Постанова

від 29.11.2024 по справі 461/735/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/735/24 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2170/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І., без участісторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішенняГалицького районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лемик Роксолана Ярославівна, до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Княже місто» про солідарне стягнення суми завданої матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2024 року адвокат Лемик Роксолана Ярославівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Княже місто» про солідарне стягнення суми завданої матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 07 серпня 2023 року у м. Львові біля будинку № 7 на вул. Поповича, близько 00 год. 40 хв., на автомобіль «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачу, впала кам`яна брила (ліпнина фасаду) з фасаду будинку.

Зазначала, що внаслідок вказаної події було пошкоджено лакофарбове покриття, розбито вщент лобове скло, відірвано праве дзеркало, пошкоджена праві передні двері, склоочисники та передня панель. Відповідно до рахунку на оплату № 753 від 07 серпня 2023 р. за ремонт вказаного автомобіля завдана матеріальна шкода становить 92046 грн. 39 коп.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач звертався із претензією до ЛКП «Княже місто», яке є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 . Однак, врегулювати даний спір в досудовому порядку не вдалось. Будинок АДРЕСА_1 є власністю Львівської міської ради, а відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Балансоутримувачем вказаного будинку є ЛКП «Княже місто», яке адміністративно підпорядковується Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради. Тому позивач вважав, що усі ці юридичні особи, в порядку визначеному ст. 1190 ЦК України, несуть відповідальність за неналежне виконання своїх зобов`язань з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 , що в свою чергу призвело до падіння брили каміння на автомобіль позивача і заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди.

Також, просив солідарно стягнути з відповідачів моральну шкоду оцінював у 20 000 грн., обґрунтовуючи тим, що автомобілю було завдано істотні пошкодження, позивач переніс сильні душевні страждання у вигляді порушення налагодженого стану життя, постійних стресів і хвилювань, тривалий час був позбавлений можливості вести звиклий спосіб життя і виконувати свої обов`язки у звичний для нього спосіб через відсутність транспортного засобу.

08 квітня 2024 року позивач на адресу суду подав клопотання про зміну ціни та підстав позову, в якому позовні вимоги уточнив, просив солідарно стягнути з відповідачів майнову шкоду у розмірі 52464,25 грн., три проценти річних з простроченої суми у розмірі 1059 грн. та інфляційні втрати у розмірі 942,62 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., судові витрати, в розмірі 23633,60 грн., з яких судовий збір в розмірі 3633,60 та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

РішеннямГалицького районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лемик Роксолана Ярославівна, до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Княже місто» про солідарне стягнення суми завданої матеріальної та моральної шкоди.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

Вважає, що суд неправомірно і необґрунтовано звільнив від відповідальності Львівське комунальне підприємство «Княже місто» за шкоду, що заподіяна позивачу з його вини, з огляду на те, що позивач довів що в діяннях (бездіяльності) ЛКП «Княже місто», що спричинило пошкодження автомобіля «SUZUKI SX-4» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві власності є усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинний зв?язок між протиправною поведінкою

боржника та збитками і вина ЛКП «Княже місто».

Звертає увагу на те, що ЛКП «Княже місто» не забезпечило належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, оскільки пошкодження майна позивача з вини неналежного утримання будинку ЛКП «Княже місто» є непоодиноким випадком.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що «працівники поліції не виїжджали на місце події», оскільки працівники поліції були присутні на місці події. З метою повторного доведення факту присутності працівників поліції на місці події до ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області скеровано відповідний запит, відповідь на який буде представлена суду. А також на місці події були присутні представники ЛКП «Княже місто», що суд першої інстанції залишив поза увагою.

Вважає, що досліджуючи висновок експерта № 41 від 30 березня 2024 року, як доказ, суд першої інстанції, всупереч вимог ст. 89 та ст.110 ЦПК України, відхилив такий без належного обгрунтування. При цьому, вважає, що цей висновок експерта був досліджений судом першої інстанції з порушенням вимог ст. 239 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції не здійснив виклик судового експерта в судове засідання для дослідження висновку судового експерта, учасники справи були позбавлені гарантованого ст. 239 ЦПК України права задати судовому експерту запитання, суд теж не з?ясував суть відповідей експерта і не поставив йому запитання для повного і об?єктивного з?ясування фактичних обставин справи.

Зазначено, що ЛКП «Княже місто», в порядку визначеному ст. 1190 ЦК України, несе відповідальність за неналежне виконання своїх зобов?язань з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 , що в свою чергу призвело до падіння брили (частини фасаду) на автомобіль позивача і заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди.

Просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ЛКП «Княжемісто» майнову шкоду у розмірі 52464,25 грн., три проценти річних з простроченої суми у розмірі 1059 грн. та інфляційні втрати у розмірі 942,62 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., судові витрати, в розмірі 23633,60 грн., з яких судовий збір в розмірі 3633,60 та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьоюстатті 360 ЦПК Українинеперешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК Українирозгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5статті 268 ЦПК Українизазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 29 листопада 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Судом та матеріалами справи встановлено, що транспортний засіб марки «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

07 серпня 2023 року у м. Львові біля будинку № 7 на вул. Поповича, близько 00 год. 40 хв., на автомобіль марки «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 , впала кам`яна брила (ліпнина фасаду) з фасаду будинку. Внаслідок вказаної події транспортний засіб зазнав транспортних пошкоджень.

На підтвердження розміру завданих матеріальних збитків позивачем надано суду рахунок на оплату № 753 від 07 серпня 2023 року, відповідно до якого вартість автозапчастин та виконання робіт складає 92 046,39 грн.

Відповідно до претензії про відшкодування майнової шкоди у розмірі 92046,39 грн. від 11 вересня 2023 року позивач звернувся до ЛКП «Княже місто» про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль у розмірі 92 046,39 грн.

Директором ЛКП «Княже місто» було надано відповідь від 16 листопада 2023 року № 238/01-12 на № 01-13/238 від 17 жовтня 2023 року, відповідно до якої зазначено, що претензія неналежно оформлена та додатково повідомлено, що питання відшкодування шкоди повинно вирішуватися в судовому порядку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Районні адміністрації є виконавчими органами Львівської міської ради і здійснюють свою діяльність в межах та спосіб, що передбачені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №914 від 08 жовтня 2021 року (із змінами та доповненнями), яким затверджені Положення про районні адміністрації та ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».

До повноважень районних адміністрацій належить, зокрема списання з балансу комунального майна (основних фондів) виконавчих органів та комунальних підприємств, установ, організацій у порядку, встановленому міською радою (п.4.1.24 Положення); прийняття рішень про списання багатоквартирних будинків в установленому виконавчим комітетом порядку (п.4.1.25 Положення).

Постановою Кабінету міністрів України від 20 квітня 2016 №301 «Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» затверджений Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, який визначає механізм списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу …, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств, зокрема щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 30 вересня 2016 року № 301 затверджений Порядок списання з балансу Львівської міської ради багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, Галицькою районною адміністрацію прийняте розпорядження від 08.11.2022 №382 «Про затвердження актів про списання багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 з балансу Львівського комунального підприємства «Княже місто».

Пунктом 1 розпорядження затверджено акти списання багатоквартирних будинків, зокрема будинку АДРЕСА_3 з балансу Львівського комунального підприємства «Княже місто».

Відповідно до пункту 2 Розпорядження Львівському комунальному підприємству «Княже місто» зняти з балансового обліку житлові будинки зазначені в пункті 1 даного розпорядження.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позов пред`явлений до Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як до неналежних відповідачів, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми завданої матеріальної та моральної шкоди з Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідальність за утримання будинку АДРЕСА_4 ,а відтакЛьвівська міська рада та Галицькарайонна адміністрація Львівської міської радиє неналежними відповідачами у даній справі, томувідсутні правові підстави для стягнення з останніх майнової шкоди у заявленому позивачем розмірі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми завданої матеріальної та моральної шкоди з ЛКП «Княже місто», суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вину відповідача - ЛКП «Княже місто» у вчиненні дій, наслідком яких завдано шкоду позивачу, а також причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною майновою шкодою та протиправними діями відповідача.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»(далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 вказаного Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п.7 ч.1 ст.1 Закону).

Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п.8.ч.1 ст.1 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону співвласники зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом…

Частина 2 статті 7 Закону визначає, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Судом та матеріалами справи встановлено, що співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 складено протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 18 травня 2023 р., згідно якого питанням порядку денного №2 було «Визначення форми управління будинком» та обрано управителем ЛКП «Княже місто».

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

23 травня 2023 року між ЛКП «Княже місто» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що саме ЛКП «Княже місто» є відповідальною особою за забезпечення належного утримання та ремонту будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території.

За змістом частин 1-2статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п.1ст.1166 Цивільного кодексу Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правилами даної норми необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що на автомобіль марки «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 , що йому належить на праві власності, 07 серпня 2023 року, близько 00 год. 40 хв., у м. Львові біля будинку № 7 на вул. Поповича, впала кам`яна брила (ліпнина фасаду) з фасаду будинку АДРЕСА_1 . Внаслідок вказаної події транспортний засіб зазнав транспортних пошкоджень, а саме, пошкоджено лако-фарбове покриття, розбито вщент лобове скло, відірвано праве дзеркало, пошкоджені праві предні двері, склоочисники та передня панель.

Факт та обставини завдання майнової шкоди доведені відеозаписом з місця події, що наявний в матеріалах справи (т. 1 а.с. 34).

Окрім цього, за викликом позивача на місце події з`явились працівники поліції, що підтверджується відповіддю Управління патрульної поліції у Львівській області на адвокатський запит адвоката Лемик Р. (т. 2 а.с. 26). З даної відповіді вбачається, що 07 серпня 2023 року о 00 год. 30 хв. на завдання «Пошкодження авто», за адресою м.Львів, вул. Поповича, 7, скеровувався наряд УПП у Львівській області ДПП, відповідно до електронного рапорту зазначеного наряду встановлено, що з місця події ОСОБА_3 для написання заяви було доставлено до Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області.

За наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем доведено, той факт, що автомобіль марки «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві власності, був пошкоджений внаслідок падіння кам`яної брили (ліпнини фасаду) з фасаду будинку АДРЕСА_1 .

Позивач звертався до ЛКП «Княже місто» про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль у розмірі 92046,39 грн., що вбачається з претензії про відшкодування майнової шкоди у розмірі 92046,39 грн. від 11 вересня 2023 року, однак, директором ЛКП «Княже місто» було надано відповідь від 16 листопада 2023 року № 238/01-12 на № 01-13/238 від 17 жовтня 2023 року, відповідно до якої зазначено, що претензія неналежно оформлена та додатково повідомлено, що питання відшкодування шкоди повинно вирішуватися в судовому порядку.

На підтвердження розміру завданих матеріальних збитків позивачем надано суду рахунок на оплату № 753 від 07 серпня 2023 року, відповідно до якого вартість автозапчастин та виконання робіт складає 92046,39 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий позивачем на підтвердження завданих матеріальних збитків рахунок на оплату №753 від 07 серпня 2023 року ТОВ «Автостар Львів» 92 046,39 грн. не містить адреси замовника, підпису замовника-позивача, відомостей про прийняття виконаних робіт, тому в розумінні ст. 77 ЦПК України не може бути належним доказом на підтвердження суми шкоди, яка понесена позивачем. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують оплату позивачем на користь ТОВ «Автостар Львів» грошових коштів в сумі 92 046,39 грн. або відомості про проведений ремонт та дані про його фактичну оплату.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що 08 квітня 2024 року позивач на адресу суду подав клопотання про зміну ціни та підстав позову, в якому зазначив, що 21 березня 2024 року було проведено судову експертизу судовим експертом ОСОБА_4 автомобіля «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 . Про дату, час і місце проведення судової експертизи усі відповідачі були письмово повідомлені 15 березня 2024 року.

Відповідно до висновку експерта № 41 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи згідно з договором № 21 від 21 березня 2024 року, складеного 30 березня 2024 року, експертне обстеження пошкодженого автомобіля проведено 21 березня 2024 року., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля внаслідок його пошкодження 07 серпня 2023 року в цінах, станом на момент його огляду 21 березня 2024 року становить 52 464,25 грн.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що для проведення експертизи позивачем був наданий відремонтований автомобіль, з огляду на те, що згідно висновку експерта № 41 від 30 березня 2024 року, види представленого 21 березня 2024 року автомобіля, його пошкоджень, наведені на 32-х світлинах фототаблиць додатку № 3 до даного висновку на 8-ми аркушах.

З долучених світлин додатку № 3 до даного висновку на 8-ми аркушах, вбачається, що на момент проведення експертизи на транспортному засобі наявні пошкодження, а саме: капот деформований, крило переднє деформоване, двері передні праві деформовані, двері задні праві пошкоджені, А-стояк правий пошкоджений, боковина задня права нижня пошкоджена, скло вітрове розбите, дзеркало заднього виду праве зовнішнє розбите, вікно трикутне праве переднє продерте, годинник зламаний, облицювання центральне панелі приладів продерте, сопло повітряне панелі приладів продерте.

Суд першої інстанції вважав, що висновок експерта № 41 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи згідно з договором № 21 від 21 березня 2024 року, складеного 30 березня 2024 року, не є достовірним та достатнім доказом, так як жодним чином не підтверджує наявність завданих збитків автомобілю позивача 07 серпня 2023 року та не підтверджує вартість понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля.

Проте, заперечуючи проти позову,ЛКП «Княже місто» не спростовувало факт пошкодження належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 , саме 07 серпня 2023 року у м. Львові біля будинку № 7 на вул. Поповича, близько 00 год. 40 хв., внаслідок падіння кам`яної брили (ліпнини фасаду) з фасаду будинку. Відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин, а також доказів пошкодження автомобіля позивача за інших обставин.

У відповідності до положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують вину ЛКП«Княже місто» у спричиненні шкоди внаслідок падіння кам`яної брили з фасаду будинку.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що саме ЛКП «Княже місто» є відповідальною особою за забезпечення належного утримання та ремонту будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території.

Відповідач таких заходів не здійснював, в результаті чого з фасаду будинку АДРЕСА_1 відбулося падіннякам`яної брили(ліпнинифасади) на автомобіль марки «Suzuki SX-4», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачу, що спричинило останньому матеріальну шкоду на суму 52 464,25 гривень.

Відтак зЛКП«Княже місто» на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 52 464,25 гривень.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що відповідачем не доведено, що шкода завдана не з його вини, жодним чином не спростовано розмір шкоди, про стягнення якої просить позивач, свого розрахунку не надано, клопотань про призначення експертизи не подано, при цьому, підстави не брати до уваги висновок експерта, який наданий позивачем, відсутні.

З огляду на те, що зЛКП«Княже місто» на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 52 464,25 гривень,колегія суддівпогоджується зпозовними вимогамита доводами апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача на користь позивача три проценти річних з простроченої суми в розмірі 1059,61 грн. та інфляційні витрати в розмірі 942,62 грн.

Розрахунок наведеного розміру відповідачем не спростовано.

Колегія суддів, розглядаючи вимогу позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК Українивстановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3ст. 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу він переніс сильні душевні страждання у вигляді порушення налагодженого стану життя, постійних стресів і хвилювань, тривалий час був позбавлений можливості вести звиклий спосіб життя і виконувати свої обов`язки у звичний для нього спосіб через відсутність транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.

Проте, під час судового розгляду справи, позивачем не доведено, з чого він виходив при визначенні моральної шкоди саме в розмірі 20 000 грн. та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи характерпорушення правпозивача,їх тривалість,глибину душевнихстраждань, а також вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, зЛКП «Княже місто» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з ЛКП «Княже місто» витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах електронної справи містяться: договір №01/10 про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року (т.1 а.с. 29-30) укладений між ОСОБА_1 та «Адвокатським об`єднанням Імунітет» в особі директора Лемик Р.Я.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:

1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);

2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);

3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);

4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання позовної заяви та апеляційної скарги), беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акту наданих послуг, акту виконаних робіт), а також врахувавши принципів співмірності та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу та дійшла висновку про стягнення із Львівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 10 000 грн.

Враховуючи наведене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позову.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положеньстатті 141 ЦПК Україниз позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2870 грн. судових витрат (3633,60 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 79%).

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

РішенняГалицького районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року скасувати таухвалити усправі новерішення,яким позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лемик Роксолана Ярославівна до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Княже місто» про солідарне стягнення суми завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути зЛьвівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 52464,25 грн.

Стягнути зЛьвівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 три проценти річних з простроченої суми у розмірі 1059 грн.

Стягнути зЛьвівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 942,62 грн.

Стягнути зЛьвівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Стягнути зЛьвівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути зЛьвівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 судові витрати в суді апеляційної інстанції в розмірі 2870 грн.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.