Рішення

від 02.12.2024 по справі 926/2456/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Справа № 926/2456/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буковинські будівельні матеріали

до відповідача Вижницької міської ради

про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін:

від позивача адвокат Попович В.М.

від відповідача адвокат Померанська Г.І.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Буковинські будівельні матеріали звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Вижницької міської ради про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що для видобування корисних копалин Майдан-Іспаського родовища валунно-гравійно піщаних порід на підставі укладених договорів оренди (Договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року та Договір оренди земельної ділянки від 24 квітня 2009 року), ТОВ Буковинські будівельні матеріали надано в орендне користування ряд земельних ділянок, які розташовані на території с. Іспас Вижницького району Чернівецької області, а саме: земельну ділянку площею 108,6821 га (кадастровий номер 7320582500:01:004:0246) та земельну ділянку площею 18,50га (кадастровий номер 7320582500:01:004:0221).

Далі позивач стверджує, що після укладання договорів оренди земельних ділянок відбулися зміни в законодавстві України, яке регулює право власності на орендовані земельні ділянки, а також порядок справляння плати за їх користування. Так, згідно розпорядження КМУ від 12 червня 2020 р. № 729-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернівецької області Іспаська сільська рада Вижницького району Чернівецької області увійшла до складу Вижницької міської громади, адміністративним центром якої стало м. Вижниця Чернівецької області, а органом місцевого самоврядування в її адміністративно-територіальних межах стала Вижницька міська рада (надалі Відповідач). Окрім цього, з 01 січня 2018 року положеннями п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України було впроваджено особливий порядок справляння плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а саме встановлено, що Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу (редакції п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України на червень 2023 р).

Відтак, на переконання позивача, виникла необхідність приведення положень укладених договорів оренди у відповідність до зміненого чинного законодавства, а тому ТОВ Буковинські будівельні матеріали розробило та направило Відповідачу для підписання відповідні додаткові угоди до договорів оренди, а саме: Додаткову угоду від 22 грудня 2023 року до Договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року та Додаткову угоду від 22 грудня 2023 року до Договору оренди земельної ділянки від 24 квітня 2009 року.

Далі позивач стверджує, що відповідачем надані Додаткові угоди не підписано, жодної відповіді щодо результатів їх розгляду не надано, що і стало підставою для звернення до суду.

Так, звертаючись із позовом до суду, позивач просить суд визнати укладеними Додаткову угоду від 22 грудня 2023 року до Договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року та Додаткову угоду від 22 грудня 2023 року до Договору оренди земельної ділянки від 24 квітня 2009 року в редакціях позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2024 року, судову справу № 926/2456/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року призначено підготовче засідання у справі № 926/2456/24 на 30 жовтня 2024 року.

23 жовтня 2024 року до суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву, згідно змісту якої останній проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Так, обґрунтовуючи свою позицію адвокат відповідача посилається на те, що предмет позову, обраний позивачем, не може вважатись належним способом захисту прав та інтересів, оскільки не передбачається статтею 16 ЦК України.

Крім того, адвокат відповідача вказує на те, що коригування податкових відносин, яке відбулось на підставі Закону, зміна ставок податку не є обов`язковими передумовами внесення змін до господарських відносин, тобто внесення змін до діючих договорів оренди.

Разом з тим, представник відповідача посилається на відповідь Головного управління ДПС в Чернівецькій області, згідно змісту якої, особливості, передбачені п. 284.4 ст. 284 ПКУ для гірничодобувних підприємств, не поширюються на розміри орендної плати, визначені діючими договорами оренди землі.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30 жовтня 2024 року в підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 18 листопада 2024 року.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2456/23; призначено справу до розгляду по суті на 02 грудня 2024 року.

В судовому засіданні 02 грудня 2024 року адвокат позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 02 грудня 2024 року проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято 02 грудня 2024 року у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частини 9 статті 93 ЗК України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України унормовано принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України Про оренду землі вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, 24 квітня 2009 року Іспаська сільська рада (далі Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Буковинські будівельні матеріали (далі Орендар) уклали договір оренди земельної ділянки.

Згідно пункту 1 вказаного Договору, Орендодавець, на підставі Рішення 26-ї сесії 5-го скликання Іспаської сільської ради № 98-26/09 від 04.03.2009 р. Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки під промислову розробку Майдан-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини ТОВ Буковинські будівельні матеріали та Рішення 27-ї сесії 5-го скликання Іспаської сільської ради № 130-27/9 від 23.04.2009 р. Про затвердження проекту відведення земельної ділянки під промислову розробку Майдан-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини ТОВ Буковинські будівельні матеріали, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступну земельну ділянку: 1.1. цільове призначення - землі добувної промисловості (код УКЦВЗ: 1.10.1). 1.2. мета використання - для промислової розробки Майдаи-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини. 1.3. місце знаходження - на території Іспаської сільської ради (в межах с. Іспас) Вижницького району Чернівецької області. 1.4. кадастровий номер земельної ділянки 7320582500:01:004:0221.

Пунктом 2.1. вказаного Договору закріплено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,50 гектарів (надалі земельна ділянка), у тому числі: пасовища 18,50 гектарів.

В подальшому, 08 вересня 2009 року Іспаська сільська рада (далі Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Буковинські будівельні матеріали (далі Орендар) уклали договір оренди земельної ділянки.

Згідно пункту 1 вказаного Договору, Орендодавець, на підставі Рішення 30-ї сесії 5-го скликання Іспаської сільської ради № 213-30/09 від 12.08.2009 р. Про погодження місця розташування земельної ділянки для промислової розробки Майдан-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини ТОВ Буковинські будівельні матеріали та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на умовах надання її в оренду та Рішення 31-ї сесії 5-го скликання Іспаської сільської ради № 229-31 09 від 03.09.2009 р. Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для промислової розробки Майдан-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини ТОВ Буковинські будівельні матеріали, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступну земельну ділянку: 1.1. цільове призначення - землі добувної промисловості (код УКЦВЗ: 1.10.1). 1.2. мета використання - для промислової розробки Майдаи-Іспаського родовища піщано-гравійної сировини і складування ґрунту та порід. 1.3. місце знаходження - на території Іспаської сільської ради (в межах с. Іспас) Вижницького району Чернівецької області. 1.4. кадастровий номер земельної ділянки 7320582500:01:004:0246.

Пунктом 2.1. вказаного Договору закріплено , що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 108,6821 гектарів (надалі земельна ділянка), у тому числі: пасовища 108,6821 гектарів.

Як встановлено судом при розгляді справи, ТОВ Буковинські будівельні матеріали є гірничодобувним підприємством, що використовую орендовані земельні ділянки для видобування корисних розробки родовищ корисних копалин, відповідно до Спеціального дозволу Державної служби геології та надр України на користування надрами (реєстраційний номер 4744 від 22 жовтня 2008 року), зі строком дії до 22 жовтня 2028 року та Акту про надання гірничого відводу № 3153 від 20 грудня 2016 року здійснює розробку Майдан-Іспаського родовища валунно-гравійно-піщаних порід на території Вижницького району Чернівецької області.

Вищевказані земельні ділянки були надані в оренду ТОВ Буковинські будівельні матеріали для промислової розробки Майдан-Іспаського родовища, що зазначено у пунктах 1.2. Договорів оренди земельних ділянок.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України Про оренду землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 23 Закону України Про оренду землі, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Частиною третьою статті 22 Закону України Про оренду землі визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Як вбачається із змісту укладених між сторонами Договорів оренди землі, Сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Разом з тим, в період дії укладених Договорів оренди, а саме з 01 січня 2018 року мали місце зміни в правовому регулюванні сплати орендної плати за земельні ділянки, надані в оренду гірничодобувним підприємствам для видобування корисних розробки родовищ корисних копалин, а саме Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році. Так, статтю 284 Податкового кодексу України доповнено п. 284.4, яким встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу. Вказана норма п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України є чинною і на даний час.

Зазначена норма (п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України) має імперативний характер, тобто підлягає обов`язковому застосуванню з дати набуття нею чинності і має пріоритет над положеннями договорів оренди земельних ділянок при визначенні орендної плати. Імперативний характер вказаної норми п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України та її пріоритет над положеннями договорів оренди земельних ділянок, а також подвійна правова природа орендної плати за договорами оренди землі державної і комунальної власності підтверджується сформованою судовою практикою Верховного Суду з даного питання, зокрема постановами Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі №904/1762/19 від 19.12.2019 року, у справі №904/5631/18 від 27.11.2019 року, у справі № 904/5637/18 від 24.10.2019 року, у справі № 904/5639/18 від 22.10.2019 року.

Суд додатково звертає увагу сторін, що при внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 ПК України, законодавець застосував саме загальне поняття плата за землю, яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. При цьому, згідно пункту 265.1.3 статті 265 ПК України плата за землю входить до складу податку на майно.

З викладеного вбачається, що орендна плата за користування орендованих земельних ділянок комунальної власності, наданих гірничодобувному підприємству ТОВ Буковинські будівельні матеріали для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин повинна справлятись у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу, з огляду на імперативний характер норми п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України.

Стосовно необхідності внесення змін до Договорів оренди землі, суд вказує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 у справі № 914/2848/22 зазначила, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами.

Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Відтак, суд вказує на те, що застосування пункту 284.4 статті 284 ПК України є імперативною нормою, тому у випадку, коли сторони не внесли відповідні зміни до договору, такі обставини не спростовують необхідності застосування пункту 284.4 статті 284 ПК України до спірних правовідносин, за наявності за встановленими обставинами цієї справи відповідних правових підстав.

Згідно із частинами 1-3 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 ЦК України).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частиною 1 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

У постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України Про оренду землі, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

Відповідно до положень пункту 36 Договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року та Договору оренди земельної ділянки від 24 квітня 2009 року, зміни умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Разом з тим, у пункті 284.4 статті 284 Податкового кодексу визначено розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій в частині розміру орендної плати. При цьому, застосування наведеної норми пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України не залежить від волевиявлення сторін і не вимагає внесення змін до Договору оренди. Навіть якщо припустити необхідність внесення змін до Договору оренди, в разі відмови від внесення таких змін поведінка сторін була б неправомірною, оскільки норма п. 284.4. ст. 284 Податкового кодексу України не передбачає її застосування на розсуд сторін.

З урахуванням вищевикладеного, норми пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України є імперативними нормами, які мають пріоритет над положеннями Договорів оренди земельних ділянок, а відповідно вони підлягають застосуванню до ТОВ Буковинські будівельні матеріали, як гірничо-видобувним підприємством, незалежно від укладення додаткових угод до Договорів оренди, а відтак, укладення вказаних додаткових угод не є обов`язковим і їх не укладення не порушує прав позивача.

Крім того, із наданих позивачем Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, у земельному реєстрі вже зареєстровані відомості (стосовно місцезнаходження та цільового призначення), які позивач просить змінити, шляхом укладення Додаткових угод до Договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, входження Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області до складу Вижницької міської громади також не є істотною підставою для внесення змін до Договорів оренди.

Відтак, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності істотних змін обставин в орендних стосунках Сторін, які стали б підставою для внесення змін до діючих Договорів оренди земельних ділянок, як передбачено положеннями частини 1 статті 652 ЦК України.

Крім цього, суд звертає увагу сторін на наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, судовий збір слід залишити за позивачем.

Інших судових витрат не заявлено.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк