Постанова

від 21.11.2024 по справі 545/3049/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3049/24 Номер провадження 22-ц/814/3576/24Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в інтересах якого діє представник - адвокат Лук`янченко Данило Валерійович, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша полтавська державна нотаріальна контора, про скасування заборони відчуження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша полтавська державна нотаріальна контора, про скасування заборони відчуження нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач маючи намір зробити заповіт, звернувся до нотаріуса, де дізнався, що на належний йому на праві приватної власності житловий будинок накладено заборону на відчуження нерухомого майна.

В подальшому ОСОБА_1 з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта довідався, що накладено (зареєстровано) дві заборони, а саме: Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 26 вересня 1989 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2131694 від 27 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: архівний запис, номер реєстру: 5314-109 від 30 квітня 1999 року , Комментарий р-н 89 Полтава; Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 25 серпня 1988 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2082094 від 14 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: архівний запис, номер реєстру: 5854-65 від 13 травня 1999 року, Комментарий р-н-88-109 Полтава.

Так, дійсно в 1988 та 1989 роках ОСОБА_1 звертався до відповідача для отримання кредиту для будівництва житлового будинку. Однак, протягом 1990-1995 років кредити було погашено в повному обсязі. При цьому ні копій договорів, ні копій квитанцій на підтвердження того, що ОСОБА_1 було погашено кредити у позивача не збереглося.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 , а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Серії СВО № 243181.

З метою підтвердження інформації про те, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ «Ощадбанк», він звернувся до відповідача із заявою з проханням повідомити про сплату заборгованості та відсутність заборгованості.

Згідно відповіді Філії - Полтавського обласного управління ТВБВ № 10016/0112 АТ «Ощадбанк» від 23 лютого 2024 року № 114.40/0112-15/60, згідно повідомлення якого накладено заборону, вбачається, що у клієнта ОСОБА_1 відсутні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк».

Полтавський обласний державний нотаріальний архів у своїй відповіді від 17 січня 2024 року за вих. № 80/02-04 повідомив, що за 1980-1989 роки інформації про накладення заборони відчуження майна, а саме недобудований житловий будинок, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Бричківка та належить гр. ОСОБА_1 - не виявлено. Окрім того, зазначено, що повідомлення б/н від 25 серпня 1988 року, відділення Ощадбанку № 7849 та повідомлення б/н від 26 вересня 1989 року відділення Ощадбанку № 7849 у справах Першої полтавської державної нотаріальної контори не збереглися, оскільки строк зберігання розпоряджень по накладенню і зняттю заборон відчуження житлового будинку (арешту) становив на той час 3 (три) роки.

У червні 2024 року на адресу Першої полтавської державної нотаріальної контори було направлено заяву з проханням зняти арешт з накладеного нерухомого майна.

Перша полтавська державна нотаріальна контора у своїй відповіді від 13 червня 2024 року за вих. № 1330/01-16 повідомила, що не вбачає законних підстав для скасування заборони відчуження нерухомого майна, а саме недобудованого житлового будинку, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Бричківка, що належало ОСОБА_1 , та роз`яснено право на звернення до суду.

До АТ «Ощадбанк» та Полтавської філії були направлені заяви з проханням направити до Першої полтавської державної нотаріальної контори повідомлення про зняття заборони.

Відповідач відмовився повідомити будь-яку інформацію, вказавши на банківську таємницю.

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 07 червня 2024 року, на фізичну особу ОСОБА_1 - інформація щодо боржника відсутня.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як споживач банківських послуг, виконав всі зобов`язання перед відповідачем щодо погашення двох кредитів, натомість відповідач ухиляється від свого обов`язку щодо направлення до Першої полтавської державної нотаріальної контори повідомлення про те, що позивач повністю виплатив кредити для зняття арешту з майна.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить скасувати заборону відчуження нерухомого майна, а саме: невизначене майно, окреме майно, недобудований житловий будинок за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Бричківка, власник: ОСОБА_1 , накладену (зареєстровану) Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 26 вересня 1989 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2131694 від 27 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис. Номер реєстру: 5314-109 від 30 квітня 1999 року Комментарий р-н 89 Полтава; скасувати заборону відчуження нерухомого майна, а саме: невизначене майно, окреме майно, недобудований житловий будинок за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Бричківка, власник: ОСОБА_1 , накладену (зареєстровану) Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 25 серпня 1988 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2082094 від 14 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис. Номер реєстру: 5854-65 від 13 травня 1999 року Комментарий р-н-88-109 Полтава; стягнути з АТ «Ощадбанк» на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Полтавськогорайонного судуПолтавської областівід 27серпня 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 до АТ«Ощадбанк»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Перша полтавськадержавна нотаріальнаконтора,про скасуваннязаборони відчуженнянерухомого майна задоволено.

Скасовано заборону відчуження нерухомого майна, а саме: невизначене майно, окреме майно, недобудований житловий будинок за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Бричківка, власник: ОСОБА_1 , накладену (зареєстровану) Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 26 вересня 1989 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2131694 від 27 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис. Номер реєстру: 5314-109 від 30 квітня 1999 року Комментарий р-н 89 Полтава.

Скасовано заборону відчуження нерухомого майна, а саме: невизначене майно, окреме майно, недобудований житловий будинок за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Бричківка, власник: ОСОБА_1 , накладену (зареєстровану) Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 25 серпня 1988 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2082094 від 14 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис. Номер реєстру: 5854-65 від 13 травня 1999 року Комментарий р-н-88-109 Полтава.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2024 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 , поклавши на позивача судові витрати.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення місцевого суду є таким, що ухвалено за невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, за неправильного застосування судом норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

АТ «Ощадбанк» зазначає, що він є неналежним відповідачем, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, що спірні обтяження накладені за ініціативою чи в їх інтересах. Зауважено, що товариство чи його відділення не могли надати повідомлення б/н від 26 вересня 1989 року та від 25 серпня 1988 року, на підставі яких в подальшому реєстратором було зареєстровано спірні обтяження, оскільки банк створено лише 31 грудня 1991 року.

Крім того, позивачем не наведено доказів, які б свідчили про існування перешкод щодо реалізації ним права розпорядження власністю та не наведено доказів, які б вказували на вину банку в реалізації позивачем своїх прав, а отже визначення АТ «Ощадбанк» відповідачем у даній справі є необґрунтованим та помилковим

На думку банку, належним відповідачем у даній справі є нотаріус або інший суб`єкт державної реєстрації прав, який наділений повноваженнями на вчинення відповідної (нотаріальної/реєстраційної) дії щодо зняття заборони відчуження об`єкта нерухомого майна (у разі відмови у вчиненні такої дії).

Також місцевим судом було безпідставно стягнуто судові витрати з АТ «Ощадбанк», як з неналежного відповідача у даних правовідносинах. Зауважено, що ордер про надання правничої допомоги виданий на підставі договору про надання правничих послуг №46 від 24 лютого 2024 року, натомість такий договір відсутній в матеріалах справи, а представником позивача до матеріалів справи було долучено копію договору про надання правничої допомоги №46 від 24 лютого 2023 року. Крім того, в описі виконаних робіт відсутня інформація, яка надавала б можливість установити, що наведені у ній послуги стосуються саме даної справи. Звернуто увагу, що надані представником позивача копії квитанції про здійснення оплати гонорару адвоката не відповідають вимогам щодо оформлення касових документів.

В апеляційній скарзі також зазначено, що АТ «Ощадбанк» не входить до кола суб`єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та не може відповідати за внесення записів про обтяження нерухомого майна.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник відповідача, взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, підтримав подану ним апеляційну скаргу та прохав її задовольнити з підстав, що у ній наведені.

Від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке під час судового засідання було відхилено колегією суддів.

Інші учасникисправи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 , а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серії СВО № 243181 (а.с. 21).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що накладено (зареєстровано) дві заборони, а саме: Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 26 вересня 1989 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2131694 від 27 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис, Номер реєстру: 5314-109 від 30 квітня 1999 року, Комментарий р-н 89 Полтава; Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 25 серпня 1988 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2082094 від 14 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис, Номер реєстру: 5884-65 від 13 травня 1999 року, Комментарий р-н-88-109 Полтава (а.с. 17-20).

Згідно довідки АТ «Ощадбанк» № 114.40/0112-15/60 від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» зобов`язань не має (а.с. 28).

07 червня 2024 року представником позивача було направлено адвокатський запит про надання інформації щодо підстави накладення заборони на нерухоме майно ОСОБА_1 та наявність у нього заборгованості перед АТ «Ощадбанк» щодо зняття заборони з нерухомого майна (а.с. 9).

Листами від 12 березня 2024 року та від 24 червня 2024 року АТ «Ощадбанк» повідомило представника позивача про неможливість надати таку інформацію, оскільки така інформація містить банківську таємницю (а.с. 7, 8).

Полтавський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що строк зберігання розпоряджень по накладенню і зняттю заборон відчуження житлового будинку (арешту) становив на той час 3 роки, тому інформацію про накладення заборони відчуження майна ОСОБА_1 не виявлено (а.с. 11).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо належного відповідача у справі, що розглядається

Загальновідомою обставиною є той факт, що на території Української РСР діяли відділення, філії та каси Ощадбанку СРСР, які входили до складу мережі установ та організацій Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР.

На території України до 1991 року діяв Закон СРСР за №1305-1 від 06 березня 1990 року «Про власність в СРСР». У статті 22 цього Закону було визначено, що у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебуває майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

Згідно частини першої статті 34 Закону Української РСР «Про власність» від 07 лютого 1991 року № 697-XII, загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Як зазначено в статті 1 Розділу I «Загальні положення» Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року № 872-XII, Україна самостійно організовує банківську систему. Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

Статтями 38, 39 Розділу IV «Ощадна справа в Україні» Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року № 872-XII, визначено, що ощадну справу в Україні здійснює Ощадний банк України та інші комерційні банки. Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком. Ощадний банк України - юридична особа. Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Україна гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу.

Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України від 20 березня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02 січня 1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31 грудня 1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року за № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку.

Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» № 346 від 23 квітня 2012 року чітко вказано, що «установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»».

Відтак, посилання АТ «Ощадбанк» з приводу того, що останній не являється правонаступником Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР, суперечить вищенаведеним нормативно-правовим актам, а тому банк є належним відповідачем у справі та несе матеріально-правову відповідальність перед позивачем.

Також варто зазначити, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 164/1772/19).

Щодо порушеного права позивача

Згідно з частинами першою, другою статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 , а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серії СВО № 243181.

Водночас, відносно майна позивача було накладено два обтяження у вигляді заборони відчуження на нерухоме майно, а саме: Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 26 вересня 1989 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2131694 від 27 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис, Номер реєстру: 5314-109 від 30 квітня 1999 року, Комментарий р-н 89 Полтава; Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н, 25 серпня 1988 року Відділення ощадбанку № 7849, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером: 2082094 від 14 червня 2005 року, зміст, характеристика обтяження: Архівний запис, Номер реєстру: 5884-65 від 13 травня 1999 року, Комментарий р-н-88-109 Полтава.

Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Підстави здійснення державної реєстрації обтяжень передбачені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема положеннями частини другої статті 27 цього Закону, натомість накладання заборони органами нотаріату унормовано також й положеннями Закону України «Про нотаріат», зокрема статтею 73 цього Закону.

Крім того,статтею 74Закону України«Про нотаріат»передбачено,що нотаріусзнімає заборонувідчуження нерухомогомайна (майновихправ нанерухоме майно),об`єктів незавершеногобудівництва,майбутніх об`єктівнерухомості,права наякі підлягаютьдержавній реєстрації,частки управі власностіна такемайно узв`язку,зокрема із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечується відповідачем, що у позивача відсутня будь-яка заборгованість перед банком, однак останній не ініціює процесу зняття обтяжень, вважаючи себе не стороною правовідносин, на підставі яких вчинено таке обтяження.

Водночас, нотаріус позбавлений права з власної ініціативи зняти заборону з належного на праві власності позивачу будинку, оскільки нормами матеріального права передбачено алгоритм та підстави вчинення таких дій останнім.

Враховуючи наявність накладання заборони відчуження нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності позивачу та позбавляє можливості останнього реалізувати у повному обсязі передбачені права як власника об`єкта; внесення обмеження на підставі повідомлень Відділення ощадбанку, що належало до установи Ощадного банку СРСР, які діяли на території України, правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», а також унеможливлення їх зняття у позасудовому порядку, колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 сприятиме відновленню права останнього на мирне володіння своїм майном.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи місцевим судом

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 прохав суд, у тому числі, стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

До заяви про долучення доказів понесених судових витрат позивачем було додано: копію договору про надання правничої допомоги №46 від 27 лютого 2023 року, укладеного між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Процаєм В.М., умовами якого сторонами було узгоджено, що предметом даного договору є представлення інтересів клієнта в Полтавському районному суді Полтавської області у справі про зняття арешту з нерухомого майна (заборони на нерухоме майно), крім того, в рахунок часткової сплати гонорару клієнт вносить 4000,00 грн; опис робіт виконаних адвокатом по справі №545/3049/24, згідно яких адвокатом було надано наступні послуги із зазначенням їх вартості: надання правових консультацій 30 хв., 500,00 грн, аналіз судової практики та складання позовної заяви 3 год., 3000,00 грн, підготовка документів та їх направлення до суду 30 хв., 500,00 грн; квитанцію №46 від 26 серпня 2024 року, згідно якої адвокат Процай В.М. прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. Крім того, до поданої позовної заяви адвокатом було долучено на підтвердження наданих йому повноважень копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_2 , а також ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Процаєм В.М.

Зі змісту частини четвертої статті 137ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Також з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Слід зауважити, що відмінність зазначеного року складення договору про надання правничої допомоги в ордері та копії договору, що міститься в матеріалах справи, не береться судом до уваги, оскільки аналізуючи в сукупності надані представником позивача докази вбачається, що ним надавалася правнича допомога ОСОБА_1 під час розгляду справи місцевим судом, зокрема: в договорі міститься інформація про представлення інтересів клієнта в Полтавському районному суді Полтавської області у справі про зняття арешту з нерухомого майна (заборони на нерухоме майно), реєстраційні номери обтяження 2082094 та 2131694; в описі робіт виконаних адвокатом вказано, що перелічені правничі послуги були надані по справі № 545/3049/24.

Враховуючи вище вказане, беручи до уваги задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному розмірі, обсяг наданих адвокатом клієнту юридичних послуг, складність справи, відсутності конкретизації відповідачем безпідставності та необґрунтованості витрат на правничу допомогу, керуючись принципи справедливості, пропорційності та верховенства права, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк», в інтересах якого діє представник - адвокат Лук`янченко Д.В., слід залишити без задоволення, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2024 року без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесені сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в інтересах якого діє представник - адвокат Лук`янченко Данило Валерійович залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко