Ухвала

від 21.11.2024 по справі 420/31201/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

21 листопада 2024 року

місто Київ

справа № 420/31201/23

провадження № 11-226апп24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 420/31201/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винні підвали Рішельє» до державного реєстратора Кравця Олександра Володимировича (Одеська філія державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертиз»), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Норт-Плат», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Норт-Плат» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, постановлене суддею Стефановим С. О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Яковлєва О. В., Єщенка О. В., Крусяна А. В.,

УСТАНОВИЛА:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Винні підвали Рішельє»

(далі - ТОВ «Винні підвали Рішельє») у листопаді 2023 року звернулося до суду з позовомдо державного реєстратора Кравця О. В. (Одеська філія державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертиз») (далі - державний реєстратор), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (далі - УДР ЮД Одеської міської ради), третя особа ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Норт-Плат»

(далі - ТОВ «Норт-Плат»), у якому просило:

? визнати протиправними дії державного реєстратора щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно об`єкта нерухомого майна від 19 квітня 2017 року за № 34845131 про належність ТОВ «Норт-Плат» нежитлового блоку загальною площею 741,90 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28;

? зобов`язати УДР ЮД Одеської міської ради вжити заходи зі скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 квітня 2017 року № 34845131, внесеного державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

2. Позивач обґрунтовував пред`явлений адміністративний позов тим, що 03 квітня 2007 року уклав договір купівлі-продажу з Відкритим акціонерним товариством «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»

(далі - ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»), згідно з умовами якого придбав нерухоме майно у виді нежитлових приміщень підземного складу за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46/7, яке складається з нежилих приміщень підвалу загальною площею 2 928,30 кв. м.

3. 09 травня 2019 року зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 46781539 як нежитлові будівлі складу, і досі це майно належить ТОВ «Винні підвали Рішельє».

4. ТОВ «Винні підвали Рішельє» 13 липня 2023 року отримало висновок експертного дослідження № 30/23, складений судовим експертом Рапачом Костянтином Васильовичем. Згідно із цим висновком із 03 квітня 2007 року у власності ТОВ «Винні підвали Рішельє» є нерухоме майно у виді нежитлових приміщень підземного складу (підвалу) площею 2928,30 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46/7, на підставі укладеного договору купівлі-продажу з ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» та зареєстроване 07 травня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як нежитлові будівлі складу.

5. У результаті дослідження, викладеного у висновку, з`ясовано, що об`єкт приміщення за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28 загальною площею 741,90 кв. м, внесений до статутного капіталу ТОВ «Норт-Плат», є частиною нежитлових приміщень підземного складу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46/7, та належить ТОВ «Винні підвали Рішельє».

6. Об`єкти географічно розташовані в одному місці, але за різними адресами, крім того, у зазначеній місцевості (за тими ж адресами) немає будь-яких інших об`єктів нерухомого майна з аналогічними параметрами.

7. За результатами проведеного дослідження експерт встановив таке: під час співставлення планування нежилих приміщень підземного складу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 46/7, з плануванням об`єкта - приміщення за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28 загальною площею 741,90 кв. м, внесеного до статутного капіталу ТОВ «Норт-Плат», - встановлено практично ідентичні об`ємно-планувальні та конструктивні рішення, розташування основних конструктивних елементів (несучих стін, частково перегородок, віконних і дверних прорізів) збігається.

8. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ «Норт-Плат» набуло право власності на нежитловий блок (підвальне приміщення) загальною площею 741,90 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28, на підставі прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 квітня 2017 року за № 34845131.

9. Позивач вважає, що відповідач здійснив протиправні дії з внесення відомостей від 19 квітня 2017 року № 34845131 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, якого фактично немає,

є частиною нежитлових будівель складу, що належать на праві власності ТОВ «Винні підвали Рішельє», та порушує його право на володіння та користування зазначеними нежитловими приміщеннями.

Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням від 22 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року,Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.

Суд визнав протиправними дії державного реєстратора Кравця О. В. щодо державної реєстрації права власності за ТОВ «Норт-Плат» на об`єкт нерухомого майна, зокрема нежитловий блок (підвальне приміщення) загальною площею 741,90 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28.

Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Кравця О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 квітня 2017 року за номером 3485131 щодо державної реєстрації права власності за ТОВ «Норт-Плат» на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Скасував державну реєстрацію права власності за ТОВ «Норт-Плат» на нежитловий блок (підвальне приміщення) загальною площею 741,90 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28, здійснену на підставі рішення державного реєстратора Кравця О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 квітня 2017 року за номером 3485131.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. ТОВ «Норт-Плат» у червні 2024 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року, провадження у цій справі закрити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, у касаційній скарзі ТОВ «Норт-Плат» посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що спір у цій справі є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а тому не повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 807/137/18.

13. У справі № 807/137/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами, тому не виконується основне задання судочинства. У зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано оспорюване право чи обтяження. Відповідно спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

14. З огляду на зазначене скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому ухвалені ними судові рішення мають бути скасовані,

а провадження у справі закрите.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

15. Ухвалою від 15 липня 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою

ТОВ «Норт-Плат», ухвалою від 19 вересня 2024 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.

16. Ухвалою від 20 вересня 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (потреба відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Великої Палати).

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

17. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив, що, на його переконання, спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто спірні правовідносини є публічно-правовими та підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

18. Водночас за правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 200/14507/18-а, від 28 січня 2020 року у справі № 917/259/19, від 30 січня 2020 року

у справі № 804/6166/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18, від 12 лютого 2020 року

у справі № П/811/1640/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/5586/18, від 19 лютого 2020 року

у справі № 826/746/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/14759/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 813/2417/17, від 07 квітня 2020 року

у справі № 916/2791/13, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 07 липня 2020 року

у справі № 910/10647/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 807/2306/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, від 05 липня 2023 року

у справі № 910/15792/20, спори щодо одночасного існування державної реєстрації кількох прав на один об`єкт нерухомості мають розглядатися у порядку господарського чи цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

19. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що 15 грудня 2023 року набрав чинності Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративні процедури» (далі - Закон № 2073-IX), приписи якого поширюють свою дію на спірні публічно-правові відносини (адміністративно-правові відносини) адміністративної процедури державної реєстрації між ТОВ «Винні підвали Рішельє» й державним реєстратором Кравцем О. В.

20. На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, згідно з приписами статті 125 Конституції України, статей 2, 4, 19 КАС України та статей 18, 71, 76, 77, 79, 100 Закону № 2073-IX рішення, дії, бездіяльність адміністративної процедури державної реєстрації (внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) оскаржуються до адміністративних судів.

21. У спірних публічно-правових відносинах (адміністративно-правових відносинах) між ТОВ «Винні підвали Рішельє» й державним реєстратором Кравцем О. В., УДР ЮД Одеської міської ради цієї адміністративної справи є такі адміністративно-правові категорії, як: а) адміністративний орган; б) адміністративна справа; в) адміністративний акт; г) адміністративне провадження; ґ) адміністративна процедура; д) дискреційне повноваження; е) процедурна дія; є) функції публічної адміністрації; ж) учасники адміністративного провадження [(особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа)].

22. Колегія суддів вважає, що учасники адміністративної процедури державної реєстрації (ТОВ «Винні підвали Рішельє», державний реєстратор Кравець О. В. , УДР ЮД Одеської міської ради) не наділені правом вільного волевиявлення (не наділені волею на власний розсуд здійснювати свої повноваження) у адміністративно-правових відносинах щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 квітня 2017 року за № 34845131 щодо належності ТОВ «Норт-Плат» нежитлового блоку загальною площею 741,90 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28. Здійснення позивачем, відповідачем повноважень у правовідносинах щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 квітня 2017 року за № 34845131 щодо належності ТОВ «Норт-Плат» нежитлового блоку загальною площею 741,90 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28, зумовлене винятково імперативними приписами статті 3, частини третьої статті 10 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

(далі - Закон № 1952-IV).

23. Так, державний реєстратор після отримання заяви про реєстрацію відповідно до приписів Закону № 1952-IV зобов`язаний вчинити такі дії: за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (частина перша статті 26 цього Закону).

24. Натомість правом вільного волевиявлення наділені лише учасники приватноправових відносин (цивільно- й господарсько-правових відносин).

25. В адміністративно-правових відносинах цієї справи ані ТОВ «Винні підвали Рішельє», ані державний реєстратор Кравець О. В. , УДР ЮД Одеської міської ради не наділені і диспозитивно не здійснювали повноваження з власної волі, а діяли винятково відповідно до імперативних приписів Закону № 1952-IV.

26. Натомість у частині першій статті 12 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) передбачено, що особа здійснює цивільні права вільно, на власний розсуд. Зумовленість здійснення повноважень ТОВ «Винні підвали Рішельє», державним реєстратором Кравцем О. В., УДР ЮД Одеської міської ради винятково імперативними приписами Закону № 1952-IV і відсутність вільної волі на здійснення цими суб`єктами повноважень у спірних правовідносинах вочевидь підтверджують винятково адміністративно-правову природу правовідносин між ТОВ «Винні підвали Рішельє», державним реєстратором Кравцем О. В., УДР ЮД Одеської міської ради.

