Рішення

від 02.12.2024 по справі 917/1423/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Справа № 917/1423/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автотранс-Ойл

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 43685,11 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автотранс-Ойл про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 19.11.2020 до договору про постачання товару № 54 від 17.03.2020 та стягнення 43685,11 грн безпідставно сплачених коштів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що після укладення договору сторони підписали додаткову угоду № 2 від 19.11.2020, якою безпідставно збільшили ціну, це призвело до надмірної сплати коштів на користь ТОВ "Торговий дім Автотранс-Ойл".

Відповідач у відзиві (вхід. № 12299 від 18.09.2024, а.с. 78-84) проти позову заперечує, вважає, що твердження позивача ґрунтуються виключно на висновках співробітників Держаудитслужби, ці висновки є помилковими та не підтверджені доказами. Відповідач повідомив, що між сторонами було узгоджено та підписано також додаткові угоди № 1 від 21.05.2020, № 3 від 19.11.2020, № 4 від 03.12.2020 до Договору та надав їх копії.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли. Строк на їх подання закінчився.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 70).

Ухвалою від 02.09.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/1423/24, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 74-75).

Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 02.09.2024, а.с. 76, 77).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 02.09.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В зв`язку з необхідністю подання сторонами доказів та пояснень щодо спірних правовідносин, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення суд відклав на розумний строк.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» провело процедуру закупівлі (ДК 021:2015:09130000-9 Нафти та дистиляти) з очікуваною вартістю предмета закупівлі 1314600,00 грн. з ПДВ (а.с.13-19). Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті «Prozorro публічні закупівлі» за № UA-2020-02-07-000762-а (а.с.13).

За результатами проведених торгів Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (далі позивач, Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Автотранс-Ойл» (далі відповідач, Учасник) уклали Договір № 54 від 17.03.2020 з додатками № 1, 2 до нього (далі Договір, а.с. 20-23).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору Учасник зобов`язується у 2020 році поставити Замовнику Товари, а Замовник прийняти та оплатити такі товари: бензин А-92 в кількості 29 000 л, бензин А-95 в кількості 13 000 л, дизельне пальне в кількості 8000 л.

Кількість Товару по кожній окремій позиції може бути змінена. При цьому загальна ціна товару залишається в межах суми Договору, визначеної у п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору ціна за одиницю товару (1 літр) становить:

бензин А-92 -22,10 грн з ПДВ,

бензин А-95 23,50 грн з ПДВ,

дизельне пальне - 22,20 грн з ПДВ.

Ціна за одиницю Товару, зазначена у цьому Договорі, може бути змінена не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення загальної суми, визначеної в цьому договорі, про що учасник повідомляє замовника за один робочий день (п. 3.3 Договору).

До Договору сторони уклали додаткові угоди № 1 від 21.05.2020, № 2 від 19.11.2020, № 3 від 19.11.2020, № 4 від 03.12.2020 (а.с. 91, 24, 92, 93).

В додатковій угоді № 1 від 21.05.2020 (а.с. 91) сторони зменшили ціну на товар та встановили, що ціна за одиницю Товару (1 літр) становить: бензин А-92 -20,73 грн з ПДВ, бензин А-95 21,73 грн з ПДВ, дизельне пальне 21,78 грн з ПДВ. У зв`язку зі зменшенням ціни на Товар сторони зменшили суму Договору до 1 061 460,00 грн. Угода набуває чинності з дати підписання (п. 5 додаткової угоди № 1).

У додатковій угоді № 2 від 19.11.2020 до Договору (а.с. 24, що є предметом спору) сторони збільшили в межах 10% ціну на товар та встановили, що після збільшення суми договору Замовник зобов`язується закупити в Учасника наступну кількість товару, що залишилась, на загальну суму 723 260 грн:

бензин А-92 (талони) в кількості 24094,08 л за ціною 22,80 грн/л,

бензин А-95 (талони) в кількості 5909,83 л за ціною 23,90 грн/л,

дизельне паливо (талони) в кількості 1391,39 л за ціною 23,48 грн/л.

Умови додаткової угоди № 2 поширюються на правовідносини, які відбулися між сторонами з 10.11.2020 (п. 5 додаткової угоди № 2).

У додатковій угоді № 3 від 19.11.2020 (а.с. 92) сторони зменшили суму Договору до 831 460,00 грн. Після зменшення суми договору Замовник зобов`язується закупити в Учасника наступну кількість Товару, що залишилась, на загальну суму 401 169,80 грн:

бензин А-92 (талони) в кількості 13415,23 л за ціною 22,80 грн/л,

бензин А-95 (талони) в кількості 3446 л за ціною 23,90 грн/л,

дизельне паливо (талони) в кількості 551,23 л за ціною 23,48 грн/л.

Угода набуває чинності з дати підписання (п. 5 додаткової угоди № 3).

У додатковій угоді № 4 від 03.12.2020 (а.с. 93) сторони зменшили суму Договору до 831 254,00 грн. Інші умови Договору залишаються без змін.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар за накладними:

- № АПТ-952 від 01.04.2020 на суму 67 800,00 грн з ПДВ (а.с. 25),

- № АПТ-1769 від 19.05.2020 на суму 87 020,00 грн з ПДВ (а.с. 27),

- № АПТ-03-08-5937 від 03.08.2020 на суму 96 360,00 грн з ПДВ (а.с. 29),

- № АПТ-3279 від 20.10.2020 на суму 87 020,00 грн з ПДВ (а.с. 31),

- № АПТ-3688 від 10.11.2020 на суму 92 090,00 грн з ПДВ (а.с. 33),

- № АПТ-3797 від 20.11.2020 на суму 161 380,00 грн з ПДВ (а.с. 35),

- № АПТ-3902 від 01.12.2020 на суму 239 584,00 грн з ПДВ (а.с. 38, зворот).

Загальна вартість товару у цих накладних вказана у сумі 831 254,00 грн.

Відповідач вказаний товар оплатив у повному обсязі, в сумі 831 254,00 грн, що підтверджується наступними платіжними документами:

- платіжне доручення № 108 від 02.04.2020 на суму 67 800,00 грн (а.с. 26),

- платіжне доручення № 185 від 25.05.2020 на суму 87 020,00 грн (а.с. 28),

- платіжне доручення № 266 від 03.08.2020 на суму 96 360,00 грн (а.с. 30),

- платіжне доручення № 385 від 26.10.2020 на суму 87 020,00,00 грн (а.с. 32),

- платіжне доручення № 415 від 18.11.2020 на суму 92 090,00 грн (а.с. 34),

- платіжне доручення № 437 від 26.11.2020 на суму 161 380,00 грн (а.с. 36),

- платіжне доручення № 469 від 22.12.2020 на суму 239 583,40 грн (а.с. 37),

- платіжне доручення № 6 від 14.01.2021 на суму 0,60 грн (а.с. 38).

Позивач у позові вказує, що Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області провело ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» за період з 01.01.2020 по 31.12.2022. За результатами проведеної ревізії 06.07.2023 складено акт № 201603-22/18 (а.с.39-64), де встановлено, що Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» та ТОВ «Торговий Дім Автотранс-Ойл», в порушення вимог п. 2 ч. 4 ст.36 Закону № 922, внесли зміни до умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 2 від 19.11.2020 за відсутністю документів, які могли відобразити коливання ціни такого товару на ринку, що в свою чергу могло стати підставою для укладання вищезазначеної додаткової угоди для збільшення ціни за одиницю товару.

Позивач у цьому позові прохає визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 19.11.2020 до Договору та стягнути 43685,11 грн. Позивач у позові вказує, що Учасник під час укладення додаткової угоди № 2 від 19.11.2020 до Договору, всупереч вимогам п.2 ч. 4 ст. 36 Закону № 922, збільшив ціну товару за відсутності документів, які б підтверджували коливання ціни такого товару на ринку. Позивач вважає, що невідповідність при укладенні додаткової угоди № 2 від 19.11.2020 пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є підставою для визнання зазначеної додаткової угоди недійсною з моменту її підписання, а сплачені за такою додатковою угодою грошові кошти повинні бути повернуті позивачу.

При вирішенні спору господарський суд зазначає наступне.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно із ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року

№ 922-VIII (далі Закон № 922, в редакції станом на дату укладання договору), який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Положеннями ст. 3 Закону № 922 визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону № 922).

У додатковій угоді № 2 від 19.11.2020 до Договору (а.с. 24, що є предметом спору) сторони збільшили ціну на товар: бензин А-92 (талони) - ціна 22,80 грн/л, бензин А-95 (талони) - ціна 23,90 грн/л, дизельне паливо (талони) - ціна 23,48 грн/л.

У додатковій угоді № 3 від 19.11.2020 (а.с. 92) сторони встановили, що Замовник зобов`язується закупити в Учасника наступну кількість Товару, що залишилась: бензин А-92 (талони) в кількості 13415,23 л за ціною 22,80 грн/л, бензин А-95 (талони) в кількості 3446 л за ціною 23,90 грн/л, дизельне паливо (талони) в кількості 551,23 л за ціною 23,48 грн/л.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону № 922 умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон № 922 встановлює норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону № 922, зокрема, за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Такі ж положення зазначені у п. 3.3. Договору.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлював імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п.8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення Додаткових угод до Договору відповідач у відзиві обґрунтовує збільшенням ціни товару.

В підтвердження вказаного відповідач до відзиву додав лист від 10.11.2020 № 5330-К (а.с.94) з пропозицією укласти додаткову угоду, до якого додано витяг з сайту Мінфін про середні ціни в Україні.

Проте відповідач не надав доказів щодо дати надсилання такого листа позивачу. Факт надходження вказаного листа позивач у позові не підтвердив. Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області у акті ревізії № 201603-22/18, складеного 06.07.2023, також вказало, що документи, які могли відображати коливання ціни такого товару на ринку, не надано (стор.37 акту).

Таким чином, лист відповідача від 10.11.2020 № 5330-К (а.с.94) не є належним доказом повідомлення позивача про наявність підстав для підвищення ціни товару.

Також наданий відповідачем витяг з сайту Мінфін про середні ціни в Україні на пальне (а.с.94-97) містить інформацію про динаміку цін у вересні, жовтні, листопаді 2020 року.

Проте для узгодження можливості внесення змін до договору, постачальник повинен надати відповідні підтверджуючі документи, що підтверджують факт коливання ціни товару на ринку по відношенню до ціни товару, яка була встановлена у договорі.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд зазначає, що витяг з сайту Мінфін про середні ціни в Україні на пальне (а.с.94-97) не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладання договору (17.03.2020) до дати укладання вказаних додаткових угод, оскільки вони не містять інформацію про ціну на товар на дату укладання договору та не відображають коливання ціни на товар в період між датою укладання договору та датами укладення додаткових угод.

У витягу з сайту Мінфін про середні ціни в Україні на пальне (а.с.94-97) не вказані мінімальні ринкові ціни на товар.

Відповідач не надав жодного доказу в підтвердження, за якими даними визначалася ним ціна товару, указана у тендерній пропозиції, та в договорі на дату його укладення.

Відповідач не надав суду жодного доказу щодо ринкової ціни товару на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Вказаний витяг з сайту Мінфін про середні ціни в Україні на пальне (а.с.94-97) не є належним доказом наявності установлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на товар, оскільки він не містять інформації щодо дати та первісної ціни та дати, коли збільшилася ціна. Він також не містять інформації щодо коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення у період з дати укладання договору до дати укладання додаткових угод. У витягу не вказано даних щодо ціни товару на дату укладення договору між сторонами.

Ціна за одиницю товару, визначена в договорі є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Отже, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

В силу ч. 4 ст. 36 Закону № 922, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону № 922.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

В п. 1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України 19 вересня 2019 року № 114-IX Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель вказано, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім розділу VI, який вводиться в дію через 12 місяців з дня його опублікування.

Опублікований в газеті Голос України 19.10.2019 № 200, введений в дію 19.04.2020.

В п.6. розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України 19 вересня 2019 року № 114-IX Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель зазначено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

За результатом закупівлі позивач та відповідач уклали Договір № 54 від 17.03.2020, тобто до введення в дію положення Закону України 19 вересня 2019 року № 114-IX Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель. Отже, зміни до Договору № 54 від 17.03.2020 повинні вноситися у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону № 114-IX.

У додатковій угоді № 2 від 19.11.2020 до Договору (а.с. 24, що є предметом спору) сторони збільшили ціну на товар: бензин А-92 (талони) - ціна 22,80 грн/л, бензин А-95 (талони) - ціна 23,90 грн/л, дизельне паливо (талони) - ціна 23,48 грн/л.

У додатковій угоді № 3 від 19.11.2020 (а.с. 92) сторони встановили, що Замовник зобов`язується закупити в Учасника наступну кількість Товару, що залишилась: бензин А-92 (талони) в кількості 13415,23 л за ціною 22,80 грн/л, бензин А-95 (талони) в кількості 3446 л за ціною 23,90 грн/л, дизельне паливо (талони) в кількості 551,23 л за ціною 23,48 грн/л.

У ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладення договору) вказано, що договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні додаткових угод № 2 від 19.11.2020 та № 3 від 19.11.2020 до Договору, не дотримано вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару в період виконання умов договору. Сторони договору не підтвердили належними доказами коливання ціни товару і під час розгляду цієї справи.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

У статті 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК).

Отже, суд прийшов до висновку, що додаткові угоди № 2 від 19.11.2020 та № 3 від 19.11.2020 до Договору № 54 від 17.03.2020 є нікчемними згідно із ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки вони укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 цього Закону.

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 910/17258/17, від 21.05.2020 у справі № 920/551/19 та від 03.12.2020 у справі № 909/703/19 щодо того, що визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. Визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/97911848) , про те що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Ураховуючи зазначене, ОП КГС ВС зазначила, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. ОП КГС ВС дотримується позиції, що у цій справі, суд апеляційної інстанції помилково залишив в силі рішення суду першої інстанції у частині задоволення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 липня 2021 року у справі № 927/550/20 висловив правовий висновок щодо способу захисту прав позивача (визнання недійсним договору, укладеного всупереч вимогам статті 36 Закону "Про публічні закупівлі"), в якому зазначив:

- у якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (п. 5.44 постанови ВС).

- у свою чергу, відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону (п. 5.45 постанови ВС).

- визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (п. 5.46 постанови ВС).

- отже, встановлення під час розгляду справи обставин, які свідчать про те, що додаткові угоди до договору були укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", не може мати наслідком задоволення вимог про визнання цих угод недійсними (п. 5.47 постанови ВС).

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20, в якому вказано, що у якості правової підстави позову у цій справі зазначено порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі". У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Також у постанові КГС ВС від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 викладений правовий висновок про те, що оскільки додаткові угоди є нікчемними за прямою вказівкою закону, зазначеної у статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі", то такі додаткові угоди не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Позивач у позові прохає визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 19.11.2020 до Договору № 54 про постачання товару від 17.03.2020, на підставі статей 203, 215 ЦК України як таку, що укладена з порушенням частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини другої статті 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18)).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц (провадження №14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18).

Як правову підставу позову позивач у цій справі зазначає порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткової угоди № 2 від 19.11.2020.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

З огляду на викладене, суд зазначає, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, встановлення під час розгляду справи обставин, які свідчать про те, що додаткові угоди до договору щодо підвищення ціни товару були укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", не може мати наслідком задоволення вимог про визнання цих угод недійсними.

З огляду на викладене, суд відхиляє позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 19.11.2020 до Договору № 54 від 17.03.2020, оскільки вона є нікчемною на підставі закону.

Оскільки суд визнав нікчемними додаткові угоди № 2 від 19.11.2020 та № 3 від 19.11.2020 до Договору № 54 від 17.03.2020, згідно із ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки вони укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 цього Закону, то ці додаткові угоди, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними; обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 цього Кодексу. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених Відділом освіти за товар, який так і не був поставлений продавцем, хоча й припустилися при цьому помилкового мотивування щодо правових підстав для задоволення відповідної вимоги - застосувавши ст. 1212 ЦК, замість ч. 1 ст. 670 ЦК (п.64, 65 постанови).

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 відповідно до якого правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни та позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд встановив, що за цінами, що не перевищують встановлені у Договорі, позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № АПТ-952 від 01.04.2020 на суму 67 800,00 грн з ПДВ (а.с. 25), № АПТ-1769 від 19.05.2020 на суму 87 020,00 грн з ПДВ (а.с. 27), № АПТ-03-08-5937 від 03.08.2020 на суму 96 360,00 грн з ПДВ (а.с. 29), № АПТ-3279 від 20.10.2020 на суму 87 020,00 грн з ПДВ (а.с. 31).

Безпідставно була збільшена вартість товару, з огляду на нікчемність відповідних умов додаткових угод № 2 від 19.11.2020 та № 3 від 19.11.2020, у видаткових накладних № АПТ-3688 від 10.11.2020 (а.с. 33), № АПТ-3797 від 20.11.2020 (а.с. 35), № АПТ-3902 від 01.12.2020 (а.с. 38 на звороті).

За цими видатковими накладними кількість фактично отриманого палива (в тому числі у вигляді талонів) становить: бензину А-92 16430 л, бензину А-95 2500 л, дизельного палива 2500 л.

Згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 21.05.2020 до Договору ціна за одиницю товару (1 літр) становить: бензин А-92 20,73 грн з ПДВ, бензин А-95 21,73 грн з ПДВ, дизельне паливо 21,78 грн з ПДВ.

Отже, позивач мав сплатити за вказаний товар такі суми: за бензин А-92 340593,90 грн з ПДВ, бензин А-95 54325,00 грн з ПДВ, дизельне палливо 54450,00 грн з ПДВ.

Всього у відповідності до договору та Додаткової угоди № 1 від 21.05.2020 відповідач мав сплатити за вказаний товар 449 368,90 грн.

Відповідач фактично сплатив за вказаний товар загальну суму 493 054,00 грн за такими платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 415 від 18.11.2020 на суму 92 090,00 грн (а.с. 34),

- платіжне доручення № 437 від 26.11.2020 на суму 161 380,00 грн (а.с. 36),

- платіжне доручення № 469 від 22.12.2020 на суму 239 583,40 грн (а.с. 37),

- платіжне доручення № 6 від 14.01.2021 на суму 0,60 грн (а.с. 38).

Розрахунок суми, що необґрунтовано сплачена позивачем за фактично не поставлений товар становить 43685,10 грн (493 054,00 грн - 449 368,90 грн = 43 685,10 грн).

Отже, позивач надмірно сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Автотранс-Ойл» загальну суму 43685,10 грн.

На цю суму постачальник (ТОВ Торговий дім Автотранс-Ойл) не поставив товар позивачу, строк дії договору закінчився.

З огляду на викладене вище, відповідач має повернути позивачу вказані кошти на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 43685,10 грн суд визнає обґрунтованими та задовольняє. В іншій частині позов задоволенню не підлягає з підстав, вказаних вище.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

За подання позову позивач сплатив 4844,80 грн судового збору за платіжною інструкцією № 177 від 22.08.2024 (а.с. 12). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 23.08.2024 (а.с. 71).

Розмір судового збору за розгляд позовної заяви про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 19.11.2020 до договору та стягнення 43685,11 грн безпідставно сплачених коштів становить 4844,80 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі), в тому числі 2422,40 грн за немайнову вимогу та 2422,40 грн за майнову вимогу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судовий збір за розгляд цієї справи підлягає стягненню з відповідача в сумі 2422,40 грн за майнову вимогу.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Автотранс-Ойл» (вул. Кагамлика, буд. 35, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 36324681) на користь Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (вул. Героїв АТО, буд. 73-А, м. Полтава, 36023, ідентифікаційний код: 03338159) 43685 грн 10 коп. сплачених коштів за непоставлений товар, 2422 грн 40 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 02.12.2024.

Суддя Т. М. Безрук