Ухвала

від 02.12.2024 по справі 120/1281/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Вінниця

02 грудня 2024 р. Справа № 120/1281/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до першого заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Паламарчук Наталії Іванівни, директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до першого заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Паламарчук Наталії Іванівни, директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 26 січня 2024 року між Вінницьким міським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в особі директора Бачинської Галини Сергіївни та ОСОБА_1 укладено договір про надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього договору соціальні послуги надаються на підставі рішення № К/08/3577 від 23 січня 2024 року Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та відповідно до індивідуального плану надання соціальних послуг.

При цьому позивач вказує на те, що в індивідуальному плані надання соціальних послуг відсутня інформація про витратні матеріали, у зв`язку із чим він звернувся до директора Вінницького міського територіального центру обслуговування та директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою, у якій просив забезпечити працівників центру обслуговування, які надаватимуть йому соціальні послуги на виконання договору від 26 січня 2024 року, витратними матеріалами та провести розгляд такої заяви за участі позивача відповідно до статей 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян".

Листом Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 30 січня 2024 року заявника повідомлено про те, що витратні матеріали, які використовуються під час надання соціальної послуги, є матеріалами замовника, а саме індивідуальними для кожної окремої роботи (цвяхи, болти, гайки, шурупи, фарба тощо). При цьому у такому листі зазначено, що діючим законодавством не передбачено компенсації вартості витратних матеріалів отримувачу соціальної послуги натуральної допомоги.

Також 30 січня 2024 року подібний за змістом лист надійшов на адресу ОСОБА_1 і від Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради.

Проте позивач не погоджується із такими діями/бездіяльністю відповідачів, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни щодо нерозгляду питання про запрошення ОСОБА_1 на розгляд його звернення від 27 січня 2024 року;

- визнати протиправним лист директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_2 в частині покладення обов`язку забезпечення витратними матеріалами працівника з комплексного обслуговування будинків на ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним направлення листа Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 30 січня 2024 року за підписом першого заступника цього Департаменту, а не за підписом директора та без забезпечення права ОСОБА_1 на участь в розгляді заяви від 27 січня 2024 року;

- зобов`язати директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинську Галину Сергіївну внести відомості про витратні матеріали до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відповідно до підписаного договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року;

- зобов`язати директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинську Галину Сергіївну розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2024 року з дотриманням прав, передбачених статтями 18-19 Закону України "Про звернення громадян", та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині;

- зобов`язати директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2024 року з дотриманням прав, передбачених статтями 18-19 Закону України "Про звернення громадян", та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині.

Визначаючись із тим, чи підсудна ця справа адміністративному суду, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України).

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій чи хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або ж зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Статтею 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Отже, кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За правилами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Як встановлено судом, 27 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_2 та директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою, у якій просив забезпечити працівників, які надаватимуть йому будь-які соціальні послуги витратними матеріалами. У такій заяві заявник також просив її розгляд здійснювати за його участі та завчасно узгодити час та дату розгляду.

Листом від 30 січня 2024 року Вінницький міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) повідомив ОСОБА_1 про те, що витратні матеріали, які використовуються під час надання соціальної послуги, є матеріалами замовника, а саме індивідуальними для кожної окремої роботи (цвяхи, болти, гайки, шурупи, фарба тощо). При цьому у листі йдеться про те, що діючим законодавством не передбачено компенсації вартості витратних матеріалів отримувачу соціальної послуги натуральної допомоги.

Листом від 30 січня 2024 року Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надіслав на адресу ОСОБА_1 подібний за змістом лист.

Відтак як Вінницьким міським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг), так і Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради фактично розглянуто звернення ОСОБА_1 від 27 січня 2024 року та про результати розгляду такого повідомлено заявника.

При цьому позивач, окрім іншого, оскаржує бездіяльність відповідачів під час розгляду звернення, яка полягає у нерозгляді питання про запрошення його на розгляд заяви від 27 січня 2024 року (тобто про недотримання права позивача, передбаченого статтями 18-19 Закону № 393/96-ВР).

Окрім того, предметом оскарження у позові визначено також і протиправність листа від 30 січня 2024 року, що підписаний директором Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), а також протиправність направлення листа Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 30 січня 2024 року за підписом не Директора цього органу, а його заступника.

Варто звернути увагу на те, що після прийняття рішення (в даному випадку надання відповіді) суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час розгляду звернення, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на обґрунтованість і законність прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення.

Подібні за своїм змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/2743/21, згідно з якими у випадку надання суб`єктом владних повноважень заявнику відповіді на його звернення належним способом захисту порушеного права заявника є оскарження рішення цього суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду звернення (скарги). Неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення (незапрошення позивача на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; непроведення об`єктивної та всебічної перевірки звернення) може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення, але не може бути предметом окремого позову (або ж окремих позовних вимог).

Відтак Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові виснувала, що спір, предметом якого є неправомірність окремих дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такий підхід узгоджується зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду в аспекті можливості оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень після настання певних юридично значимих наслідків.

Отже, за подібних з цією справою обставин Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок, що дії/бездіяльність відповідача не можуть бути предметом судового оскарження окремо від рішення відповідача, прийнятого за результатами розгляду звернення (скарги) позивача, а тому позовні вимоги в частині оскарження бездіяльності директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни, бездіяльності першого заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Паламарчук Наталії Іванівни щодо нерозгляду питання про запрошення ОСОБА_1 на розгляд його звернення від 27 січня 2024 року, а також визнання протиправним листа одного з відповідачів та визнання протиправним направлення листа від імені Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради за підписом першого заступника директора Департаменту Паламарчук Наталії, а не за підписом директора цього Департаменту не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

До таких висновків суд дійшов з огляду на те, що такі процедурні порушення можуть оскаржуватися позивачем лише у разі, якщо оскаржуються результати розгляду звернення позивача.

Як наслідок, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства і позовні вимоги зобов`язального характеру в частині зобов`язання директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни та першого заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Паламарчук Наталії Іванівни розглянути заяву ОСОБА_1 з дотриманням прав, передбачених статтями 18 та 19 Закону № 393/96-ВР, тобто забезпечити право ОСОБА_1 бути присутнім під час розгляду звернення, а також визнання протиправним листа одного з відповідачів та визнання протиправним направлення листа від імені Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради за підписом першого заступника директора ОСОБА_3 , а не за підписом директора цього Департаменту.

Окрім наведеного, з приводу позовної вимоги про визнання протиправним листа директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_2 в частині покладення обов`язку забезпечення витратними матеріалами працівника з комплексного обслуговування будинків на ОСОБА_1 суд зауважує наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що оскаржуваний позивачем у цій справі лист не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 19 КАС України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуваний лист одного із відповідачів не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що в силу положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

При цьому згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постановах від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18 (провадження № 11-70сап18), від 31 січня 2019 року у справі № 9901/56/19 (провадження № П/9901/56/19), від 27 червня 2019 року у справі № 9901/920/18 (провадження № 11-1455заі18), поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Щодо вимоги, яка стосується зобов`язання директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни внести відомості до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відповідно до підписаного договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року, то суд враховує наступне.

Вище уже йшлося про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому слід врахувати, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Більше того, зазначеним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, виражені у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. При цьому участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відтак визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням (або загрозою порушення) приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права або ж інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і відповідні наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення певних цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Так, зі змісту позовної заяви слідує, що 26 січня 2024 року між Вінницьким міським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в особі директора Бачинської Галини Сергіївни та ОСОБА_1 укладено договір про надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього договору соціальні послуги надаються на підставі рішення № К/08/3577 від 23 січня 2024 року Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та відповідно до індивідуального плану надання соціальних послуг.

При цьому позивач вказує на те, що в індивідуальному плані надання соціальних послуг відсутня інформація про витратні матеріали, що, на його думку, не відповідає законодавству, а тому вважає, що директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинську Галину Сергіївну слід зобов`язати внести відомості про витратні матеріали до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відповідно до підписаного договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року.

Зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги натуральної допомоги (далі - соціальна послуга), показники її якості для надавачів соціальних послуг усіх форм власності, які надають цю послугу визначено Державним стандартом соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 25 березня 2021 року № 147 (далі - Держстандарт № 147).

Відповідно до абзаців 2, 5, 6, 7 розділу І Держстандарту № 147 у цьому Державному стандарті терміни вживаються в таких значеннях:

індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги - документ, складений на підставі визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, у якому зазначено заходи, що проводитимуться для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання, відповідальних за виконання, дані щодо моніторингу результатів та інформацію щодо перегляду індивідуального плану;

надавач соціальної послуги натуральної допомоги - юридична або фізична особа, або фізична особа - підприємець, яку внесено до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

отримувач соціальної послуги натуральної допомоги - особа/сім`я, яка належить до вразливих груп населення та/або перебуває у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров`я тощо, та отримує цю соціальну послугу;

соціальна послуга натуральної допомоги - заходи, що проводяться протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах.

Соціальна послуга в обсягах, визначених цим Державним стандартом, надається безоплатно, за плату або з установленням диференційованої плати відповідно до вимог законодавства (пункт 4 розділу ІІ Держстандарту № 147).

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу IV Держстандарту № 147 індивідуальний план є основою для надання соціальної послуги та ґрунтується на результатах визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Індивідуальний план складається за участю отримувача соціальної послуги та/або його законного представника та/або уповноваженого представника сім`ї протягом 3 робочих днів із дня визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.

Індивідуальний план надання соціальної послуги складається за формою згідно з додатком 2 до цього Державного стандарту у двох примірниках та підписується отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником та/або уповноваженим представником сім`ї і надавачем соціальної послуги. Один примірник індивідуального плану надається отримувачу соціальної послуги або його законному представнику, або уповноваженому представнику сім`ї, другий примірник залишається у надавача соціальної послуги.

Як визначено пунктом 3 розділу Х Держстандарту № 147, надавач соціальної послуги забезпечує працівників, у тому числі членів мультидисциплінарної команди, обладнанням, інвентарем, витратними матеріалами, у тому числі спеціальним одягом та взуттям, автотранспортом, велосипедами та проїзними квитками (або грошовою компенсацією за їх придбання), необхідними для виконання їхніх обов`язків із надання соціальної послуги. Робоче місце соціального працівника має бути обладнане засобами зв`язку (телефон, інтернет тощо).

З огляду на викладене вище слід дійти висновку, що частина вимог (щодо внесення до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відомостей про витратні матеріали відповідно до договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року) стосується майнових прав позивача, адже надання соціальної послуги не в повному обсязі порушує (може порушити) майновий стан позивача.

Відтак позовні вимоги в цій частині фактично спрямовані на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

При цьому, як передбачено частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або ж інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ закріплена у статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, окрім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і вказані наслідки призвели до виникнення, зміни або ж припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер чи пов`язаний із реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) відповідних рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

При цьому розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

За таких обставин вимога, яка стосується внесення відомостей про витратні матеріали до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відповідно до підписаного договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року, не підсудна адміністративному суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому за змістом частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Роз`яснити позивачеві, що спір в частині вимог щодо внесення до індивідуального плану надання соціальної послуги натуральної допомоги відомостей про витратні матеріали відповідно до договору про надання соціальних послуг від 27 січня 2024 року підлягає розгляду загальним місцем судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до першого заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Паламарчук Наталії Іванівни, директора Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бачинської Галини Сергіївни закрити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович