaban», є порушенням прав інтелектуальної власності позивача, оскільки позивач є власником майнових прав на винахід за патентом України №73339 «Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові».

Відповідач, в свою чергу, у цьому спорі не заперечує, що зразок фармсубстанції ввозиться ним на територію України (заявлено до імпорту згідно з митною декларацією UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018) та в зразку фармсубстанції застосовано винахід, який охороняється патентом України №73339, проте зазначає, що зразок фармсубстанції «Rivaroxaban» ввозиться ним виключно з науковою метою, що виключає порушення прав, визначених у патенті.

За змістом статей 462, 464 Цивільного кодексу України та статей 6, 28, 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: об`єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути, зокрема, продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); авторство і право власності на винахід, корисну модель засвідчуються патентом; права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу; патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів; патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу; не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі), зокрема, з науковою метою або в порядку експерименту.

Також відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» використанням винаходу визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Направляючи справу №911/165/18 на новий розгляд до Господарського суду Київської області, Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 вказав, що з огляду на необхідність доведення використання запатентованої речовини саме з науковою метою (як визначеного законодавцем випадку обмеження майнових прав позивача власника відповідного патенту) для правильного вирішення даного спору належить дослідити та оцінити усі фактичні обставини, які доводять або спростовують наявність у даному випадку наукової мети.

Отже, до підстав позову та предмета доказування у цій справі входить факт імпорту відповідачем фармсубстанції на територію України (який не заперечується обома сторонам спору та є відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» одним із способів використанням винаходу) та наявність або відсутність саме наукової мети у здійсненні відповідачем такого імпорту.

Із наведеного випливає, що для правильного вирішення спору у справі №911/165/18 необхідним та достатнім є встановлення наявності або відсутності саме наукової мети при здійсненні відповідачем спірного імпорту фармсубстанції на територію України. У випадку, якщо імпорт запатентованої фармсубстанції фактично був здійснений з іншою метою, ніж наукова, то для вирішення спору у межах первісного позову не має суттєвого значення встановлення конкретної (іншої) мети здійснення спірного імпорту, а достатнім є встановлення саме наявності або відсутності наукової мети у здійсненні відповідачем спірного імпорту.

На виконання вказівок постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі та з метою дослідження та оцінки фактичних обставин, які доводять або спростовують наявність саме наукової мети при здійсненні відповідачем спірного імпорту фармсубстанції, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2020 у справі була призначена комплексна комісійна судова експертиза. Після надходження до суду висновку експертів №007-СІВ/20 від 31.05.2024 з результатами проведення комплексної комісійної судової експертизи ухвалою суду від 08.07.2024 провадження у справі поновлено.

У підготовчому засіданні судом була надана можливість усім учасникам справи подати свої пояснення та докази щодо фактичних обставин, які доводять або спростовують наявність саме наукової мети при здійсненні відповідачем спірного імпорту фармсубстанції.

Однак у поданій до суду заяві від 07.11.2024 про зміну предмета позову позивач, з посиланням на виявлені ним нові обставини, які відбулись після подання первісного позову в січні 2018, а саме обставини імпорту відповідачем у періоді 14.02.2020-31.08.2024 нових (наступних) партій фармсубстанції, в результаті яких загальна кількість ввезеної відповідачем на митну територію України фармсубстанції «Rivaroxaban» склала 39,15165 кг, та обставини звернення відповідача 08.08.2023 з метою реєстрації лікарських засобів з діючою речовиною «ривароксабан», стверджує, що оспорювана позивачем у первісному позові операція відповідача з імпорту товару фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг було не лише використанням запатентованого винаходу у вигляді імпорту фармсубстанції на територію України без наукової мети (тобто порушенням права позивача, про яке позивач стверджував у первісному позові), а й було дією відповідача з підготовки до введення та введення нового лікарського препарату в господарський обіг в обхід законних прав та інтересів власника патенту (тобто іншим порушенням права позивача, про яке позивач у первісному позові не стверджував, але стверджує у заяві від 07.11.2024 про зміну предмета позову).

Як зазначає з цього приводу сам позивач у заяві від 07.11.2024 про зміну предмета позову, «з урахуванням обґрунтованої вище зміни фактичних обставин справи, у Позивача виникла необхідність внесення змін до предмету позову задля належного захисту прав останнього від таких дій Відповідача, як підготовка до введення (зокрема, шляхом подання заяв про державну реєстрацію лікарських засобів), та подальшого введення препарату з використанням винаходу за патентом України №73339, в господарський обіг».

Отже, позивач у заяві від 07.11.2024 про зміну предмета позову по суті стверджує про інше (нове) порушення права позивача відповідачем (нову фактичну та правову підставу позову), яке полягає не в імпорті відповідачем запатентованої фармсубстанції на митну територію України без дозволу відповідача та без наукової мети у кількості 9 кг, заявленої на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA №125100/2018/300832, а у вчиненні відповідачем дій з підготовки до введення та подальшого введення нового лікарського препарату з використанням винаходу за патентом України №73339 в господарський обіг в обхід законних прав та інтересів власника патенту.

Таким чином, у заяві від 07.11.2024 про зміну предмета позову позивач по суті змінює не лише предмет позову, а й правову та фактичну підставу позову, доповнюючи підставу позову новим, стверджуваним позивачем у заяві від 07.11.2024 порушенням права позивача з боку відповідача, та новим способом захисту права шляхом заборони відповідачу здійснювати дії, направлені на підготовку до введення в господарський обіг чи введення в господарський обіг лікарських засобів з діючою речовиною «ривароксабан», виготовлених з використанням винаходу за патентом України №73339. Відтак, у разі прийняття судом заяви позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову це вимагало би також необхідність встановлення (з урахуванням частково зміненого предмета позову) наявності або відсутності нових підстав позову, а саме того, чи вчинив відповідач дії з підготовки до введення та введення нового лікарського препарату в господарський обіг та чи порушили такі дії, у разі їх вчинення, права позивача. Тобто це призвело би також до розширення предмета доказування та обсягу доказів у справі, враховуючи, що як позивач, так і відповідач, а також треті особи у справі наділені правом подавати суду докази на підтвердження та/або спростування обставин, які повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у господарському процесі.

В той же час, із ч.4 ст.46 ГПК України випливає, що позивач наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту. Із наведеної норми також випливає, що позивач може змінити або предмет або підстави позову, а одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.

Суд враховує, що, як вказував Верховний Суд (постанова від 15.07.2021, справа №922/4128/20), при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд бере до уваги, що за таких умов прийняття судом заяви позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову, у якій позивач змінює одночасно підставу та предмет позову, було би порушенням вимог ч.4 ст.46 ГПК України та порушенням гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод права обох сторін на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку, беручи до уваги, що справа розглядається з 2018 року.

При цьому суд також враховує, що відмова суду у прийнятті заяви позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову не перешкоджає позивачу реалізувати його право на звернення до суду із позовом з інших підстав та/або з іншим предметом, ніж у справі №911/165/18, тобто подати новий позов поза межами цієї справи.

Отже, вирішуючи питання щодо дотримання справедливого балансу між реалізацією права позивача на доступ до правосуддя та забезпеченням ефективного здійснення судового провадження та беручи до уваги, що заява позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову суперечить вимогам ч.4 ст.46 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 15, 46, 162, 182-185, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» у прийнятті заяви від 07.11.2024 вих.№105-9/ЕС про зміну предмета позову у справі №911/165/18 та повернути її позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.12.2024.

Суддя О.О. Третьякова