Рішення

від 29.11.2024 по справі 916/3138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3138/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3138/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК АВАНГАРД" (69123, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. В.Стуса, буд.12; код ЄДРПОУ 42621186);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЗЕРСЬКИЙ" (75051, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Станіслав, вул. Білозерське шосе, буд. 13; код ЄДРПОУ 38188680);

про стягнення 44 809,53 грн.,

1. Суть спору.

Позивач - ТОВ "СТК АВАНГАРД" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№3205/24 від 15.07.2024) до ТОВ "БІЛОЗЕРСЬКИЙ", в які просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 15 079,95 грн, суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 14 177,69 грн, суму відсотків за користування грошовим коштами у розмірі 10 746,01 грн, суму інфляційних збитків у розмірі 4 805,88 грн.

В обґрунтування позову ТОВ "СТК АВАНГАРД" посилається на неналежне виконання ТОВ "БІЛОЗЕРСЬКИЙ" умов укладеного між сторонами Договору поставки № 35409 від 13.04.2021.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 було відкрито провадження у справі № 916/3138/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.

08.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ "БІЛОЗЕРСЬКИЙ" (вх.№29592/24), (вх.№29621/24).

14.08.2024 до суду надійшла відповідь на позовну заяву від ТОВ "СТК АВАНГАРД" (вх.№30173/24).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3. Аргументи учасників справи.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК АВАНГАРД".

У якості обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та ТОВ "БІЛОЗЕРСЬКИЙ" було укладено Договір поставки № 35409 від 13.04.2021.

Позивач вказує, що в період з 16.04.2021 по 15.02.2022 ним було здійснено поставку товару відповідачу за адресою доставки що вказана в Договорі, та видаткових накладних до нього, а саме Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Польова, буд. 1. Зазначає, що відповідачем отримано товар за вказаною адресою, в повному обсязі що підтверджується товаро-транспортними накладними.

Вказує, що відповідачем частково здійснено оплату вартості поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 17.05.2021 по 20.04.2022. При цьому оплати відповідачем здійснювалися виключно за видатковими накладними, про що зазначено в платіжних дорученнях в призначенні платежу: оплата згідно накладної, дата та номер накладної.

Таким чином, на думку позивача, у відповідача сформувалась заборгованість з оплати вартості поставленого товару по Договору поставки за видатковою накладною від 27.01.2022 № 3-6020023 в розмірі 15 079,95 грн., яка повинна бути сплачена відповідачем до 23.02.2022.

Також позивач зазначає, що через несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, стягненню з відповідача підлягає 14 177,69 грн пені, 10 746,01 грн відсотків за користування грошовими коштами, а також 4 805,88 грн інфляційні збитки.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Договір поставки № 35409 укладений між сторонами 13.04.2021, більше чим за рік до повномасштабного вторгнення рф на територію України. Вказує, що протягом року відповідач здійснював і оплату за товар позивачу, при цьому оплати відповідачем здійснювались виключно за видатковими накладними, про що зазначено в платіжних дорученнях в призначенні платежу.

Позивач стверджує, що договором поставки не передбачено здійснення оплати відповідачем за поставлений товар після його реалізації, навпаки передбачено конкретні строки оплати за отриманий товар, а саме протягом не більше 7 днів з моменту отримання товару покупцем, якщо інше не передбачено у видатковій накладній.

Також позивач вказує, що договором не передбачається обов`язкового письмового врегулювання спору шляхом направлення вимог чи претензій, а досудові переговори про сплату заборгованості між ним та відповідачем проводились ще у 2022 році.

Крім того, ТОВ "СТК АВАНГАРД" зазначає, що лист від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України, яким було засвідчено факт настання форс-мажорних обставин, є загальним та стосується всіх юридичних осіб та фізичних осіб України, оскільки вся країна (вся територія України) опинилася у воєнному стані та наразі продовжує жити та працювати в умовах воєнного стану вже понад 2 роки. Вказує, що відповідач не засвідчив форс-мажорні обставини за Договором поставки № 35409 від 13.04.2021 та не надав відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким би було засвідчені форс-мажорні обставини.

3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЗЕРСЬКИЙ".

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у зв`язку з відсутністю бухгалтерських документів та електронного зв`язку з сервером філії, а також повідомлення від працівників філії, що майно філії (в тому числі складське приміщення) було знищено на початку бойових дій у м. Мелітополі, ТОВ "Білозерський" не знав про існуючі договірні відносини та борг перед ТОВ "СТК Авангард". Крім того філія «Азов» до сих пір знаходиться в окупації (Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Польова, 1), а ТОВ "Білозерський" у зоні активних бойових дій (с. Станіслав, Білозерського району Херсонської області).

Відповідач вказує, що внаслідок введення воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року та забороною здійснювати основну господарську діяльність підприємства (виробництво та торгівлю алкогольними напоями), а також знаходження підприємства на території Херсонської області, в окупованій території та у зоні бойових дій, вся діяльність підприємства була зупинена, що позбавило ТОВ «Білозерський» здійснювати будь-який контроль господарської діяльності і філії, яка теж опинилась на окупованій території у м. Мелітополі.

ТОВ «Білозерський» вказує, що внаслідок бойових дій було зруйновано господарські споруди (склади) підприємства, що призвело до знищення товару та значних втрат у господарській діяльності, та в таких умовах відповідач не міг виконати зобов`язання за договором щодо сплати боргу, а позивач ні разу не звертався безпосередньо до боржника з вимогою щодо сплати боргу, а подав позовну заяву нарахувавши додатково на суму боргу пеню, відсотки за користування грошовими коштами та інфляційні збитки.

Згідно листа від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин і яким визнала військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022.

Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, але обов`язок виконати це зобов`язання настає після припинення таких обставин.

Окрім того, відповідач вказує, що засвідчення форс-мажорних обставин саме за договором поставки який був укладений між ним та позивачем, було неможливим, у зв`язку з існуванням таких обставин як, знаходження складу, філії та підприємства в окупації, а потім на території активних бойових дій, відсутність зв`язку, відсутність звернення кредитора, необізнаність про існування боргу та відсутність договірних документів, які б підтверджували борг внаслідок їх знаходження в окупації до теперішнього часу та відсутності будь якої інформації від філії, яка фактично після початку воєнного стану та активних бойових дій припинила своє існування та невідома доля її працівників.

У зв`язку із чим, відповідач просив звільнити його від сплати пені, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних збитків.

4. Обставини встановлені судом.

13.04.2021 між ТОВ «СТК Авангард», як постачальником, та ТОВ «Білозерський», від імені та інтересах якого діє Філія «Азов» ТОВ «Білозерський», як покупцем, було укладено Договір поставки № 35409, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором відповідно до заявок покупця поставляти товар а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних (т.1, а.с.20-21).

Згідно п. 2.2. Договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару таким чином: протягом не більше 7 календарних днів з моменту отримання товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, вказаними у видаткових накладних на дану партію товару. Моментом отримання товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця, якщо представник покупця не зазначив дату у видатковій накладній, - то дата оформлення (складання) видаткової накладної постачальником.

Відповідно до п. 3.5. Договору, товар передається покупцеві на підставі довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Покупець гарантує, що особа, яка розписалась з його боку у видатковій накладній, є належним чином уповноваженою особою на отримання товару. Якщо відпуск товару покупцю здійснюватиметься без довіреності на отримання цінностей, покупець зобов`язаний надати постачальнику письмове повідомлення про зразки печаток/штампів, якими його матеріально-відповідальні особи, будуть завіряти свій підпис на первинних документах під час отримання партій товару. При цьому покупець гарантує, що матеріально-відповідальні особи, які будуть завіряти свій підпис печатками/штампами (зразки, яких будуть надані в повідомленні), мають необхідні повноваження та діють на підставі відповідного акту суб`єкта господарювання.

Пунктом 3.6. Договору, передбачено, що перелік товаросупровідних документів, які надаються Покупцеві в оригіналах, оформлених належним чином: видаткова накладна та товаро-транспортна накладна (за необхідності). Доказом отримання зазначених документів є підпис представника покупця у видаткових накладних.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору сторони встановили, що у разі прострочення Покупцем оплати товару (порушення п. 2.2 Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки пеня, від суми боргу за кожен день прострочення до повного погашення боргу Покупцем.

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець, окрім пені, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 5.3. Договору, сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення Покупцем припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне не виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке не виконання стало наслідком обставин непереборної сили, таких як стихійне лихо, пожежа, блискавка, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух, епідемії, епізоотії, війна (оголошена або неоголошена), мобілізація та інші події або обставини, за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на виконання умов викладених у договорі. У такому разі строк виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором буде продовжений на час дії зазначених обставин.

Згідно п. 6.2.-6.3. Договору, Сторона, яка не в стані виконати свої конкретні зобов`язання негайно письмово (або факсом) інформує іншу сторону про початок і припинення дії зазначених обставин, але в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) календарних днів після початку їх дій. Несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права на звільнення від виконання договірних зобов`язань.

Належним доказом виникнення форс-мажорних обставин (зазначених в цьому розділі Договору) та строку їх дії, є письмове підтвердження (довідка, висновок) Торгово-промислової палати України (або її регіонального відділення). Якщо зазначені обставини продовжуються більше трьох місяців, сторони узгоджують умови подальшої відстрочки виконання зобов`язань. Наявність форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення від сплати поставленого товару.

На виконання умов договору, сторонами проводилися взаєморозрахунки та позивачем було поставлено відповідачу товарів на суму 117 824, 07 грн, оплату за які відповідач здійснив оплату не в повному обсязі, а лише на 102 744, 12 грн., вказане вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Білозерський» перед ТОВ «СТК Авангард» за період з січня 2021 по червень 2024 (т.1, а.с. 22), а також із наступних платіжних доручень (т.1, а.с. 25-35), а саме:

- платіжне доручення №3073 від 17.05.2021 на суму 2 462,40 грн.;

- платіжне доручення №3074 від 17.05.2021 на суму19 474,05 грн.;

- платіжне доручення №3266 від 06.07.2021 на суму 19 072,44 грн;

- платіжне доручення №3603 від 18.10.2021 на суму 25 190,91 грн.;

- платіжне доручення №3629 від 29.10.2021 на суму 2074,80 грн.;

- платіжне доручення №3680 від 29.10.2021 на суму 9572,49 грн.;

- платіжне доручення №3681 від 29.11.2021 на суму 2074,80 грн.;

- платіжне доручення №3678 від 29.11.2021 на суму 558,00 грн.;

- платіжне доручення №3769 від 04.01.2022 на суму 920,70 грн.;

- платіжне доручення №3815 від 20.01.2022 на суму 10 298,85 грн.;

- платіжне доручення №3899 від 20.04.2022 на суму 11 044,68 грн.

27.01.2022 позивачем було передано перевізнику ТОВ «Транс-Баланс», на відправку алкогольні напої на суму 15 079,95 грн, про що укладено відповідну товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв(т.1, а.с. 24).

Згідно видаткової накладної № 3-6020023 від 27.01.2022 ТОВ «СТК Авангард» було передано, а філією «Азов» ТОВ «Білозерський» отримано, передані алкогольні напої на суму 15 079,95 грн, що підтверджується підписами представника постачальника та представника покупця на даній видатковій накладній(т.1, а.с. 23).

У видатковій накладній зазначається, що вартість отриманого товару необхідно сплатити до 23.02.2022.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить суму 15 079,95 грн за оплату вартості поставленого відповідачу алкогольних напоїв за видатковою накладною № 3-6020023 від 27.01.2022, що також не спростовується відповідачем.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 710 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було встановлено судом, відносини між ТОВ «СТК Авангард», як продавцем, та ТОВ «Білозерський», від імені та інтересах якого діє Філія «Азов» ТОВ «Білозерський», як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки № 35409 від 13.04.2021(т.1, а.с.20-21).

Згідно з положеннями ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, а саме було здійснено поставку погодженого товару протягом встановленого сторонами строку.

Також суд зауважує про відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо купівлі товару, якості товару, строку здійсненої поставки, а також виконання позивачем інших умов договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2.2. Договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару таким чином: протягом не більше 7 календарних днів з моменту отримання товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній.

Як було встановлено судом, у видатковій накладній за якою відповідач допустив заборгованість, встановлено кінцевий строк сплати за товар, а саме 23.02.2022 (т.1, а.с.23).

Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару за Договором поставки на суму 102 744,12 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати відповідачем вартості отриманого товару за видатковою накладною №3-6020023 від 27.01.2023, в розмірі 15 079,95 грн., на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору поставки № 35409 від 13.04.2021, та не здійснив оплату отриманого товару у визначений строк, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 15 079,95 грн обґрунтованими та правомірними.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 30 % річних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, за вибраний позивачем період з 24.02.2022 по 09.06.2024, на суму 4 805,88 грн., судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 30% відсотків річних які передбачені п. 5.2. Договору, судом було встановлено його арифметичну неправильність та визначено, що розмір 30 % річних від суми заборгованості відповідача становить 10 739,55 грн.

Між тим, господарський суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18, в якій з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, господарський суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір 30% річних на 3% річних від суми основної заборгованості.

Суд здійснив власний розрахунок, шляхом застосування наступної формули :

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення,

з 24/02/2022 до 31/12/2023 (кількість днів у періоді 676)

15 079,95 x 3% x 676 : 365 : 100= 837,87 грн.

з 01/01/2024 до 09/07/2024 (кількість днів у періоді 191)

15 079,95 x 3% x 191 : 366 : 100= 236,09 грн.

Таким чином, судом визначено що сумарний розрахунок 3% річних від заборгованості відповідача за видатковою накладною № 3-6020023 від 27.01.2022, становить 1073,95 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було встановлено судом, пунктом 5.1. Договору передбачено, що Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки пеня, від суми боргу за кожен день прострочення до повного погашення боргу Покупцем. Пунктом 5.3. Договору, сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення Покупцем припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 14 177,69 грн, за період з 24.02.2022 по 09.07.2024, суд встановив що він є арифметично правильним.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як було встановлено судом, у розділі 6 Договору, встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне не виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке не виконання стало наслідком обставин непереборної сили, таких як стихійне лихо, пожежа, блискавка, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух, епідемії, епізоотії, війна (оголошена або неоголошена), мобілізація та інші події або обставини, за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на виконання умов викладених у договорі. У такому разі строк виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором буде продовжений на час дії зазначених обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до ст. 14 та ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

У відзиві на позову заяву відповідач посилається на необхідність звільнення його від відповідальності у зв`язку із настанням для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) що позбавило його можливості виконати зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару.

Так відповідачем зазначено, що з 22.02.2022 відокремлений підрозділ підприємства Філія «Азов» ТОВ «БІЛОЗЕРСЬКИЙ» перебуває в окупації рф, адже розташовувалося в місті Мелітополь запорізької області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 22.12.2022, Мелітопольська міська територіальна громада з 25.02.2022 та станом на даний момент відноситься до територій України які тимчасово окуповані рф.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Зазначений загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосовно невизначеного кола осіб не звільняє від цивільно-правової відповідальності будь-яку сторону будь-якого договору, незалежно від того, існує реальна можливість виконання зобов`язання, чи ні.

Сторона, яка порушила свої договірні зобов`язання внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану може звернутися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини, або з посиланням на вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та з урахуванням конкретних обставин доводити суду настання форс-мажорних обставин під час виконання договірного зобов`язання іншими доказами.

Як було встановлено судом, за видатковою накладною № 3-6020023 від 27.01.2022, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару до 23.02.2022.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем здійснювалась оплата вартості товару поставленого позивачем за Договором поставки № 35409 від 13.04.2021, і після повномасштабного вторгнення та окупацію частини території України військами рф.

Отже посилання відповідача на форс-мажорні обставини у випадку неможливості оплати вартості видаткової накладної № 3-6020023 від 27.01.2022 є недоведеним та таким, що не підтверджено належними доказами.

Однак, беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи, що сторонами в п. 6 Договору визначено порядок звільнення від відповідальності у випадку настання форс-мажорних обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір пені заявленої позивачем до стягнення

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе зменшити розмір пені який заявляється позивачем до стягнення з 14 177,69 грн до 5000,00 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строку оплати за поставлений товар, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК АВАНГАРД" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню у зв`язку зі зменшенням суми пені та 30 % річних до 3 % річних.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру пені та відсотків річних.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЗЕРСЬКИЙ" (75051, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Станіслав, вул. Білозерське шосе, буд. 13; код ЄДРПОУ 38188680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю с (69123, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. В. Стуса, буд. 12; код ЄДРПОУ 42621186) суму основного боргу в розмірі 15 079,95/п`ятнадцять тисяч сімдесят дев`ять/грн 95 коп., пеню в розмірі 5000/п`ять тисяч/грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 1 073/одна тисяча сімдесят три/грн 95 коп., інфляційні втрати в розмірі4 805/чотири тисячі вісімсот п`ять/грн 88 коп., а також 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Ю.М. Невінгловська