Рішення

від 26.11.2024 по справі 916/4381/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4381/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Чуйко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Юрасов А.В. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД (49038, м. Дніпро, вул. Вокзальна, 5, код ЄДРПОУ 31230196) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, офіс 807, код ЄДРПОУ 43331493) про стягнення 183 172,44грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-ОПТ» про стягнення 183 172,44грн.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД» посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-ОПТ» умов укладеного між сторонами договору поставки №248 від 14.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 відкрито провадження у справі №916/4381/24, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.11.2024 о 12:10.

В судовому засіданні від 07.11.2024 було оголошено перерву на 26.11.2024 о 10:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 26.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/4381/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №248 відповідно до умов Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити товар на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця (в рамках Специфікації), в якій повинно бути вказано: асортимент замовленого Покупцем товару, його кількість та необхідний термін поставки. Із урахуванням положення п. 7.1. договору. Специфікацією може вважатись видаткова накладна Постачальника.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що прийняття товару за асортиментом, кількості і якістю відбувається Покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні ...).

За приписами п. 3.6. договору, повернення нереалізованого товару та товару невідповідної якості відбувається силами та за рахунок Постачальника.

Згідно п. 3.7. договору, у випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару. Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення Покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що обов`язок Постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару Покупцю, який визначається датою накладної.

Згідно п. 4.2. договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до Покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Відповідно п. 7.1. договору, ціна товару визначається згідно Сертифікації (видаткової накладної) Постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних Постачальником.

Згідно п. 7.3. договору. Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

За приписами п. 7.4. договору, оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору.

Відповідно п. 7.6. договору, датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або інший рахунок, вказаний Постачальником.

Пунктом п. 8.1. договору встановлено, що у випадку невиконання або невідповідного виконання Покупцем зобов`язань по оплаті поставленого Товару Постачальник має право стягнути з Покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2 (дві десятих) % від вартості не оплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору, сплата пені не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно п. 11.5. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до « 14» червня 2022. Договір підлягає автоматичної пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення договору.

Як вказує позивач, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором він вчасно, у погодженому сторонами обсязі та номенклатурі поставив відповідачу продукцію, що підтверджується наступними документами: рахунок на оплату №1477 від 28.09.2021 на суму 73 071,94грн, видаткова накладна №1389 від 30.09.2021, товарно-транспортна накладна №Р1389 від 30.09.2021, податкова накладна №144 від 30.09.2021, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №9304408262 від 13.10.2021; рахунок на оплату №489 від 29.06.2022на суму 28 679,09грн, видаткова накладна №484 від 18.07.2022, товарно-транспортна накладна №Р484 від 18.07.2022, податкова накладна №41 від 18.07.2022, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №9144488452 від 29.07.2022; видаткова накладна №545 від 08.08.2022 на суму2 029,92грн, товарно-транспортна накладна №Р545 від 08.08.2022, податкова накладна №28 від 08.08.2022, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №9164253439 від 22.08.2022. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 23 425,91грн (у т.ч. ПДВ), що підтверджується банківською випискою №401 від 08.02.2022.

Позивач зазначає, що 26.09.2024 ним, на офіційну адресу місцезнаходження відповідача було направлено претензію-вимогу вих. №56 про сплату суми заборгованості за договором поставки №248 від 14.06.2021 в розмірі повної вартості поставки, а саме на суму 80 355,04грн, однак претензія-вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, позивач, на підставі п. 8.1. договору нарахував відповідачу штрафну неустойку у розмірі 73 732,75грн та на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні витрати у розмірі 23 242,83грн та 3% річних у розмірі 5 841,82грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 80 355,04грн основного боргу, 73 732,75грн пені, 23 242,83грн інфляційних витрат, 5 841,82грн 3% річних.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як видно з матеріалів справи, 14.06.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №248 відповідно до умов позивач зобов`язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і сплатити товар на умовах, визначених цим договором.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором він вчасно, у погодженому сторонами обсязі та номенклатурі поставив відповідачу продукцію, що підтверджується наступними документами: рахунок на оплату №1477 від 28.09.2021 на суму 73 071,94грн, видаткова накладна №1389 від 30.09.2021, товарно-транспортна накладна №Р1389 від 30.09.2021, податкова накладна №144 від 30.09.2021, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №9304408262 від 13.10.2021; рахунок на оплату №489 від 29.06.2022 на суму 28 679,09грн, видаткова накладна №484 від 18.07.2022, товарно-транспортна накладна №Р484 від 18.07.2022, податкова накладна №41 від 18.07.2022, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №9144488452 від 29.07.2022; видаткова накладна №545 від 08.08.2022 на суму2 029,92грн, товарно-транспортна накладна №Р545 від 08.08.2022, податкова накладна №28 від 08.08.2022, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №9164253439 від 22.08.2022.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 7.3. договору. Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

За приписами п. 7.4. договору, оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору.

Відповідно п. 7.6. договору, датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або інший рахунок, вказаний Постачальником.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 23 425,91грн (у т.ч. ПДВ), що підтверджується банківською випискою №401 від 08.02.2022.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 80 355,04грн.

Доказів оплати заборгованості та доказів які б спростовували позовні вимоги відповідач не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 80 355,04грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафної неустойки, яка за своєю природою є пенею у сумі 73 732,75грн слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом п. 8.1. договору встановлено, що у випадку невиконання або невідповідного виконання Покупцем зобов`язань по оплаті поставленого Товару Постачальник має право стягнути з Покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2 (дві десятих) % від вартості не оплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору, сплата пені не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 73 732,75грн за період 05.01.2022 27.09.2024, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 73 732,75грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 23 242,83грн та 3% річних у сумі 5 841,82грн слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 23 242,83грн за період 05.01.2022 27.09.2024, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 23 242,83грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 5 841,82грн за період 05.01.2022 27.09.2024, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 5 841,82грн.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ про стягнення 183 172,44грн у тому числі 80 355,04грн основного боргу, 73 732,75грн пені, 23 242,83грн інфляційних витрат, 5 841,82грн 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД (49038, м. Дніпро, вул. Вокзальна, 5, код ЄДРПОУ 31230196) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, офіс 807, код ЄДРПОУ 43331493) про стягнення 183 172,44грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ (65482, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, офіс 807, код ЄДРПОУ 43331493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД (49038, м. Дніпро, вул. Вокзальна, 5, код ЄДРПОУ 31230196) 80 355,04грн основного боргу, 73 732,75грн пені, 23 242,83грн інфляційних витрат, 5 841,82грн 3% річних та 3 028,00грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 02 грудня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова