Рішення

від 02.12.2024 по справі 922/3417/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3417/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м.Харків до Приватного акціонерного товариства "KGS Co", смт.Малинівка (адреса: 63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Малинівка, вул. Олімпійська, буд. 5) про стягнення 148351,13 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

27.09.2024 року позивач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "KGS Co" про стягнення заборгованості за Договором розподілу природного газу №09420WDWDZFP016 від 01.01.2016 року у розмірі 148351,13 грн, з яких: заборгованість з розподілу природного газу за період з лютого 2022 року по червень 2023 року - 128776,47 грн; 3% річних - 6316,96 грн; інфляційні втрати - 13257,70 грн. Крім того, позивач просить суд визначити в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року відкрито провадження у справі №922/3417/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

02.10.2024 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Малинівка, вул. Олімпійська, буд. 5.

14.10.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

18.10.2024 року судом повторно направлено на адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі, однак дана ухвала також була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.01.2016 року між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (на момент укладання Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», далі АТ «Харківгаз», позивач, Оператор ГРМ) та Приватним акціонерним товариством «KGSCO» (далі ПрАТ «KGSCO», відповідач, споживач) було укладено Заяву-приєднання №09420WDWDZFP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі Заява).

Підписанням Заяви відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (далі Договір).

АТ «Харківгаз» надавало послуги з розподілу природного газу споживачу по точці комерційного обліку, яка визначена Додатком № 4 до Договору, який додається до заяви-приєднання, а саме: смт Малинівка, вул. Олімпійська, буд.5.

Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовані Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс ГРС), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

АТ «Харківгаз» відповідно до норм чинного законодавства є Оператором газорозподільної системи, який до 01.07.2023 здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП № 809 від 19.06.2017.

Відповідно до Кодексу ГРС Оператор газорозподільної системи суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

У спірних правовідносинах відповідач згідно норм чинного законодавства має статус споживача природного газу (згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Відповідно до пункту 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРС, споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глава 1 розділу І Кодексу ГРС).

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРС, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРС (та до договору відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Пунктом 12.2. Договору передбачено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни.

Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Відповідно до пункту 6.1. Договору (зі змінами) оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Враховуючи умови договору та норми Кодексу, сторонами було визначено плановий обсяг замовленої річної потужності споживача на 2022 рік, про що сторонами складено Акт № ХА00041438 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 та становить: 53 437,22 м. куб. величина річної замовленої потужності на 2022 рік, та, відповідно, 4 453,10 м. куб. величина замовленої потужності на місяць.

Враховуючи умови договору та норми Кодексу, було визначено плановий обсяг річної замовленої потужності споживача на 2023 рік, про що складено Акт №ХА00053409 приймання-передачі природного газу від 30.09.2022 та становить: 27697,19 м. куб. величина річної замовленої потужності на 2023 рік, та, відповідно, 2308,10 м. куб. величина замовленої потужності на місяць.

Відповідно до пункту 6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

На підставі вищевикладеного та умов договору, АТ «ХАРКІВГАЗ» було складено акти наданих послуг:

- № ХАЯ82004208 від 28.02.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у лютому 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ82005965 від 31.03.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у березні 2022 року склав 4 453,11 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,03 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,34 грн);

- № ХАЯ82007637 від 30.04.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у квітні 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ8200958 від 31.05.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у травні 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ82010906 від 30.06.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у червні 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ82012697 від 31.07.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у липні 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ82014385 від 31.08.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у серпні 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ82015830 від 30.09.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у вересні 2022 року склав 4 453,11 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,03 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,34 грн);

- № ХАЯ82017701 від 31.10.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у жовтні 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ82019408 від 30.11.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у листопаді 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № ХАЯ82021062 від 31.12.2022, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у грудні 2022 року склав 4 453,1 м. куб., вартість наданих послуг складає 10 634,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 772,33 грн);

- № БХ000000527 від 31.01.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у січні 2023 року склав 2 308,10 м. куб., вартість наданих послуг складає 5 511,74 грн (в т.ч. ПДВ 918,62 грн);

- № БХ0000002201 від 28.02.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у лютому 2023 року склав 2 308,10 м. куб., вартість наданих послуг складає 5 511,74 грн (в т.ч. ПДВ 918,62 грн);

- № БХ000004357 від 31.03.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у березні 2023 року склав 2 308,10 м. куб., вартість наданих послуг складає 5 511,74 грн (в т.ч. ПДВ 918,62 грн);

- № БХ000005989 від 30.04.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у квітні 2023 року склав 2 308,10 м. куб., вартість наданих послуг складає 5 511,74 грн (в т.ч. ПДВ 918,62 грн);

- № БХ000008467 від 31.05.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у травні 2023 року склав 2 308,10 м. куб., вартість наданих послуг складає 5 511,74 грн (в т.ч. ПДВ 918,62 грн);

- № БХ000010999 від 30.06.2023, згідно з яким об`єм розподіленого споживачу природного газу у червні 2023 року склав 2 308,10 м. куб., вартість наданих послуг складає 5 511,74 грн (в т.ч. ПДВ 918,62 грн).

Як стверджує позивач, з урахуванням існуючої переплати за оплату послуг з розподілу природного газу, загальна заборгованість ПрАТ «KGSCO» за період з лютого 2022 року по червень 2023 року становить 128776,47 грн.

Акти та рахунки направлено споживачу листом №610-Сл-12041-1022 від 18.10.2022 разом із досудовим попередженням №610-Сл-11901-1022 від 17.10.2022, досудовим попередженням №610-Сл-15921-1222 від 23.12.2022, претензією №1229 від 23.08.2023.

Також позивач зазначав, що станом на момент відправлення досудового попередження від 17.10.2022 сума заборгованості становила 63804,03 грн, станом на момент відправлення досудового попередження від 23.12.2022 сума заборгованості становила 95706,03 грн, станом на момент відправлення претензії від 23.08.2023 сума заборгованості становила 128776,47 грн.

Позивач вказує, що АТ "ХАРКІВГАЗ" у повному обсязі виконало свої зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу згідно умов договору розподілу природного газу №09420WDWDZFP016 від 01.01.2016. В свою чергу, відповідачем не виконано зобов`язання за договором в частині оплати вартості величини річної замовленої потужності. На теперішній час заборгованість відповідачем не погашена. Станом на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача становить 128776,47 грн за період з лютого 2022 по червень 2023 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6316,69грн та інфляційні втрати у розмірі 13257,70 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824 (далі - Кодекс ГРС).

Кодекс ГРС визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (п.2 розділу VІ Кодексу ГРС).

Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Відповідно до пункту 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глава І розділ 1 Кодексу ГРМ).

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 09420WDWDZFP016 від 01.01.2016.

Отже відповідач приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, та взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови зазначеного договору, в тому числі в частині оплати вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором.

Із обставин справи та матеріалів справи слідує, що АТ "Харківгаз" надавало послуги з розподілу природного газу споживачу по точці комерційного обліку, яка визначена Додатком №4 до Типового договору розподілу природного газу та додається до заяви-приєднання, а саме: смт Малинівка, вул. Олімпійська, буд.5

Згідно з пунктом 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язувався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ, згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього договору змінами.

Відповідно до пункту 6.1. договору (зі змінами) оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно з пунктом пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було визначено плановий обсяг замовленої річної потужності споживача на 2022 рік, про що сторонами складено Акт № ХА00041438 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 та становить: 53 437,22 м. куб. величина річної замовленої потужності на 2022 рік, та, відповідно, 4 453,10 м. куб. величина замовленої потужності на місяць.

Враховуючи умови договору та норми Кодексу, було визначено плановий обсяг річної замовленої потужності споживача на 2023 рік, про що складено Акт №ХА00053409 приймання-передачі природного газу від 30.09.2022 та становить: 27697,19 м. куб. величина річної замовленої потужності на 2023 рік, та, відповідно, 2308,10 м. куб. величина замовленої потужності на місяць.

Відповідно до пункту 6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що в період з лютого 2022 року по червень 2023 року позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу, про що свідчать акти наданих послуг та акт приймання-передачі природного газу, які надіслані на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

Згідно з положеннями абзацу 3 пункту 10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС, споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Згідно з абз.1 п.6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Як встановлено судом, позивач направляв на адресу відповідача досудові попередження, зокрема, станом на момент відправлення досудового попередження №610-Сл-11901-1022 від 17.10.2022 сума заборгованості становила 63804,03 грн, станом на момент відправлення досудового попередження №610-Сл-15921-1222 від 23.12.2022 сума заборгованості становила 95706,03 грн, станом на момент відправлення претензії №1229 від 23.08.2023 сума заборгованості становила 128776,47 грн.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Матеріали справи підтверджено, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась вартість наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за договором №№09420WDWDZFP016 від 01.01.2016, а тому позивачем з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат вартості наданих послуг, обґрунтовано розраховано та заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 128776,47 грн.

Відповідачем доказів оплати заборгованості чи контррозрахунку суми боргу до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 128776,47 грн за період з лютого 2022 року по червень 2023 року підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 6316,96 грн та інфляційних втрат у розмірі 13257,70 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

АТ "ХАРКІВГАЗ" як Постачальник виконало свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати за розподіл природного газу у встановлені Договором строки не виконав, внаслідок чого Відповідачу нараховані 3% річних у сумі 6316,96 грн та індекс інфляції у сумі 13257,70грн.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 13257,70грн інфляційних підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних, суд зазначає, що позивачем арифметично невірно нараховані суми 3% річних, а саме:

- за період з 01.11.2022 по 20.09.2024 на суму боргу в розмірі 63804,03 грн вірною сумою 3% річних є 3614,69 грн;

- за період з 01.01.2023 по 20.09.2024 на суму боргу в розмірі 31902,00 грн вірною сумою 3% річних є 1647,40 грн;

- за період з 01.09.2023 по 20.09.2024 на суму боргу в розмірі 33070,44 грн вірною сумою 3% річних є 1047,23 грн.

Отже задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6309,32 грн 3% річних.

В частині стягнення 7,64 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо клопотання позивача про застосування положень частини 10 статті 238 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих відсотків за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

При цьому суд зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування, оскільки імперативною частиною 10 статті 238 ГПК України не передбачено право суду зазначати в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу.

Суд зазначає, що індекс інфляції за своєю економічною суттю є показником, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а отже не підпадає під дію частини 10 статті 258 ГПК України, на що звертає увагу Північний апеляційний господарський суд у постанові від 13.09.2023 по справі №911/952/22.

За приписами частини 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду 3% річних на суму непогашеного за договором №09420WDWDZFP016 від 01.01.2016 боргу у розмірі 128776,47 грн за такою формулою: С * 3/100 * Д / 365, де С сума заборгованості; Д кількість днів прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем доказів на спростування позовних вимог, доказів оплати заборгованості, контррозрахунку боргу до суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, та відповідачем не спростовані.

Однак, з урахуванням відмови в стягненні 7,64 грн 3% річних, позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 3027,84 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «KGSCO» (адреса: 63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Малинівка, вул. Олімпійська, буд. 5; код ЄДРПОУ 32500503) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 03359500) заборгованість за Договором розподілу природного газу №09420WDWDZFP016 від 01.01.2016 року за період з лютого 2022 року по червень 2023 року у сумі 128776,47 грн, 3% річних в сумі 6309,32 грн, інфляційні втрати в сумі 13257,70 грн, а також 3027,84 грн судового збору.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 у справі №922/3417/24 здійснювати нарахування до стягнення з Приватного акціонерного товариства «KGSCO» (63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Малинівка, вул. Олімпійська, б. 5, код ЄДРПОУ 32500503) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 03359500) 3% річних на суму непогашеного за договором №09420WDWDZFP016 від 01.01.2016 боргу в розмірі 128776,47 грн за такою формулою: С * 3/100 * Д / 365, де С сума заборгованості; Д кількість днів прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт