Рішення

від 27.11.2024 по справі 926/2249/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27 листопада 2024 року Справа № 926/2249/24

За позовом Чернівецької міської ради

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3"

про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у сумі 245240,94 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Рогатинчук О. В.

Представники:

від позивача Генцарюк М-Д.Д.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний -3" про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у сумі 245240,94 грн за період з 01.05.2022 року по 30.06.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасної сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати у строки, встановлені рішенням Господарського суду від 09 квітня 2021 року у справі №926/512/21, внаслідок чого позивач звертається до суду із позовною вимогою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, які нараховуються позивачем на суму простроченого грошового зобов`язання.

Додатково позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/512/21 задоволено позов Чернівецької міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний -3" щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1007128,56 грн. Також виконання згаданого рішення в частині сплати розстрочено на дванадцять місяців згідно з визначеним графіком. Кінцевим терміном сплати зазначено 30 квітня 2022 року. Станом на серпень 2024 року грошове зобов`язання боржником не виконано в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом та нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат у сумі 193338, 51 грн та 3% річних у сумі 51902,43 грн за період з 01.05.2022 до 30.06.2024 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2024 року справу №926/2249/24 передано судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 06 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23 вересня 2024 року.

23 вересня 2024 року представник позивача подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №2843), які подаються позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 07 жовтня 2024 року; повідомити Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Копію ухвали направити сторонам по справі, а також засновникам Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" Маловічко П.І., Корнаєву А.Ю. та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року відкладено підготовче засідання на 14 жовтня 2024 року. Постановлено повідомити Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

14 жовтня 2024 року представник позивача подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №3101).

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 листопада 2024 року. Постановлено позивачу надати суду докази сплати Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" суми основного боргу у розмірі 1007128,56 грн, а також повідомити відповідача про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

06 листопада 2024 року представник позивача подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.3407), які подаються позивачем на виконання вимог ухвали від 14 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 27 листопада 2024 року. Постановлено повідомити Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Копію ухвали направити сторонам по справі, а також засновникам Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" Маловічко П.І., Корнаєву А.Ю. та Остапенку Р.І.

Представник позивача у судовому засіданні 27 листопада 2024 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку належного представника у судове засідання 27 листопада 2024 року не забезпечив.

При цьому, уся поштова кореспонденція, направлена судом на юридичну адресу відповідача: 58005, м. Чернівці, вул. Ясська, буд.13 повернулась до суду з довідками АТ "Укрпошта" з вказаною причиною повернення кореспонденції "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Додатково суд направляв копії ухвал від 23 вересня 2024 року та від 06 листопада 2024 року засновникам Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний -3"- Маловічко П.І., ОСОБА_2 за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 за адресою (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб): АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали особисто ухвали Господарського суду Чернівецької області 27 вересня 2024 року (ухвала від 23 вересня 2024 року) та 19 листопада 2024 року (ухвала від 06 листопада 2024 року). Однак, засновник ОСОБА_1 зазначені ухвали не отримав, оскільки поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з довідками АТ "Укрпошта" з вказаними причинами повернення "Адресат відсутній за вказаною адресою" (ухвала від 23 вересня 2024 року) та "За закінченням терміну зберігання" (ухвала від 06 листопада 2024 року).

При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Також суд неодноразово повідомляв Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області і визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Тобто, судом було вжито усіх необхідних заходів із повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участі.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Також, з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а також відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Чернівецька міська рада зверталася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний -3" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1007128,56 грн.

15 липня 2020 року між сторонами укладено договір оренди землі №11348 для обслуговування нежитлових будівель і споруд площею 1,5957 га. з кадастровим номером 7310136600:08:003:0127, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Ясська, 13.

Так, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 06 травня 2021 року, задоволено позов Чернівецької міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний -3". Ухвалено стягнути з обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Зоряний-3 (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, ЄДРПОУ: 40480450) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/24062200, код ЄДРПОУ 37836095, UА618999980314010611000024405, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200) 1007128,56 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю; розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в цій частині на дванадцять місяців згідно наступного графіка: до 31 травня 2021 року 83927,38 грн.; до 30 червня 2021 року 83927,38 грн.; до 31 липня 2021 року 83927,38 грн.; до 31 серпня 2021 року 83927,38 грн.; до 30 вересня 2021 року 83927,38 грн.; до 31 жовтня 2021 року 83927,38 грн.; до 30 листопада 2021 року 83927,38 грн.; до 31 грудня 2021 року 83927,38 грн.; до 31 січня 2022 року 83927,38 грн.; до 28 лютого 2022 року 83927,38 грн.; до 31 березня 2022 року 83927,38 грн.; до 30 квітня 2022 року 83927,38 грн.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено обов`язковість урахування ( преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Також, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 922/643/19, від 16 травня 2023 року у справі № 910/17367/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22.

Так, рішення Господарського суду Чернівецької області від 09 квітня 2021 року у справі №926/512/21, яке набрало законної сили 06 травня 2021 року та на виконання якого 11 травня 2021 року видано наказ, в частині факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за безпідставне збереження коштів у сумі 1007128,56 грн має преюдиційний характер для цієї справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне звернутись до рішення Господарського суду Чернівецької області від 09 квітня 2021 року у справі №926/512/21, яким встановлено фактичні обставини щодо правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем задля всебічного розгляду усіх обставин цієї справи.

Судом у справі №926/512/21 також встановлено, що Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Зоряний-3 в період з 16 липня 2018 року по 14 липня 2020 року використовувало спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником договору оренди.

Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 09 квітня 2021 року у справі № 926/512/21 обставини правомірного володіння і використання відповідачем нерухомого майна, яке належало йому у спірний період, що само по собі свідчить про фактичне використання товариством спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав- є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

У зв`язку із тим, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасної сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати у строки, встановлені рішенням суду від 09 квітня 2021 року у справі №926/512/21, позивачем заявлено відповідачу за період з 01 травня 2022 року по 30 червня 2024 року три проценти річних в розмірі 51902,43 грн та індекс інфляції в розмірі 193338,51 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 відсотків річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав на момент подачі позивачем позовної заяви, не припиняє правовідносин сторін , не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року у справі №922/175/18.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, судом встановлено, що позивач заявив до стягнення з відповідача 193338,51 грн індекс інфляції, з них: нарахованих за період з 01 травня 2022 року по 15 квітня 2024 року 171042,37 грн та з 16 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року 22296,14 грн відповідно. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 51902,43 грн трьох процентів річних, з них: нарахованих за період з 01 травня 2022 року по 31грудня 2023 року 40028,46 грн, з 01 січня 2024 року по 15 квітня 2024 року 6936,76 грн, з 16 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року 4937,22 грн на суму заборгованості у розмірі 792554,48 грн.

При цьому позивачем 06 листопада 2024 року, на виконання вимог ухвали суду від 14 жовтня 2024 року, долучено до матеріалів справи , а судом досліджено та встановлено , що відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується копією платіжного доручення №4390 від 16 квітня 2024 року про сплату 5827,28 грн з призначенням платежу "на виконання рішення №926/512/21 від 11 травня 2021", платіжного доручення №11018 від 04 жовтня 2024 року про сплату 792554,48 грн з призначенням платежу "на виконання рішення №926/512/21 від 11 травня 2021" та випискою з рахунку позивача від 29 травня 2021 року, згідно якої відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 58300,00 грн; випискою з рахунку позивача від 04 червня 2021 року, згідно якої відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн; випискою з рахунку позивача від 13 липня 2021 року, згідно якої відповідач перерахував на рахунок позивача 20000,00 грн; випискою з рахунку позивача від 31 липня 2021 року, згідно якої відповідач перерахував на рахунок позивача 12800,00 грн; випискою з рахунку позивача від 31 серпня 2021 року, згідно якої відповідач перерахував на рахунок позивача 102550,00 грн, випискою з рахунку позивача від 30 жовтня 2021 року, згідно якої відповідач перерахував на рахунок позивача 5096,80 грн.

Нарахування індексу інфляції на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопад 2019 року у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків до позовної заяви трьох процентів річних, а також з врахуванням повної оплати відповідачем суми заборгованості, суд встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично вірно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 51902,43 грн трьох процентів річних.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків до позовної заяви індексу інфляції, з врахуванням повної оплати відповідачем суми основного боргу, які нараховувались позивачем окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовувались, що відповідає приписам частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, суд встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично вірно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 193338,51 грн індексу інфляції.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Решта доказів, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, Чернівецькою міською радою при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 3678,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №958 від 22 серпня 2024 року.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача у сумі 3678,61 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Чернівецької міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний - 3" про стягнення індексу інфляції у сумі 193338,51 грн та трьох процентів річних у сумі 51902,43 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Зоряний -3" (58005, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Ясська, буд. 13, код 40480450) на користь Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Центральна площа, буд.1, код 36068147) індекс інфляції у сумі 193338,51 грн, три проценти річних у сумі 51902,43 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3678,61 грн

У судовому засіданні 27 листопада 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, повне рішення складено та підписано 02 грудня 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК