Ухвала

від 28.11.2024 по справі 915/1470/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

28 листопада 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1470/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (вх. №14821/24 від 26.11.2024 р.) про забезпечення позову у справі №915/1470/24 за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, 15; e-mail: mykokrug@myk.gp.gov.ua; код ЄДРПОУ 0291004821) до Воскресенської селищної ради (57210, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Воскресенське, вул. Соборна, 86; e-mail: vselrada@gmail.com; код ЄДРПОУ 04376682) та Фермерського господарства Кущі (57210, Миколаївська область, Миколаївський район, Воскресенська ОТГ, с.Калинівка; e-mail: kushi.niko23@gmail.com; код ЄДРПОУ 45305973) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Воскресенської селищної ради та Фермерського господарства Кущі про усунення перешкод власнику територіальній громаді в особі Воскресенської селищної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Воскресенської селищної ради від 27.12.2023 №2 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та умов продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 від 22.03.2024 № б/н, укладений між Воскресенською селищною радою та Фермерським господарством Кущі, з одночасним припиненням державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованих 27.03.2024 (запис № 54365539);

- зобов`язання Фермерського господарства Кущі повернути Воскресенській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що Миколаївською окружною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та за наслідками проведеного досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12024152230000202 від 29.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України та № 42024152000000050 від 23.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України, виявлені порушення вимог законодавства при використанні земельної ділянки водного фонду на території Воскресенської селищної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.01.2021 р. №2-ОТГ передано у комунальну власність територіальної громади в особі Воскресенської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 721,2040 га в межах території Воскресенської селищної ради. Згідно з переліком земельних ділянок, що передаються у комунальну власність, цим наказом передано, у тому числі, й земельну ділянку з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 площею 19,7534 га, вид земельних угідь пасовища, цільове призначення землі запасу, відомості про обмеження прибережна захисна смуга вздовж річок, водойм та на островах площею 3,4972 га. У подальшому рішенням Воскресенської селищної ради від 20.10.2023 р. №5 вищевказану земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права оренди яких виставляються на земельні торги у формі аукціону окремими лотами на території Воскресенської селищної ради та вирішено замовити в землевпорядній організації відповідну документацію із землеустрою на земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляється на земельних торгах у формі аукціону (копія рішення наявна в проєкті землеустрою, що додається). На підставі рішення Воскресенської селищної ради від 27.12.2023 р. №2 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу прав оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та умов продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 та на підставі протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20240202-45759 від 07.03.2024 р. Фермерському господарству Кущі надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 терміном на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідний договір оренди землі б/н укладено 22.03.2024 р., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.03.2024 внесено запис про інше речове право № 54365539.

Прокурор вважає, що прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в області та рішень Воскресенської селищної ради від 20.10.2023 р. №5 та від 27.12.2023 р. №2 відбулось із порушенням вимог земельного та водного законодавства. Так, згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів Гідрографія, Умовна прибережна захисна смуга, до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 накладається на законодавчо визначену прибережну захисну смугу річки Інгул та розташована впритул до урізу води. Накладення земельної ділянки на межі прибережної захисної смуги підтверджується також інформацією Регіонального офісу водних ресурсів в Миколаївській області від 18.04.2024; даними Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської облдержадміністрації від 24.04.2024 та матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу прав оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області. Крім того, проведеним 03.09.2024 в межах кримінального провадження № 42024152000000050, розпочатого 23.08.2024 за ч. 2 ст. 358 КК України, оглядом місця події земельних ділянок, в тому числі землі з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169, із залученням спеціаліста-геодезиста встановлено, що спірна земельна ділянка накладається на нормативно визначені межі прибережної захисної смуги водного об`єкту - річка Інгул.

Прокурор вказує, що передача у користування земель водного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва законом взагалі не передбачена. Отже, на думку прокурора, земельна ділянка з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169, що накладається на прибережну захисну смугу річки Інгул, не могла бути сформована з видом цільового призначення - 01 Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки згідно додатку 59 Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), земельні ділянки під прибережними захисними смугами відносяться до категорії 10 - Землі водного фонду. Окрім цього, віднесення земель прибережної захисної смуги до земель водного фонду імперативно встановлено законодавцем у ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України.

Також прокурор вказує, що спірна земельна ділянка в частині, яка накладається на прибережну захисну смугу річки, в силу правового титулу відноситься до земель водного фонду, відповідно не може бути ділянкою з іншим цільовим призначенням (сільськогосподарським). Враховуючи те, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169, переданої наказом від 19.01.2021 № 2-ОТГ з державної у комунальну власність селищної ради, накладалась на прибережну захисну смугу річки Інгул і знаходилась за межами населеного пункту, отже не могла бути сформована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, то право розпоряджатися такою земельною ділянкою на момент передачі її з державної у комунальну власність за приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України належало до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Таким чином, на думку прокурора, ГУ Держгеокадастру в області в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно, поза волею належного розпорядника держави в особі Миколаївської облдержадміністрації (на час прийняття наказу) земельну ділянку водного фонду у складі ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 передано в комунальну власність, як земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

При цьому прокурор вважає, що оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру в області стосується землі водного фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган виконавчої влади та яка не могла на той момент бути передана у комунальну власність, такий наказ суперечить вимогам Земельного та Водного кодексів України, порушує інтереси держави, що, згідно із ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України, є підставою для усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання відповідного наказу незаконним та скасування.

Відтак, на думку прокурора, саме визнання судом незаконним та скасування спірного рішення селищної ради як документу, на підставі якого незаконно змінено цільове призначення ділянки водного фонду, та визнання недійсним договору оренди від 22.02.2024 № б/н, на підставі якого відповідачем набуто право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169, призведе до відновлення становища, що існувало до порушення прав держави та громади на землю.

Крім того, прокурор вказує, що оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, Воскресенська селищна рада, виступає у справі відповідачем, прокурор самостійно звертається до суду за захистом інтересів держави. На думку позивача, подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави та громади.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2024 р. вказану позовну заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1470/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 23.12.2024 р. о 11:30.

Крім того, разом із позовною заявою заступником керівника Миколаївської окружної прокуратури подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Воскресенській селищній раді та Фермерському господарству Кущі вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 дії, спрямовані на зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову прокурор вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Воскресенською селищною радою, а право оренди за ФГ Кущі. Прокурор вважає, що останні можуть розпорядитись нею на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека її відчуження або зміни об`єкту, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, а також ускладнить або унеможливить виконання рішення суду. На думку прокурора, сам факт реєстрації права власності на земельну ділянку вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись нерухомим майном, здійснити його відчуження, поділ, що у подальшому призведе до зміни об`єкту позову та може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Відтак, наявність у відповідачів правомочностей власника та орендаря на земельну ділянку вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним нерухомим майном на користь інших осіб, поділити або іншим способом змінити земельну ділянку (наприклад змінити склад угідь, як уже раніше вчинило ФГ Кущі), спричинивши процесуальну тяганину в розгляді справи через необхідність залучення у справу співвідповідачів, уточнені позовних вимог тощо.

Прокурор стверджує, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, призвести до зміни власника або орендаря спірного майна та вплинути на виконання цього рішення. Тому прокурор вважає, що є достатні підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Воскресенській селищній раді та ФГ Кущі вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 дії, спрямовані на зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, виконання рішення, постановленого за вказаним позовом, буде унеможливлено, оскільки власник та володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості ним розпорядитися. У такому випадку поновлення інтересів держави потребуватиме нового звернення до суду за захистом порушеного права територіальної громади, що суперечить положенням статті 136 ГПК України в частині необхідності забезпечення позову з метою досягнення ефективного захисту порушених інтересів позивача.

Наразі прокурор також посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, згідно з якою заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відтак, на підтвердження реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду прокурор вказує, що після початку встановлення окружною прокуратурою підстав для захисту інтересів держави та скерування листів до Воскресенської селищної ради, з викладом порушень вимог законодавства, ФГ Кущі, з метою надання вигляду законності використання земельної ділянки для цілей ведення сільського господарства замовлено розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь землекористування ФГ Кущі площею 19,7534 га, яке розташоване за межами населеного пункту в межах території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області. За результатами розроблення вказаної документації земельна ділянка з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 площею 19,7534 га, яка згідно експлікації земельних угідь, документації торгів, умов договору оренди повністю складалась з пасовищ, змінила склад угідь за наступною схемою: 16,2561 га рілля; 3,4973 га (що накладаються на межі прибережної захисної смуги) пасовища. Тому у прокурора наявні підстави вважати, що відповідачами вживатимуться і інші заходи з метою створення перешкод у вчинені судочинства, і наявність вільної можливості у будь-який час вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомості може призвести до необхідності повторної заміни відповідачів у справі, зміни виду судочинства та затягування вирішення спору по суті.

Розглянувши вказану заяву прокурора про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 ГПК України та матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 11.08.2020 у справі №911/3136/19, від 26.08.2020 у справі №907/73/19, від 19.10.2020 у справі N915/373/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №320/3560/18).

Так, предметом позову по даній справі є вимоги немайнового характеру, а саме: про усунення перешкод власнику територіальній громаді в особі Воскресенської селищної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 шляхом визнання незаконним та скасування рішення Воскресенської селищної ради від 27.12.2023 №2 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та умов продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 від 22.03.2024 № б/н, укладений між Воскресенською селищною радою та Фермерським господарством Кущі, з одночасним припиненням державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованих 27.03.2024 (запис № 54365539); зобов`язання Фермерського господарства Кущі повернути Воскресенській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №910/4192/22, у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 висловлено позицію щодо застосування заходів забезпечення за позовом немайнового характеру. Так, чинне законодавство не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Зі змісту заяви прокурора вбачається, що заявник припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав наявності у відповідачів, як власника та орендаря спірного об`єкта нерухомого майна реальної можливості на розпорядження цим нерухомим майном, а саме здійснити його відчуження, поділ, що у подальшому призведе до зміни власника або самого об`єкту позову та може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 та Касаційного Господарського Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Відповідно, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 по справі №753/22860/17, невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Так, в даному випадку заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому у даній справі сам факт наявності права власності на спірну земельну ділянку та перебування спірної земельної ділянки в оренді (кадастровий номер 4823383300:02:000:0169) свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому вказаним нерухомим майном.

При цьому, у п.п. 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов`язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Воскресенською селищною радою, а право оренди за ФГ Кущі. Так, суд погоджується з доводами прокурора про те, що з огляду на сам факт реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, цілком очевидним є те, що відповідач-1 як власник може у будь-який момент розпорядитись ним на власний розсуд, зокрема здійснити відчуження цього об`єкта або його поділ тощо, що може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення судом позову. У такому випадку поновлення інтересів держави потребуватиме нового звернення до суду за захистом порушеного права територіальної громади.

Відтак, на думку суду, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням дійсно може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Cуд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам - Воскресенській селищній раді та Фермерському господарству Кущі вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 дії, спрямовані на зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Крім того, вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким ця земельна ділянка може бути передана в оренду або відчужена іншим чином.

До того ж в даному випадку немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів, оскільки спірна земельна ділянка залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість нею розпоряджатися обмежується на певний час.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову у вигляді встановлення вищенаведеної заборони.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім право на суд, яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини).

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Разом з тим господарський суд зазначає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідача-2, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав держави в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову як встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дії щодо спірного об`єкту нерухомості та заборони вчинення щодо спірного об`єкту дій, спрямованих на зміну його цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими об`єктами нерухомості; укладення договорів; вчинення інших правочинів щодо спірного об`єкту нерухомості не є перешкодою у здійсненні відповідачем-2 господарської діяльності, також не обумовлюють настання для відповідачів негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від вжиття судом таких заходів забезпечення позову.

До того ж слід зазначити, що учасники спору не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Воскресенської селищної ради та Фермерського господарства Кущі у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказані особи не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх. №14821/24 від 26.11.2024р.) у справі №915/1470/24 задовольнити.

2. Заборонити Воскресенській селищній раді (57210, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Воскресенське, вул. Соборна, 86; e-mail: vselrada@gmail.com; код ЄДРПОУ 04376682) та Фермерському господарству Кущі (57210, Миколаївська область, Миколаївський район, Воскресенська ОТГ, с. Калинівка; e-mail: kushi.niko23@gmail.com; код ЄДРПОУ 45305973) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383300:02:000:0169 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

3. Стягувачем за цією ухвалою є Миколаївська окружна прокуратура (54001, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, 15; код ЄДРПОУ 0291004821).

4. Боржниками за цією ухвалою є:

1) Воскресенська селищна рада (57210, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Воскресенське, вул. Соборна, 86; e-mail: vselrada@gmail.com; код ЄДРПОУ 04376682);

2) Фермерське господарство Кущі (57210, Миколаївська область, Миколаївський район, Воскресенська ОТГ, с. Калинівка; e-mail: kushi.niko23@gmail.com; код ЄДРПОУ 45305973).

Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Людмила Михайлівна Ільєва