Рішення

від 21.11.2024 по справі 757/30841/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30841/20-ц

пр. 2-1684/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» та ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» та ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 під час здійснення щоденного моніторингу засобів масової інформації та інформації розміщеної в мережі «Internet» позивач з`ясував, що о 20.09 ІНФОРМАЦІЯ_6 в щоденному прямоефірному випуску програми новин «Перші про головне. Вечір» телеканалу «ZIK», вийшов сюжет з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_5 побив волонтера», який о 02.00 ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщений телеканалом «ZIK» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 на своєму офіційному сайті.

Відповідно до таймінгу телесюжету розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.11хв. транслюється інтерв`ю з особою яку позивач особисто знає - депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана особа надаючи інтерв`ю невизначеному колу журналістів, в тому числі і журналістам телеканалу «ZIK» зазначив наступне: «На мою особисту думку кандидат в депутати має бути порядною, емоційно стійкою людиною, який не розмахує кулаками, за будь-яких обставин. Це саме політична конкуренція. Ми маємо лідируючі позиції в окрузі, тому таким чином він намагається залякати членів нашої команди».

Відповідно до таймінгу телесюжету з 01.41хв. по 01.46хв. голос за кадром розповідає, що за словами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 отримав серйозні травми які прирівнюються до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Позивач вважає що, з ІНФОРМАЦІЯ_6 інформація оприлюднена в прямому ефірі телеканалу «ZIK» та розміщена з ІНФОРМАЦІЯ_3 на офіційному сайті телеканалу «ZIK» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 доведена ТОВ «ТРК «Нові комунікації» до необмеженого кола осіб у загальнодоступній мережі «Internet» не відповідала дійсності, а відповідно принижує його честь, гідність та ділову репутацію та підлягає спростуванню у порядок та спосіб який використано відповідачем для розповсюдження недостовірної інформації, шляхом її офіційного спростування у прямому ефірі випуску програми новин «Перші про головне. Вечір» телеканалу «ZIK», з наданням позивачу можливості виступити особисто в прямому ефірі такої програми новин, з послідуючим розміщенням випуску вказаної програми на офіційному сайті телеканалу «ZIK».

Також позивач вважає, що протиправними діями ТОВ «ТРК «Нові технології», пов`язаними з розповсюдженням недостовірної інформації, йому як особистості, батькові 4 дітей, чоловіку, офіцеру, учаснику бойових дій на Сході України та депутату Київської міської ради VIII скликання заподіяно моральну шкоду, яка призвела до порушення звичайного розпорядку дня, погіршила відносини з дружиною та оточуючими людьми, створила об`єктивні перешкоди в здійсненні професійної та депутатської діяльності, що в кінцевому підсумку призвело до погіршення стану здоров`я та необхідності проходження курсу амбулаторного та стаціонарного лікування, що в свою чергу вимагало матеріальних витрат на оплату послуг вузькоспеціалізованих спеціалістів та витрат на закупівлю медичних препаратів на загальну суму 150 000 грн. 00 коп., що в свою чергу поєднує вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, з вимогами щодо відшкодування матеріальної шкоди, що у відповідності до диспозиції ст. 1166 ЦК України покладає на Відповідача обов`язок довести, що матеріальну шкоду заподіяно не з його вини, тобто в даному випадку, у суду є всі підстави застосувати презумпцію винуватості щодо ТОВ «ТРК «Нові комунікації». Моральну шкоду позивач оцінює у 187 785 грн.

Представник ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» подала відзив на позов, в якому зазначила, що позивач є публічною особою, державним діячем, межі допустимої критики щодо якого є ширшими, ніж щодо приватної особи. Доводи позивача про характер оспорюваної інформації, як тверджень про факти, на увагу не заслуговують і є голослівними нічим не підтвердженими припущеннями. Поширена оспорювана інформація є виключно оціночними судженнями ОСОБА_4 , які мали під собою необхідне фактологічне підґрунтя.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що вважає фактичними твердженнями висловлювання відповідачів розповсюджені ними ІНФОРМАЦІЯ_6 та відхиляє доводи представника відповідача-2 про те, шо вказана інформація є оціночним судженням. Відповідач формально заперечуючі понесені ним витрати на лікування, жодним чином не спростовує їх обґрунтованість, що на його думку, свідчить про мовчазне визнання ним позовних вимог в цій частині.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позов, в якому зазначив, що 11.07.2020 ОСОБА_8 , дружиною ОСОБА_9 , до Подільського УП ГУ НП в м. Києва подана заява про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення щодо нанесення ОСОБА_9 тілесних пошкоджень. За поданою заявою відкрито кримінальне провадження №12019100070002458, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.186 КК України. Слідство здійснювало СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві. В Подальшому обвинувальний акт скеровано для розгляду до суду.

Єдиним доказом на підтвердження нібито витрат на лікування є копія медичної довідки №01-04032020 від 04.03.2020 виданої ТОВ «Лазерхауз». Однак, позивачем не надано до позовної заяви інших доказів, які можуть підтвердити, що останній дійсно має вказані у довідці проблеми зі здоров`ям, що йому надавались лікувальні послуги та ним дійсно витрачені на лікування кошти у розмірі 150 тис. грн. Жодних доказів перерахування коштів не надано.

Щодо відшкодування завдання моральної шкоди, то матеріали справи не містять належних доказів, що дана шкода завдана позивачу публікування інформації про побиття на інтернет сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4.

Наданий позивачем висновок експерта №23-2/244 від 16.06.2020 не містить обґрунтування та підтвердження, що опублікування інформації про побиття на інтернет сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4, якимось чином вплинуло на моральний стан позивача. Експертиза не містить доказів причинно-наслідкового зв`язку, що від опублікованої інформації позивачу завдано моральної шкоди.

Позивач подав відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_4 , в якій зазначено, що відповідач фактично не заперечує, що розповсюдження недостовірної інформації, якою позивачу заподіяна моральна та матеріальна шкода відбувалось за його особистої участі, при цьому розрахунок заподіяної моральної та матеріальної шкоди фактично не заперечує, оскільки в даному випадку його правова позиція є формальною незгодою, без наведення жодних процесуально значимих доказів такої незгоди.

При цьому, ОСОБА_4 та його представники ігнорують існування в України презумпції невинуватості та намагаються довести мою винуватість у кримінальному злочині без обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. В даному випадку, фактичним обґрунтуванням такої інформації може бути лише обвинувальний вирок суду з відміткою про набрання ним законної сили.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Однак, відповідач формально заперечуючі понесені позивачем витрати на лікування, жодним чином не спростовує їх обґрунтованість, що свідчить про мовчазне визнання ним позовних вимог в цій частині.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що о 20.09 ІНФОРМАЦІЯ_6 в щоденному прямоефірному випуску програми новин «Перші про головне. Вечір» телеканалу «ZIK», вийшов сюжет з назвою «Кандидат по округу №220 у Києві, депутат Київради від "Батьківщини" ОСОБА_5 побив волонтера», який о 02.00 ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщений телеканалом «ZIK» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 на своєму офіційному сайті.

У вказаному випуску до невизначеного кола осіб доведена інформація наступного змісту: «Жорстоке побиття, кандидат по 220-му округу у Києві, депутат Київради від Батьківщини ОСОБА_5 завдав тілесних ушкоджень волонтеру ОСОБА_10 , постраждалий який вже зняв побої зараз знаходиться у лікарні. Про це стало відомо із заяви в поліцію написаної дружиною потерпілого. За її словами 10 липня приблизно о 23.10 невідомий чоловік, який представився ОСОБА_11 , завдав тілесних ушкоджень її чоловікові. Постраждалий волонтер був агітатором кандидата від Подільського району ОСОБА_12 . За його словами він ще не встиг вийти з машини як Дідовець підбіг і почав наносити волонтеру удари через вікно, а потім відкрив дверцята машини і продовжив бити. Постраждалий навіть не міг вийти з машини та захиститися, його дружину в цей час посадили до машини та не давали вийти. Сам Окопний цей інцидент пов`язує саме з політичною конкуренцією і вважаю таку поведінку неприпустимою для чинного депутата і тим більше для кандидата в депутати Верховної Ради».

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантовані права на свободу слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне поширення інформації, зокрема письмово.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).

За приписами частин першої, четвертої, шостої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Факт поширення оспорюваної інформації не заперечується сторонами, а відтак є доведеним.

Суд погоджується, що оспорювана інформація є оціночними судженнями, а відтак не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться, оскільки стосуються свободи вираження, зумовлюються вимогами плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У справах «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, ЄСПЛ дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 25.10.2015 на чергових місцевих виборах в Україні позивач був обраний депутатом Київської міської ради VIII скликання по 81 округу Подільського району м. Києва. Упродовж більш ніж 4-х років він виконував депутатські обов`язки передбачені ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Позивач відомий, як український громадський діяч, заслужений юрист України, учасник акції з повалення пам`ятника Леніна в Києві 08 грудня 2013 року, що поклало початок Ленінопаду в Україні.

Поширена відповідачами інформація не містить фактичних даних, у ній містяться оціночні судження останнього, його думки, критика дій під час його передвиборчої компанії.

Врахувавши зміст спірної інформації, встановлені обставини у справі, зокрема належність позивача до числа публічних осіб, контекст поширеної інформації, суд дійшов висновку, що оспорювана інформація є не фактичним твердженням, а оціночним судженням відповідача, відображає його суб`єктивні думки, засновані на особистому сприйнятті певних подій та їх власній оцінці.

Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20, від 09 серпня 2023 року у справі № 351/2587/17 .

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову, при цьому вимоги щодо відшкодування шкоди не підлягають задоволенню як похідні.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» та ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2024 року.

Суддя С. В. Вовк