Ухвала

від 02.12.2024 по справі 922/5214/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5214/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН"

на рішення Господарського суду Харківської області

від 10.06.2024,

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області

від 24.06.2024

у складі судді Калініченко Н. В. та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Попков Д. О., Істоміна О. А., Радіонова О. О.

від 21.10.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАН" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 117 328,00 грн та витрат на проведення будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 20 593,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі № 922/5214/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАН" не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що прорив труби стався внаслідок протиправної поведінки саме Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА", а не інших осіб, а отже у даному складі цивільного (господарського) правопорушення відсутня його обов`язкова ознака - протиправна поведінка Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА", що свідчить про відсутність причинного зв`язку і вини Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА", які є "похідними" від встановлення протиправної поведінки.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 у справі № 922/5214/23 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" про ухвалення додаткового рішення відмовлено повністю.

Постановою від 21.10.2024 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 у справі № 922/5214/23.

11 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАН" звернулося до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 922/5214/23.

12 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАН" повторно звернулося до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 922/5214/23.

Оскільки обидві касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 922/5214/23 ідентичні за змістом та вимогами, Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 922/5214/23.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом позову у справі № 922/5214/23 є стягнення матеріальної шкоди у розмірі 117 328,00 грн та витрат на проведення будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 20 593,00 грн, що в загальному розмірі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн). Таким чином справа № 922/5214/23 є малозначною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАН" зазначає, що справа № 922/5214/23 має виняткове значення для нього в силу того, що комунікації будинку є зношеними, а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА" не здійснює їх заміну чи капітальний ремонт, через що регулярно стаються прориви стояків води, що призводить відповідно до завдання шкоди майну та приміщенням. Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАН" зауважує, що в силу даних обставин не має можливості повноцінно здійснювати свою діяльність, ставити вартісне обладнання, речі, розраховувати на їх цілісність та успіх господарських операцій. Рішення ж в даній справі на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА", дозволяє уникнути відповідальності за завдану шкоду та ще й стягнути витрати на професійну правничу допомогу і судові витрати, що повністю позбавить Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАН" можливості діалогу щодо ремонту Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ВИСОТА" комунікацій, можливості здійснення господарської діяльності та користування приміщеннями. Скаржник наголошує, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 643/19078/15-ц вказав: "Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги". Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц; від 22.07.2019 справі № 236/780/16-ц, від 29.05.2019 у справі 645/2087/15-ц). Між тим, суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, вказуючи на необхідність доведення позивачем складу господарського правопорушення (окрім вини завдавача шкоди), при цьому ігноруючи правові висновки Верховного Суду щодо презумпції вини завдавача шкоди та його обов`язку її спростувати. Отже, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН", справа № 922/5214/23 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Розглянувши викладені доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:

- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;

- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Водночас аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАН" не наводить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм права у подібних правовідносинах. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАН" також не наведено обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" стосовно того, що суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, а не на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.05.2019 у справі 645/2087/15-ц, від 22.07.2019 справі № 236/780/16-ц та від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц, по суті є обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), та, як вбачається із викладеного вище, не є належним обґрунтуванням того, що справа № 922/5214/23 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також, за оцінкою Суду касаційна скарга не містить й переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове значення. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним їх власним тлумаченням, до переоцінки доказів, які були здійснені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що справа № 922/5214/23 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення, а отже Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАН" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/5214/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" на рішення Харківської області від 10.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/5214/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАН" на рішення Харківської області від 10.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець