Рішення

від 21.11.2024 по справі 927/850/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/850/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02910114), вул. Є. Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000;

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741), проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061754), вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп" (код ЄДРПОУ 31187172), с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 170061

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Городничої Т.В.;

прокурор: Кошової І.М.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Керівником Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної ради подано позов до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» у якому прокурор просить суд усунути перешкоди власникам - державі в особі Чернігівської обласної ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом:

- скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 площею 190,5175 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861004274220)

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 площею 190,5175 га.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані незаконною зміною власника земель лісового фонду та передачею спірної земельної ділянки у комунальну власність Остерської міської громади.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено о участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське підприємство «Козелецьрайагролісгосп», підготовче засідання призначено на 15.10.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

Прокурору, позивачу, відповідачу та третій особі ухвала суду від 16.09.2024 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 16.09.2024 о 20:15, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.

Від третьої особи 27.09.2024 засобами поштового зв`язку надійшли пояснення, в яких позовні вимоги прокурора підтримує та просить суд задовольнити позов Козелецької окружної прокуратури, також вважає, що Остерська міська рада не мала правових підстав вчиняти дії щодо розробки, затвердження технічної документації та реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

27.09.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких остання зазначила, що Остерська міська рада не мала правових підстав вчиняти дії щодо розробки, затвердження технічної документації та реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001.

Письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.11.2024.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, у підготовчому засіданні 04.10.2024, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представника третьої особи, суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті на 21.11.2024.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про доставку електронного листа сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

21.11.2024 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) Про надання в постійне користування земель лісового фонду від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству Козелецьрайагролісгосп (далі третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14333,6 га.

За актом погодження лісових земель колишніх КСП Козелецького району в розрізі сільськогосподарських рад від 01.08.2005 (додаток № 4 до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на 2006 рік) вищевказана площа земель (14333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13359,5 га, в тому числі в межах Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області - 792,2 га та Білківської сільської ради 604,5 га.

Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп» створене на підставі наказу Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 № 9, зареєстроване 16.01.2001 за розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації № 19, на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської області (п. 1.1. Статуту ДП «Козелецьрайагролісгосп»).

Третя особа є лісокористувачем за рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства. Засновником Підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.1., 3.8., 3.9. Статуту ДП «Козелецьрайагролісгосп»).

Відповідно до Проєкту організації та розвитку лісового господарства, затверджених протоколом другої лісовпорядної наради від 07.07.2016 з розгляду основних положень проєкту організації і розвитку лісового та мисливського господарства Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» Чернігівської області, в його користуванні на території Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки в межах лісових кварталів № № 105, 106, 108 113 та на території Білківської сільської ради - в межах кварталів №№ 68, 74, 75, 107, 114-116, 174.

На замовлення Остерської міської ради, ФОП Бригинцем О.В. у 2023 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Чернігівської області Чернігівського району Остерської міської ради (Пархимівський старостинський округ), для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, площею 190,5175 га.

15.11.2023 на підставі розробленої технічної документації із землеустрою в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка за кадастровим номером 7422087400:29:050:0001, площею 190,5175 га (спірна), з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (за кодом 09.01.), категорія земель землі лісогосподарського призначення; земельна ділянка розташована на території Остерської міської ради (витяг з Державного земельного кадастру НВ-5600775802023, сформований 15.11.2023).

15.12.2023 Остерською міською радою (20 сесія 8-го скликання) прийняте рішення № 35-20/VIII про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, місце знаходження об`єкту інвентаризації: Остерська міська рада (Біликівський старостинський округ) Чернігівського району Чернігівської області, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, зокрема, щодо земельної ділянки площею 190,5175 га за кадастровим номером 7422087400:29:050:0001.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.01.2024, державним реєстратором Кіптівської сільської ради Юрченком Романом Олександровичем, на підставі рішення Остерської міської ради від 15.12.2023 № 35-20/VIII, відомостей з ДЗК, серія та номер: 69505035, видано 04.01.2024, за Остерською міською радою зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001, площею 190,5175 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861004274220.

09.01.2024 відповідні відомості щодо власника спірної земельної ділянки (територіальна громада, орган місцевого самоврядування, Остерська міська рада) внесені до Державного земельного кадастру.

За даними Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект», лист від 31.05.2024 № 02-660 (на запит прокурора № 50-77-2007вих-24), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року, згідно з наданими координатами поворотних точок, земельна ділянка за кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 частково накладається на межі кварталів 75, 106 ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради з метою усунення перешкод власнику територіальним громадам сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422087400:29:050:0001, площею 190,5175 га, яка 04.01.2024 незаконно зареєстрована за Остерською міською радою без урахування положень статей 19, 57, 83 ЗК України та статті 5 ЛК України, а також вимог пунктів 2, 7 розділу ІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Відповідно до п. «а» статті 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

У даній справі прокурор подав позов в особі Чернігівської обласної ради, яка неналежно виконує повноваження щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що належить до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави, зі спеціальним режимом її використання.

Реєстрація Остерською місцевою радою права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні комунального спеціалізованого підприємства Чернігівської обласної ради та відповідно в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, з порушенням норм земельного законодавства, за відсутності належних правових підстав, створює передумови використання даної ділянки всупереч її цільового призначення та порушує інтереси держави в особі власника - Чернігівської обласної ради.

Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права, про що свідчить лист Ради від 06.06.2024 № 02-03/502, на запит прокурора, проте належних заходів на усунення виявлених порушень самостійно не вчинила. Повідомила, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в суді для витребування з комунальної власності Остерської міської ради спірної ділянки, її власнику Чернігівській обласній раді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою (повідомлення № 50-77-364ВИХ-24 від 30.08.2024).

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Отже на момент прийняття рішення до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення.

За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом, на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) від 27.03.2001, прийнятого в межах повноважень ради, ДП Козелецьрайагролісгосп (лісокористувач, засновником якого є комунальне підприємство Чернігівоблагроліс Чернігівської обласної ради, код ЄДРПОУ 31187172) надані в постійне користування для ведення лісового господарства землі лісового фонду загальною площею 14333,6 га (в 2005 році площа скоригована до 13359,5 га), до складу яких увійшла спірна земельна ділянка (територія Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, лісовий квартал 106 площею 106 га; територія Білківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, лісовий квартал 75 площею 92 га).

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (що були чинні на момент виникнення спірних відносин), якими визначено, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц., постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц).

ДАСП «Козелецьрайагролісгосп» виготовлено лісовпорядну документацію, яка на сьогодні є підставою права постійного користування вказаним підприємством наданими обласною радою у 2001 році земельними ділянками.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV, визнаються державою.

З урахуванням наведеного, відсутність у ДП «Козелецьрайагролісгосп» акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою, за наявності чинного рішення Чернігівської обласної ради (15 сесії 23 скликання) від 27.03.2001 б/н «Про надання в постійне користування земель лісового фонду», прийнятого в межах повноважень Ради, не спростовує наявність у лісокористувача речового права (права постійного користування) на цю ділянку.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до п. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VІ, з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013), землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки:

а) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Виходячи з положень Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДАСП «Козелецьрайагролісгосп».

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.

Отже, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДАСП «Козелецьрайагролісгосп» належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. «а» ст. 8 ЗК України).

За інформацією Чернігівської обласної ради, наданої листом № 02-03/502 від 06.06.2024, жодних рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування ДП «Козелецьрайагролісгосп» іншим суб`єктам обласна рада не приймала. Також не приймались радою рішень про припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» (добровільна відмова, вилучення тощо).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за приписами якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певної категорії земель, в число яких увійшли землі лісогосподарського призначення (підпункт «в» пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Рішенням Остерської міської ради від 15.12.2023 № 35-20/VII затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, розташованих на території Остерської міської ради (Біликівський старостинський округ) Чернігівського району Чернігівської області, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, зокрема, загальною площею 190,5175 га кадастровий номер 7422087400:29:050:0001.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV технічна документація з землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Оскільки спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення перебувала у спільній власності територіальних громад області, Остерська міська рада Чернігівського району не мала правових підстав приймати рішення щодо їх інвентаризації та затверджувати технічну документацію з їх інвентаризації, адже приймаючи таке рішення і реєструючи за собою право власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 остання порушила вимоги ст. 8 Земельного кодексу України та п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Прокурор стверджує про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 площею 190,5175 га частково накладається на земельні ділянки кварталів 75 та 106 ДАСП «Козелецьрайагролісгосп», в доказ чого надає лист № 02-660 від 31.05.2024 Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект та фрагмент ортофотоплану з нанесеними межами кварталів 75 та 106 ДАСП «Козелецьрайагролісгосп» та меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001, які дійсно свідчать про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 у межах кварталів 75, 106 ДАСП «Козелецьрайагролісгосп».

Відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету. Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання (ВО Укрдержліспроект) засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект, окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Таким чином, інформація, надана ВО Укрдержліспроект щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення ДАСП «Козелецьрайагролісгосп» з доданим фрагментом накладки на ортофотоплан межі кварталів 75, 106 є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 362/6014/16-ц).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, а державна реєстрація права власності Остерської міської ради на вказану земельну ділянку проведена за відсутності на те правових підстав.

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї? категорії?, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий? фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної? громади, що виражається у підвищеній? увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної? ситуації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (1); визнання правочину недійсним (2); припинення дії, яка порушує право (3); відновлення становища, яке існувало до порушення (4); примусове виконання обов`язку в натурі (5); зміна правовідношення (6); припинення правовідношення (7); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (8); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (9); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (10).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом установленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Нормами статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступ до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, приймаючи постанову від 22.06.2022 у справі № 317/1168/20.

Відповідно до частини 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулася на підставі відповідних відомостей внесених до державного земельного кадастру.

За приписами частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З огляду на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора для участі у справі як співвідповідача не вимагається.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 дійшов висновку, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

За таких обставин, враховуючи, що спірна земельна ділянка накладається (частково) на земельні ділянки лісогосподарського призначення в межах кварталів 75, 106 ДАСП «Козелецьрайагролісгосп» та знаходиться в постійному користуванні останнього, сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з порушенням порядку, визначеного законом, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав Остерської міської ради, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/ 16).

Суд звертає увагу, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час у кадастрі зазначені неправильні відомості про власника земельної ділянки.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Чернігівської обласної ради задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 25618741) на вказану земельну ділянку.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Остерською міською радою (код ЄДРПОУ 25618741) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 площею 190,5175 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861004274220).

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:29:050:0001 площею 190,5175 га.

4. Стягнути з Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 04061754, вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 6056,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2024.

Суддя Т.О.Кузьменко