Рішення

від 28.11.2024 по справі 206/4583/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/4583/24

Провадження 2-о/206/579/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Глущенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

за участю :

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Довженка О.В.

ВСТАНОВИВ:

2вересня 2024року ОСОБА_1 звернувсядо судуіз заявою про встановленняфакту,що маєюридичне значення,в обґрунтування якої зазначив, що 12.08.2006 року між ним та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що було складено відповідний актовий запис № 743. В шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ОСОБА_2 з дочкою виїхали з України спочатку в Болгарію, згодом в Іспанію, а потім в Нідерланди. Він залишився в Україні та чекав свою родину, яка мала б повернутись до нього після закінченні війни. Проте, за деякий час після від`їзду дружини з донькою, він дізнався, що його дружина зустріла там іншого чоловіка, з яким розпочала близькі стосунки. Вказане стало підставою, у зв`язку з якою рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2023 року у цивільній справі № 206/4490/23, яке набрало законної сили 23.11.2023 року, шлюб між ними був розірваний. У вересні 2023 року ОСОБА_2 повернула дочку в Україну до нього, з яким ОСОБА_4 залишилася проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту повернення дочки в Україну, він самостійно займається вихованням та утриманням дитини, забезпечує матеріально та піклується про неї, контролює стан здоров`я та цікавиться успіхами, виявляє інтерес до її (дитини) внутрішнього світу, забезпечив дитині комфортне житло, в якому створені належні умови для її проживання та розвитку. Окрім дочки у нього іншої сім`ї немає, а ому повністю присвячує себе дитині. Наразі у нього виникла необхідність встановлення факту проживання та самостійного виховання ним його дитини для здійснення заходів щодо лікування дитини, оздоровлення, безперешкодного переміщення з дитиною по країні, можливу зміну місця мешкання, а також з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину.

З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання та самостійного виховання ним його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5 вересня 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, його дружина разом з донькою виїхали за кордон. Через деякий час він дізнався, що його дружина зустріла там іншого чоловіка та має вже нові стосунку, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. У вересні 2023 року їх шлюб було розірвано. Тієї ж осені, його вже колишня дружина повернула їх спільну дочку в Україну до нього та з того часу, вона проживає разом з ним, а його колишня дружина повернулась за кордон та проживає Нідерландах. З вересня 2023 року він самостійно займається вихованням, утриманням та розвитком доньки, весь свій вільний час присвячує саме їй, оскільки іншої сім`ї він немає.

В судовому засіданні з ОСОБА_2 було забезпечено відеозв`язок, під час якого вона повідомила, що ознайомлена з вимогами колишнього чоловіка та підтверджує той факт, що їх спільна дочка ОСОБА_4 проживає зі своїм батьком та перебуває на його утриманні та вихованні, оскільки вона більше двох років проживає у Нідерландах та повертатись у Україну наміру не має. Також на адресу суду нею була надіслана заява, в якій вона не заперечує проти вимог ОСОБА_1 , оскільки дійсно ОСОБА_4 проживає зі своїм батьком з вересня 2023 року.

В судовому засіданні було також вислухано і саму неповнолітню ОСОБА_5 , яка пояснила, що у вересні 2023 року вона повернулась в Україну від матері, де з того часу проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Батько повністю сам займається її вихованням та доглядом, допомагає у навчанні, піклується про її здоров`я. Її мама з 2022 року проживає за кордоном та з нею вона підтримує зв`язок телефоном, однак більшої участі у її житті вона не приймає.

Представник Органу опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, в судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи ОСОБА_1 , думку самої неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також враховуючи надані пояснення матері дитини ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про задоволення заяви виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2023 року у цивільній справі № 206/4490/23.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.12.2009 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що був складений відповідний актовий запис про народження за № 761 від 01.12.2009 року.

Зі змісту акту обстеження житлово-побутових умов проживання учениці 8 класу КЗО «НВК №103» ДМР ОСОБА_3 , складеного 13 листопада 2023 року комісією у складі класного керівника ОСОБА_6 та педагога-організатора ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , та згідно висновків комісії дитина забезпечена всім необхідним, має окрему кімнату обладовану спальним ліжком, шафою, учнівським столом з комп`ютерною технікою, кріслом, книжковою полицею, а у будинок підведені усі необхідні комунікації.

Як вбачається з довідки № 135 Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс № 103 «Школа І-ІІІ ступенівдошкільний навчальний заклад (ясла-садок)» Дніпровської міської ради від 14 листопада 2023 року ОСОБА_3 є ученицею 8 класу вказаного закладу.

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Управлінням служби у справах дітей від 08.02.2024 року, вбачається що, неповнолітня ОСОБА_3 дійсно постійно проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час відвідування вказаної родини та обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено, що батько ОСОБА_1 дійсно піклується про доньку, він створив всі належні умови для її розвитку та навчання.

