Рішення

від 27.11.2024 по справі 918/880/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа № 918/880/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш)

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Деркач Валерій Вікторович.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.06.2024 №53-122-01-24-14836 в сумі 540 014,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки від 03.06.2024 № 53-122-01-24-14836 в частині здійснення розрахунків за поставлену продукцію в сумі 540 000,00 грн. у строки, встановлені договором, внаслідок чого Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованість у вказаному розмірі та 14,79 грн. 0,1 % річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи призначити на 06.11.2024.

До господарського суду 16.10.2024 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що підтверджує факт того, що Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" укладено договір поставки від 03.06.2024 № 53-122-01-24-14836 (далі - Договір). Продукція за вказаним договором прийнята Відповідачем.

Станом на момент подачі відзиву на позовну заяву основний борг за Договором становить 540 000,00 грн.

Сума основного боргу підтверджується видатковою накладною №ДК-0000017 від 10.07.2024 на суму 540 000,00 грн. з ПДВ та ярликом на придатну продукцію який оформлений 15.07.2024 №1-6-382.

Відповідач визнає позов в частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 540 000,00 грн. у зв`язку з чим просить суд застосувати частину першу статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, в частині визнаних позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення 0,1 % річних у розмірі 14,79 грн. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/880/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2024.

Представник Позивача в судове засідання 27.11.2024 не з`явився. Проте 27.11.2024 до суду надійшла заява від представника Позивача, відповідно до якої останній просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі та проводити судове засідання без повноважного представника Позивача.

Представник Відповідача в судовому засіданні 27.11.2024 підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника Відповідача та дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 03.06.2024 Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (Постачальник) було укладено Договір поставки №53-122-01-24-14836, за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що предметом поставки за даним договором є продукція: 42120000-6 клапани, вентилі, яка передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 450 000, 00 грн., крім того ПДВ 90 000,00 грн. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 540 000,00 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору).

Згідно з пунктами 2.4-2.5 Договору ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених у пункті 13.10 даного договору. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені постачальником витрати на умовах поставки DDP згідно з "Інкотермс - 2010".

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що продукція поставляється в період по 30.11.2024. Строк поставки продукції за даним договором вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі уповноваженого органу згідно з Законом України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно з "Інкотермс - 2010". Місце поставки та "Вантажоодержувач" - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до пункт 4.1 Договору кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору .

Згідно з пунктом 4.2 Договору якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до Договору).

Пунктами 6.1 та 6.2 Договору сторони передбачили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до пунктів 8.4-8.5 Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Згідно з пунктом 9.1 Договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по Договору .

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 даного договору становить 3 (три) роки.

Згідно з пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягувати з замовника на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 0,1 % від суми простроченого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 9.4 Договору усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Згідно з пунктом 9.5 Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Відповідно до пункту 12.2 Договору укладений сторонами договір оприлюднюється на веб порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на веб порталі Уповноваженого органу.

Згідно з специфікаціїєю № 1 (додаток № 1 до Договору) сторони погодили поставку товару (Вентиль та Вентиль дросельний) на загальну суму 540 000,00 грн.

Крім того, між сторонами підписано технічну специфікацію (додаток № 2 до Договору).

Вказаний договір, специфікація № 1 та технічна специфікація підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 540 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 10.07.2024 № ДК-0000017 на суму 540 000,00 грн.

Про належне виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить відсутність з боку Відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Враховуючи умови пункту 6.1 Договору, суд дійшов висновку, що у Відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію в розмірі 540 000,00 грн.

Доказів сплати Позивачу вартості переданої за Договором продукції на суму 540 000,00 грн. суду не надано.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України та частиною першою статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму .

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 525, частини першої статті 526 ЦК України, частини першої статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання .

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною першою статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною четвертою статті 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статтей 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що Позивачем у визначеному порядку та строки поставлено Відповідачу продукцію, обумовлену Договором, вартість якої останнім не сплачено.

Вказані обставини не тільки не спростовані Відповідачем, але й підтверджені останнім, шляхом визнання позовних вимог в цій частині, про що зазначено у відзиві на позовну заяв.

За таких обставин та враховуючи, що факт поставки товару підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав і Відповідач визнає позов у цій частині, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" 540 000,00 грн. заборгованості.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором, Позивачем відповідно до статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 0,1 % річних у розмірі 14,79 грн. за період з 14.09.2024 по 24.09.2024.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вказані норми чинного законодавства та перевіривши, за допомогою системи пошуку судової практики ?Прецедент?, наданий Позивачем розрахунок 0,1 % річних вважає його арифметично неправильним.

Згідно з проведеним судом розрахунком 0,1 % у період визначений Позивачем їх розмір складає 14,75 грн., у той час як за розрахунком Позивача 0,1 % річних складають 14,79 грн., тобто правильним та таким, що підлягає задоволенню є розмір 0,1 % річних у сумі 14,75 грн.

Також у позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову

З огляду на викладене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом частково, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог в частині суми основного боргу до початку розгляду справи по суті, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі по сплаті судового збору у розмірі 4 050,23 грн. покладаються на відповідача у справі. Разом з тим, суд дійшов висновку відповідно до частини першої статті 130 ГПК України повернути позивачу з Державного Бюджету України 50 % судового збору (4 049,99 грн.) від суми основного боргу, яку визнано Відповідачем.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третя статті 2 ГПК України).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві Позивачем зазначено про понесення ним витрат на правничу допомогу та наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи загальний розмір, яких за розрахунком Позивача складає 30 188,22 грн. (розрахунок додано до позовної заяви).

У судовому засіданні 06.11.2024 представником Позивача зроблено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" надано розрахунок суми судових витрат, які Позивач фактично поніс у зв`язку з розглядом справи. Витрати Позивача за вказаним розрахунком на оплату правової допомоги склали 3 866,50 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником Позивача надано суду копії: Угоди про надання юридичних послуг від 25.08.2022 №18/2022, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Юристи без проблем" (Виконавець) та Товариством обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (Замовник); Розрахунок часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у справі № 918/880/24; рахунок від 25.10.2024 № 48328 на суму 1 100,00 грн.; платіжну інструкцію від 25.10.2024 № 6679 на суму 1 100,00 грн.; рахунок від 24.10.2024 № 48519 на суму 863,50 грн.; платіжну інструкцію від 24.10.2024 № 6678 на суму 863,50 грн.; рахунок від 16.09.2024 № 48083 на суму 1 903,00 грн.; платіжну інструкцію від 16.09.2024 № 6645 на суму 1 903,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 Угоди на надання юридичних послуг від 25.08.2022 № 18/2022 (далі - Угода) Виконавець приймає на себе зобов`язання за завданням Замовника надавати Замовнику юридичні послуги, а Замовник зобов`язується їх оплачувати.

Згідно з пунктом 1.2 Угоди завдання Замовника та вартість юридичних послуг визначається сторонами окремо за кожним завданням:

1.2.1 Шляхом укладення між сторонами договору на надання юридичних послуг, що є невід`ємною частиною даної угоди.

1.2.2 Шляхом направлення Замовнику рахунку, в якому визначається завдання та вартість юридичних послуг за завданням Замовника. В такому випадку направлення рахунку Виконавцем Замовнику підтверджує прийняття завдання Замовника, а оплата вартості послуг - узгодження Замовником повного розміру вартості юридичних послуг за Завданням. Узгодження Замовником вартості юридичних послуг може проводитись і іншими шляхами, в тому числі, і проставленням власного підпису на рахунку.

Пунктом 3.1 Угоди сторони передбачили, що оплата вартості юридичних послуг за кожним завданням проводиться окремо, якщо інше не встановлено шляхом проведення 100% передоплати протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку, але у будь-якому разі не пізніше ніж за двадцять чотири години до часу надання послуг.

Відповідно до пункту 5.1 Угоди вона вважається укладеною з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цією угодою.

Угода підписана повноважними представниками сторін, їхні підписи скріплені печатками цих юридичних осіб.

Правову допомогу за Угодою на надання юридичних послуг від 25.08.2022 № 18/2022 надавав Замовнику адвокат Дрозд Роман Юрійович.

Доказом того, що Дрозд Роман Юрійович є адвокатом свідчить Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 5 серпня 2019 Серії ДП № 4418.

Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги Серії АЕ № 1170055 від 17.01.2023 адвоката Дрозда Романа Юрійовича, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально на підставі договору про надання правової допомоги від 25.08.2022 № 18/2022.

Згідно з розрахунком часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у справі № 918/880/24 Виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги):

- підготовка позовної заяви, відправка, подача до суду, 3,60 год. - 1 903, 00 грн.;

- участь адвоката у судовому засіданні 06.11.2024, 1,0 год. - 1 100,00 грн.;

- підготовка відповіді на відзив, відправка стороні та до суду, 1,0 год. - 863,50 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій від 25.10.2024 № 6679 на суму 1 100,00 грн.; від 24.10.2024 № 6678 на суму 863,50 грн.; від 16.09.2024 № 6645 на суму 1 903,00 грн. Позивачем сплачено за юридичні послуги 3 866,50 грн.

Згідно з частинами першою-третью статті 126 ГПК України правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами четвертою-шостою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також враховує пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Частиною 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на зазначене, враховуючи, що критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених частині четвертій статті 126 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви Позивача про стягнення з Відповідача 3 866, 50 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказана сума є співрозмірною із сумою позовних вимог, не є надмірно великою та виконання робіт адвокатом під час надання правничої допомоги Позивачу, у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції доведена останнім.

Крім того, суд враховує, що представник Відповідача заявляючи клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу фактично не погодився з розміром попереднього (орієнтовного) розміру витрат на правничу допомогу (30 188,22 грн.), у той час як представником Позивача подано докази на понесення Позивачем витрат у розмірі 3 866,50 грн. і таку суму просив стягнути з Відповідача, тобто суму значно меншу ніж ту , з якою не погоджувався Відповідач.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024) 540 000,00 грн. (п`ятсот сорок тисяч 00 копійок) заборгованості, 14,75 грн. (чотирнадцять гривень 75 копійок) - відсотків річних, 4 050,23 грн. (чотири тисячі п`ятдесят гривень 23 копійки) витрат зі сплати судового збору та 3 866,50 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 50 копійок) витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024) з Державного бюджету України 50 % судового збору в розмірі 4 049,99 грн. (чотири тисячі сорок дев`ять гривень 99 копійок), сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією від 06.09.2024 № 1608.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомпресордеталь" (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024).

Відповідач (боржник): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.12.2024.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О.Селівон