Постанова

від 29.11.2024 по справі 464/4027/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/4027/24 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 33/811/1097/24 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника адвоката Добушовського О.В., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Добушовського Ореста Васильовича на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року,

встановив:

постановою Сихівського районногосуду м.Львова від15липня 2024року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 24 травня 2024 року о 15.10 год. по вул.Хуторівка, 59Б у м.Львові керував автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер». Результат 1,89 ‰ (проміле). Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із згаданою постановою, адвокат Добушовський О.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року, та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Наголошує,що всуді першоїінстанції ОСОБА_1 категорично заперечивщодо доводівполіцейського,викладених упротоколі,оскільки 24травня 2024року некерував транспортнимзасобом встані алкогольногосп`яніння,не погодивсяз результатамиогляду настан алкогольногосп`яніння намісці звикористанням спеціальноготехнічного пристрою«DRAGERALCOTEST»,відсутнє направлення ОСОБА_1 до закладуохорони здоров`яз метоювиявлення стануалкогольного сп`яніння,протокол невідповідає вимогамзаконодавства,а відтакі неміг порушитивимоги п.2.9аПДР України. ОСОБА_1 вважає,що оглядна станалкогольного сп`яніннябув проведенийз порушеннямиІнструкції пропорядок виявленняу водіївтранспортних засобівознак алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції. Проте суд першої інстанції відхилив всі доводи ОСОБА_1 , не взяв до уваги двох протилежних результатів наявності у крові алкоголю, відсутності направлення в медичний заклад, взяв на себе функції сторони обвинувачення та визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зазначає,що єдиною підставою вчинення правопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є лише результат алкотестера, причому ОСОБА_1 даний факт повністю заперечує.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в суду першої інстанції не виникло будь-яких заперечень щодо наявності ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , так як саме поліцейські на відеофайлі clip-2 (15.10 год. 31 сек) були здивовані результатом алкотестера 1,89 проміле, а водій з аналогічним результатом мав би мати явні ознаки порушення мови чи нестійкої ходи, чого не було в ОСОБА_1 . Однак, після такого здивування та не погодженням з результатом Драгера, поліцейський не запропонував пройти огляд в закладі охорони здоров`я.

Стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у справі письмового направлення для проведення огляду в медичному закладі та формально зазначив, що водій погодився з результатом алкотестера, що не відповідає наявному відеофайлу та поясненням самого водія, свідчить про неповне з`ясування судом всіх обставин справи та є підставою для скасування постанови суду.

Вказує,що не погодившись із результатом огляду на стан алкогольного спяніння, та порушення поліцейським п. 7 розділу 1 Інструкції та ч.3 ст.266 КУпАП щодо порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 звернувся до медичного закладу з метою проведення токсикологічного дослідження його крові на вміст алкоголю, так як засумнівався у результаті алкотестера в 1,89 проміле. 24 травня 2024 року здавши кров у Багатопрофільній клінічній лікарні інтенсивних методів лікування швидкої допомоги у м. Львові на вул. Миколайчука, 9, ОСОБА_1 отримав результат №2823 від 28 травня 2024 року, який показав, що у крові міститься 0,19 проміле алкоголю.

Заслухавши доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника адвоката Добушовського О.В., якs підтримали апеляційну скаргу та просили таку задоволити, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так,винуватість ОСОБА_1 ,у вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.130КУпАП,підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 24.05.2024 серії ААД №634637; роздруківкою з алкотестера «Драгер», за результатом у ОСОБА_1 1.89 ‰; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» ; рапортом поліцейського на ім`я начальника УПП у Львівській області; копією постанови ЕНА № 2226448 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Апеляційним судом було оглянуто відеозапис події та встановлено, що ОСОБА_1 погодився із результатом приладу «Драгер», не виявляв бажання пройти огляд в медичному закладі, просив не складати протокол, оскільки вперше опинився в такій ситуації, та підтвердив факт вживання алкоголю.

Крім того, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді доводи адвоката Добушовського О.В. про те, що у суді першої інстанції ОСОБА_1 категорично заперечував доводи поліцейського, викладені у протоколі, оскільки 24 травня 2024 року, оскільки як вбачається із оскаржуваної постанови (а.с.26) ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, повідомлявся належно.

Також апеляційним судом було отримано відповідь від адміністрації комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне обєднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», із якої вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до цього медичного закладу для проведення токсикологічного дослідження 24 травня 2024 року о 22:51 годині. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №634637 вбачається, що працівники патрульної поліції зупинили водія ОСОБА_1 о 15:20 год., а отже результат такого дослідження, проведений поза межами двох годин, передбачених ст.266 КУпАП і без присутності працівників патрульної поліції, апеляційний суд до уваги не бере.

Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи наведені адвокатом Добушовським О.В. у запереченні на протокол (а.с.16-21), які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Добушовського Ореста Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 за вчиненняадміністративного правопорушенняпередбаченого ч.1ст.130КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.МАЛІНОВСЬКА - МИКИЧ