Згідно характеристики наданої КЗО «НВК № 103 «Школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) ДМР» на ученицю 8 класу ОСОБА_3 від 20.08.2024 року, вбачається, що дівчинка має навчальні досягнення достатнього рівня, бере активну участь у житті класу, до виконання громадських доручень ставиться дбайливо, правила поведінки завжди свідомо виконує, має багато друзів, підтримує стосунки з багатьма учнями, розсудлива та самостійна. Батько приділяє належну увагу вихованню дитини та створює необхідні умови для її навчання та розвитку.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 19.10.2023 року, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про розшук відносно ОСОБА_1 відсутні.

Зі змісту довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 21 від 23.10.2023 року вбачається, що відносно ОСОБА_1 такі відомості відсутні.

Відповідно до довідки про місце роботи ОСОБА_1 № ДЕ000000007 від 24.10.2023 року, ОСОБА_1 працевлаштований у ТОВ «Дарекс-Енерго» з 24.05.2021 року на посаді керівника відділу маркетингу та його дохід за період з 01.09.2022 року по 31.10.2023 року склав 179091,84 гривень.

ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно працевлаштований, має можливість самостійно виховувати, утримувати та здійснювати догляд за дочкою ОСОБА_4 .

Письмовими поясненнями ОСОБА_2 підтверджено той факт, що вона та її колишній чоловік ОСОБА_1 тривалий час не підтримують відносини та проживають окремо, шлюб між ними розірвано. Їхня спільна донька ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на його утриманні, а вона в свою чергу проживає окремо за кордоном.

Вказані пояснення узгоджуються і наданими безпосередньо в судовому засіданні 10.10.2024 року самою ОСОБА_2 , з якою було забезпечено відеозв`язок, під час якого вона підтвердила, що їх спільна донька ОСОБА_4 проживає зі своїм батьком та перебуває на його утриманні та вихованні, оскільки вона більше двох років проживає у Нідерландах та повертатись у Україну наміру не має.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є сусідами ОСОБА_1 , підтвердили факт того, що з осені 2023 року ОСОБА_3 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Вже більше року він самостійно займається вихованням та забезпеченням свої доньки. Він приділяє весь свій вільний час доньці, вона фактично є його єдиною родиною, оскільки мати після розлучення проживає тривалий час за кордоном та в Україну не приїжджає.

Отже, матеріалами справи та показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджено, що ОСОБА_1 разом здочкою ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 та самостійно виховує, утримує та здійснює догляд за донькою ОСОБА_4 .

Зазначені вище обставини не заперечуються і матір`ю дитини, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання дочки та її перебування на його утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2ст.315 ЦПК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі 560/17953/21 було сформовано правовий висновок про те, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.».

Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Своєю чергою, згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так само й згідно з ч. ч. 5-6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року встановлено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до положеньстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом також враховуються і висновки викладені у Постанові по справі№ 201/5972/22ВП ВС від 11вересня 2024 року, однак в даній справі відсутній спір про право між батьками щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини, оскільки мати дитини не заперечує обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 .

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Ураховуючи, що у правовідносинах в даній справі відсутній будь-який орган влади, до повноважень якого належить встановлення факту самостійного виховання та/або утримання дитини, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту самостійного виховання та/або утримання дитини, є суд цивільної юрисдикції на підставістатті 19 тачастини другої статті 315 ЦПК.

Крім того, чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд таких справ у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21.

Разом з цим, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. За таких умов у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

В даному випадку заінтересованими особами не було заявлено про наявність спору про право, а тому судом не застосовуються положення ст. 294 ЦПК України.

Судом встановлено, що дана справа не пов`язана з вирішенням спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини, а у суду не має підстав сумніватись в достовірності письмових доказів, показах свідків та відвертості висловленої думки самої дитини, а тому суд вважає, що ОСОБА_1 доведено факт спільного проживання та самостійного виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому факт, який просить встановити ОСОБА_1 , має юридичне значення, оскільки необхідний для реалізації соціальних цілей як батькові дитини, так і захисту та реалізації інтересів самої доньки, а іншого позасудового порядку встановлення даного факту, законом не передбачено. При цьому, встановлення даного факту не суперечить закону і жодним чином не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Разом з цим, враховуючи те, що в судовому засіданні з пояснень самої ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_11 було встановлено, що остання фактично проживає зі своїм батьком з вересня 2023 року, після того як вона повернулась з Нідерландів від матері, що узгоджується з показами допитаних в судовому засіданні свідків, а також беручі до уваги саму дату розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2023 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 в частині визначення дати, з якої неповнолітня дитина проживає разом з батьком.

Суд також вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи перш за все з інтересів самої дитини вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, оскільки іншим чином встановити даний факт, чинним законодавством не передбачено.

Керуючись статтями12,13,76-81,258,259,263, 264,265,268,293-294,315,319, 416 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити частково.

Встановити факт того, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою батька ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , який самостійно її виховує та утримує з 23 жовтня 2023 року.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного су дового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук