Ухвала

від 28.11.2024 по справі 683/3342/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/3342/24

2-о/683/171/2024

У Х В А Л А

28 листопада 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.

присяжних Медведчук О.В., Сторожука І.П.,

за участі секретаря судового засідання Братенка В.В.

заявника ОСОБА_1 ,

її представника ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/3342/24, 2-о/683/171/2024 за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою внаслідок загибелі при виконанні завдань по захисту Батьківщини, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Старокостянтинівський відділ реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Козак І.О. в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою, в якій просив оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Старокостянтинова Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , уважати його датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - м. Маріуполь Донецької області, та визнати, що його смерть пов`язана із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби.

В обґрунтування заяви вказував, що чоловіка заявниці ОСОБА_3 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №270 від 04 листопада 2021 року призначено на посаду начальника радіостанції взводу зв`язку роти та радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення ВОС-420412А та який відповідно до наказу командира цієї ж військової частини вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 для виконання службових (бойових) завдань у районі проведення операції об`єднаних сил.

28 березня 2022 року заявниця ОСОБА_1 отримала письмове повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 №465 від 21.03.2022 року про смерть (зникнення безвісти), згідно якого ОСОБА_3 , старший сержант, начальник радіостанції взводу зв`язку роти зв`язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення, 1979 року народження, призваний на військову службу 10 листопада 2015 року, вірний військовій присязі при виконанні військового обов`язку зник безвісти 01.03.2022 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №106 від 15.03.2022 року сержанта ОСОБА_3 звільнено від займаної посади та визнано таким, що вибув із військової частини у зв`язку із зникненням безвісти з 01.03.2022 року о 10 год. 30 хв. в результаті потрапляння на засідку збройних сил російської федерації під час перевезення боєприпасів з с. Розівка в напрямку м. Маріуполь.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №534 від 06 серпня 2022 року призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин, які призвели до зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_3 , за результатами якого складено акт №100, яким встановлено, що причинами, які призвели до зникнення старшого сержанта ОСОБА_3 стали обставини потрапляння 01 березня 2022 року близько 10 год. 30 хв. автоколони, в якій він знаходився, у засідку збройних сил російської федерації під час виконання службових (бойових) завдань, зокрема два російських танка, розстріляли на перехресті біля м. Маріуполя на розвилці Маріуполь-Волноваха та автомобіль в якому їхав старший сержант ОСОБА_3 був підбитий пострілом з танку, ударною хвилею водія автомобіля «Камаз», старшого матроса ОСОБА_4 викинуло з кабіни на дорогу, а збоку, де сидів старший сержант ОСОБА_3 лобове скло було все в крові, а сам старший сержант Щур, так і залишився в автомобілі. За наслідками службової перевірки встановлено, що тіла старшого сержанта ОСОБА_3 не знайдено; інформація, що ОСОБА_3 перебуває в полоні противника не надходила; відомості про самовільне залишення частини, дезиртирство під час бою, добровільну здачу в полон не підтвердились.

Відповідно до витягу від 16.05.2023 року №9 20230516-56, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин та внесений до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

18 листопада 2024 року представник Міністерства оборони України Панасюк В.М. подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку цивільної справи №755/11021/22.

На обґрунтування клопотання зазначив, що справа, що перебуває на розгляді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області стосується оголошення померлою фізичної особи, яка пропала без вісті у зв`язку із воєнними діями, збройним конфліктом на підставі ст.46 ЦПК України, яка передбачає, що така особа може бути оголошена судом померлою з урахуванням конкретних обставин справи, до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, але не раніше спливу шести місяців.

Ухвалою Верховного суду від 10 липня 2024 року справу №755/11021/22 про оголошення фізичної особи померлою передано на розгляд Великою Палатою Верховного Суду для вирішення виключної проблеми застосування ч.2 ст. 46 ЦК України, зокрема щодо початку відліку шестимісячного строку, визначеного вказаною нормою з моменту закінчення воєнних дій, чи з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи).

Представник заявника адвокат Козак І.О. проти задоволення клопотання заперечив.

Заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід зупинити, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року по справі №265/2189/20 зазначено, що тлумачення п.10 ч.1 першої ст.252ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними до свого провадження.

При цьому, така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (ч. 2 ст. 416 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

Відповідно до п.14 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верхвного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року передано на розгляд Великої Палати з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, справу №755/11021/22.

У цій справі заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження про оголошення померлим добровольця територіальної оборони, який ніс службу на території Торгово-розважального центру, куди збройними силами Російської Федерації нанесеноракетнийудар, у результаті якого він загинув. 26 липня 2022 року заявника визнано потерпілою у кримінальному провадженні порушеного за ч.3 ст.110Кримінального кодексу України(далі -КК України). Однак органами досудового розслідування не вдалосявстановити та ідентифікувати рештки загиблого добровольця, що позбавляло заявника можливості отримати свідоцтво просмерть свого сина та одержати грошову допомогу у разі смерті (загибелі)добровольця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що Цивільним законодавством, а саме ч. 2 ст.46 ЦКУкраїни, передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Отже, вказана норма права визначає два правила. Перше - загального характеру,відповідно до якого фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Друге - спеціальне, згідноз яким з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Детальний аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про наявність великої кількості судових справ (більше 100) щодо оголошення фізичної особи померлою і різних підходів судівпершої, апеляційної та касаційної інстанцій, викладених у їх судових рішеннях, щодо спеціальногоправила нормич.2 ст. 46 ЦК України, а саме щодо питаннямоменту початку відліку шестимісячного строку.

Зокрема у значній кількості справ суди виходили з того, що шестимісячний строк, вказаною нормою, для оголошення особи померлою, слід обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави (справа №278/970/23 (провадження № 61-16074св23, №686/9938/23 (провадження№ 61-15733св23).

Водночас у судовій практиці існує і інший підхід щодо моменту початку відліку шестимісячного строку, визначеного ч.2ст.46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою, який обґрунтовуються наступним.

Так, згідно зіст.251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно дост.253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відмінною рисою строку можна вважати визначеність його початкового і кінцевого моментів: початок перебігу строку від установлених у законі юридичних фактів, а його закінчення визначається спливом певної кількості одиниць часу.

Початковий або кінцевий моменти періоду можуть бути приурочені до певної дати, або події, які неминуче мають настати.

У нормі ч.2 ст.46 ЦК Українивстановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) та тривалість (два роки). Положення другого речення цієї статті містить виняток із загального правила, яким надається право суду залежно від конкретних обставин скоротити цей строк. При цьому суд скорочує тривалість строку, але початок перебігу залишається незмінним - день закінчення воєнних дій. На таке тлумачення вказує словосполучення «цього строку», тобто того самого дворічного строку, початком якого є день закінчення воєнних дій.

Оскільки норми, що містяться у першому та другому реченнях ч.2 ст.46 ЦК України, перебувають усистемно-логічномузв`язку,то немаєпідстав вважати,що внормі другогоречення ч.2ст.46 ЦК Україниє вказівка на будь-який інший юридичний факт, що визначає початок перебігу шестимісячного строку, що відрізняло б його від дворічного строку.

Тому відлік шестимісячного строку, визначеного ч.2ст.46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою має починатися саме з дня закінчення воєнних дій на території держави.

Це і є другим підходом судів для визнання моменту відліку вказаного шестимісячного строку, для оголошення фізичної особи померлою.

Безсумнівно наявність різних судових підходів у тлумаченні положень однієї нормине забезпечує єдність судової практики у цій категорії справ та шкодить іміджу судової системи України загалом, а також довірі до суду.

Також порушене питання потребує комплексного підходу та забезпечення балансу інтересів як фізичної особи, яку оголошено померлою, зокрема у разі її появи, так і осіб, які перебувають з такою особою у певних відносинах, оскільки оголошення фізичної особи померлою має значні наслідки, зокрема, відкриття спадщини, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою.

Вітак, колегія суддів Першої судовоїпалати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що що справа містить виключну правову проблему, яка постала у правозастосуванні у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, що беззаперечно призвело до зміни суспільного контексту застосування інституту оголошення особи померлою, і ця проблема потребує нагального вирішення, а тому є підстави дляпередачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування ч.2 ст.46 ЦК України,забезпечення розумної передбачуваності судових рішень.

Наявна виключна проблема підлягає вирішенню шляхом надання відповіді на таке питання: з якого моменту починається відлік шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст.46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою?

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05 вересня 2024 року справу №755/11021/22 прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

При прийнтті вказаного рішення суд виходив з того, що з огляду на особливості спору, що перебуває на вирішенні суду, запроваджений воєнний стан на території України, що зумовлює актуальність і масштабність цієї проблеми, а також імовірність у майбутньому виникнення великої кількості звернень із заявами про оголошення фізичної особи померлою, це правове питання має бути нею вирішене задля формування єдиної судової практики щодо застосування частини другоїстатті 46 ЦК України.

Станом на 28 листопада 2024 року перегляд цієї справи в касаційному порядку не закінчено.

Правовідносини та їх правове регулювання у справі, що передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду є подібними до правовідносин у даній справі, що наразі розглядається судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку цивільної справи №755/11021/22.

Керуючись статтями 252, 253, 260, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання представника Міністерства оборони України задовольнити.

Зупинити провадження у цивільній справі заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою внаслідок загибелі при виконанні завдань по захисту Батьківщини, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Старокостянтинівський відділ реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку цивільної справи №755/11021/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 02 грудня 2024 року.

Суддя