Рішення

від 20.11.2024 по справі 914/2209/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 Справа № 914/2209/24

За позовною заявою Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

до відповідача: Фермерського господарства «КІС АГРО», с.Суховоля Бродівського району Львівської області

про: стягнення 104171,47 грн основної заборгованості, 3417,57 грн пені, 581,97 грн інфляційних втрат, 3274,91 25% річних, 42200,00 грн штрафу на підставі п.8.1 договору (всього 153645,92 грн заборгованості за договором фінансового лізингу №13-22-1 Ф ств-фл/1 від 14.03.2022)

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024, справу №914/2209/24 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

03.10.2024 від позивача до суду надійшов лист, до якого для огляду долучені оригінали документів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Конверт з ухвалою, надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти за трек-номером 0600964118733 відповідач отримав поштове відправлення особисто.

Станом на 20.11.2024 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

14.03.2022 між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (надалі позивач/лізингодавець) та Фермерським господарством «КІС-АГРО» (надалі відповідач/лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 13-22-1Ф ств-фл/1, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов`язався набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони погодились, що специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість предмета лізингу, що визначені у додатках до цього договору Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу.

Згідно з п. 2.2 договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 (п`яти) автентичних примірниках.

Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору (п.3.4.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, протягом 7 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 20 % вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Згідно п. 4.2 договору, з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу (п.4.2.1 договору);

- комісію за організацією лізингової операції в розмірі 1 відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (п.4.2.2 договору);

- комісію за супроводження договору в розмірі 14 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість (п.4.2.3);

Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Якщо з дня отримання повідомлення про готовність передати предмет лізингу, надісланого позивачем відповідно до п. 3.4.1 договору, лізингоодержувач відмовляється від його отримання, лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингові платежі, визначені у п. 4.2 договору, починаючи з 6-го календарного дня отримання від позивача повідомлення про готовність передати предмет лізингу та сплачуються щомісячно.

Відповідно до 4.3 договору, лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.

Згідно з п. 4.4 договору, розмір лізингових платежів, їх складових встановлюється графіком оплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору.

Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1 цього договору, та (за необхідності) у разі укладання забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору, предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

Згідно п. 8.1 договору, сторони домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4 цього договору, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 0,1 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Відповідно до п. 8.3 договору, сторони домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1 цього договору.

Згідно п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу, та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором.

У додатку № 1 до договору № 13-22-1Ф ств-фл/1 від 14.03.2022 Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу сторони узгодили, що постачальник - ТОВ Агроресурс, предмет лізингу Трактор Беларус-1025.2, строк лізингу 36 місяців, ціна 1055000,00 грн. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмету лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 20% його вартості складає 211000,00 грн (з ПДВ), предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 31.03.2022. Предмет лізингу передається згідно з актом приймання-передачі.

У додатку № 2 до договору сторони узгодили графік лізингових платежів.

Позивач передав відповідачу трактор Беларус-1025.2, в кількості одна одиниця, вартістю 1055000,00 грн. На підтвердження факту отримання техніки відповідачем долучено копію акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 5 від 15.03.2022 (судом оригінал оглянуто).

Відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі № 26 в сумі 26453,14 грн не пізніше 15.05.2024, № 27 в сумі 26179,63 грн не пізніше 15.06.2024, № 28 в сумі 25906,11 грн не пізніше 15.07.2024, № 29 в сумі 25632,59 грн не пізніше 15.08.2024 (щомісячно з дати підписання Акта приймання-передачі).

За твердженням позивача, відповідач не здійснив сплату вказаних лізингових платежів в повному обсязі. Станом на 16.08.2024 заборгованість в частині лізингових платежів склала 104171,47 грн.

У порядку досудового врегулювання 21.08.2024 позивач скеровував відповідачу вимогу про сплату заборгованості за вказаними лізинговими платежами, пені, штрафу, індексу інфляції та 25 % річних. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином взятих зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів №26-29. Відтак, ДПАТ Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 104171,47 грн основного боргу.

Крім того, керуючись положеннями п.п.8.1, 8.3 договору позивач нарахував 42200,00грн штрафу, 3274,91грн 25%річних, 3417,57грн пені, а також в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України 581,97грн інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов та контрозрахунку проведених нарахувань не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір фінансового лізингу № 13-22-1Ф ств-фл/1 від 14 березня 2022 року, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Актом приймання-передачі №5 від 15 березня 2022 року підтверджено передання позивачем відповідачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування предмет лізингу (судом оригінал оглянуто).

Отже, позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі № 26 в сумі 26453,14 грн не пізніше 15.05.2024, № 27 в сумі 26179,63 грн не пізніше 15.06.2024, № 28 в сумі 25906,11 грн не пізніше 15.07.2024, № 29 в сумі 25632,59 грн не пізніше 15.08.2024 (щомісячно з дати підписання Акта приймання-передачі).

Однак, доказів оплати вказаних лізингових платежів матеріали справи не містять.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Укладений між сторонами спірний договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право позивача як постачальника отримати лізингові платежі та обов`язок відповідача своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми несплачених лізингових платежів є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 104171,47 грн за лізингові платежі №26-29.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 581,97 грн інфляційних втрат за період червень-липень 2024 року слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3274,91грн 25% річних за період з 16.05.2024 по 15.08.2024 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3 договору, сторони домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховуються відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 25% річних за прострочення виконання, судом встановлено, що позивач допустив арифметичну помилку. За розрахунком суду на суму боргу в розмірі 104171,47 грн за період з 16.05.2024 по 15.08.2024 з відповідача підлягає до стягнення 3265,97грн 25% річних. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення 3417,57 грн пені за період 16.05.2024 по 15.08.2024 суд зазначає таке.

Згідно з п. 8.3. договору, за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 8.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3417,57 грн пені за період 16.05.2024 по 15.08.2024 слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 42200,00 грн 5% штрафу суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

У абз. 3 п. 8.1 договору сторони погодили, що в разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф в розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.

Оскільки, п. 8.1 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд перевірив поданий розрахунок та прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 42200,00 грн 5% штрафу.

Судовий збір покладається повністю на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «КІС-АГРО» (80652, Львівська область, Бродівський район, село Суховоля, ідентифікаційний код 22393626) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, Київська область, місто Київ, вулиця Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) 104171,47грн основного боргу, 581,97 грн інфляційних втрат, 3265,97грн 25% річних, 3417,57 грн пені, 42200,00 грн 5% штрафу та 3024,82грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.11.2024.

Суддя Уляна ДІЛАЙ