ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2024 Справа № 917/1384/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., представники учасників справи не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна", вул. Велика Васильківська, 72, 4 поверх, приміщення 7Б, м. Київ, 03150
до відповідача Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія - 1", вул. Капітана Володимира Кісельова, 29, офіс 313, м. Полтава, 36014
про стягнення 4 766 158,32 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
19.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" до відповідача Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія - 1" про стягнення заборгованості у розмірі 4 766 158,32 грн за загальним договором №29/09-2021 від 29.01.2021 року (вх. № 1453/24).
Ухвалою від 26.08.2024 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
29.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2024 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 11472).
Ухвалою від 09.09.2024 року судом відкрито провадження у даній справ, ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 03.10.2024 року на 11:00 год.
Позивач представництво у судове засідання 03.10.2024 року не забезпечив, направивши до суду через систему "Електронний суд" два ідентичних клопотання про проведення підготовчого у відсутність його повноважного представника (вх. № 13060 та вх. № 13062).
Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 03.10.2024 року, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою до доставку електронного листа (а. с. 92).
Ухвалою від 03.10.2024 відкладено підготовче засідання на 07.11.2024 на 09:00 год.
Позивач представництво у судове засідання 07.11.2024 року не забезпечив, направивши до суду через систему "Електронний суд" заяву про проведення засідання за відсутності повноважного представника (вх. № 14850 від 05.11.2024).
Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 07.11.2024 року, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується довідкою до доставку електронного листа - ухвали від 03.10.2024 (а. с. 106).
Заяв та клопотань станом на час проведення судового засідання 07.11.2024 року не подавав. З огляду на що суд ухвалою від 07.11.2024 року закрив підготовче провадження у справі 917/1384/24, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.11.2024 на 11:00.
07.11.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву після судового засідання 07.11.2024 року (призначеного на 09.00) (вх. № 14984), в якому заявлено клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначав, що ухвалу про відкриття провадження ним було отримано в особистому кабінеті підсистеми "Електронний суд" 09.09.2024 року. Відповідач звернувся за правовою допомогою до адвоката Осадчого А. В. 07.11.2024 року, довіреність на представництво інтересів ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" видано і оформлено в Електронному суді на адвоката Осадчого А. В. 07.11.2024 року і саме 07.11.2024 року адвокат ознайомився з матеріалами справи.
На думку відповідача, факт видання довіреності на представництво інтересів у справі адвокату 07.11.2024 року та ознайомлення з матеріалами справи 07.11.2024 року через "Електронний суд" є поважними причинами для поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 11.11.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву по справі № 917/1384/24, відзив на позовну заяву (з додатками) (вх. № 14984 від 07.11.2024 року) залишив без розгляду.
В судове засідання представники учасників справи не з`явились, належним чином та завчасно повідомлені судом про дату і час розгляду справи по суті (арк. справи 128-129). Явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
ТОВ «Везерфорд Україна» ( «Підрядник», «Виконавець», позивач) та ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1» ( «Компанія», відповідач) укладено Загальний договір №29/09-2021 від 29.09.2021 року, який встановив загальні умови надання Послуг, виконання Робіт або продажу Товарів Підрядником Компанії, які будуть застосовуватися у випадку підписання Сторонами відповідних окремих Замовлень на надання послуг (арк. справи 20-31).
01.10.2023 року Сторони підписали Замовлення на надання обладнання в оренду - Додаткову угоду №4 до Загального договору, відповідно до умов якої Підрядник взяв на себе зобов`язання надати Компанії в оренду обладнання та надати Послуги згідно із переліком, а Компанія зобов`язувалась прийняти надані Послуги та оплатити їх (арк. справи 32-43).
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, передавши відповідачу обладнання в оренду та надавши послуги, на загальну суму 6 088 806,44 грн., що підтверджується підписаними між сторонами Актами виконання робіт (надання послуг) №1261 від 31.10.2023 на суму 1 289 672,69 грн., №1416 від 30.11.2023 на суму 2 872 778, 46 грн., №1544 від 21.12.2023 на суму 1 104 115,15 грн., №71 від 31.01.2024 на суму 347 469,14 грн., №262 від 26.03.2024 на суму 474 771, 00 грн. (арк. справи 44-49).
Відповідно до пункту 5.3. Загального договору, якщо інше не передбачене у відповідному Замовленні, у разі виконання Робіт або надання Послуг Компанія зобов`язується сплатити Підряднику 100% вартості виконаних Робіт та Послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання обома Сторонами Акту виконаних робіт/наданих послуг та отримання Компанією відповідного рахунку від Підрядника.
Відповідно до абзацу другого п. 3.8. Додаткової угоди остаточний розрахунок за оренду Обладнання та надані Послуги за цією Додатковою угодою Компанія здійснює у безготівковому порядку в гривні протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати відповідного Акту виконаних робіт/наданих послуг, за вирахуванням передоплати, що оплачена Компанією згідно умов п.3.8 вище, та з урахуванням умов пп. 3.1.-3.3. даної Додаткової угоди.
Відповідач свої зобов`язання виконав частково, оплатив оренду обладнання та послуги на суму 1 322 648,12 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи (арк. справи 56-60).
Листом №455 від 09.05.2024 «Щодо уточнення призначення платежу» на суму 690,00 грн. відповідач просив позивача зарахувати суму 690,00 грн., а в свою чергу ТОВ «Везерфорд Україна» погодило зарахування суми 690,00 грн. як часткову оплату за надані послуги за рахунком №1261 від 31.10.2023 р. (арк. справи 61).
З урахуванням наведеного заборгованість відповідача становить 4 766 158,32 грн.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договір (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються договором найму (оренди) відповідно до якого наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України). Окрім найму наймодавець надає послугу у вигляді консультації інженера зі складних робіт, а саме послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч.2 вказаної статті встановлює, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Ч.1 ст.903 ЦК України щодо оплати за договором про надання послуг зазначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором не сплатив орендних платежів у визначені Договором строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 4 766 158,32 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази сплати відповідачем заборгованості.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд враховує положення ст. 129 ГПК України.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в сумі 71 492,37 грн. відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ - 1» (Ідентифікаційний код 36514677; 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Зигіна, буд. 29, офіс 313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" (вул. Велика Васильківська, 72, 4 поверх, приміщення 7Б, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 35633533) 4 766 158,32 грн заборгованості та 71 492,37 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення підписано 02.12.2024 року
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2024 |
Оприлюднено | 03.12.2024 |
Номер документу | 123425887 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Тимощенко О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні