Рішення

від 21.11.2024 по справі 927/770/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/770/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

Позивач: Мале приватне підприємство «Дніпро»,

код ЄДРПОУ 24833957, вул. Т. Шевченка, 37, с. Южне, Прилуцький район, Чернігівська область, 16731

Відповідач: Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 04412679, вул. Центральна, 3, смт Талалаївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17200

Предмет спору: про визнання протиправними та скасування рішень, визнання поновленим договору оренди землі,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Катренко О. А., представник;

від відповідача: В`ялий О. В., представник,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Дніпро» звернулось до суду з позовом до Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 34 позачергової сесії 8 скликання Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №15-34/VIII «Про відмову у поновленні договору оренди землі»;

- визнати поновленим Договір оренди землі від 28.02.2017 року, який був укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Малим приватним підприємством «Дніпро» (номер запису про інше речове право: 19566708, дата державної реєстрації 17.03.2017), з урахуванням «Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 28.02.2017р.», датовану 16.05.2019, шляхом визнання укладеною між Талалаївською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області та Малим приватним підприємством «Дніпро» Додаткової угоди до договору оренди землі від 28 лютого 2017 року, зареєстрованого 17.03.2017 (номер запису про інше речове право: 19566708) загальною площею 15,2961 га, кадастровий номер 7425382000:01:001:0707, в редакції, викладеній позивачем, за змістом проєкту додаткової угоди;

- визнати протиправним та скасувати рішення 34 позачергової сесії 8 скликання Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №14-34/VIII «Про включення земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах».

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.08.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.09.2024 о 12:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 03.09.2024 на 12:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 20.09.2024 підготовче засідання призначено на 01.10.2024 на 11:00; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 01.10.2024.

25.09.2024 відповідач засобами поштового зв`язку направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, який отримано судом 30.09.2024.

26.09.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

30.09.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали в Електронний кабінет в ЄСІТС, але у підготовче засідання 01.10.2024 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 01.10.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 01.10.2024 суд розглянув заяви сторін, які надійшли до його початку.

Щодо відзивів відповідача на позов.

Суд встановив, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.08.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 14.08.2024 о 20:34, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 30.08.2024.

Відповідач направив до суду відзив у паперовій формі 25.09.2024, а в електронній 26.09.2024.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 1, 2 ст. 118, ч. 1 ст. 119 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідачем заяви про поновлення пропущеного строку для подання відзиву із зазначенням поважних причин його пропуску суду не надано.

За таких обставин, суд залишив без розгляду відзиви відповідача на позов.

У поданих відзивах відповідач просить залишити позов без розгляду, проте жодних обставин та процесуальних підстав для цього не навів, а тому суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Щодо відповіді позивача на позов.

Оскільки суд залишив без розгляду відзив відповідача позов, суд не приймає до розгляду відповідь позивача на відзив як похідну заяву по суті.

У підготовчому засіданні представник позивача уточнила, що правовою підставою позову є ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а визнати укладеною позивач просить додаткову угоду за змістом проєкту додаткової угоди, який надсилався відповідачу разом з листом-повідомленням від 09.01.2024.

У підготовчому засіданні 01.10.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 29.10.2024 на 11:00.

Ухвалою суду від 02.10.2024 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 29.10.2024.

У судовому засіданні 29.10.2024 суд оголосив перерву до 21.11.2024 до 10:30.

У судовому засіданні 21.11.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі від 28.02.2017 позивач у встановлений строк (більше ніж за 30 днів до закінчення дії договору оренди) звернувся до Талалаївської селищної ради з листами-повідомленнями про поновлення договору оренди земельної ділянки, до яких додав проекти додаткових угод. Рішенням Талалаївської селищної ради №15-34/VIII від 24.01.2024 відмовлено позивачу у поновленні договору оренди у зв`язку з тим, що спірну земельну ділянку відповідно до рішення Талалаївської селищної ради №14 від 24.01.2024 включено в перелік інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах. Позивач вважає, що зазначені рішення Талалаївської селищної ради від 24.01.2024 є незаконними та такими, що порушують право позивача на переважне поновлення договору оренди землі, а відтак підлягають скасуванню, а переважне право поновленню.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

28.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (далі Орендодавець) та Малим приватним підприємством «Дніпро» (далі Орендар) укладено договір оренди землі (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7425382000:01:001:0707, яка розташована за межами населеного пункту на території Красноколядинської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

Згідно з п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,2961 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 276 506,67 грн (п.2.3 Договору).

Договір укладено строком на 7 років (п. 3.1 Договору).

За умовами п 3.2 Договору після закінчення строку дії Договору, Орендар за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що при поновленні Договору Оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов Договору переважне право Орендаря на укладення Договору оренди на новий строк припиняється.

Відповідно до п. 4.1-4.4 Договору орендна плата справляється у грошовій формі. За результатами земельних торгів орендна плата складає 22 231,12 грн. Відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати складає 8,04%. Орендна плата сплачується на рахунок Красноколядинської сільської ради за зазначеними реквізитами. Обчислення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначеного законодавством.

Орендар (переможець земельних торгів) сплачує орендну плату за перший рік користування не пізніше трьох банківських днів з дня укладання договору (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 4.8 Договору за користування земельною ділянкою в наступних періодах в межах строку дії договору орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним з дня початку нового періоду користування, а в разі визначення податковим законодавством інших строків (періодів) внесення подати за землю, - відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 8.4 Договору орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату в порядку, встановленому цим Договором.

Договір набирає чинності після його підписання сторонами (п. 13.1 Договору).

Право користування земельною ділянкою виникає з дня реєстрації речового права на нерухоме майно (п. 13.2 Договору).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.03.2017 державний реєстратор Парафіївської сільської ради здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 15,2961 га з кадастровим номером 7425382000:01:001:0707 за МПП «Дніпро».

16.05.2019 між Талалаївською селищною радою Чернігівської області (далі Орендодавець) та МПП «Дніпро» (далі Орендар) на підставі ст. 30 Закону України «Про оренду землі», Розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-2692/14-18-сг, уклали додаткову угоду до Договору, якою внесли зміни до п. 2.3 Договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на дату укладення додаткової угоди (або на 01.01.2019) становить 365 441,68 грн; в п. 4.2.1 п. 4 щодо орендної плати, яка становить 29 381,51 грн.

23.11.2023 МПП «Дніпро» направило Талалаївській селищній раді лист-повідомлення №28 від 23.11.2023 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. До листа-повідомлення доданий проект додаткової угоди до Договору, у якій запропоновано внести зміни та доповнення до Договору, а саме: підпункт 3.1 змінити та викласти в наступній редакції: «Договір укладено на 15 років»; підпункт 4.2.1 п. 4 викласти в наступній редакції: «орендна плата складає 43 853,00 грн»; підпункт 4.2.2 п. 4 викласти в наступній редакції: «Відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати складає 12%».

Лист-повідомлення №28 від 23.11.2023 разом з проектом додаткової угоди отримані відповідачем 28.11.2023, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Питання щодо поновлення позивачу Договору строком на 7 років було внесено до порядку денного 33 позачергової сесії восьмого скликання Талалаївської селищної ради, проте рішення щодо цього питання не було прийнято, на підтвердження чого надано проект рішення селищної ради від 20.12.2023.

09.01.2024 МПП «Дніпро» направило Талалаївській селищній раді лист-повідомлення №1 від 09.01.2024 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. До листа-повідомлення доданий проект додаткової угоди до Договору, у якій запропоновано внести зміни та доповнення до Договору, а саме: підпункт 3.1 змінити та викласти в наступній редакції: «Договір укладено на 15 років»; підпункт 4.2.1 п. 4 викласти в наступній редакції: «орендна плата складає 182 720,84 грн»; підпункт 4.2.2 п. 4 викласти в наступній редакції: «Відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати складає 50%».

Лист-повідомлення №1 від 09.01.2024 разом з проектом додаткової угоди отримані відповідачем 12.01.2024, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

24.01.2024 Талалаївська селищна рада на 34 позачерговій сесії восьмого скликання прийняла рішення №14-34/VIII, у якому вирішила: включити в перелік інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах, земельну ділянку площею 15,2961 га, що розташована на території Красноколядинського старостинського округу Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області; надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 15,2961 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красноколядинського старостинського округу Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

24.01.2024 Талалаївська селищна рада на 34 позачерговій сесії восьмого скликання прийняла рішення №15-34/VIII, у якому вирішила відмовити в поновленні договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та МПП «Дніпро» 28.02.2017, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 15,2961 га, кадастровий номер 7425382000:01:001:0707, що розташована на території Красноколядинського старостинського округу Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, так як дану земельну ділянку рішенням Талалаївської селищної ради №14 від 24.01.2024 включено в перелік інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах.

У відповідь на лист-повідомлення МПП «Дніпро» №1 від 09.01.2024 Талалаївська селищна рада листом №182 від 31.01.2024 повідомила позивача про прийняте селищною радою 24.01.2024 рішення №15-34/VIII про відмову у поновленні Договору, у зв`язку з включенням спірної земельної ділянки в перелік інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах.

Позивач у позові зазначає, що він вчасно та в повному обсязі сплачував плату за користування спірною земельною ділянкою.

Позивач до позовної заяви додав копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018-2022 роки.

З наданих податкових декларацій вбачається, що у 2021-2022 роках в оренді у МПП «Дніпро», окрім спірної земельної ділянки, перебували й інші земельні ділянки.

Відповідно до наданих податкових декларацій:

- за 2018 рік: річна сума орендної плати за спірну земельну ділянку становила 22 231,14 грн;

- за 2019-2020 роки: річна сума орендної плати за спірну земельну ділянку становила 29 381,51 грн;

- за 2021-2022 роки: річна сума орендної плати за усі вказані у ній земельні ділянки становила 104 788,09 грн, а за спірну - 29 381,51 грн.

На підтвердження сплати орендної плати позивач надав копії платіжних інструкцій:

- за 2019 рік: №93 від 25.04.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за березень 2019 року); №179 від 30.05.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за квітень 2019 року); №284 від 26.06.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за травень 2019 року); №397 від 29.07.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за червень 2019 року); №529 від 29.08.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за липень 2019 року); №647 від 27.09.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за серпень 2019 року); №775 від 30.10.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за жовтень 2019 року); №870 від 28.11.2019 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за жовтень 2019 року); №967 від 26.12.2019 на суму 2 448,45 грн (оплата за оренду землі за листопад 2019 року); №1081 від 30.01.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за грудень 2019 року);

- за 2020 рік: №1181 від 28.02.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за січень 2020 року); №1348 від 24.04.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за лютий 2020 року); №1472 від 29.05.2020 на суму 2 448,16 грн (оплата за оренду землі за квітень 2020 року); №1570 від 26.06.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за травень 2020 року); №1712 від 30.07.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за червень 2020 року); №1849 від 07.09.2020 на суму 2 448,16 грн (оплата за оренду землі за серпень 2020 року); №1939 від 30.09.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за серпень 2020 року); №2050 від 29.10.2020 на суму 2 448,16 грн (оплата за оренду землі за вересень 2020 року); №2155 від 25.11.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за жовтень 2020 року); №2255 від 23.12.2020 на суму 2 448,46 грн (оплата за оренду землі за листопад 2020 року); №2378 від 28.01.2021 на суму 2 448,45 грн (оплата за оренду землі за грудень 2020 року);

- за 2021 рік: №2468 від 24.02.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за січень 2021 року); №1348 від 29.03.2021 на суму 1 732,34 грн (оплата за оренду землі за лютий 2021 року); №2684 від 29.04.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за березень 2021 року); №2789 від 26.05.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за квітень 2021 року); №2907 від 24.06.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за травень 2021 року); №3061 від 29.07.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за червень 2020 року); №3172 від 30.08.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за лютий 2021 року); №3304 від 30.09.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за серпень 2021 року); №3396 від 27.10.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за вересень 2021 року); №3531 від 26.11.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за жовтень 2021 року); №3626 від 23.12.2021 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за листопад 2021 року); №3723 від 27.01.2022 на суму 8 732,35 грн (оплата за оренду землі за грудень 2021 року);

- за 2022 рік: №3824 від 23.02.2022 на суму 8 732,34 грн (оплата за оренду землі за січень 2022 року).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1).

Згідно з ч. 2 статті 631 цього Кодексу договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі були:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановив суд, 28.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та МПП «Дніпро» був укладений договір оренди спірної земельної ділянки строком на 7 років.

Надалі повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою перейшли до Талалаївської селищної ради.

Враховуючи те, що спірний договір оренди землі був укладений на 7 років, строк його дії становить до 28.02.2024.

Предметом позову в цій справі є вимоги МПП «Дніпро» про визнання укладеною додаткової угоди та визнання протиправним та скасування рішення.

Підставою позовних вимог, на думку позивача, є порушення відповідача переважного права позивача на укладення додаткової угоди.

Правовою підставою позову є ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України «Про оренду землі».

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19 зазначено таке: «Частини п`ята та шоста статті 33 Закону «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.».

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» та поняття «поновлення договору оренди», яке містилось у Законі України «Про оренду землі» у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

У постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 Верховний Суд констатував, що стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У пункті 49, 50 постанови Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №910/7864/20 наголошено, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди. Несвоєчасне повідомлення орендаря про намір поновлення договору є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заявленого позову.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору, Орендар за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору.

Як встановив суд, 23.11.2023 позивач надіслав відповідачу лист-повідомленням від 23.11.2023 №28 про поновлення договору оренди земельної ділянки разом із проектом додаткової угоди, тобто не пізніше ніж за 30 днів до спливу строку договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, як це передбачено положеннями спірного договору та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Талалаївська селищна рада, отримавши лист-повідомлення позивача від 23.11.2023 №28, рішення про поновлення Договору на сесії 20.12.2023 не прийняла, проте і не прийняла рішення про відмову у такому поновленні.

Позивач 09.01.2024 знову направив відповідач лист-повідомлення №1 від 09.01.2024 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки разом із проектом додаткової угоди.

24.01.2024 Талалаївська селищна рада на 34 позачерговій сесії восьмого скликання прийняла рішення №15-34/VIII, у якому вирішила відмовити в поновленні Договору у зв`язку з включенням спірної земельної ділянки в перелік інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах.

Отже, Талалаївська селищна рада фактично не розглянула у місячний строк, встановлений ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», лист-повідомлення позивача від 23.11.2023 №28, а рішення від 24.01.2024 стосується розгляду іншого листа-повідомлення №1 від 09.01.2024.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 3.2 Договору Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк у разі належного виконання обов`язків за умовами договору.

За умовами Договору позивач повинен був своєчасно сплачувати орендну плату в порядку, встановленому цим Договором.

У п. 4.8 Договору встановлено, що за користування земельною ділянкою в наступних періодах в межах строку дії договору орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним з дня початку нового періоду користування, а в разі визначення податковим законодавством інших строків (періодів) внесення подати за землю, - відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, позивач повинен був сплачувати оренду плату за користування спірною земельною ділянкою протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивач у позові зазначає, що він вчасно та в повному обсязі сплачував плату за користування спірною земельною ділянкою і на підтвердження цього надав копії податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018-2022 роки, а також копії платіжних інструкції про сплату за оренду землі.

З наданих платіжних інструкцій вбачається, що у призначеннях платежу деяких платіжних документів повторно зазначені місяці, за які позивач сплачує орендну плату, що свідчить про допущення технічної описки, а відтак суд вважає, що призначенням платежу за платіжною інструкцією №775 від 30.10.2019 є оплата за оренду землі не за жовтень, а за вересень 2019 року; за платіжною інструкцією №1849 від 07.09.2020 на суму 2 448,16 грн не за серпень, а за липень 2020 року; за платіжною інструкцією №3172 від 30.08.2021 не за лютий, а липень 2021 року.

Відтак позивач надав копії платіжних інструкцій про сплату коштів за оренду землі за період з березня 2019 року по лютий 2020 року, з квітня 2020 року по січень 2022 року.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Таким чином, належним підтвердження здійснення орендної плати за землю є відповідність фактично сплаченим за платіжними дорученнями коштів задекларованому розміру.

Суд враховує, що на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-IX від 17.03.2020 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX підрозділ 10 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 524 наступного змісту: «Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності».

Крім того, відповідно до підпункту 69.14. п. 69. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

06.12.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до п. 1 якої установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з п. 2.10 якого вся територія Чернігівської області була віднесена до території активних бойових дій, дата початку бойових дій 24.02.2022, дата завершення бойових дій 03.04.2022.

Отже, враховуючи наведені положення відповідач був звільнений від сплати орендної плати за спірну земельну ділянку за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 та за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2020 рік річна сума орендної плати за спірну земельну ділянку (за винятком березня 2020 року) становить 26 933,05 грн.

Натомість згідно з наданими платіжними інструкціями позивач за 2020 рік (за винятком березня 2020 року) усього сплатив орендну плату у розмірі 26 932,15 грн, що є меншим за визначену ним у декларації суму плати за землю.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2021 рік річна сума орендної плати за усі земельні ділянки, які перебувають в оренді у позивача, становить 104 788,09 грн, а за спірну 29381,51 грн.

Проте згідно з наданими платіжними інструкціями позивач за 2021 рік усього сплатив орендну плату у розмірі 97 788,06 грн, який є значно меншим ніж визначено у податковій декларації за 2021 рік.

Як вбачається з наданих доказів, оплата за землю за 2021 рік позивачем здійснюється помісячно лише одним платежем, без визначення у призначенні платежу конкретної земельної ділянки. За такого способу оплати сплачена сума розподіляється пропорційно щодо кожної із задекларованих земельних ділянок.

Таким чином, здійснений не у повному обсязі платіж свідчить про неповну оплату за кожну із задекларованих земельних ділянок.

Доказів сплати орендної плати за лютий 2022 року, за січень-жовтень 2023 року позивачем взагалі не надано.

Крім того, з платіжних інструкцій вбачається, що орендну плату за лютий 2020 року позивач сплатив 24.04.2020, а за липень 2020 року 07.09.2020, тобто з порушенням строку, встановленого у п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відтак суд доходить висновку про те, що позивач не довів належне виконання ним як орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, тобто дотримання умов, лише за якими у орендаря відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» виникає переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Крім того, частиною 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як встановив суд, позивач, реалізовуючи своє переважне право, звернувся до відповідача з листами-повідомленнями, до яких додав проекти додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, в яких самостійно без погодження з орендодавцем визначив строк продовження договору оренди в бік збільшення (15 років) та змінив розмір орендної плати.

При цьому позивач не надав не надав суду доказів досягнення між МПП «Дніпро» та Талалаївською селищною радою домовленості щодо нового строку договору оренди землі та нового розміру орендної плати.

Разом з тим, орендар звернувся до суду з позовною вимогою про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі на інших, не узгоджених сторонами умовах.

Таким чином, недосягнення сторонами домовленості щодо істотних умов договору при їх зміні виключає можливість поновлення договору оренди землі з підстав переважного права.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №922/3826/23.

Також суд зазначає, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 12.04.2024 у справі № 131/970/23, від 12.01.2021 у справі № 908/454/17.

Разом з тим, за встановлених у цій справі обставин пропуск селищною радою місячного строку на розгляд листа-повідомлення орендаря про укладення додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди не може слугувати підставою для визнання укладеною такої додаткової угоди на змінених умовах в судовому порядку.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №922/3826/23.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до Договору, а відтак ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення 34 позачергової сесії 8 скликання Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №14-34/VIII «Про включення земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключною компетенцією селищних рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (частини 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. «г» ч. 3 ст.152 ЗК України).

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення Талалаївської селищної ради «Про включення земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах», яке, на його думку, порушує переважне право МПП «Дніпро» на укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність у позивача переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення 34 позачергової сесії 8 скликання Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №14-34/VIII «Про включення земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах» задоволенню не підлягає.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.12.2024.

Суддя В. В. Шморгун