Рішення
від 19.11.2024 по справі 916/2839/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2839/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників сторін:

від прокурора: Волкова Н.М.

від позивача: Мойсеєнко В.В.

від третьої особи (позивача): не з`явився

від відповідача-1: Новіков М.М.

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2839/24

за позовом: Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області (74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул. 1 Травня, № 223) в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонська обласна державна адміністрація) (73003, м. Херсон, площа Свободи, № 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» (вул. Заводська, № 10, смт. Велика Олександрівка, Бериславський р-н, Херсонська обл., 74100)

до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, № 69)

2. Нововоронцовської селищної військової адміністрації (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Воронцова, № 10)

3. Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Воронцова, № 10)

про скасування наказів, рішень та усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

У червні 2024 керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської обласної прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (далі - Херсонська ОВА) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі ГУ ДГК у Херсонській області), Нововоронцовської селищної військової адміністрації (далі - Нововоронцовська СВА) та Нововоронцовської селищної ради (далі - Нововоронцовська рада), в якому просить суд:

1. Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845;

2. Скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молоткової І.Б. (індексний номер рішення 53014800 від 02.07.2020) про державну реєстрацію права державної власності Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області;

3. Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 21.12.2020 № 40 зі змінами «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845;

4. Скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області Молоткової І.Б. індексний номер рішення 58157302 від 17.05.2021 про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 44722382) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 44722382) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області, номер запису про речове право 41964541, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2117459465241, шляхом скасування державної реєстрації речового права;

5. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 площею 25,9193 га.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що ГУ ДГК у Херсонській області в супереч інтересам та поза волею належного власника - держави, з порушенням приписів чинного законодавства України, поза межами власної компетенції, із земель лісогосподарського призначення та постійного землекористування ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" була незаконно вилучена спірна земельна ділянка площею 25, 9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 та передало спірну земельну ділянку державної власності у комунальну власність.

Окрім наведеного, прокурором у позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва ним у даній справі інтересів держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації.

2. Аргументи учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

В якості обґрунтування заявленого позову, Прокурор зазначив що, за результатами опрацювання стану використання земель лісогосподарського призначення на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області ним було встановлено порушення вимог законодавства, які допущені ГУ ДГК у Херсонській області при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого, на переконання Прокурора, з державного лісового фонду та постійного користування Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 25,9193 га.

Як зазначає Прокурор, 18.11.2019 до Державного земельного кадастру внесено відомості про формування земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 площею 25,9193 га (спірна земельна ділянка), а 02.07.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ГУ ДГК у Херсонській області було зареєстровано право державної власності на спірну земельну ділянку на підставі наказу виконувача обов`язків начальника ГУ ДГК у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845- СГ.

Прокурор зауважує, що наведеним наказом була затверджена технічна документація з землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема Нововоронцовського району, до складу якого увійшла і спірна земельна ділянка.

Прокурор, посилаючись на приписи Земельного та Лісового кодексів України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) зазначив, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. При цьому на підтвердження своєї правової позиції Прокурор послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Прокурор зазначає, що ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" Державного агентства лісових ресурсів України, у постійному користування кого знаходилась спірна земельна ділянка, згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 19.05.2021 за № 320 було реорганізоване шляхом приєднання до Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство".

В процесі опрацювання картографічних матеріалів Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (колишнє ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство"), відкритих відомостей з кадастрової карти України на базі Держгеокадастру, за ствердженням Прокурора, було виявлено, що землі комунальної власності з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 площею 25,9193 га частково накладаються на землі кварталу 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське ЛМГ".

Також Прокурор звертає увагу на те, що на підставі розпорядження Херсонської ОДА від 26.08.2005 № 922 "Про передачу в постійне користування земель лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств, матеріалів лісовпорядкування "Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України ліси в адміністративних межах Осокорівської сільської ради Бериславського (колишнього Нововоронцовського) району загальною площею 365,9 га як квартали 9, 14-22 були передані у постійне користування ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство".

Отже, за ствердженням Прокурора, на підставі матеріалів лісовпорядкування "Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Каховське лісове господарство Великолепетиське лісництво 2007 та 2018 та п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, дані ділянки відносяться до земель державного лісового фонду, при цьому згода на вилучення цих ділянок із земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення не надавалось.

Крім того, Прокурор зауважує, що виходячи з даних Публічної кадастрової карти України (шари "Лісовий кадастр"/"Ліси") вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.

Із посиланням на інформацію, отриману на запит Прокурора від ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" (копії лісовпорядного планшету № 3, на якому відображено квартал 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (раніше -ДП "Великоолександрівське ЛГ") та від Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" (фрагменту картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу № 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (раніше - ДП "Великоолександрівське ЛГ") за матеріалами лісовпорядкування 2015 та межами спірної земельної ділянки), Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка входить до складу земель, наданих ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (раніше - ДП "Великоолександрівське ЛГ") у постійне користування.

Прокурор стверджує, що зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення, а тому враховуючи зазначене, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на переконання Прокурора, спірним наказом ГУ ДГК у Херсонській області від 19.11.19 № 4845-СГ до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності була включена земельна ділянка, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та розпорядження якими мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.

Прокурор вказує, що у подальшому, пунктом 1 наказу ГУ ДГК у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Нововоронцовській селищній раді Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району (раніше - Нововоронцовський район) Херсонської області у комунальну власність були передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1396,3695 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні. До цього переліку увійшла й спірна земельна ділянка (п.164 переліку), частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності.

Прокурор також вказує, що на підставі наведеного наказу ГУ ДГК у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 державним реєстратором Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молотковою І.Б. 02.07.2020 було прийнято рішення № 53014800 про державну реєстрацію права державної власності земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, власник Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, а також 17.05.2021 було прийнято рішення № 58157302 про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, а 12.05.2021 за реєстраційним номером № 41964541 був вчинений запис про реєстрацію права власності.

Із посиланням на норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ураховуючи, що право комунальної власності з реєстраційним номером 41964541 зареєстровано на підставі наказу ГУ ДГУ у Херсонській області про передачу земельних ділянок державної форми власності у комунальну власність від 11.12.2020 № 40, акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.01.2021, Прокурор вказує, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації такого права.

Прокурор звертає увагу на те, що вимогами ЛК, ЗК України унормовано порядок зміни цільового призначення та надання земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, визначено органи, які мають право приймати рішення про вилучення та наступну передачу цих земельних ділянок у власність або надання у користування, а також на те, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень уповноважених на то органів, відповідно до їх повноважень, зокрема, що лише Кабінет Міністрів України, має право вилучати земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, ліси для не лісогосподарських потреб.

Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то на переконання Прокурора, суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду України, викладеними у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Згідно із пунктом 5 статті 27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Із посиланням на норми Лісового кодексу України, Прокурор зауважує, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій, а тому вилучена ГУ ДГК у Херсонській області з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент її передачі в комунальну власність Нововоронцовській селищній раді та на цей час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП "Великокопанівське ЛМГ" та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в комунальну власність для нелісогосподарських потреб мала здійснювати саме Херсонська обласна державна адміністрація.

Вказане на переконання Прокурора свідчить про те, що внаслідок передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність Нововоронцовській селищній раді, всупереч вимогам земельного та лісового законодавства України, відбулось фактично незаконне вилучення та зміна цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, Прокурор вважає, що формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру може відбутися виключно на підставі документації із землеустрою, розроблення якої може бути здійснено виключно на підставі дозволу власника землі державної власності відповідної категорії, яким в силу законодавства України у спірних правовідносинах є Херсонська обласна державна адміністрація, відсутність її дозволу на розробку документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, вказує на протиправність внесення відповідних відомостей до ДЗК та формування ділянки, як об`єкта цивільних прав, а відтак, реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проведена з порушенням закону, а тому підлягає скасуванню.

Прокурор із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та на норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень), а тому оскільки обраний ним спосіб захисту має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача, вимога про скасування оспорюваних наказів ГУ ДГК у Херсонській області є правомірною та законною.

Також, Прокурор вказує, що відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а оскільки в силу приписів ст. 122 ЗК України саме Херсонська ОДА є розпорядником спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та розташована за межами населеного пункту.

Прокурор визначає, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу. У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц.

Тому, з огляду на вищевикладене, Прокурор зауважує, що Нововоронцовська селищна рада не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону. В правовому питанні посиленого природоохоронного захисту земель водного фонду і лісів законодавство суттєво не відрізняються.

Як вказує Прокурор, приписи ст. 398 Цивільного кодексу України свідчать про те, що титульним володінням слід вважати лише те володіння, яке має відповідну правову підставу: договір з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Об`єктом титульного володіння, на відміну від фактичного володіння, може бути будь-яке майно (у тому числі й нерухоме), не вилучене з цивільного обороту, яке може бути об`єктом приватної власності. Отже, якщо чинним законодавством не передбачена можливість набуття особою у власність земель певної категорії, це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку.

Питання використання земель лісогосподарського призначення як нерухомого майна є питанням публічності правового режиму таких земель, які відповідно до положень статті 13 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу. Норми Конституції України є нормами прямої дії, тому стаття 13 є підставою виникнення права власності Українського народу як титульного володільця.

Отже, надання у користування земельної ділянки лісогосподарського призначення, з порушенням Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (подібні висновки викладено у п. 71 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Оскільки, як вказує Прокурор, спірна земельна ділянка наразі зареєстрована на праві власності за Нововоронцовською селищною радою, проте в силу закону вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою через скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Такий спосіб захисту порушеного права, за ствердженням Прокурора, узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, постанові Верховного Суду від 22.05.2024 № 2916/1750/22.

Прокурор також зауважує, що усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Херсонської облдержадміністрації, на переконання Прокурора, є усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування наказів Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою, про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, належному власнику (розпоряднику) - Херсонській обласній державній адміністрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22).

Прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до суду для захисту інтересів держави саме в особі Херсонської обласної ОВА зазначив, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, термін якого продовжено указами Президента України, зокрема до 28.02.2025.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", зокрема, згідно ч. ч. 1, 3 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Районні, обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території, поряд із повноваженнями місцевих державних адміністрацій, повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 серед інших утворено Херсонську ОВА та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Саме з урахуванням наведеного, Прокурором позовну заяву подано для захисту інтересів держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонської обласної державної адміністрації).

2.2. Аргументи позивача (Херсонської ОВА).

Херсонська обласна військова адміністрація вважає, що позові вимоги Прокурора є законними та ґрунтуються на нормах права з таких підстав.

Як зазначає позивач, із посиланням на приписи ЦК України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Як вказує позивач, КГС ВС в постанові від 22.05.2024 по справі № 916/1750/22 сформував правову позицію про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, оскільки відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З урахуванням сталої практики ВС, позивач зауважує, що є хибною позиція відповідача, що оскарження наказу Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність є неефективним способом захисту прав держави.

Окрім того, позивач посилаючись на приписи ЦК та ЗК України вказує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права. А Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Позивач, з урахуванням постанови ВП ВС від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 стверджує, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

Наведений висновок ВП ВС, на переконання позивача, є застосовним і до правовідносин у цій справі.

Позивач вказує, що з огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана селищній раді як земля сільськогосподарського призначення, позов з вимогою про визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу Держгеокадастру за встановлених судом обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. На обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Отже, на переконання позивача, обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки позивач, із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22 зазначив, що відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав відповідачів на спірну земельну ділянку, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, та одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної земельної ділянки. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються на нормах права, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

2.3. Аргументи відповідача-1 (ГУ ДГК у Херсонській області).

Відповідач ознайомившись з позовною заявою вважає, що доводи викладені Прокурором в позовній заяві є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вказує відповідач, Прокурором до нього фактично заявлені три позовні вимоги, а саме, скасувати накази ГУ ДГК у Херсонській області № 4845-СГ від 19.11.2019, № 40 від 21.12.2020 зі змінами та усунути перешкоди у здійсненні Херсонською ОДА права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 площею 25,9193 га.

Щодо визнання наказів ГУ ГДК у Херсонській області недійсними відповідач із посиланням на позицію ВС зазначив, що Прокурор у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ ДГК без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані, що вимога про визнання наказів ГУ ДГК незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння».

Також відповідач зазначив, що подібні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

Окрім наведеного, відповідач стверджує, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пп 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, пп 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, відповідач звернув увагу, що враховуючи позицію ВС і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п 35 постанови ВП ВС від 27.02.2019 справа № 761/3884/18) такий же висновок справедливий щодо господарського процесу. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Як вказує відповідач, українське законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Проте, відповідач зазначає, що у цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ ДГК у Херсонській області, визначивши відповідачем ГУ ДГК у Херсонській області, тобто в частині цієї позовної вимоги позов Прокурором фактично пред`явлений державою до неї самої (в особі ГУ ДГК у Херсонській області). Зазначене, на переконання відповідача, не відповідає приписам ч. 1 ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на висновки ВП ВС щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі, викладені в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим, відповідач стверджує, що Прокурор у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність оспорюваного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. п 52 постанови ВП ВС від 11.02.2020 у справі № 922/614/19; від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Як зауважує відповідач оспорювані накази реалізовані та вичерпали свою дію фактом їх виконання, за наслідками якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та передано земельну ділянку в комунальну власність.

З огляду на зазначене, відповідач зазначає, що оспорювання вказаних наказів ГУ ДГК у Херсонській області не призведе до захисту інтересів держави у поверненні певної земельної ділянки до державної власності, тому підстави задоволення цих вимог відсутні.

Додатково відповідач звернув увагу на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX він з 27.05.2021 не розпоряджається земельними ділянками, які зазначені в оспорюваних наказах.

Щодо вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки відповідач, із посиланням на п 114 "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, зазначив, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи. При цьому, вимога Прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки не може бути виконана в силу вище зазначених правових підстав (абзац 6 пункту 114 Порядку).

Відповідач вважає, що задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не може привести до захисту або відновлення порушеного права позивача (аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі № 727/2415/22 та від 09.08.2023 у справі № 915/86/23), отже, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача без його звернення до суду з іншим позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що Прокурор помилково вважає, що спірна земельна ділянка площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами, при цьому яка саме частина земельної ділянки прокурором не визначено, оскільки конфігурація меж спірної частини земельної ділянки її площа можуть бути визначені виключно шляхом формування її як об`єкта речових прав та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління зазначає, що Прокурором обрано неналежного відповідача по справі, а також обрано неефективний спосіб захисту своїх прав.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 позовна заява (вх. № 2900/24) була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду від 01.07.2024 позовна заява була прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2839/24, судом постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12:00 год. 16.07. 2024.

03.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх № 25791/24) про надання представнику позивача можливості приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2024 клопотання позивача було задоволено.

09.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшов відзив на позов (вх. № 26365/24), який судом був долучений до матеріалів справи, а також заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 26372/24), в якій відповідач просив дозволити його представнику приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.07.2024 у задоволені заяви відповідача (вх. № 26372/24) відмовлено у зв`язку із недотриманням строків, передбачених ст. 197 ГПК України на подання відповідного клопотання.

10.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2654/24), яка судом долучена до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.07.2004 у зв`язку із першою неявкою в засідання представників відповідачів, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в засіданні до 10:20 год 08.08.2024.

Ухвалою Господарського суду від 17.07.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відповідачі були повідомлені про час та дату наступного підготовчого засідання.

18.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшло клопотання (вх № 27377/24) про надання представнику відповідача 1 можливості приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2024 клопотання відповідача 1 було задоволено.

19.07.2024 через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 27568/24), в якій він просив долучити до матеріалів справи кольорові копії, доказів, поданих разом із позовною заявою. Судом було розглянуто клопотання прокурора та задоволено, кольорові копії разом із відповіддю на відзив були долучені до матеріалів справи.

02.08.2024 через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшло клопотання (вх. № 29093/24), в якому він просив суд залучити Державне підприємство "Великокопанівське лісомисливське господарство" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

У підготовчому засіданні 08.08.2024 суд розглянув клопотання Прокурора (вх. № 29093/24) про залучення третьої особі, вислухав думку інших учасників справи та за результатами обговорення клопотання постановив протокольну ухвалу, якою залучив ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, після чого судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в засіданні до 11:40 год. 22.08.2024.

Ухвалою Господарського суду від 08.08.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відсутні учасники справи були повідомлені про час та дату наступного підготовчого засідання.

14.08.2024 Прокурор через систему "Електронний суд" надав суду докази направлення позовної заяви та додатків до неї залученій третій особі - ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (вх. № 30194/24).

У підготовчому засіданні 22.08.2004 у зв`язку із першою неявкою представника третьої особи, судом була постановлена протокольна ухвала про продовження терміну підготовчого засідання на тридцять днів за ініціативою суду та про оголошення перерви в засіданні до 10:20 год. 10.09.2024.

Ухвалою Господарського суду від 22.08.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відсутні учасники справи були повідомлені про час та дату наступного підготовчого засідання.

Підготовче засідання, призначене на 10:20 год. 10.09.2024 протокольною ухвалою Господарського суду від 22.08.2024, не відбулося у зв`язку з технічним збоєм у роботі мережевого обладнання суду, відсутності доступу до мережі Інтернет, комп`ютерної програми ДСС та мережі суду.

Ухвалою Господарського суду від 11.09.2024 підготовче засідання суду було призначене на 10:40 год 24.09.2024 та учасників справи повідомлено про час та дату наступного підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 24.09.2024, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи № 916/2839/24 до розгляду по суті на 12:00 год. 03.10.2024 та призначена резервна дата судового засідання на 11:30 год. 04.11.2024.

Ухвалою Господарського суду від 22.08.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відсутні учасники справи були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.10.2024, у зв`язку із не можливістю завершити розгляд справи, судом у межах розумних строків була проголошена протокольна ухвала про перерву до 14:20 год. 07.11.2024.

Ухвалою Господарського суду від 04.10.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відсутні учасники справи були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті.

Позивачем 04.11.2024 через систему "Електронний суд" було подане клопотання (вх. № 39936/24) про розгляд справи без участі його представника.

07.11.2024 Прокурор через канцелярію суду разом із супровідним листом (вх. № 40230/24) надав придатні для читання кольорові копії схем розташування спірної земельної ділянки, фрагменту картографічних матеріалів та планшетів № 3 та кварталу 20, які судом були долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.11.2024, з метою надання учасникам справи можливості підготуватись до судових дебатів, судом у межах розумних строків була проголошена протокольна ухвала про перерву до 12:40 год 19.11.2024.

Ухвалою Господарського суду від 08.11.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відсутні учасники справи були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті.

Під час розгляду справи по суті учасники справи виступили із вступними промовами.

Прокурор у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору та наданими суду доказами.

Позивач (Херсонська ОДА) у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені Прокурором позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доводами та аргументами, викладеними у письмових поясненнях щодо позову. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Третя особа (позивача) (ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство") про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення та докази направлення ухвал до електронного кабінету у системі "Електронний суд", проте своїм правом на захист не скористалась, в судові засідання її представник не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомила.

Відповідач 1 (ГУ ДЗК у Херсонській області) у своїй вступній промові та судових дебатах проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору, просив суд у позові відмовити.

Відповідачі 2 та 3 (Нововоронцовська селищна військова адміністрація, Нововоронцовська селищна рада) про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази направлення ухвал до електронного кабінету у системі "Електронний суд" та на електронну адресу, проте своїм правом на захист не скористались, в судові засідання їх представники не з`явились, про поважність неявки суд не повідомили.

Відповідно до відомостей, наявних у КП «ДСС», відповідач 3 - Нововоронцовська селищна рада є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Здійснивши перевірку відомостей щодо наявності у відповідача 2 електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд»), суд встановив, що юридична особа із кодом ЄДРПОУ 44722382 не має зареєстрованого електронного кабінету у вказаній підсистемі ЄСІТС.

У зв`язку з вказаним, ухвали суду у справі надсилались Нововоронцовській селищній військовій адміністрації на електронну адресу, зазначену Прокурором в позові, що підтверджується довідками про доставку документів до електронної скриньки.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідачів 2, 3 та третьої особи позивача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (Єдиного державного реєстру судових рішень).

Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

За наведених обставин суд доходить висновку, що ним були вчинені всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів 2, 3 та третьої особи (позивача) про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог та пояснення, натомість останні не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 ГПК України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку із об`єктивними обставинами, зокрема, у зв`язку з технічним збоєм у роботі мережевого обладнання суду, відсутності доступу до мережі Інтернет, комп`ютерної програми ДСС та мережі суду, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПУ України, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, учасникам справи були створені належні умови для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні 19.11.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Розпорядженням голови Херсонської ОДА "Про передачу в постійне користування земель лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств" за № 922 від 26.08.2005 (т.с 2, а.с. 23,24) були затверджені, зокрема, Заходи щодо передачі в постійне користування земель лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств Херсонському обласному управлінню лісового господарства (т.с.2, а.с. 25-27) та рекомендовано Херсонському обласному управлінню лісового господарства у строк до 01.01.2006 провести суцільну інвентаризацію земель лісового фонду, що йому належать, з подальшим отриманням державних актів на право постійного користування тощо.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, на підтвердження чого прокурор надав копії Плану лісонасаджень Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівске ЛМГ", загальною площею 3425,7 га, Лісовпорядкування 2015, виготовленого Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Великоолександрівске лісомисливське господарство" Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства державного агентства лісових ресурсів України та викопіювання з карти-схеми поділу лісів за категоріями ДП "Великоолександрівске ЛМГ" (т.с.1, а.с 126-133).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру (т.с. 1, а.с 48-52) на підставі розробленої Херсонською філією ДП "Центр ДЗК" Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, відділом у Нововоронцовському районі ГУ ДГК у Херсонській області 18.11.2019 була здійснена державна реєстрація земельної ділянки державної форми власності; кадастровий номер - 6524184500:02:001:0845; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання землі резервного фонду; площа земельної ділянки 25,9193 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 4845-СГ від 19.11.2019 (т.с.1, а.с 53) була затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості які відсутні у Державному земельному кадастрі, на території Біляївської, Гаврилівської, Дудчанської, Золотобалківської, Любимівської, Миролюбовської, Михайлівської, Нововоскресенської, Осокорківської, Петропавлівської та Хрещенівської сільських рад Херсонської області і Нововоронцовської селищної ради Нововоронцовського району Херсонської області загальною площею 1776,2012 га.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області 02.07.2020 було зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845. У якості підстави для реєстрації права власності був зазначений наказ виконувача обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2020 № 4845-СГ.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 40 від 11.12.2020 (т.с.1, а.с 54) з урахуванням змін, внесених Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 3 від 11.01.2021 (т.с.1, а.с 55) Нововоронцовській селищній раді Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району (раніше - Нововоронцовського району) Херсонської області були передані у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1387,9595 га, згідно з додатком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні, що додається.

Окрім наведеного у п. 2 наказу визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

15.01.2021 за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення (т.с. 1, а.с. 56) ГУ ДГК у Херсонській області передало із державної власності, а Нововоронцовська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком (т.с.1, а.с 57-73), в якому під п.164 (т.с.1, а.с 70) значиться земельна ділянка з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, площею 25,9193 га та з цільовим призначенням (код, назва) 17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.05.2021 за № 320 було припинено ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднанням до ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство", яке визначено правонаступником прав та обов`язків ліквідованого господарства; начальнику Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства доручено забезпечити вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" у постійне користування земельних ділянок ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" та оформлення речових прав на зазначені землі (т.с.1, а.с 79-81).

17.05.2021 на підставі наказів ГУ ДГК у Херсонській області № 40 від 11.12.2020 та № 3 від 11.01.2021, Акту приймання передачі від 15.01.2021 державним реєстратором Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молотковою І.Б. було прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58157302 та внесені відомості до реєстру про реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, а також 15.05.2021 за реєстраційним номером 43208065 була здійснена реєстрація права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради.

15.02.2024 Прокурор листом за № 793-24 (т.с.1, а.с 74-76) звернувся до ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" в якому запропонував надати правовстановлюючі документи щодо земельних ділянок лісового фонду, технічний звіт до державного акту, технічну документацію із землеустрою, зокрема, щодо спірної земельної ділянки тощо.

21.02.2024 ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" у відповідь на звернення Прокурора листом за № 38 (т.с.1, а.с. 77,78) повідомило, зокрема, що земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 площею 25,9193 га накладається на землі кварталу 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство", проте, у зв`язку із тим що не має доступу до публічної карти, не має змоги визначити площу та перелік виділів, на які накладається визначена земельна ділянка комунальної власності. До листа були надані копія плану майстерської дільниці № 1, копія планшету № 2 лісовпорядкування 2007 Гаврилівського лісництва та копія наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 19.05.2021 № 320 (т.с. 1, а.с. 79-87).

З метою отримання картографічних матеріалів із зображенням спірної земельної ділянки до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" Державного агентства лісових ресурсів України Прокурором було направлено запит № 50-973вих-24 від 07.03.2024 (т.с.1, а.с. 88-92) про надання фрагменту зображення публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 20, 22 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" та межами земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 для прийняття рішення щодо взаємного розміщення земельних ділянок.

У листі від 12.03.2024 за № 01-18/263 (т.с. 1, а.с 98, 99) Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) у відповідь на запит керівника Бериславської окружної прокуратури від 06.03.2024 за № 50-645Вих-24 зазначило, що за інформацією ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (лист № 38 від 21.02.2024) земельні ділянки комунальної власності зокрема, з кадастровим номером 6524182000:02:001:0845 накладається на землі лісового фонду кварталу 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство", які до реорганізації входили до складу ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство".

Листом від 14.03.2024 за № 04-308 ВО "Укрдержліспроект" на запит Прокурора був наданий фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 20, 22 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" за матеріалами лісовпорядкування 2015 та межами земельних ділянок згідно з наданими координатами (т.с.1, а.с.95, 95, т.с. 2, а.с. 137-139).

10.04.2024 Прокурор звернувся до ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" з листом за № 50-1408Виз-24 (т.с. 1, а.с. 103-109), в якому просив надати письмову інформацію про те, чи перебувають та з якого часу у постійному користуванні у Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" земельні ділянки або їх частини (за кварталами, виділами); на якій підставі (із зазначенням конкретних нормативних актів та документів) та коли саме вказані ділянки або їх частини були внесені (включені) до земель лісогосподарського призначення та обліковані за цією категорію. Також Прокурор просив надати копії планшетів, на яких відображено, зокрема, межі кварталу 20 виділи 9,12,13,14 земельної ділянки площею 15,3579 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 повністю або частково у межах земель лісового фонду.

Супровідним листом від 26.04.2024 № 210 (т.с.1, а.с 110,111) ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" у відповідь на запит Прокурора повідомило, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 межі земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 мають частковий перетин з кварталом 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство"; площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 з межами земель лісового фонду квартал 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" становить 11,0172 га з загальної площі ділянки 25,9193 га на підтвердження чого надано Додаток 1 (т.с.1, а.с 112, т.с.2, а.с. 136), а також повідомило про відсутність інформації з якого часу перебувають в постійному користуванні земельні ділянки у ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство", а також на підставі яких документів та коли саме вказані земельні ділянки або їх частини віднесені до земель лісогосподарського призначення та обліковуються за даною категорією.

09.05.2024 Прокурор листом за № 50-1745Вих-24 (т.с. 1, а.с 113-117) звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), в якому просив надати інформацію, зокрема: чи приймалися Херсонською ОДА розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" та/або ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" земельних ділянок, в тому числі площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, а також щодо зміни їх цільового призначення, якщо так то надати їх копії та матеріали, що стали підставою для їх прийняття; повідомити про обізнаність щодо порушення законодавства при вилученні земельних ділянок державного лісового фонду, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді та про вжиті заходи для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

16.05.2024 Херсонська обласна військова адміністрація листом за № 01-01-66-5278/0/24/14 (т.с.1, а.с 119-122) у відповідь на запит Прокурора зазначила, що заходи контролю нею не вживались в силу неможливості їх проведення та про відсутність у Херсонської ОДА підстав для прийняття продовж 2019-2020 рішень щодо: припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення державної власності, в тому числі шляхом їх вилучення; встановлення (зміни) їх цільового призначення; передачі зазначених у запиті Прокурора, земельних ділянок з державної власності у комунальну. А також про те, що з урахуванням визначеного у листі, підстави для звернення до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутні.

10.06.2024 Прокурор в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направив позивачу повідомлення № 50-2086Вих-24, яким повідомив про те, що ним буде подано до Господарського суду Одеської області в інтересах держави позов (т.с. 1, а.с 134-137).

Прокурор вважаючи, що ГУ ДГК у Херсонській області були допущені порушення чинного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення, що Херсонська ОВА не вжила відповідних заходів щодо повернення незаконно вилучених земель лісового фонду до власності держави, звернувся до Господарського суду для захистів інтересів держави з відповідним позовом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі в користування та у комунальну власність земель державного лісового фонду.

Як вказує прокурор, на час звернення з даним позовом розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної землі, є Херсонська обласна державна адміністрація.

Прокурор повідомленням № 50-2086Вих-24 від 10.06.2024, оформленим в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив позивача про свій намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, з урахуванням наведеного за результатами розгляду цієї справи суд дійшов наступних висновків.

Щодо скасування наказів ГУ ДГК у Херсонській області.

У відповідності до ст. 15-1 ЗК України (в редакції на момент оскаржуваних наказів) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема: а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; в) організація проведення робіт, пов`язаних із реалізацією земельної реформи; г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель; ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; д) участь у державному регулюванні планування територій; є) здійснення заходів щодо…, використання та охорони земель…; є-1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Згідно з ч.1 ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

За ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

За ст. 57 ЗК України (в редакції на момент оскаржуваних наказів) земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За ст. 79-1 ЗК України (в редакції на момент оскаржуваних наказів) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

У відповідності до абз 1 ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 наведеної статті ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

У відповідності до ст. 122 ЗК України (в редакції на момент оскаржуваних наказів) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Згідно з приписами ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (ч. 6 статті).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 статті).

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч. 10 статті).

Згідно ч. 1 ст. 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовується для погреб лісового господарства.

Частиною 1 ст. 92 зазначеного кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Україні', природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, (що були чинні на момент виникнення спірних відносин якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 4, 8 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, шо обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Як встановлено судом, за даними Публічної кадастрової карти України (шари "Лісовий кадастр"/"Ліси") земельна ділянка площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення.

За інформацією Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) (лист від 12.03.2024 за № 01-18/263), Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 25.11.2021 за № 01-04/118), ДП "Великокопанівське ЛМГ" (лист за № 38 від 21.02.2024), ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" (лист від 26.04.2024 № 210), земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 площею 25,9193 га накладаються на землі кварталу 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство", які до реорганізації входили до складу ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" і які обліковуються в Гаврилівському лісництві у кварталі №20; вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 мають частковий перетин з межами земель лісового кварталу 20 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" і площа перетину становить 11,0172 га з загальної площі спірної земельної ділянки 25,9193 га.

Зазначене підтверджується наявними у матеріалі справи доказами, а саме: листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 14.03.2024 № 04-308, до якого додано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу №20 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" за матеріалами лісовпорядкування 2015 року; листом ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 210 від 26.04.2024 до якого надана копія планшету № 3 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське ЛМГ"; листом ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" від 21.02.2024 № 38, до якого додана копія Плану майстерської дільниці № 1 Гаврилівського лісництва та планшету Гаврилівського лісництва; листом "Великокопанівське лісомисливське господарство від 18.07.2024 № 174, до якого додані копії карти-схеми Гаврилівського лісництва Великоолександрівського держліспгоспу Херсонської області 1994 року, планом лісонасаджень Гаврилівського лісництва ДП " Великоолександрівське ЛМГ", Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Великоолександрівське ЛМГ".

Як встановлено судом з листа № 210 від 26.04.2024 ДП "Харківська державна лісовпорядна експертиза" та Схеми розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Великоолександрівське ЛМГ" (квартал 20 Гаврилівського лісництва) площа взаємного накладення становить 11,0172 га.

Зважаючи на те, що Головним Управлінням Держгеокадастру у Херсонській області незаконно здійснено розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з числа земель державної власності, тому і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 із визначенням категорії земель, як землі сільськогосподарського призначення, є такою що суперечить законодавству.

Окрім вищенаведених порушень, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 судом встановлено, що в Державний земельний кадастр всупереч вимогам ст.ст. 18-20 Земельного кодексу України та фактичного виду використання спірної земельної ділянки внесено відомості про вид використання земельної ділянки - землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій), при тому, що частина земельної ділянки площею 11, 0172 га відноситься до земель державної власності та перебуває у користуванні ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство".

Враховуючи вищевикладене, ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (яке є правонаступником ДП "Великоолександрівське ЛМГ") являється законним користувачем земель лісогосподарського призначення, власником яких є Херсонська обласна державна адміністрація, зокрема, ділянка площею 11,0172 га, яка входить до складу спірної земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 та яка передана у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді як земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (далі - ЛК України), документами, що підтверджують право постійного користування на землі державного лісового фонду, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Статтею 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За приписами ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Статтями 35, 45, 47 ЛК України встановлено, що організація лісового господарства передбачає у тому числі і проведення лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Відповідно до ст. 94 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації розвитку лісового господарства.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням із місцевими радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Статтею 1 ЛК України визначено, що ліс - це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

За ст. 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ Прикінцеві положення ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

У відповідності зі ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі - є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 27.01.2015 у справі № 21-570ацс14, від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6-224цс14 та Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.

За таких обставин та положень законодавства суд дійшов до висновку, що ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (як правонаступник ДП "Великоолександрівське ЛМГ") являється законним користувачем земель лісогосподарського призначення, до складу яких входить у тому числі частина земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, передана у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді.

Як свідчать матеріали справи, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

З огляду на викладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області неправомірно вилучено спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення державної власності, змінено цільове призначення земель на сільськогосподарське та незаконно передано у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції на час передачі спірної ділянки в оренду) було визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Також на час виникнення спірних правовідносин згідно із вимогами ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснювалося Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймалося на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводилася органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою цієї статті передбачалося, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебували у державній чи комунальній власності, здійснювалося за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статей 57, 59 ЛК України (станом на 20.10.2020) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом.

Частинами 2, 9 ст. 149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб.

Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення, є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 № 183/1617/16).

Згідно із пунктом 5 статті 27 ЛК України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно із пунктом 4 статті 31 ЛК України обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Отже, вилучена ГУ ДГК у Херсонській області з державного лісового фонду спірна земельна ділянка, частина якої на момент її передачі в у комунальну власність та на теперішній час, належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Великокопанське лісомисливське господарство" належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі у комунальну власність мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.

Окрім того, суд зазначає, що в силу приписів чинного законодавства України, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Великокопанське лісомисливське господарство" й передання її у власність для нелісогосподарських потреб належить виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки волевиявлення (рішення) повноважного органу державної влади Херсонської обласної державної адміністрації, означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у користування земельної ділянки.

Таким чином, ГУ ДГК у Херсонській області поза межами своєї компетенції, поза волею належного власника - держави, незаконно розпорядилось та вилучено із державної власності землі лісогосподарського призначення, що знаходились у постійному землекористування ДП "Великокопанське лісомисливське господарство".

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.07.2020 за ГУ ДГК у Херсонській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845.

Підставою для реєстрації права власності був зазначений наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності".

Таким чином, вищезазначеним наказом до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено спірну земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності, чим по суті неправомірно змінено її цільове призначення внаслідок порушення встановленої законом процедури такої зміни та передано в комунальну власність територіальної громаді як землі сільськогосподарського призначення.

В подальшому наказом ГУ ДГК у Херсонській області наказом від 11.12.2020 № 40 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Нововоронцовській селищній раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1396,3695 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок та місце їх розташування.

До цього переліку також увійшла спірна земельна ділянка площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, яка на переконання суду, ГУ ДГК у Херсонській області протиправно була віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

Внаслідок протиправної передачі ділянки лісогосподарського призначення у комунальну власність ГУ ДГК у Херсонській області були порушені права та інтереси держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації як законного власника земель лісогосподарського призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одними із способів захисту прав на землю є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 5.5).

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Суд враховує, що висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, оскільки відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02 (Б-7346/2-19).

Крім того судом враховується правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 відповідно до якої суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

У зв`язку з чим суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, відповідно до яких оскарження наказу Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність є ефективним способом захисту прав держави та зазначає про наступне.

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України встановлені способи захисту порушених прав до яких, зокрема, відноситься визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто, обов`язковою умовою визнання недійсним акту є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

При зверненні до суду з цим позовом прокурор посилався на те, що наказ ГУ ДГК у Херсонській області від 21.12.2020 № 40 у частині передання у комунальну власність спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки частина зазначені земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення, які не підлягають передачі до комунальної власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 сформульований правовий висновок, відповідно до якого відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

Наведений висновок Великої Палати Верховного Суду є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами ГУ ДГК у Херсонській області з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Нововоронцовській селищній раді як земля сільськогосподарського призначення, суд вважає, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування оспорюваних наказів ГУ ДГК у Херсонській області за встановлених у цій справі обставин, відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення спірної земельної ділянки та особи її власника. (подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у п. 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині, що стосується земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 та наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 21.12.2020 № 40 зі змінами "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передання у комунальну власність спірної земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 є незаконними, такими що прийняті всупереч приписам законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Щодо скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку.

Як встановлено судом, ГУ ДГК у Херсонській області із перевищенням своїх повноважень, всупереч приписам законодавства України змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення державної власності на землі резервного фонду сільськогосподарського призначення та та в подальшому передала спірну земельну ділянку у комунальну власність Нововоронцовської селищної ради, про що до Державного реєстру речових прав були внесені відповідні відомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.06.2024, номер інформаційної довідки 383734028 (т.с.1, а.с 46-47), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься наступна інформація про земельну ділянку кадастровий номер 6524184500:02:001:0845, площею 25,9193 га, номер відомостей про речове право -37214417:

08.07.2020 державним реєстратором Нововоронцовської районної державної адміністрації Молотковою І.Б. було прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 53014800 про реєстрацію за ГУ ДГК у Херсонській області права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, площею 25,9193 га на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності № 4845-СГ від 19.11.2019, виданого ГУ ДГК у Херсонській області;

17.05.2021 державним реєстратором Нововоронцовської селищної ради Молотковою І.Б. було прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58157302 про реєстрацію за Нововоронцовською селищною радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, площею 25,9193 га на підставі наказу про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність № 40 від 11.12.2020 виданого ГУ ДГК у Херсонській області, акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.01.2021 та наказу № 3 від 11.01.2021 виданого ГУ ДГК у Херсонській області.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 4 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державною реєстратора про державну реєстрацію прав па підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку. передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судовою рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Крім того, п. 5 ч.1 ст. 14 наведеного Закону розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі я кого, відкрито відповідний розділ.

Оскільки, на переконання суду, протиправне розпорядження ГУ ДГК у Херсонської області землями лісогосподарського призначення державної власності та наступне набуття органом місцевого самоврядування прав на державне майно не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, тобто державу в особі Херсонської ОДА, але створює йому перешкоди у здійсненні охоронюваного законом права користування своїм майном.

У разі набуття особою земель лісового фонду та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

А отже, з урахуванням викладеного та висновків суду щодо скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 4845-СГ від 19.11.2019 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" № 40 від 21.12.2020 зі змінами "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", суд доходить висновку, що рішення державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молоткової І.Б. (індексний номер рішення 53014800 від 02.07.2020) про державну реєстрацію права державної власності Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області та рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області Молоткової І.Б. індексний номер рішення 58157302 від 17.05.2021 про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 44722382) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 44722382) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області, номер запису про речове право 41964541, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2117459465241 є протиправними, а тому такими що підлягають скасуванню.

Щодо усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принцип об`єктивності, достовірності та повноти внесених відомостей.

Пунктом 107 Порядку введення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 (далі Порядок) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству (ч.1 ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Більш того, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (ч.ч. 5, 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, документами, що підтверджують право постійного користування на землі державного лісового фонду, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, місять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В матеріалах справи міститься: лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 14.03.2024 № 04-308, до якого додано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу №20 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство" за матеріалами лісовпорядкування 2015 року; лист ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 210 від 26.04.2024 до якого надана копія планшету № 3 Гаврилівського лісництва ДП "Великоолександрівське ЛМГ"; лист ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" від 21.02.2024 № 38, до якого додана копія Плану майстерської дільниці № 1 Гаврилівського лісництва та планшет Гаврилівського лісництва; лист "Великокопанівське лісомисливське господарство від 18.07.2024 № 174, до якого додані копії карти-схеми Гаврилівського лісництва Великоолександрівського держліспгоспу Херсонської області 1994 року, плану лісонасаджень Гаврилівського лісництва ДП " Великоолександрівське ЛМГ", Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Великоолександрівське ЛМГ".

Як встановлено судом з листа № 210 від 26.04.2024 ДП "Харківська державна лісовпорядна експертиза" та Схеми розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Великоолександрівське ЛМГ" (квартал 20 Гаврилівського лісництва) площа взаємного накладення становить 11,0172 га.

Зважаючи на те, що Головним Управлінням Держгеокадастру у Херсонській області незаконно здійснено розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з числа земель державної власності, тому і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 із визначенням категорії земель, як землі сільськогосподарського призначення, є такою що суперечить законодавству.

Окрім вищенаведених порушень, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 судом встановлено, що в Державний земельний кадастр всупереч вимогам ст.ст. 18-20 Земельного кодексу України та фактичного виду використання спірної земельної ділянки внесено відомості про вид використання земельної ділянки - землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій), при тому, що частина земельної ділянки площею 11,0172 га відноситься до земель державної власності та перебуває у користуванні ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" (яке є правонаступником ДП "Великоолександрівське ЛМГ").

Враховуючи вищевикладене, ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" є законним користувачем земель лісогосподарського призначення, власником яких є Херсонська обласна державна адміністрація, зокрема, ділянка площею 11,0172 га, яка входить до складу спірної земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 та яка передана у комунальну власність Нововоронцовській селищній раді як земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (ч.ч.4,5 ст. 20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (ч.7 ст. 20 Земельного кодексу України).

За наведених обставин, незаконне формування земельної ділянки з кадастровим номером 65241184500:02:001:0845 з цільовим призначенням землі резервного фонду сільськогосподарського призначення на земельній ділянці державної власності лісогосподарського призначення, без вилучення земельної ділянки у постійного користувача, зміни цільового призначення земельної ділянки та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі як земель сільськогосподарського призначення порушуватиме принцип об`єктивності, достовірності, повноти відомостей.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено статтею 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України, якою, зокрема, передбачено застосування інших, передбачених законом способів.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру в односторонньому та позасудовому порядку, поза волею належного власника - держави, незаконно вилучено спірну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845 із земель лісогосподарського призначення та постійного землекористування ДП "Великокопанське ЛМГ", передано в комунальну власність Нововоронцовській селищній раді, про що в Державному земельному кадастрі здійснено відповідні записи.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з доводами прокурора, за якими, зокрема, саме скасування спірних наказів ГУ ДГК у Херсонській області, а також скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на цю земельну ділянку, усуне перешкоди у здійсненні прав власника та поновить права держави в особі Херсонської ОДА на землі державного лісового фонду. Аналогічний висновок викладено в постановах КГС ВС від 20.12.2023 по справі №916/1517/22, від 22.05.2024 по справі № 916/1750/22 та від 22.05.2024 по справі № 916/1749/22.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням неведеного, суд не приймає в якості обґрунтування ГУ ДГК у Херсонські області підстав для відмови у позові посилання на те, що прокурором вибраний неефективний спосіб захисту порушеного права, а посилання відповідача 1 на практику Верховного Суду на переконання суду є нерелевантним правовідносинам у цій справі.

Також суд відхиляє посилання відповідача 1 на те, що землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗКУ та державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття на неї поземельної книги, які є хибними, адже, оспорювані накази відповідача 1 прийняті до набрання чинності п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗКУ, а також спірні земельні ділянки не могли перейти із державної у комунальну власність, оскільки, як встановлено судом вище, вони знаходились у державній власності, перебували у постійному користуванні ДП "Великокопанівське лісомисливське підприємство" як землі лісового фонду, а отже розпорядження таким землями належить виключно до компетенції Позивача, а зміна цільового призначення цих земель відноситься до виключної компетенції КМУ.

Інші доводи та арґументи позивача не спростовують висновків до яких дійшов суд під час розгляду цієї справи.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доказам, доводам та арґументам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на вище викладене, у зв`язку перебоями у роботі засобів відеоконференцзв`язку, нестабільною роботою мережі Інтернет та тривалими відключеннями електроживлення у Господарському суді Одеської області, суд з огляду на вищезазначені обставини розглянув справу № 916/2839/24 у розумний строк.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані сторонами докази в сукупності із встановленими у справі обставинами, суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України суд вважає, що судові витрати по справі слід покласти на ГУ ДГК у Херсонській області та Нововоронцовську селищну раду.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молоткової І.Б. (індексний номер рішення 53014800 від 02.07.2020) про державну реєстрацію права державної власності Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, № 69, код ЄДРПОУ 39766281) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області.

4. Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 21.12.2020 № 40 зі змінами «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845.

5. Скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області Молоткової І.Б. (індексний номер рішення 58157302 від 17.05.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Воронцова, № 10, код ЄДРПОУ 26283366) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 25,9193 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, яка розташована на території Бериславського (раніше Нововоронцовського) району Херсонської області, номер запису про речове право 41964541, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2117459465241, шляхом скасування державної реєстрації речового права.

6. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією (73003, м. Херсон, площа Свободи, № 1, код ЄДРПОУ 00022645) права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0845, площею 25,9193 га.

7. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, № 69, код ЄДРПОУ 39766281) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 33, код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

8. Стягнути з Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Нововоронцовка, вул. Воронцова, № 10, код ЄДРПОУ 26283366) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 33, код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення19.11.2024
Оприлюднено03.12.2024
Номер документу123425201
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —916/2839/24

Рішення від 19.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 08.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 04.10.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 25.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 11.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 22.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 08.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 18.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 10.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 05.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні