Постанова

від 02.12.2024 по справі 401/1654/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

02 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 401/1654/23

провадження № 22-ц/4809/1656/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М.,Карпенка О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добре 2019»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добре 2019» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2024 року у складі судді Іващенка В.М.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добре 2019» (далі по тексту ОСББ «Добре 2019») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення внесків на утримання будинку.

В обґрунтуванняпозову посилалося нате,що ОСОБА_1 є власником та користувачем квартири АДРЕСА_1 . Рішеннями зборів співвласників будинку від 21 серпня 2019 року встановлено розмір внесків на утримання будинку у розмірі 4,60 грн за квадратний метр загальної площі квартири, у подальшому 04 серпня 2020 року розмір внесків був збільшений до 5 грн. У 2022 році було проведено реконструкцію системи внутрішніх електромереж, для проведення якої всі власники квартир зобов`язані сплатити 1100 грн. За отримані послуги ОСОБА_1 сплачувала періодично та не в повному обсязі, а тому станом на 30 квітня 2023 року її заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку складає 7884,50 грн, у тому числі 1100 грн за реконструкцію електромережі будинку.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьОСББ «Добре 2019» заборгованістьпо сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової територіїі реконструкцію електромережі будинку у сумі 7884 грн 50 коп, судовий збір у розмірі 2684 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн та 891 грн 56 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСББ «Добре 2019» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати в частині відмовлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення про задоволення його вимог в цій частині у повному обсязі.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч.1ст.367 ЦПК Україниперегляду та перевірці апеляційним судом не підлягає.

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Вважав, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13 жовтня 2020 року у справах №683/351/16-ц, 695/2665/16-ц та від 13 липня 2022 року у справі №761/2739/20, цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, як такий,що виник з корпоративних відносин, між юридичною особою та її учасником (членом).

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Встановлено, що у серпні 2024 року представник ОСББ «Добре 2019» подав до суду заяву про відшкодування судових витрат, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 11 481,56 грн витрат на правничу допомогу, з яких: 1500 грн авансового платежу; 9000 грн залишку гонорару; 90 грн на оплату банківських послуг; 891,56 грн на оплату транспортних витрат (т.2 а.с.46).

Згідно здоговором пронадання адвокатських(правничих)послуг від11травня 2023року правничадопомога ОСББ«Добре 2019»в суді надавалась адвокатом Долею Галиною Олександрівною (т.2 а.с.51-52).

Як убачається з платіжної інструкції від 25 липня 2023 року №129 позивачем було сплачено авансовий платіж адвокату Долі Г.О. у розмірі 1500 грн (т.2 а.с.53).

Відповідно до акту прийому-здачі виконаних робіт від 26 серпня 2024 року розрахунок гонорару адвокату: складання позовної заяви, складання позовної заяви в порядку доповнення, консультування з питань цивільного процесуального законодавства, консультування з питань цивільного законодавства, консультування з порядку розрахунку річних відсотків, інфляційний втрат, складання проекту мирової угоди - 3000 грн (абз. 1 п. 5.1 Договору); участь в п?ятьох судових засіданнях (28.06.2023, 18.07.2023, 12.12.2023, 31.01.2024, 15.08.2024): - 7 500 грн (абз. 1 п. 5.1 Договору: по 1500.00 грн за кожне судове засідання тривалістю до 60 хв) (т.2 а.с.47).

Крім того, з метою підтвердження витрат на правничу допомогу також були надані фіскальні чеки на придбання бензину А-95: 06 червня 2023 року на суму 799,80 грн; 24 липня 2023 року на суму 1360,10 грн; 01 грудня 2023 року на суму 1150,10 грн;15 січня 2024 року на суму 1863,58 грн; 11 серпня 2024 року на суму 999,70 грн (т.2 а.с.50).

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду по справі №640/16093/21 від 01 вересня 2022 року.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 (провадження №61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова, не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2024 по справі №385/513/23 зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, на яку посилається заявник). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04,пункт 268). У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77). ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Надаючи оцінку доказам, які були надані стороною позивача на обґрунтування розміру судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неспівмірності заявленого розміру за надані послуги правничої допомоги із категорією складності справи, об`ємом наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги та значенню справи для сторони. Дійсно, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду, викладених в оскаржуваній частині, не спростовують.

Крам того, колегія суддів відхиляє доводи, викладені у клопотанні сторони відповідача щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1ст.255 ЦПК України, оскільки наведена адвокатом Чобаном Р.А. судова практика стосується вирішення корпоративних взаємовідносин між членом ОСББ та керівним органом такого ОСББ, а також його діяльності та рішень, і жодним чином не стосується зобов`язання власника (фізичної особи) нерухомого майна сплачувати витрати ОСББ на утримання такого майна. Спір про стягнення заборгованості зі сплати внесків співвласником багатоквартирного будинку не є спором у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, тобто, з огляду на характер спірних правовідносин, вказаний спір не є таким, що виник при здійсненні права управління юридичною особою. Отже, цей спір неможливо віднести до спору, який випливає з корпоративних відносин, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного вище колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому на підставістатті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення у цій частині без змін. Крім того, у задоволенні клопотання адвоката Чобана Руслана Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання адвоката Чобана Руслана Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі відмовити.

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добре 2019» залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2024 року в частині, що оскаржується, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л. Карпенко