Постанова

від 29.11.2024 по справі 332/3253/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.11.2024 Справа № 332/3253/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/3253/24 Головуючий у першій інстанції: Марченко Н.В. Провадження № 22-ц/807/2024/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги (гонорар) та стягнення коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У травні 2024 ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Гретченка О.Л. звернувся до суду з позовом до Селянського ( фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої ( правової) допомоги ( гонорар) та стягнення коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 03.07.2020 між С(Ф)Г «Ай-Петрі», в особі керівника ОСОБА_2 та адвокатом Скуротовим Д.В. ( далі по тесту - Сторони) було укладено Договір №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги ( далі по тексту - Договір). Згідно п. 5.2. Договору, термін його дії Сторонами визначено до 03.07.2021.

22.04.2021 між Сторонами укладено Договір про зміни до Договору, відповідно до умов якого, пункт 5.2. Договору викладено у наступній редакції: «Договір діє до 31.12.2022 ( включно).

29.01.2021 Сторонами укладено Додатковий договір №3 до Договору.

Сторонами погоджено перелік правової допомоги, а саме: складання позовних заяв до суду, відповіді на відзив, заперечень, усіх без виключення заяв та клопотань, визначенихЦПК Україниу місцевому загальному суді, ознайомлення з матеріалами справи.

Адвокатом у повному обсязі виконані умови Додаткового договору №3 до Договору, а саме: надана правова допомога.

Листом від 23.07.2021, б/н, Клієнт повідомив Адвоката про розірвання Договору та додаткових договорів в односторонньому порядку. З урахуванням положень п. 3.3. Договору, останній, з урахуванням дати отримання Адвокатом від Клієнта повідомлення про його розірвання в односторонньому порядку вважається розірваним 26.09.2021 і до цього часу Адвокат, в силу умов Договору,Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики зобов`язаний був надавати і надавав Клієнту ефективну професійну правничу допомогу і здійснював представництва Клієнта.

Відповідно до п.9 Додаткового договору №3, у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативи Клієнта, сума гонорару за виконану правову допомогу вираховується наступним чином: 9.1. опрацювання матеріалів та складання позовної заяви до суду, згідно п. 6 Додаткового договору №3 складає 50000,00 грн. 9.2. опрацювання матеріалів та складання відповіді на відзив складає 2000,00 грн. за один процесуальний документ. 9.3. складання інших процесуальних документів до суду, згідно п. 6 Додаткового договору №3 - 800,00 грн. за один процесуальний документ. 9.4. ознайомлення з матеріалами справи та опрацювання документів - 700,00 грн.

Станом на момент припинення чинності Договору, а саме: на 26.09.2021, заборгованість СФГ «Ай-Петрі» за п.6.18 Додаткового договору №3 складає 10750,00 грн.

06.01.2022 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 05.01.2022 про сплату заборгованості, згідно п. 6.18 Додаткового договору №3. Разом з претензією надіслано для підписання акт від 23.09.2021 приймання-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) , згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020.

Претензію від 05.01.2022 відповідачем отримано, однак, станом на момент складання позовної заяви, заборгованість залишається не сплаченою.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з С(Ф)Г «Ай-Петрі» на користь ОСОБА_1 : 10750,00 грн. - винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої ( правової) допомоги ( гонорар) за п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020; 497,00 грн. - кошти, необхідні для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення; 4089,09 грн. - інфляційне збільшення боргу за період прострочення; 863,24 грн. - три відсотки річних за період з 26.09.2021 по 29.05.2024; 2500,00 грн. - судові витрати на професійну правничу допомогу; 4000,00 грн. - судові витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не здійснив повну оцінку доказів та не з`ясував обставини справи, що мають значення для справи.

03 жовтня 2024 року від С(Ф)Г «Ай-Петрі» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 03.07.2020 між С(Ф)Г «Ай-Петрі»та адвокатом Скуратовим Д.В. було укладено Договір №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги ( а.с. 60-65 т. 1).

Згідно п. 5.2. Договору, термін його дії Сторонами визначено до 03.07.2021.

29.01.2021 Сторонами укладено Додатковий договір №3 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020 ( а.с. 37-44 т. 1)

Пункт 6.18. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 визначає порядок оплати Клієнтом правової допомоги Адвокату у справі за позовом С(Ф)Г «Ай-Петрі» до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогами про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 06.12.2019 №8-2805/15-19-СГ, визнання частково недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» від 27.12.2019 №8-3502/15-19-СГ, визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладено 18.03.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Відповідно до п. 7 Додаткового договору №3 від 29.01.2021, сторони погодили перелік правової допомоги.

