Рішення

від 02.12.2024 по справі 922/3459/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3459/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом фізичної особи підприємця Cолдатенко Олексія Євгеновича, місто Харків,

до Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно конструкторський інститут «Енергопроект», місто Харків,

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа підприємець Cолдатенко Олексій Євгенович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно конструкторський інститут «Енергопроект», про стягнення заборгованості у сумі 810 950,00 грн., 56 766,50 грн. пені, 5 650,06 грн. 3% річних, 4 865, 70 грн. інфляційних втрат.

1.РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01 жовтня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/3459/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву

Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України від учасників даної справи не надходило.

15.11.2024 року представник відповідача, через систему «Електронний Суд», скерував до суду заяву письмове пояснення (вх. № 28861 від 15.11.2024 року) та заяву клопотання (вх. № 28873 від 15.11.2024 року).

19 листопада 2024 року ухвалою суду, прийнято до розгляду заяву письмове пояснення (вх. № 28861 від 15.11.2024 року) та заяву клопотання (вх. № 28873 від 15.11.2024 року) із долученням їх до матеріалів справи.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено позивачем у позовній заяві, між фізичною особою підприємцем Солдатенко Олексієм Євгеновичем (далі за текстом позивач, виконавець) та Акціонерним товариством «Харківський науководослідний та проектно конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (далі за текстом - відповідач, замовник) було укладено договір на виконання робіт № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року, за умовами якого виконавець взяв на себе обов`язок виконати роботи згідно наданих замовником вихідних даних, а замовник взяв на себе обов`язок прийняти й оплатити виконані роботи на тему: «ВП «Южно-Українська АЕС». Енергоблок № 3. Верхній рівень СРК. Розробка попереднього звіту з аналізу безпеки».

Крім того, позивач вказує, що відповідно до додатку № 2 до договору № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року строк виконання етапу № 1 «Розробка попереднього звіту з аналізу безпеки» - через 1 місяць після надання вихідних даних у повному обсязі. Відповідно до додатку № 3 до договору № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року розмір договірної ціни складає 810 950 (вісімсот десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят), 00 грн. без ПДВ.

Обгрунтовуючи свої позицію, позивачем в позовній заяві вказано, що згідно пункту 2.1 договору вартість робіт за цим договором визначається відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору, та складає 810 950 (вісімсот десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят), 00 грн. без ПДВ (Виконавець не є платником ПДВ).

Відповідно до пункту 3.10 договору належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами акту здачі- приймання виконаних робіт.

Так, позивач вказує, що 29 квітня 2024 року між сторонами підписано без заперечень та зауважень Акт № 1 на суму 810 950 (вісімсот десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят), 00 грн., відповідно до змісту якого виконана робота задовольняє умовам договору та належним чином оформлена.

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту здачі- приймання виконаних робіт протягом 45-ти банківських днів з дати підписання обома сторонами акту здачіприймання виконаних робіт.

Розраховуючи алгоритм розрахунку кінцевої дати виконання грошового зобов"язання (45 банківських днів з дати, наступної за днем підписання Акту здачі приймання виконаних робіт № 1 від 29 квітня 2024 року), позивач вказує, що останнім днем виконання замовником (відповідачем у справі) грошового зобов`язання є 01 липня 2024 року (понеділок).

Позивач обгрунтовуючи свою позицію по сформованій позовній вимозі, вказує, що замовник в порушення умов договору, виконані роботи не оплатив, внаслідок чого

станом на дату подання цієї позовної заяви у відповідача перед позивачем наявна

заборгованість за Актом № 1 від 29.04.2024 року на загальну суму 810 950, 00 грн. ,

що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Крім того, позивач спираючись на пункт 4.2 договору, вказує, що за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7 % від вартості простроченого платежу, тому просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 56766, 50 грн. за період з 02.07.2024року по 24.09.2024 року.

Крім того, позивач, з урахуванням норми статті 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 5 650,06 грн. 3% річних, 4 865, 70 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов не надав, що не позбавило його права надати до суду письмові пояснення, які ухвалою суду від 19 листопада 2024 року прийняті до розгляду. У даних поясненнях відповідач вказує на той факт, що між сторонами у справі 29 квітня 2024 року було підписано без заперечень та зауважень акт № 1 на суму 810 950, 00 грн., відповідно до змісту якого виконана робота задовольняє умовам договору та належним чином оформлена. Однак зазначає, що за договором на виконання робіт № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11листопада 2022 року, укладеним між позивачем та відповідачем, позивач ФОП Солдатенко О.Є. залучений до виконання відповідних робіт як субпідрядник.

Так відповідач вказує, що відповідно до пункту 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту здачі- приймання виконаних робіт протягом 45- ти банківських днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, за умови отримання Замовником відповідних грошових коштів від Генерального Замовника ВП «Атомпроектінжинірінг».

Відповідач зазначає, що протягом 45 банківських днів з дня підписання акту здачі- приймання виконаних робіт від 29 квітня 2024 року відповідні роботи не були сплачені, оскільки оплата від Генерального Замовника ВП «Атомпроектінжинірінг» надійшла лише 12 липня 2024 року, на підтвердження чого надає платіжну інструкцію № 989.

Відповідач не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій та компенсаційних витрат, нарахованих у період часу з 02 липня 2024 року по 12 липня 2024 року та вказує, що наступний день після отримання фінансування від генерального замовника (13 липня 2024 року) припадає на суботу, тобто відповідач мав виконати свої зобов`язання перед позивачем 15 липня 2024 року (понеділок), а з 16 липня 2024 року лише має місце прострочення.

У подальшому затримка у виконанні грошового зобов`язання мала місце внаслідок того, що відповідач є генеральним проектувальником Південно-Української та Запорізької АЕС, внаслідок тимчасової окупації у Запорізької АЕС наявна перед АТ ХІ «Енергопроект» заборгованість, що складає більше 9 млн. грн.

За доводами відповідача, наразі діє норма щодо зупинення у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у провадженнях, за якими боржником є АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ». Так, відповідно до вимог статті ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 102) зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім…), боржниками за якими є підприємства обороннопромислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від

02.08.2024 року за № 95 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" включена до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Відповідач зазначає, що така ситуація із розрахунками між Запорізькою АЕС та АТ ХІ «Енергопроект» негативно вплинули на фінансовий стан відповідача та спроможність належним чином виконувати свої грошові зобов`язання перед своїми контрагентами.

Крім того, у заяві клопотанні (вх. № 28873 від 15.11.2024 року), яке ухвалою суду від 19 листопада 2024 року прийнято до розгляду відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих відповідачем 3% річних та пені на 50 відсотків, а саме зменшити розмір пені до суми 28 383, 25 грн., зменшити розмір 3 % річних до суми 2 359,73 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором на виконання робіт № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року та нарахованих похідних вимог, у зв`язку з простроченням виконання обов`язку по оплаті за виконанні роботи.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, між фізичною особою підприємцем Солдатенко Олексієм Євгеновичем (далі за текстом позивач, виконавець) та Акціонерним товариством «Харківський науководослідний та проектно конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (далі за текстом - відповідач, замовник) було укладено договір на виконання робіт № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року, за умовами якого виконавець взяв на себе обов`язок виконати роботи згідно наданих замовником вихідних даних, а замовник взяв на себе обов`язок прийняти й оплатити виконані роботи на тему: «ВП «Южно-Українська АЕС». Енергоблок № 3. Верхній рівень СРК. Розробка попереднього звіту з аналізу безпеки» (пункт 1.1.).

При цьому, відповідно до пункту 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт протягом 45- ти банківських днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт за умови отримання Замовником відповідних грошових коштів від Генерального Замовника ВП «Атомпроектінжинірінг».

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, це договір, з огляду на алгоритм проведення розрахунків між контрагентами, є договором субпідряду, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, а спірні правовідносини регламентуються, положеннями глави 61 Цивільного кодексу України «Підряд» .

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За статтею 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних положень про договір, що закріплюються в ЦКУ субпідрядний договір є насамперед різновидом договору підряду, на який поширюється дія як загальних положень про договори, що містяться в цивільному праві , так і дія загальних положень про договір підряду.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, укладаючи із позивачем договір на виконання робіт № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року, залучив останнього до виконання робіт як субпідрядника, у строки визачені договором та додатками до нього.

Так, у змісті пункту 1.2. договору, визначено, що роботи виконуються згідно Технічного завдання № 09-126/04 (додаток № 1 до договору) в обсязі календарного плану (додаток № 2 до договору), дотримуючись наступних умов:

·ПЗАБ повинен бути розроблений відповідно до НП 306.2.106-2005; НП 306.2.162-2010 та з урахуванням вимог НП 306.2.202-2015, ГНД 306.7.02/2.041-2000; МТ.0.0039.0029;

·ПЗАБ повинен бути розроблений з обґрунтуванням ТУ на технічні вимоги та результати заводських випробувань, розрахункових обгрунтувань на ПКД;

·У звіті необхідно відобразити, що дана модифікація виконується на обєкті, котрий відноситься до класу наслідків ССЗ згідно Додатку А ДБН В.1.2.-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд» та ДСТУ 8855:2019 «Будівельні споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності);

·У звіті повинна бути виконнна оцінка впливу модифікації на безпеку енергоблоку АЕС при НУЕ, ННУЕ та аваріях, в тому числі безпосередній на значення ЧПАЗ і ЧПАВ.

В матеріалах справи наявний додаток № 1, який має назву "Техническое задание" за № 09-126/04 від 04.02.2016 однак, цей документ складений російською мовою, що є недопустимим, так як суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та статті 10 ГПК України (мова господарського судочинства), що в свою чергу позбавляє суд оцінити цей документ як доказ у даній справі.

При цьому, суд беручи до уваги пункт 1.2. договору, зазначає, що в цьому пункті сторони чітко і безапеляційно та на українській мові визначили, що входить до кола робіт, які взяв на себе виконати позивач, із визначенням умов цих робіт.

Крім того, додатком № 2 до договору № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року є календарний план із визначенням строку виконання етапу № 1 «Розробка попереднього звіту з аналізу безпеки» - через 1 місяць після надання вихідних даних у повному обсязі.

Відповідно до додатку № 3 до договору № 8191-16-13-ФОП-ПЗАБ від 11 листопада 2022 року розмір договірної ціни складає 810 950 (вісімсот десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят), 00 грн. без ПДВ.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як було зазначено вище, оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 45-ти банківських днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт за умови отримання замовником відповідних грошових коштів від Генерального замовника ВП «Атомпроектінжирінг» (пункт 2.2. договору).

Тобто, умовою для здійснення перерахунку грошових коштів від відповідача до позивача є їх надходження від Генерального Замовника ВП «Атомпроектінжинірінг». Підписуючи договір 11 листопада 2022 року позивач жодним чином не виявив заперечень з приводу алгоритму формування перерахунку коштів за виконанні ним роботи, та підписуючи договір із проставленням на нього печаткою, дав згоду на порядок розрахунків із ним.

У відповідності до пункту 3.8. та 3.10 договору виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт кількості 2-х примірників. Належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами акту здачі-приймання виконання робіт.

29 квітня 2024 року між сторонами підписано без заперечень та зауважень Акт № 1 на суму 810 950,00 грн., відповідно до змісту якого виконана робота задовольняє умовам договору та належним чином оформлена.

А відтак, з огляду на умови договору, та законодавчого порядку розрахунку обчислення строків, які визначені у статті 253 ЦК України, з дня , наступного за днем підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (29 квітня 2024 року), обчислюється 45-днів на оплату, за умови надходження грошових коштів від Генерального замовника ВП «Атомпроектінжирінг» (пункт 2.2. договору).

Протягом 45 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт від 29 квітня 2024 року відповідні роботи не були сплачені відповідачем, оскільки відповідні грошові кошти від Генерального Замовника ВП «Атомпроектінжинірінг» надійшли лише 12 липня 2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжна інструкція № 989.

У подальшому затримка у виконанні грошового зобов`язання мала місце внаслідок того, що відповідач є генеральним проектувальником Південно-Української та Запорізької АЕС, внаслідок тимчасової окупації у Запорізької АЕС. Наразі діє норма щодо зупинення у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у провадженнях, за якими боржником є АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (головне підприємство).

З огляду на представлені обома сторонами докази, оплата за виконанні роботи відповідачем перед позивачем не здійсненна, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобв"язання.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 810 950,00 грн., підтверджена належними доказами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків і на момент прийняття рішення в установленому порядку і строки, останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

З приводу стягнення 56 766,50 грн. пені, 5 650,06 грн. 3% річних, 4 865, 70 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.

Так, пунктом 4.2. договору сторонами встановлено, що за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. В позові позивач, розраховуючи дату початку прострочення платежу, застосовує наступний алгоритм: останній день виконання грошового зобов`язання для замовника є 01 липня 2024 року (понеділок) 45 банківських днів з дати, наступної за днем підписання Акту здачі приймання виконаних робіт № 1 від 29 квітня 2024 року, а отже право на заявлення вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій зазначає 02 липня 2024 рік.

Суд не погоджується із таким розрахунком штрафної санкції від позивача, оскільки, відповідно до пункту 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт протягом 45- ти банківських днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт за умови отримання Замовником відповідних грошових коштів від Генерального Замовника ВП «Атомпроектінжинірінг».

Оплата за відповідні роботи від Генерального Замовника ВП «Атомпроектінжинірінг» надійшла лише 12 липня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 989. У подальшому затримка у виконанні грошового зобов`язання мала місце внаслідок того, що відповідач є генеральним проектувальником Південно-Української та Запорізької АЕС, внаслідок тимчасової окупації у Запорізької АЕС. Наразі діє норма щодо зупинення у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у провадженнях, за якими боржником є АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (головне підприємство).

Суд погоджується з позицією відповідача з визначенням дати початку права на заявлення вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій - 16 липня 2024 рік., оскільки кошти від генерального замовника надійшли 12 липня 2024 року, то строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання настає 13 липня 2024 року (наступний день після отримання фінансування від генерального замовника). При цьому, наступний день після отримання фінансування від генерального замовника (13 липня 2024 року) припадає на вихідний день -суботу, тому відповідач мав виконати свої зобов`язання перед позивачем 15 липня 2024 року у перший робочий день (понеділок), а з 16 липня 2024 року лише має місце прострочення.

Суд здійснив власний розрахунок штрафної санкції (пені), з урахуванням періоду прострочення відповідача (16 липня 2024 року, як перший робочий день після спливу 45-денного строку на оплату) та встановленого позивачем кінцевого періоду нарахування штрафної санкції (24 вересня 2024 року).

При цьому судом враховано пункт 4.2. договору, яким визначено розмір пені, а саме, за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує віконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 7 % від вартості простроченого платежу. Судом встановлено, що 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (810 950,00 грн.) складає 40 902, 01грн.

Однак, позивач нарахував до стягнення з відповідача пені у розмірі 56 766, 50 грн. застосовуючи присічний розмір цієї штрафної санкції визначеного пунком 4.2 договору.

Суд не погоджується з розрахунком позивача щодо розміру нарахування пені у сумі 56 766,50 грн., оскільки умовами пункту 4.2. договору за порушення строків оплати виконаних робіт сторонами визначен розмір застосування пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, і лише тільки якщо ця сума перевищує 7% від вартості простроченого платежу, тоді стягується сума пені не більше 7% від вартості простроченого платежу, тобто у розмірі 56 766, 50 грн.

Суд зазначає, що 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (810 950,00 грн.) складає 40 902, 01 грн., що є менше 7% від вартості простроченого платежу (56 766, 50 грн.).

Суд дійшов висновку, що вірним розміром пені, згідно п. 4.2 договору є сума 40 902,01 грн.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши подані позивачем до суду розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд визнав арифметично невірними розрахунок процентів річних, оскільки позивачем невірно зазначено в розрахунках дата виникнення у відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання за договором (02 липня 2024 року проти вірної дати 16 липня 2024 року). За розрахунком суду, з урахуванням вірної дати початку прострочення заборгованості, арифметично вірна сума 3 % річних складає 4 719,46 грн.

Розрахунок інфляційних втрат позивачем розрахований вірно, та приймається судом.

А відтак, позовні вимоги в частині стягнення похідних вимог підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3% річних в сумі 4 719,46 грн. та інфляційні втрати 4 865,70 грн.

Щодо зменшення розміру неустойки та процентів річних, нарахованих за порушення зобов`язання, про яку заявив клопотання відповідач, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року за № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 року у справі № 199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та від 28.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

В силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 року у справі № 904/3551/18).

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала у постановах від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 та в ухвалі від 28.02.2024 у справі №915/534/22, що свідчить про сталість правової позиції Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Відповідач є генеральним проектувальником Запорізької АЕС. Захоплення Запорізької АЕС окупаційними військами призвело до того, що з вересня 2022 припинено відпуск електроенергії в мережу. Даний факт є загально відомим та не підлягає доказуванню в силу статті 75 ГПК України.

На сьогодні, АТ «НАЕК «Енергоатом» (головне підприємство по відношенню до відповідача) не виконує грошових зобов`язань за філію, що перебуває у тимчасовій окупації. Втрата одного із головних замовників, та невиконання останнім своїх грошових зобов`язань (заборгованість Запорізької АЕС сягає 9 млн грн.) вплинуло на фінансовий стан відповідача.

До того ж відповідач, АТ "Харківський науково-дослідний та проектноконструкторський інститут "Енергопроект" входить до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року за № 83). АТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" є Акціонерним товариством, акціонером якого є Держава в особі Міністерства енергетики України, яка є власником 1 009 401 шт. простих іменних акцій Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», що становить 50,000049 відсотків у статутному капіталі Товариства.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2022 року № 1125-р «Деякі питання управління акціонерним товариством "Харківський науководослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" припинена приватизація державного пакета акцій АТ ХІ "Енергопроект"; передано Міністерству енергетики повноваження з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі АТ ХІ "Енергопроект".

Крім того, відповідач залучений до виконання робіт, пов`язаних із збереженням нормального режиму роботи системи атомних електростанцій, що є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною-агресором.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, беручи до уваги представлені докази, суд доходить до висновку, що в даному разі порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а враховуючи економічну ситуацію в країні, зважаючи на місце та специфіку покладених завдань на відповідача щодо ресурсного забезпечення атомних електростанцій в умовах війни та збройної агресії російської федерації проти України, суд дійшов висновку, що розумним є зменшення фінансового навантаження на відповідача, оскільки стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій та річних суттєво підірве фінансовий стан відповідача та призведе до збитковості його діяльності, що, у свою чергу, негативним чином впливає на загальну спроможність підприємства своєчасно забезпечувати населення держави електроенергією та навіть продовжувати вести господарську діяльність в цілому, а в умовах особливого періоду та воєнного стану набуває особливого значення. За таких обставин та користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій та річних на 50%, які підлягають стягненню із відповідача, а саме пені до 20 451,00 грн та річних до 2 359,73 грн.

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

4. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо визначеної позивачем суми витрат на правову (правничу) допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Із запровадженням змін до ГПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

У свою чергу, частиною 8 статті 252 ГПК України, зокрема, унормовано, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію про те, що вимога частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 129 ГПК України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Станом на час прийняття рішення у цій справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Однак, як в позовній заяві, так і в відповіді на відзив позивач зазначив про свій намір подати такі докази.

Суд звертає увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення додаткового рішення).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123,129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно конструкторський інститут «Енергопроект» (61003, місто Харків, проспект Московський (теперішня назва Героїв Харкова) будинок 10/12, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) на користь Фізичної особи підприємця Cолдатенко Олексія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 810 950 (вісімсот десять тисяч дев"ятсот п"ятдесят) грн.00 коп., пеню у сумі 20 451 (двадцять тисяч чотириста п"ятдесят одна) грн.00 коп., 3 % річних у сумі 2 359 (дві тисячі триста п"ятдесят дев"ять) грн.73 коп., інфляційних втрат у сумі 4 865 (чотири тисячі вісімсот шітдесят п"ять) грн.70 коп., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 10 063 (десять тисяч шістдесят три) грн. 53 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання законної сили рішення суду

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/3459/24