Рішення

від 26.11.2024 по справі 155/1222/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1222/24

Провадження №2/155/371/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

з участю секретаря Задурської К.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Степанюка О.В.

представника третьої особи - Орган опіки

та піклування Мар`янівської селищної ради

Луцького району Волинської області Іванушко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Степанюк Олександр Вікторович, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Степанюк О.В., звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області.

Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 06 листопада 2014 року. Від шлюбу є спільні діти: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу позивач одружилась і з дітьми проживає в АДРЕСА_2. Зазначає, на підставі виконавчого листа Горохівського районного суду Волинської області №155/817/14-ц від 03 липня 2014 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 щодо примусового стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина. Рішення суду відповідач не виконує, на даний час існує борг в розмірі 89534,50 гривні. Позивачка вказує, що ОСОБА_3 з початку січня 2014 року (з моменту окремого проживання від дітей та позивача) не бачив дітей та не брав участі у їх виховані, не цікавиться їх життям, здоров`ям. Така поведінка ОСОБА_3 призвела до фактичного розриву спорідненого зв`язку із малолітніми дітьми. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 31 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 31 липня 2024 року витребувано в Державній прикордонній службі України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) інформацію про перетин державного кордону України, в`їзд на тимчасово окуповану територію України або виїзд з такої території ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 в період з 01 січня 2014 року по 19 липня 2024 року.

На виконання вказаної ухвали від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за №19-53956/18/24-Вих від 06 серпня 2024 року до суду надійшов лист про необхідність надання відомостей про громадянство ОСОБА_3 для виконання ухвали суду.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2024 року зобов`язано повторно Державну прикордонну службу України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) надати інформацію про перетин державного кордону України, в`їзд на тимчасово окуповану територію України або виїзд з такої території громадянином України ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 в період з 01 січня 2014 року по 19 липня 2024 року.

На виконання вказаної ухвали від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за №19-70705/18/24-Вих від 14 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 26 листопада 2024 року.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підтримала повністю. Додатково пояснила, що після розірвання шлюбу у 2014 року ОСОБА_3 повідомив, що повертається у росію, де проживає його мати. На той час синові було 3 роки, а дочка ще не народилась. З того часу вона не спілкувалась з відповідачем. Так як міняла телефон, то номер мобільного у неї не зберігся. Аліменти останній не сплачує, до дітей не телефонує, жодного разу не приїжджав. Про дітей піклується вона та її теперішній чоловік. У другому шлюбі у них народилась спільна дочка. Позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей, так як в майбутньому діти не матимуть обов`язку надавати матеріальну допомогу батькові.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце судового засідання через оголошення на сайті судової влади України, що відповідає приписам ст. 128 ЦПК України. Відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, оскільки останній не проявляє батьківської турботи стосовно дітей. Додатково зазначила, що батька не вдалось розшукати, за місцем проживання позивачки про нього нічого не відомо.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06 листопада 2014 року шлюб між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач) розірвано, що підтверджується копією рішення Горохівського районного суду Волинської області про розірвання шлюбу за номером справи №155/813/14-ц (а. с. 19).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорта серії НОМЕР_2 .

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а. с. 18-18а).

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 25 березня 2017 року стверджується, що позивачка ОСОБА_1 25 березня 2017 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 » (а. с. 21).

Витягом з Реєстру територіальної громади від 15 липня 2024 року стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а. с. 22).

Однак, як зазначено в позовній заяві, позивачка разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на даний час поживають без реєстрації в АДРЕСА_2 .

Згідно з Випискою із медичної карти амбулаторного, (стаціонарного) хворого від 15 липня 2024 року ОСОБА_5 встановлено діагноз - здорова (а. с. 7).

Згідно з Випискою із медичної карти амбулаторного, (стаціонарного) хворого від 15 липня 2024 року ОСОБА_4 встановлено діагноз - вроджена аномалія розвитку сечової системи (а. с. 8).

Довідкою Бранівського ліцею Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області №02-05/58 від 15 липня 2024 року стверджується, що ОСОБА_5 дійсно навчається у четвертому класі даного навчального закладу. Вихованням дочки займається мама, тато не цікавиться навчанням, не відвідує батьківські збори, ніколи не спілкується з класним керівником та педагогами закладу (а. с. 9).

Довідкою Бранівського ліцею Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області №02-05/57 від 15 липня 2024 року стверджується, що ОСОБА_4 дійсно навчається у восьмому класі даного навчального закладу. Вихованням сина займається мама, тато не цікавиться навчанням, не відвідує батьківські збори, ніколи не спілкується з класним керівником та педагогами закладу (а. с. 10).

Згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Горохівського районну Волинської області ВП НОМЕР_7 від 13 листопада 2015 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 1000,00 гривень, починаючи з 15 травня 2014 року до досягнення сином повноліття. Заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 15 липня 2024 року (за період з червня 2018 року по червень 2024 року) становить 89534,50 гривні (а. с. 13, 16-17).

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 13 грудня 2019 року у справі №155/817/14-ц відповідача ОСОБА_3 оголошено в розшук. Дана ухвала набрала законної сили 02 січня 2020 року.

Згідно довідки ГУ НП у Волинській області (м. Горохів) 14 січня 2020 року працівниками СКП Горохівського ВП оголошено розшук гр. ОСОБА_3 , який ухиляється від сплати аліментів та заведено РС №11-20.

За відомостями підрозділу УДМС України у Волинській області ОСОБА_3 знято з реєстрації в с. Озерці Горохівського району Волинської області 05.12.2022 року.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України № 155/1222/24/4944/2024 від 02.10.2024 року відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 08 листопада 2017 року по 19 липня 2024 року в Базі даних не виявлено.

Служба у справах дітей Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області надала суду висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради №108 від 30 жовтня 2024 року, згідно з яким відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Тому орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітніх дітей є доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей.

Позивачка стверджує, що у 2014 році, після розірвання шлюбу, відповідач повернувся до місця свого народження - у російську федерацію. Його телефон їй не відомий.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам стосовно позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 157 СК України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Разом з тим це насамперед є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який - позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.

Пленум Верховного Суду України в п. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Окрім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду (наприклад, постанова від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Отже, висновок, на який посилається позивач, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування з огляду на наступне.

Проаналізувавши наданий суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, суд зазначає, що у ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківського обов`язку з утримання та виховання дитини, не наведено даних про ставлення батька до дітей, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав відповідача піде на користь інтересам дітей та як виховання та утримання дітей з боку другого чоловіка змінити ситуацію в бік покращення. Висновок здебільшого ґрунтується на усних поясненнях матері щодо недбалого ставлення до виховання дітей з боку батька. Засідання комісії з питань захисту прав дитини відбулось за відсутності батька, оскільки встановити його місце проживання, з`ясувати його номер телефону, а також думку щодо позбавлення батьківських прав не виявилось за можливе.

З наведених вище підстав, суд не бере до уваги висновок органу опіки і піклування, оскільки він складений при неповному з`ясуванні усіх обставин, є недостатньо мотивованим та суперечить інтересам дітей.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про позбавлення батьківських прав представник позивача зазначає, що відповідач, проживаючи окремо від дітей, в повній мірі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню дітей без поважних та обґрунтованих причин. Тобто, основним посиланням позивача щодо позбавлення батьківських прав відповідача являється те, що відповідач не бере участі у вихованні дітей та не надає матеріальної допомоги.

Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надав, проти позбавлення його батьківських прав не заперечив. Був повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Європейський суд з прав людини 11 липня 2017 року виніс рішення у справі «М. С. проти України», у якому визначено «інтереси дитини», їх місце у взаємовідносинах між батьками.

«При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (справа «Мамчур проти України»).

Як випливає з правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в пункті 95 постанови від 8 квітня 2004 р. у справі «Хазе проти Німеччини», сам по собі той факт, що дитина може бути поміщена в більш сприятливе для її виховання середовище, не виправдовує примусові заходи щодо відібрання її у біологічних батьків; потрібна наявність інших обставин, які свідчать про необхідність такого втручання у право батьків на сімейне життя разом з їхньою дитиною, яке закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останніх батьківських прав, покладено на позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Під час розгляду справи не знайшли підтвердження винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_3 , які б свідчили про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню малолітніх дітей і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України.

Підстав, визначених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав в процесі розгляду справи судом не встановлено. Суду не надано доказів того, що відповідач жорстоко поводився з дитиною, перебував на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію або був засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. До кримінальної відповідальності за злісне невиконання рішення суду про сплату аліментів відповідач не притягувався.

Судом не встановлено злісного небажання відповідача виконувати свої батьківські обов`язки. Заборгованість зі сплати аліментів сама по собі не може бути підставою для позбавлення відповідача його батьківських прав відносно дітей. Неможливість батька на даний час брати активну участь у вихованні дітей може бути спричинена об`єктивними обставинам, зокрема, ймовірним проживанням за кордоном у російській федерації. Неспроможними суд вважає доводи органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на те, що другий чоловік матері піклується про дітей та утримує їх, оскільки цього не достатньо, щоб позбавити батька будь-якого спілкування з дітьми і можливості такого спілкування в майбутньому.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька, так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

За обставинами даної справи не доведено необхідності для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав. Позивачем не надані суду беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачем. Позбавлення відповідача батьківських прав не спрямоване на забезпечення реальних інтересів дітей. Суд звертає увагу, що батьківські права засновані на спорідненості з дитиною, тому погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав. Найкращим інтересам дитини відповідатиме збереження зв`язку з батьком, що, у разі задоволення позову, буде ускладнено.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дітей, для виховання якої необхідна участь обох батьків, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 4, 13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Степанюк Олександр Вікторович, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач: ОСОБА_3 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області, адреса місцязнаходження: смт. Мар`янівка, вул. Незалежності, 26, Луцького району Волинської області, ЄДРПОУ 04334933.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.