27. Воля власників, продавця та набувача (ТОВ «Винні підвали Рішельє»),

є відмінною від дій та завдань державного реєстратора (державного реєстратора Кравця О. В., УДР ЮД Одеської міської ради), він (державний реєстратор) не може змінити їхню волю й наміри.

28. У приписах ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) не передбачено участі державного реєстратора у процедурі виникнення цивільних прав і обов`язків.

29. Ані ТОВ «Винні підвали Рішельє», ані державний реєстратор Кравець О. В.

у спірних правовідносинах цієї адміністративної справи, які виникли між ними, не наділені цивільними правами й обов`язками, такі права й обов`язки згідно з приписами ЦК України (ГК України) ними не здійснюються.

30. Колегія суддів вважає, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини цієї адміністративної справи є відносинами адміністративної процедури державної реєстрації, які, крім Закону № 1952-IV, регулюються Законом № 2073-IX й згідно з приписами статей 8, 55, 125 Конституції України, статей 2, 4, 19 КАС України оцінюються винятково адміністративними судами.

31. Отже, з огляду на: 1) виняткову адміністративно-правову природу адміністративної процедури державної реєстрації (внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 квітня 2017 року за № 34845131 щодо належності нежитлового блоку загальною площею 741,90 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, 4-й Травневий провулок, 28, ТОВ «Норт-Плат»); 2) поширення на адміністративну процедуру державної реєстрації правил Закону № 1952-IV та Закону № 2073-IX; 3) наявність у спірних правовідносинах цієї адміністративної справи категорій адміністративної процедури державної реєстрації [(адміністративний орган, адміністративний акт, процедурні дії адміністративної процедури, дискреційне повноваження, процедурне рішення, учасник адміністративного провадження (заінтересована особа)], - суд касаційної інстанції вважає, що нагальною є потреба відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

32. На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відмова Великої Палати відступити від висновку щодо застосування норми права у правовідносинах адміністративної процедури державної реєстрації, сформульованого у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду, зумовить:

? відмову держави України від виконання зобов`язань, визначених Угодою про асоціацію, невиконання Угоди про асоціацію, а відповідно - перешкоджання (унеможливлення) вступу України до Європейського Союзу;

? цілковите усунення адміністративних судів від виконання конституційного обов`язку захищати права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин;

- виведення з-під контролю адміністративних судів рішень (адміністративних актів), дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень (адміністративних органів), прийнятих, вчинених чи допущених у публічно-правових відносинах;

? безконтрольність прийняття суб`єктами владних повноважень (адміністративними органами) рішень (адміністративних актів), вчинення дій, допущення бездіяльності;

? поширення фактів сваволі під час прийняття суб`єктами владних повноважень (адміністративними органами) рішень (адміністративних актів), вчинення дій, допущення бездіяльності;

- відмову від захисту адміністративними судами суб`єктивних прав, свобод, інтересів у публічно-правових (адміністративно-правових) відносинах;

? занепад розвитку застосування національного адміністративного процедурного законодавства;

? заперечення приписів чинного Закону України «Про адміністративну процедуру»;

? занепад розвитку національної судової практики в адміністративних справах щодо адміністративної процедури державної реєстрації.

33. З урахуванням викладеного колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що відмова Великої Палати Верховного Суду відступити від висновку щодо застосування норми права у правовідносинах адміністративної процедури державної реєстрації, висловленого у раніше прийнятих постановах Великої Палати Верховного Суду, призведе до невідворотних наслідків у правовій системі України, зокрема: створить перешкоди (унеможливлення) вступу України до Європейського Союзу; зумовить цілковите усунення адміністративних судів від виконання конституційного обов`язку захищати права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин, а також занепад розвитку застосування національного адміністративного процедурного законодавства.

34. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наголошує, що є фактичні й нормативні підстави для відступу Великою Палатою Верховного Суду від висновку щодо застосування норми права у правовідносинах адміністративної процедури державної реєстрації (статей 1, 2, 3, 5, 9, 10, 11, 15, 16, 18, 24, 27, 37 Закону № 1952-IV), сформульованого у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.

36. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

37. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,

є незалежним та керується верховенством права.

38. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

39. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 242 КАС України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

40. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає, щоб під час остаточного вирішення справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія

греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).

41. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба

у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України», заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).

42. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень без належної для цього підстави.

43. В інших справах ЄСПЛ також неодноразово зазначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та за обставин істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява № 13151/04, пункт 26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», заява № 8269/02, пункт 38).

44. У пунктах 34, 39 остаточного рішення від 07 жовтня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив на такому: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; самий лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція); завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці (рішення у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98, пункт 65); у цьому зв`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (рішення у справах «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, пункти 29, 30, та «Стефаніка та інші проти Румунії» (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02, пункти 36, 37); неспроможність вищого суду впоратись із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Падурару проти Румунії» (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00, пункти 98, 99); Суд визнає, що, дійсно, можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачення законодавства, яким потрібно керуватись; сам Суд, застосовуючи динамічний та еволюційний підходи в тлумаченні Конвенції, у разі необхідності може відходити від своїх попередніх тлумачень, тим самим забезпечуючи ефективність та актуальність Конвенції (рішення у справах «Вілхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland), заява № 63235/00, пункт 56, та «Скоппола проти Італії» (Scoppola v. Italy), заява № 10249/03, пункт 104).

45. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).

46. Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

47. Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи.

48. Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки

в протилежному випадку це б унеможливлювало виправлення судом своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.

49. В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону № 1402-VIII та КАС України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.

50. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45

Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

51. Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року

у справі № 381/622/17 (пункт 41)].

52. Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього обґрунтованих підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

53. Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

54. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, просила відступити від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 200/14507/18-а, від 28 січня 2020 року у справі № 917/259/19, від 30 січня 2020 року у справі № 804/6166/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19, від 12 лютого 2020 року

у справі № 2140/1950/18, від 12 лютого 2020 року у справі № п/811/1640/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, від 19 лютого 2020 року

у справі № 826/5586/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/746/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/14759/18, від 19 лютого 2020 року

у справі № 813/2417/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18, від 19 травня 2020 року

у справі № 916/1608/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 807/2306/16, від 13 жовтня 2020 року

у справі № 640/22013/18, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, за змістом яких спори щодо одночасного здійснення державної реєстрації кількох прав на один об`єкт нерухомості мають розглядатися у порядку господарського чи цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

55. Основною підставою передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду було набрання 15 грудня 2023 року чинності Законом № 2073-IX, в якому сукупно із приписами Конституції України та КАС України, на переконання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, передбачено, що рішення, дії, бездіяльність адміністративної процедури з приводу державної реєстрації (зокрема, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) оскаржуються до адміністративних судів.

56. На думку колегії суддів, наведене не узгоджується із раніше сформованими правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів про одночасне існування державної реєстрації кількох прав на один об`єкт нерухомості, що є підставою для відступу.

57. У постановах від 22 січня 2020 року у справі № 200/14507/18-а, від 28 січня 2020 року у справі № 917/259/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18, від 12 лютого 2020 року

у справі № п/811/1640/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/5586/18, від 19 лютого 2020 року

у справі № 826/746/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 813/2417/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 07 квітня 2020 року

у справі № 904/3657/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 807/2306/16, від 13 жовтня 2020 року

у справі № 640/22013/18, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, керуючись нормами процесуальних кодексів (Цивільного процесуального кодексу України, КАС України, Господарського процесуального кодексу України) щодо юрисдикції спорів, а також у постановах від 30 січня 2020 року

у справі № 804/6166/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/14759/18, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, керуючись нормами процесуального права одночасно з приписами Закону № 1952-IV, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що така категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

58. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що на момент ухвалення постанов, у яких сформульовані правові висновки, від яких пропонує відступити колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Закон № 2073-IX ще не був схвалений і не набув чинності. Тобтона момент їх ухвалення нормативно-правове регулювання, яке визначене колегією суддів як підстава для такого відступу, було відмінним.

59. Додатково Велика Палата Верховного Суду наголошує, що за змістом частини першої статті 18 Закону № 2073-IX особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку. Тобто Закон № 2073-IX не містить чіткого визначення юрисдикції суду, який може здійснювати розгляд спорів, що виникли у спірних правовідносинах.

60. Отже, у справах з подібними правовідносинами та однаковим нормативно-правовим регулюванням, яке у подальшому змінилося, Велика Палата Верховного Суду однозначно та послідовно застосовувала норми процесуального права та зробила висновки, що спори щодо одночасного існування державної реєстрації кількох прав на один об`єкт нерухомості мають розглядатися у порядку господарського чи цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

61. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для прийняття цієї справи за частиною четвертою статті 346 КАС України.

Загальні висновки

62. Згідно із частиною шостою статті 347 КАС України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

63. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 347 КАС України.

64. Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 420/31201/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винні підвали Рішельє» до державного реєстратора Кравця Олександра Володимировича (Одеська філія державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертиз»), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Норт-Плат», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні діїза касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Норт-Плат» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року повернути на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. Л. Булейко К. М. Пільков

Ю. Л. Власов С. О. Погрібний

І. А. Воробйова О. В. Ступак

М. І. Гриців І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко

В. В. Король Н. В. Шевцова

Ухвала оформлена суддею Погрібним С. О. у порядку частини третьої статті 355 КАС України