Пунктом 8 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 сторони погодили вартість правової допомоги та порядок її оплати.

Згідно п. 8.1. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 за правову допомогу, визначену пунктами 7.1 та 7.2. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 Клієнт сплачує Адвокату 71250,00 грн., виходячи з розрахунку 2850,00 грн. за кожну з справ, згідно пунктів 6.1. - 6.25 Додаткового договору №3 від 29.01.2021. Вказану суму Клієнт сплачує Адвокату протягом п`яти календарних днів з моменту підписання Додаткового договору №3 від 29.01.2021.

Відповідно до п. 8.2. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 за представлення інтересів Клієнта в Василівському районному суді Запорізької області Клієнт сплачує Адвокату 70 доларів США, еквівалентно в національній валюті за одне судове засідання у справах, згідно пунктів 6.1.-6.25 Додаткового договору №3 від 29.01.2021. Вказану суму сплачує Адвокату напередодні призначеного судом судового засідання ( судових засідань) за два дні.

Пунктом 9 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 визначено суму гонорару за виконану правову допомогу, у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативи Клієнта.

Відповідно до п. 9.1. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 опрацювання матеріалів та складання позовної заяви до суду, згідно п. 6 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 складає 50000,00 грн.

Згідно п. 9.2. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 опрацювання матеріалів та складання відповіді на відзив складає 2000,00 грн. за один процесуальний документ.

Відповідно до п. 9.3. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 складання інших процесуальних документів до суду згідно п. 6 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 - 800,00 грн. за один процесуальний документ.

22.04.2021 між Сторонами укладено Договір про зміни до Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020, відповідно до умов якого, пункт 5.2. Договору викладено у наступній редакції: «Договір діє до 31.12.2022 ( включно) ( а.с. 29 т. 1).

Відповідно до п. пунктів 4.5.-4.7. Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020, правнича ( правова) допомога вважається наданою Адвокатом і прийнятою Клієнтом після підписання акту-приймання-передачі наданої правничої ( правової) допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками ( за наявності). Адвокат надає ( надсилає) Клієнту акт приймання-передачі наданої правничої ( правової) допомоги, в якому зазначається її зміст, суму, яка підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму ( якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний на протязі трьох календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правничої ( правової) допомоги підписати його або протягом вказаного строку надіслати ( цінним листом з описом вкладення) на адресу Адвоката письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої допомоги та підписання відповідного акту. Якщо протягом зазначеного строку Клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правничої ( правової) допомоги і не надав письмове заперечення, допомога вважається наданою Адвокатом та прийнятою Клієнтом.

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020 від 12.03.2021, адвокат надав, а Клієнт прийняв ( отримав) юридичні послуги ( правову допомогу), а саме:

Адвокатом складено та подано позовну заяву до Василівського районного суду Запорізької області за позовом С(Ф)Г «Ай-Петрі» до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогами про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 06.12.2019 №8-2805/15-19-СГ, визнання частково недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» від 27.12.2019 №8-3502/15-19-СГ, визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладено 18.03.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Вартість правової допомоги - 2850,00 грн., згідно п. 8.1. Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020.

Підписанням цього Акту Сторони підтверджують, що правову допомогу виконано повністю, жодних претензій та зауважень щодо наданої правової допомоги у Сторін немає ( а.с. 45-46 т. 1).

14.04.2021 між Адвокатом Скуратовим Д.В. та керівником С(Ф)Г «Ай-Петрі» в особі ОСОБА_2 підписано акт №2 приймання - передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно додаткового договору №3 від 29.01.2021 , яким Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги, а саме: Адвокатом представлено інтереси Клієнта у судовому засіданні Василівського районного суду Запорізької області у справі №311/644/21. Дата надання правової допомоги 14.04.2021. Гонорар - 1960,00 грн.

Підписанням цього Акту Сторони підтверджують, що правову допомогу виконано повністю, жодних претензій та зауважень щодо наданої правової допомоги у Сторін немає ( а.с. 50 т. 1).

24.3.2021 на адресу Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. засобом поштового зв`язку направлено клопотання про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду від 24.03.2021 по справі №311/644/21 ( а.с. 47-49 т. 1).

5.4.2021до Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. подано заяву про залучення третьої особи (в порядкуст. 53 ЦПК України) від 05.04.2021 ( а.с. 55-57 т. 1).

23.04.2021 до Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. подано заяву щодо надання доказів надіслання на адресу ТОВ «Агрофірма Лев» позовної заяви та доданих до неї документів по справі №311/644/21 від 19.04.2021 ( а.с. 58-59 т. 1).

06.09.2021, через підсистему «Електронний суд» адвокат Скуратов Д.В. направив до Василівського районного суду Запорізької області клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №311/644/2021 ( а.с. 66-69 т.1).

23.07.2021 на адресу Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. засобом поштового зв`язку направлено заяву про залучення до матеріалів справи рішення Господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 у справі №908/2887/20 від 26.07.2021 ( а.с. 74 т. 1).

30.07.2021 на адресу Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. засобом поштового зв`язку направлено клопотання про зупинення провадження у справі №311/644/21 від 23.07.2021 ( а.с. 75-77 т. 1).

04.08.2021 на адресу Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. засобом поштового зв`язку направлено заяву ( в порядку ст.43, ч. 1 ст.60, ч. 1,2ст.64 ЦПК України) від 03.08.2021 ( а.с. 78 т.1).

30.07.2021 на адресу Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. засобом поштового зв`язку направлена відповідь на відзив по справі 311/644/21 від 23.07.2021 ( а.с. 80-90 т. 1).

12.04.2021 на адресу Василівського районного суду Запорізької області Адвокатом Скуратовим Д.В. засобом поштового зв`язку направлено пояснення по справі №311/644/21 від 09.04.2021 ( а.с. 91-95 т. 1).

19.08.2021, через підсистему «Електронний суд», адвокат Скуратов Д.В. направив до Василівського районного суду Запорізької області додаткові пояснення у справі №311/644/21 від 19.08.2021 ( а.с. 119-123 т. 1).

Листом від 23.07.2021, б/н, Клієнт повідомив Адвоката про розірвання Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020 та додаткових договорів в односторонньому порядку ( а.с. 51-54 т. 1).

23.09.2021, засобами поштового зв`язку, Адвокат Скуратов Д.В. направив на адресу С(Ф)Г «Ай-Петрі» заяву про повернення документів при розірванні договору, компенсації витрат, пов`язаних з виконанням доручення, оплати гонорару та інформування про надану правничу (правову) допомогу від 23.09.2021. Дану заяву відповідачем отримано 02.10.2021, що підтверджується трекінгом відправлення від 22.12.2021 ( а.с. 124-171 т. 1).

06.01.2022, засобом поштового зв`язку, Адвокат Гретченко О.Л., в інтересах ОСОБА_1 направив на адресу С(Ф)Г «Ай-Петрі» претензію про сплату заборгованості, згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 09.02.2023 з актом приймання-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 від 23.09.2021. ( а.с. 105-117 т. 1).

Зі змісту претензії про сплату заборгованості згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 09.02.2023 та акту приймання-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 від 23.09.2021 вбачається, що сума фактично наданої Адвокатом Клієнту правової допомоги, згідно п. 6.18 Додаткового договору №3, яка вирахувана на підставі п. 9 Додаткового договору №3, у зв`язку з достроковим розірванням Договору з боку С(Ф)Г «Ай-Петрі», складає 13600,00 грн., з яких Клієнтом сплачено Адвокату 2850,00 грн., отже заборгованість Клієнта перед Адвокатом складає 10750,00 грн. за наступні надані послуги.

Підтвердження отримання відповідачем вищезазначеного листа з вкладенням в нього, а саме: претензії про сплату заборгованості згідно п. 6.18 Додаткового Договору №3 від 05.01.2022 та акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 від 23.09.2021 матеріали справи не містять.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позових вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час розгляду справи не подав належних і допустимих доказів у розумінні положеньЦПК України,які свідчили б про порушення відповідачем зобов`язань за Договором №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог позову, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення КонституційногоСуду Українивід 01грудня 2004року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення КонституційногоСуду Українивід 01грудня 2004року №18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаєЗакон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI(далі - Закон № 5076-VI).

Адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цимЗаконом, а адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI).

Як зазначено у п. 9 ч. 1ст. 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Водночас ч. 1ст. 237 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) визначає, що представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Отже, ідея інституту представництва полягає у тому, що особа в межах наданих їй повноважень здійснює певні дії, реалізує певні права, якими наділена особа, від імені та в інтересах довірителя.

Представництво виникає на підставі договору,закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3ст. 237 ЦК України).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк (ст. ст.26,27 Закону № 5076-VI).

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. (ст. 205 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому,ст. 12 ЦК Українипередбачає, що особа здійснює свої цивільніправа вільно на власний розсуд.

У відповідності дост. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силуст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем претензії та акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно п.6.18 додаткового договору №3 від 29.01.2021 року до договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено копію претензії про сплату заборгованості, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно п.6.18 додаткового договору №3 від 29.01.2021 року до договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, опис вкладення у цінний лист та накладна до поштового відправлення (а.с. 105-117).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять підтвердження отримання відповідачем претензії про сплату заборгованості згідно п. 6.18 Додаткового Договору №3 від 05.01.2022 та акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої ( правової) допомоги від 03.07.2020 від 23.09.2021 року.

Проте, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечував про отримання ним претензії та акту приймання-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 від 23.09.2021 року.

Окрім цього, у відзиві містяться твердження про не підписання акту приймання-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно п. 6.18 Додаткового договору №3 від 29.01.2021 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 від 23.09.2021 року, через самостійне та без погодження з клієнтом надання послуг позивачем після попередження про припинення договору.

Відповідно до п. пунктів 4.5.-4.7. Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020, правнича (правова) допомога вважається наданою Адвокатом і прийнятою Клієнтом після підписання акту-приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає (надсилає) Клієнту акт приймання-передачі наданої правничої ( правової) допомоги, в якому зазначається її зміст, суму, яка підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму ( якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний на протязі трьох календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правничої ( правової) допомоги підписати його або протягом вказаного строку надіслати ( цінним листом з описом вкладення) на адресу Адвоката письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої допомоги та підписання відповідного акту.

Якщо протягом зазначеного строку Клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги і не надав письмове заперечення, допомога вважається наданою Адвокатом та прийнятою Клієнтом (а.с. 25-30 т. 1).

Отже, висновки суду першої інстанції, щодо безпідставності доводів позивача стосовно того, що вказаний акт приймання-передачі виконаних робіт від 23.09.2021 вважається узгодженим, а допомога вважається наданою Адвокатом та прийнятою Клієнтом, а послуги відображені в ньому підлягають оплаті відповідачем, оскільки від відповідача не надійшли письмові заперечення, в яких обґрунтовані причини відмови від приймання наданої допомоги та підписання відповідного акту, що передбачено п. 4.7. Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 не відповідають встановленим обставинам.

Оскільки пунктами 4.5.-4.7. договору передбачено, що допомога вважається наданою Адвокатом та прийнятою Клієнтом, якщо Клієнт на протязі трьох календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правничої ( правової) допомоги Клієнт зобов`язаний його підписати його або протягом вказаного строку надіслати (цінним листом з описом вкладення) на адресу Адвоката письмове заперечення, в якому зобов`язаний обґрунтуватипричину відмови відприймання наданої допомоги та підписання відповідного акту. Якщо протягом зазначеного строку Клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги і не надав письмове заперечення, допомога вважається наданою Адвокатом та прийнятою Клієнтом.

Проте, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

У заяві ОСОБА_1 щодо ініціативи Клієнта про розірвання договору в односторонньому порядку від 28 липня 2021 року, зазначено, що з урахуванням пункту 3.3 Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 цей договір буде вважатись розірваним з 26 вересня 2021 року і до цього часу адвокатом будуть виконуватись взяті на нього зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому.це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Положеннями Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 не передбачено порядок дій адвоката щодо подальшого здійснення представництва після отримання ним повідомлення від клієнта про дострокове розірвання такого договору, що, на думку колегії суддів, свідчить про необхідність погодження подальших дій між сторонами.

Відповідно до підпунку 2 пункту 3.1. договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 адвокат зобов`язаний інформувати Клієнта про хід виконання доручення.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатськоїетики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до чстини 4 статті 8 Правил адвокатської етики адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника своїх прав (представника чи особи, яка надає йому професійну правничу (правову) допомогу), і не перешкоджати у реалізації цієї свободи.

Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на професійну правничу допомогу та закріплює, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "добросовісність" ототожнюється із поняттям "безвинність" і навпаки, "недобросовісність" із "виною". Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 664/2854/17-ц.

Як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів того, що з моменту отримання листа від 23.07.2021, б/н, яким Клієнт повідомив Адвоката про розірвання Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 та додаткових договорів в односторонньому порядку та направлення на адресу клієнта заяви від 28 липня 2021 року, позивач інформував відповідача про здійснення будь-яких дій з представництва його інтересів, що порушує положення пунктів 3.3., 5.4 договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідності відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги (гонорар) та стягнення коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

За правиламистатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4ст. 376 ЦПК України).

З урахуванням викладеного апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та часткову зміну рішення суду першої інстанції лише мотивувальної його частини, а в іншій частині рішення суду залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.367,374,376,381-382 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводськогорайонного судум.Запоріжжя від05серпня 2024 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування підстав для відмови у позові, викладених в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді: