Рішення

від 02.12.2024 по справі 491/872/24

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/872/24

Провадження № 2/491/361/24

РІШЕННЯ

іменем України

02 грудня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Голубович А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Ананьївської міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат, ОСОБА_2 , який по день своєї смерті проживав в с. Точилове Подільського району Одеської області. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на земельну ділянку площею 3,1515 га з кадастровим номером 5120285100:01:002:0280, розташовану на території Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області. Позивачка звернулася до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину лише в поточному (2024) році, але державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, оскільки позивачкою пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Позивачка зазначила, що вона не прийняла спадщину у визначений законом строк з причини того, що у 2019 році її батько, ОСОБА_3 , впав до підвального приміщення, при цьому отримав важку травму хребта. У нього діагностували остеохондроз поперечного відділу хребта, протрузії м/х дисків, деформуючий спондилоартроз, спондильоз, виражений больовий синдром, порушення функції ходи, кульгавість. Позивачка, як донька, вимушена була перевезти батька за місцем її проживання та доглядати і лікувати з 2019 року по теперішній час. Останніх п`ять років батько знаходився у безпомічному стані, не піднімався з ліжка взагалі. Увесь час позивачка надавала допомогу батькові, наглядала та лікувала останнього. В період з 2019 року по даний час позивачка виснажилась як фізично, морально, так і матеріально, тому їй було складно вчасно відвідати нотаріальну контору для вирішення спадкового питання.

Позивачка вважає дана причина є поважною, пов`язана із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, та суттєво перешкоджала її зверненню до нотаріальної контори в строки, встановлені ст. 1270 ЦК України. А тому просить суд надати їй додатковий строк для прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті її брата.

В судове засідання позивачка, ОСОБА_1 , не прибула, причини неприбуття суду невідомі. Про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Це підтверджує довідка про доставку SMS (а.с.38). Будь-яких заяв, клопотань від позивачки не надходило. Однак, водночас з позовною заявою позивачка надала заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність по причині того, що з`явитися в судове засідання не в змозі за сімейними обставинами, на позовних вимогах наполягає (а.с.27).

Представник відповідача, Ананьївської міської ради, в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Це підтверджує довідка про доставку електронного листа (а.с.39). Однак надав клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі, розгляд заяви залишає на розсуд суду та просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.33).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, заяву позивача та клопотання представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

В ч. 1 ст. 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадщину, за загальними правилами про спадкування виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

В постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: тривалу хворобу спадкоємців; велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємцівв інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного ст. 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

Впостанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, зокрема, що спадкоємець є таким, що спадщину не прийняв, якщо свідомо, за відсутності будь-яких перешкод своєчасно не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Згідно п. 24 вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років помер брат позивачки, ОСОБА_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.8).

Факт родинних відносин, а саме те, що позивачка є сестрою ОСОБА_2 , підтверджується наявними в матеріалах справи ксерокопіями свідоцтв про народження спадкодавця серії НОМЕР_2 , виданого повторно 24 вересня 2021 року (а.с.12), свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_3 , виданого 27 березня 1974 року (а.с.13), згідно яких в графах «Відомості про батька» та «Відомості про матір» відповідно значиться « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 ». Згідно ксерокопії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 14 липня 1996 року громадянка ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_7 » (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, зокрема увійшла земельна ділянка площею 3,1515га за кадастровим номером 5120285100:01:002:0280, розташована на території Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області (а.с.16).

До позовної заяви позивачка надала ксерокопію рішення Ананьївської міської ради №13-VIII від 17 листопада 2020 року «Про реорганізацію юридичних осіб сільських рад шляхом приєднання до міської ради», згідно п. 12 якого почато процедуру реорганізації Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області шляхом приєднання до Ананьївської міської ради (а.с.22-26).

Згідно ксерокопії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі виданого 14 серпня 2024 року за № 77994590 Ананьївською державною нотаріальною конторою Одеської області, 14 серпня 2024 року була заведена спадкова справа за № 284/2024 на спадкове майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Відповідно до ксерокопії інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14 серпня 2024 року № 77994332 за життя ОСОБА_2 заповіту (спадкового договору) складено не було (а.с.11).

Згідно ксерокопії довідки № 1042, виданої 09 серпня 2024 року Ананьївською міською радою, померлий, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Листом державного нотаріуса Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_8 , від 11 вересня 2024 року за №1160/02-14 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причини пропуску шестимісячного строку для її подання. Водночас рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.9).

В позовній заяві позивачка зазначила, що строк для прийняття спадщини пропущено нею з поважних причин, оскільки останніх п`ять років (з 2019 року) її батько знаходився у безпомічному стані, не піднімався з ліжка взагалі. Увесь час позивачка надавала допомогу батькові, наглядала та лікувала останнього.

На підтвердження цього факту позивачкою надано ксерокопії магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта, дата дослідження 11 червня 2021 року та 27 березня 2023 року.

За результатами дослідження поперекового відділу хребта, що проводилось 11 червня 2021 року, ОСОБА_3 поставлено діагноз: остеохондроз поперекового відділу хребта. Протрузії. Спондилоартроз (а.с.19).

За результатами дослідження поперекового відділу хребта, що проводилось 27 березня 2023 року, ОСОБА_3 поставлено діагноз: остеохондроз поперекового відділу хребта. Протрузії міжхребцевих дисків. Деформуючий спондилоартроз, спондильоз. Утворення сечового міхура, який потребує дообстеження (а.с.20).

З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , датованої 26 вересня 2024 року, вбачається, що зі слів хворого у 2019 році впав із тяжкістю до підвалу, після цього без звернення до лікаря самостійно відлежав удома тиждень. Лікувався тільки у сімейного лікаря, амбулаторно мазями та таблетками. Протягом останніх 4 років самопочуття різко погіршилося біль у хребті посилився, обсяг рухів у хребті зменшився. Лікується під наглядом сімейного лікаря, невролога та травматолога. Пересувається за допомогою тростини. Порушення функції ходи та опори. Загальний стан: відносно задовільний. Лікувальні рекомендації: знизити навантаження на спину. Режим праці та відпочинку. Рекомендовано: консультація невролога (а.с.18).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів в її обґрунтування єдиною причиною неподання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини позивачка вказує те, що хворів її батько.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивачка посилалася на безпорадний стан свого батька. Водночас належних та допустимих доказів щодо безпорадного стану батька, позивачка не надала.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Матеріали справи не містить доказів того, що позивачка у зв`язку із хворобою її батька об`єктивно була позбавлена можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в інший, передбачений законом спосіб, без особистої присутності у нотаріуса (поштове відправлення, довіреність на вчинення від свого імені необхідних дій іншій особі тощо). Сама по собі та обставина, що хворів батько позивачки, не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Тобто, хвороба батька позивачки не може вважатися підставою для визнання поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки заяву мала би подати особисто чи надіслати поштовим зв`язком саме позивачка.

Так, надіслання заяви про прийняття спадщини поштою передбачено п.п. 3.5 п. 3 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

В п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» міститься роз`яснення, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

В позовній заяві позивачка зазначає, що вона єдина претендує на переоформлення у якості спадкового майна, земельної ділянки, яка належала її братові. Інших спадкоємців та родичів ближчого ступеню споріднення, які претендували б на спадкову землю, або прийняли дану спадщину, немає, що зазначено в листі нотаріуса Ананьївської державної нотаріальної контори.

Згідно ксерокопії свідоцтва про смерть НОМЕР_5 , виданого 22 вересня 2006 року Точилівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, мати спадкодавця, ОСОБА_2 , та позивачки ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

Водночас, як зазначає сама позивачка в позовній заяві, вона здійснювала догляд за своїм із спадкодавцем батьком ОСОБА_3 .

Факт відсутності інших спадкоємців або родичів ближчого ступеню споріднення позивачкою не доведено.

За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Позивачкою не доведено наявність об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

З огляду на це суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення позивачці додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .. Тому у задоволенні позову, пред`явленого позивачкою, ОСОБА_1 , належить відмовити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 261 ЦПК Українипід час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доАнаньївської міськоїради провизначення додатковогостроку дляприйняття спадщинивідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін у справі на виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивачка:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 Відповідач:Ананьївська міська рада, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 66401, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 51; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04056807

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленомуст.272цього Кодексу

Суддя Желясков О.О.

Рішення набрало законної сили «____»

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/872/24 Ананьївського районного суду Одеської області.