Рішення

від 21.11.2024 по справі 515/475/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/475/24

Провадження № 2/513/642/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права засновника в порядку спадкування,

У С Т А Н О В И В:

28 березня 2024 року представник позивачки адвокат Давиденко К.В. звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій просить визнати за позивачкою ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право засновника селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2" у визначеному Статутом господарства обсязі, ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої серед іншого, входять права засновника селянського (фермерського) господарства " ОСОБА_2 ". Щоб здійснювати управління селянським фермерським господарством позивачці необхідно оформити в порядку спадкування права засновника.. Позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріусом було їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з ненаданням документів на цілісний майновий комплекс фермерського господарства.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 28.03.2024 цивільну справу передано на розгляд до Саратського районного суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2024 року головуючою суддею у справі визначено суддю Саратського районного суду Одеської області Бучацьку А.І..

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 14 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Саратського районного суду від 25 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано спадкову справу щодо майна ОСОБА_2 ..

Підготовче провадження у справі закрито ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року.

Позивачка та її представник адвокат Давиденко К.В., належним чином повідомлені про розгляд справи до суду не з`явились. Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити (а.с.142).

Представник Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Логінов О.Г. надав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника відповідача, проти задоволення позову не заперечував (а.с. 140).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як видно з паспорту НОМЕР_1 , виданого 12 лютого 1997 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, прізвище, ім`я та по батькові позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 28 грудня 1987 року Струмківською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (а.с.23).

ОСОБА_2 до дня своєї смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 336 від 15.09.2023 року Татарбунарської міської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. На момент смерті за цією адресою разом з ним була зареєстрована дружина ОСОБА_1 (а.с. 71).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Спаське, Білгород-Дністровського району Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 2023 року Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.15).

24 жовтня 2023 року за заявою позивачки ОСОБА_1 державним нотаріусом Саратської районної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д..Ю. заведена спадкова справа до майна ОСОБА_2 13 березня 2024 року та 25 квітня 2024 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на належне спадкодавцеві майно: земельну ділянку, яка розташована на території Струмківської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, площею 4,8599 га, кадастровий номер: 5125084700:01:001:1863;транспортний засіб марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи та інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.65-128).

ОСОБА_2 за життя був засновником і керівником Селянського (Фермерського) господарства "ОСОБА_2", ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2, що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією Статуту, затвердженого рішенням засновника господарства від 21.01.2011 року (а.с.14, 17-20).

Згідно з пунктами 2.2., 2.5 Статуту, майно фермерського господарства належить його голові на праві приватної власності. Фермерське господарство створюється групою фізичних осіб, які знаходяться в родинних зв`язках, шляхом об`єднання належних їм земельних ділянок та майна. Майно фермерського господарства належить його членам на праві спільної сумісної власності. Членами фермерського господарства " ОСОБА_2 " є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Фермерське господарство і його майно успадковується за законом і за заповітом.

Відповідно до інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Фермерське господарство " ОСОБА_2 " є орендарем: земельної ділянки площею 3,58 га кадастровий номер 5125084700:01:001:0434, власним якої є ОСОБА_6 ; земельної ділянки площею 3,58 га кадастровий номер 5125084700:01:001:0435, власним якої є ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 земельної ділянки площею 3,7538 га кадастровий номер 5125084700:01:001:0983, власним якої є ОСОБА_7 (а.с. 7-9, 10-11, 12-13).

Таким чином після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входять права засновника СФГ " ОСОБА_2 ".

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. від 13 березня 2024 року за № 184/02-31 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно селянського (фермерського) господарства " ОСОБА_2 " у визначеному Статутом господарства обсязі, ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_3 . Через відсутність документів на цілісний майновий комплекс фермерського господарства, які посвідчують право власності на зазначене майно (а.с.16).

Згідно з п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закон. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до нормст.19 Закону України "Про фермерське господарство", до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство", успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 35 Закону України "Про фермерське господарство" діяльність фермерського господарства припиняється: у разі реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Із змісту зазначеної норми випливає, що таке немайнове право засновника фермерського господарства, як вирішення питання щодо господарської діяльності фермерського господарства може переходити до спадкоємців засновника.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

У п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, зазначено, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства.

Зважаючи на те, що позивачка, яка є членом фермерського господарства та спадкоємцем померлого засновника фермерського господарства, бажає продовжити діяльність фермерського господарства, а смерть засновника фермерського господарства не є підставою для припинення діяльності цієї юридичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15,16, 1216, 1217, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2-13, 81, 89, 258 - 259, 263 - 265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права засновника в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника Фермерського) господарства "ОСОБА_2" у визначеному Статутом господарства обсязі, ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 грудня 2024 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 12 лютого 1997 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002979, видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 58 від 19 квітня 2017 року, АДРЕСА_4 .

Відповідач: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, адреса: 68100, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 37197846.

Представник відповідача: адвокат Логінов Олексій Геннадійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002884 від 19 жовтня 2016 року, видане Радою адвокатів Одеської області, 68100, м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, вул. Центральна, буд.34.

Суддя А. І. Бучацька