Рішення

від 26.11.2024 по справі 922/3428/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024м. ХарківСправа № 922/3428/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12/1) про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 52193,93 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент", згідно вимог якої позивач просить суд:

- розірвати договір оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (код ЄДРПОУ: 40300525);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (код ЄДРПОУ: 40300525) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв.м у підземному підвуличному пішохідному переході № 1 біля станції метро "Метробудівників", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 73-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (код ЄДРПОУ: 40300525) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) 52193,93 грн. за договором оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020, з яких: 33320,25 грн. - орендна плата за період 21.10.2020 - 12.08.2024; 18873,68 грн. - пеня за період 21.10.2020 - 12.08.2024.

Крім того, позивачем до стягнення заявлено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9762,50 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020 в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати, пені, а також розірвання договору та повернення нежитлових приміщень.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.10.2024 об 11:15.

14.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про розгляд справи без участі (вх. №25862), в якій просить суд розгляд справи №922/3428/24 здійснювати без участі представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у зв`язку із необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, підготовче засідання відкладено на 12.11.2024 о 12:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024 о 13:20 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Позивач у судове засідання не з`явився. Втім, про дату, час та місце судових засідань повідомлений судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Разом з тим, пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши заяву позивача про розгляд справи без його участі, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом учасників справи відповідно до статті 42 ГПК України, а явка учасників справи в судові засідання обов`язковою не визнавалася, беручи до уваги, що неявка представника позивача в призначене судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, вказана заява підлягає задоволенню.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився. Процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України, на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Також, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від відповідача не надходило. Втім, про дату час та місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, від 27.03.2023 у справі №910/16794/19.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі та в процесі розгляду справи відповідачем не було зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копії ухвал Господарського суду Харківської області із визначеними у них датою, часом та місцем проведення судових засідань було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які було повернуто на адресу суду з довідками відділення поштового зв`язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/3428/24 було оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про розгляд даної справи. Матеріали справи також свідчать, що судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.01.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №7495 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв.м. у підземному підвуличному пішохідному переході №1 біля станції метро "Метробудівників ім. Г.І. Ващенко", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 73-М та знаходиться на балансі КП "Підземне місто" (балансоутримувач).

Пунктом 1.2. договору погоджено, що майно передається в оренду з метою використання: розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Умовами пункту 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди. Майно зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що воно є орендованим.

Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/Додаток №2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017. Базова орендна плата становить 908,18 грн. без ПДВ за грудень 2019. Ставка орендної плати становить 8%.

Умовами пункту 3.5. договору передбачено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця за попередній місяць до 20-го числа поточного місяця.

Пунктом 3.6. договору погоджено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Умовами пункту 10.1. договору погоджено, що договір діє з 31.01.2020 до 31.01.2025 року.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 31.01.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нерухоме майна - частину у підземному підвуличному пішохідному переході №1 біля станції метро "Метробудівників" загальною площею 2,40 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханківська, 73-М.

Додатковою угодою до договору №7495 від 31.01.2020 на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 30.06.2022 №259 "Про внесення змін в договори оренди", приймаючи до уваги звернення КП "Харківський метрополітен" (вх. №2754 від 04.07.2022), в зв`язку зі зміною балансоутримувача об`єкту оренди, сторони прийшли згоди внести зміни до договору оренди №7495 від 31.01.2020, а саме: балансоутримувачем об`єкту оренди вважати - Комунальне підприємство "Харківський метрополітен".

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві стверджує, що відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленим договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020 в результаті чого також виникла заборгованість зі сплати пені. Окрім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати та порушення вимог пунктів 3.5, 4.4. договору, вбачаються підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду та повернення нежитлових приміщень.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем скеровано на адресу відповідача лист вих. №3526 від 22.05.2024, в якому з викладенням правових та фактичних підстав звернення звернуто увагу орендаря на порушення умов договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати. Разом з тим, запропоновано протягом 10 календарних днів сплатити заборгованість. При цьому повідомлено, що у випадку невиконання даних вимог та не усунення порушення умов договору, позивач буде змушений звертатися до Господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення заборгованості з орендної плати та пені з віднесенням судових витрат на рахунок орендаря.

Натомість лист вих. №3526 від 22.05.2024 з боку відповідача залишився без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, укладаючи та підписуючи договір оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020 та додаткову угоду до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах даної справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору та додаткової угоди до нього, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Відповідно до пункту 2.1. договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний протягом 20 робочих днів після дати видання наказу Управління про вивчення попиту на об`єкт оренди або затвердження протоколу конкурсної комісії щодо надання майна в оренду укласти договір оренди та передати орендарю в оренду майно згідно з актом приймання-передачі.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 31.01.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нерухоме майна - частину у підземному підвуличному пішохідному переході №1 біля станції метро "Метробудівників" загальною площею 2,40 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханківська, 73-М.

Зазначений вище Акти приймання-передачі підписано між сторонами.

Отже, матеріалами справи дають підстави дійти висновку, що позивачем належним чином виконано зобов`язання за договором оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020, додаткової угоди до нього та передано відповідачу в оренду відповідне майно в належному технічному стані.

Відповідно до частини 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно пункту 3.3. договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 4.4. договору також передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату (в грошовій формі).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення взятих на себе договірних зобов`язань несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась орендна плата, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4. договору погоджено, що нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту припинення договору відповідно до п. 10.6.

Згідно пункту 3.10. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі першочергово погашається пеня, а після цього сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Умовами пункту 7.3. договору погоджено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості з орендної плати у розмірі 33320,25 грн. та пені у розмірі 18873,68 грн. суд зазначає, що відповідні нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, погодженим між сторонами умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вище вказане, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за оренду майна, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 33320,25 грн. та пені у розмірі 18873,68 грн. визнається судом цілком обґрунтованою, правомірною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору та зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" установлено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Підпунктом 4 пункту 7.2. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Також, згідно з підпунктом 5 пункту 7.2. договору право вимагати розірвання договору виникає у разі, якщо орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.14, 4.15, 4.16, 4.18, 4.20 Договору.

Відповідно до пункту 10.3. договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору.

Згідно з умовами пункту п. 10.6. договору, дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендні платежі, що дає суду вагомі підстави дійти висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди нерухомого майна, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, позовна вимога про розірвання договору оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020, визнається судом обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до пункту 2.3. договору у разі припинення договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 4.11 договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Враховуючи вище викладене, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги про розірвання договору, позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв.м у підземному підвуличному пішохідному переході № 1 біля станції метро "Метробудівників", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 73-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9762,50 грн., про що суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Нормами процесуального права передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9762,50 грн. позивачем представлено суду наступні документи, а саме: договір про надання послуг з адвокатської діяльності №45 від 29.12.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1178659 від 15.03.2024; акт здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) №25 від 28.08.2024 за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №45 від 29.12.2023; заявка №5690 від 15.08.2024; платіжна інструкція №307 від 03.09.2024.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Адвокатського бюро "Антона Новакова" з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання послуг з адвокатської діяльності №45 від 29.12.2023.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язується протягом терміну дії договору надати замовнику послуги, зазначені в п.п. 1.2., 1.3. договору, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги.

Умовами пункту 1.2. договору передбачено найменування послуг: згідно ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов`язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника. Сторони встановили, що на підставі договору здійснюється закупівля послуг з адвокатської діяльності.

Пунктом 2.2. договору погоджено, що послуги надаються виключно після одержання письмових заявок (доручень) замовника, в яких будуть зазначені конкретні завдання (доручення) та інші необхідні дані. Виконавець після отримання заявки замовника може повідомити про неможливість надання послуги з відповідним обґрунтуванням такої неможливості.

Умовами пункту 3.1. договору визначено, що загальна ціна договору становить: 1998650,00 грн. без ПДВ. Ставка за годину наданих послуги, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати: на 01.01.2024 дорівнює 1775,00 грн. без ПДВ.

Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що ціна договору, визначені в пункті 3.1. договору, складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців.

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки здійснюються шляхом оплати замовником акту здавання-приймання наданих послуг, складеного виконавцем та підписаного замовником.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк надання послуг: з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року. Конкретний строк виконання завдання за заявкою (в випадку необхідності) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем в заявці.

Відповідно до пункту 5.4. договору акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного місяця надання послуг або за результатами надання послуги згідно заявки (декількох заявок) на розсуд виконавця та затверджується/підписується уповноваженими представниками замовника. В Акті здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу.

Відповідно до пункту 5.5. договору замовник повинен в строк не більше п`яти робочих днів після отримання акту здавання-приймання наданих послуг затвердити його та підписати або надати мотивовану відмову в затвердженні/підписанні акту. Якщо наведений у цьому пункті строк акт здавання-приймання наданих послуг не було підписано з боку замовника та не надано мотивовану відмову в його підписанні, він вважається підписаним, а відповідні послуги прийняті та такими, що підлягають оплаті згідно акту.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до керуючого Адвокатським бюро "Антона Новакова" з заявкою №5690 від 15.08.2024 про здійснення правничої допомоги за договором про надання адвокатських послуги №45 від 29.12.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" заборгованості з орендної плати та пені за договором оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020, розірвання договору, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення.

Відповідно до акту здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) №25 від 28.08.2024 за договором про надання послуг з адвокатської діяльності №45 від 29.12.2023 виконавець здає, а замовник приймає послуги з адвокатської діяльності: код за ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов`язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника (правнича допомога). Вид наданої правничої допомоги: підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ТОВ "Сім Груп Есет Менеджмент" згідно заявки замовника №5690 від 15.08.2024. Витрати робочого часу на надання правничої допомоги: 5,5 год. Розмір гонорару виконавця: 9762,50 грн. без ПДВ. При цьому в акті здавання-приймання наданих послуг зазначено, що у замовника відсутні будь-які зауваження щодо повноти, кількості та якості наданої виконавцем правничої допомоги. Підписанням цього акту сторони констатують факт передання виконавцем замовнику всієї документації та інформації, отриманої ним в ході виконання заявок замовника.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц виснувала, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Водночас у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

З огляду на наведене, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (правові висновки в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

У системному зв`язку із наведеними вище правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, керуючись принципами верховенства права та справедливості, враховуючи критерій реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 9762,50 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.

Окрім того, судом взято до уваги, що клопотань від відповідача в порядку частини 5 статті 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Розірвати договір оренди нерухомого майна №7495 від 31.01.2020, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (код ЄДРПОУ: 40300525).

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 40300525) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв.м у підземному підвуличному пішохідному переході №1 біля станції метро "Метробудівників", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 73-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Груп Есет Менеджмент" (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 40300525) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) орендну плату у розмірі 33320,25 грн., пеню у розмірі 18873,68 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9762,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова