Постанова

від 21.11.2024 по справі 444/2289/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/2289/24 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р. Б.

Провадження № 22-ц/811/2785/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м.Львів

Справа №444/2289/24

Провадження № 22ц/811/2785/24

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційнускаргуОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , на рішення Жовківського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Жовква 29 липня 2024 року у складі судді Ясиновського Р.Б. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,про стягненнязаборгованості поаліментах,-

встановив:

29 травня 2024 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 154729, 10 грн. заборгованості по аліментах станом на 30 вересня 2023 року у ВП № 62972779. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 є його (позивача) батьком. Вказує, що він (позивач) постійно проживав разом з матір`ю - ОСОБА_4 (після шлюбу ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. Після смерті матері він (позивач) проживає у АДРЕСА_2 за місцем проживання вітчима ОСОБА_6 . Стверджує, що за життя матері на його (позивача) утримання стягувалися аліменти з відповідача, але внаслідок смерті його матері ВП № 62972779 закінчено постановою головного державного виконавця Жовківського відділу ДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікулою Л.С. Відповідач має заборгованість по аліментах. Згідно розрахунку станом на 30 вересня 2023 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 154729, 10 грн. Вказує, що аліменти на дитину, є власністю дитини. Вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 154729, 10 грн. заборгованості по аліментах станом на 30 вересня 2023 року у ВП № 62972779. Просить позов задовольнити.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 29 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 154729, 10 грн. заборгованості по аліментах станом на 30 вересня 2023 року у ВП № 62972779.

Рішення суду через представника ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що він (відповідач) сплачував аліменти на сина, однак доказів сплати у нього немає, оскільки в органах юстиції чеки від нього не приймали, у квитанціях була вказана лише сума, а не призначення платежу: «сплата аліментів». Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що постановою державного виконавця від 11 вересня 2023 року закрито виконавче провадження, у зв`язку із смертю стягувача. Розрахунок заборгованості складено 30 вересня 2023 року після закриття ВП.

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи сторони в судове засідання не з`явилися. ОСОБА_1 та представник Служби у справах дітей Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області-Стадницька М.Б. подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Неявка повідомлених належними чином учасників справи про час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення є дата складення його повного тексту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками є ОСОБА_1 (відповідач) та ОСОБА_7 , що вбачається із свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 .

17 листопада 2022 року ОСОБА_3 отримав паспорт громадянина України (документ № НОМЕР_2 ).

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом щодо захисту майнових прав неповнолітньої особи, яка станом на день подання позову досягла 15 років.

Мати позивача ОСОБА_7 14 серпня 2019 року у Центрально-Міському районному у місті Кривому Розі ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 , виданим 14 серпня 2019 року Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, (актовий запис № 559). У зв`язку із реєстрацією шлюбу мати позивача змінила прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 38 років у м. Львові, що стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 , виданим 5 вересня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (актовий запис № 5374).

7 вересня 2023 року вітчим позивача ОСОБА_6 звернувся до Служби у справах дітей Франківського району із заявою, у якій просив тимчасово влаштувати у його сім`ю пасербка ОСОБА_3 , оскільки його дружина (мати дитини) померла. За життя та здоров`я дитини відповідальність бере на себе. З біологічним батьком дитини не бачився, за час проживання з дружиною жодного разу його не бачив.

ОСОБА_3 7 вересня 2023 року звернувся до Служби у справах дітей Франківського району із заявою, в якій просить влаштувати його тимчасово в сім`ю ОСОБА_6 , оскільки з біологічним батьком не бачився та не пам`ятає його, його мати померла, а із вітчимом у нього добрі довірливі стосунки.

З наказу в.о. начальника управління Служби у справах дітей Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 8 вересня 2023 року № 424 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та тимчасове влаштування» вбачається, що розглянувши лист відділу Служби у справах дітей Франківського району від 8 вересня 2023 року № 4-260001-39784, заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 7 вересня 2023 року, відповідно до ст.ст. 3,4,6,12,29 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. ст. 249, 261, 262 СК України, пунктами 14 ,23, 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» наказано: взяти на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на підставі акту обстеження умов проживання від 8 вересня 2023 року, свідоцтва про смерть матері - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитину, яка залишилась без батьківського піклування; тимчасово влаштувати сім`ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ; покласти на ОСОБА_6 відповідальність за виховання, навчання і розвиток ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_6 піклуватися про здоров`я ОСОБА_3 , його фізичий, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку його природних здібностей, поважати гідність дитини.

З листа Відділу Служби у справах дітей Франківського району Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради начальнику Служби у справах дітей Виконкому центрально-міської районної у м. Кривий Ріг ради від 20 вересня 2023 року № 260001-вих - 115031 вбачається, що у Відділі Служби у справах дітей Франківського району перебуває на обліку неповнолітній ОСОБА_3 , як такий, що залишився без батьківського піклування у зв`язку із смертю його матері ОСОБА_5 . З батьком ОСОБА_1 неповнолітній ОСОБА_3 не спілкується, місце його фактичного перебування невідоме. Неповнолітній ОСОБА_3 тимчасово влаштований в сім`ю вітчима ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Діючи виключно в інтересах неповнолітнього, направлено звернення з проханням вжити заходів за дотриманням прав дитини.

З листа Відділу Служби у справах дітей Франківського району Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, адресованої начальнику Служби у справах дітей Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області від 10 жовтня 2023 року № 260001 вих-124484 вбачається, що відповідно до наказу управління Служби у справах дітей Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 8 вересня 2023 року № 424, неповнолітній ОСОБА_3 , перебуває на обліку, як такий, що залишився без батьківського піклування у зв`язку із смертю його матері ОСОБА_5 . Неповнолітній тимчасово влаштований в сім`ю вітчима ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів дитини його батько ОСОБА_1 не намагався встановити з ним контакт. З моменту влаштування неповнолітнього ОСОБА_3 в сім`ю родичів/знайомих, батько ОСОБА_1 , у відділ Служби у справах дітей Франківського району жодного разу не звертався.

Встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність утримувати дитину ОСОБА_3 , проте свої зобов`язання вчасно не виконував.

Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими у ст. 7 СК України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, ч.ч. 7, 8 СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 179 цього Кодексу аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 152 цього Кодексу дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення заборгованості по аліментах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З постанови головного державного виконавця Жовківського відділу ДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікули Л.С. про закінчення ВП № 62972779 від 11 вересня 2023 року вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3059/2010, виданого 5 травня 2010 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_7 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку відповідача, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, закінчено, оскільки стягувач померла, про що свідчить актовий запис про смерть № 5374 від 5 вересня 2023 року.

З розрахунку заборгованості по ВП № 62972779, проведеного станом на 30 вересня 2023 року Жовківським відділом державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вбачається, що боржником сплачено аліменти в сумі 69126,18 грн. Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2023 року становить 154729,10 грн.

Аліменти з відповідача ОСОБА_1 на підставі судового рішення не стягуються після закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа ВП № 62972779 11 вересня 2023 року у зв`язку із смертю стягувача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконував належним чином свій обов`язок зі сплати аліментів на сина, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 154729, 10 грн.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів, яка підлягає стягненню на виконання рішення суду про стягнення аліментів, є визначеним і не оспорюється відповідачем. Таким чином, позивач надав розрахунок заборгованості, який не спростовано ОСОБА_1 .

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 154729, 10 грн. заборгованості по аліментах, яка утворилася станом на 30 вересня 2023 року у ВП № 62972779.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної ск5арги. Підстави для скасування оскарженого рішення не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк