Постанова

від 12.11.2024 по справі 295/8991/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/8991/22 Головуючий у 1-й інст. Петровської М.В.

Категорія 32 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 295/8991/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Вібросепаратор» до ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди нерухомого майна, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Вібросепаратор» на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Петровської М.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство « Вібросепаратор» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що на території підприємства розташовані виробничі приміщення, частина з яких належить ОСОБА_1 .

Під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ « «Вібросепаратор» з`ясувалося, що між відповідачами були укладені договори оренди нежитлових приміщень.

На думку позивача, вказані договори оренди є удаваними, оскільки тексти договорів містять неточності щодо приміщень, які, як стверджують відповідачі, передаються в оренду, відсутня площа цих приміщень. Окрім того, ці угоди належним чином не оформлені, не містять реквізитів сторін, окремі положення написані від руки, на деяких актах приймання-передачі відсутні дати, не зазначені банківські реквізити для сплати орендної плати. Питання щодо повернення цього майна після закінчення строку договорів оренди взагалі не вирішене, як й не вирішене питання щодо зміни орендної плати протягом декількох років.

Таким чином, позивач просив визнати недійсними договір №1 оренди об`єкта нерухомості ( нежитлового приміщення виробничого призначення) від 14 листопада 2011 року, договір №2 оренди об`єкта нерухомості ( нежитлового приміщення виробничого призначення) від 22 травня 2012 року, договір №4 оренди об`єкта нерухомості ( нежитлового приміщення виробничого призначення) від 22 квітня 2015 року, договір №6 оренди об`єкта нерухомості ( нежитлового приміщення виробничого призначення) від 24 березня 2018 року, які укладені між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Також просив визнати удаваними вказані договори оренди об`єктів нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать, що на запитання головуючої судді Петровської М.В. представник ПрАТ « Вібросепаратор» пояснила, що позивач просить визнати вказані договори оренди нерухомого майна недійсними внаслідок того, що вони є удаваними.

Під час підготовчого провадження представник позивача адвокат Сидорчук Ю.М., подала до суду заяву про зміну підстав позову, зазначивши, що 20 лютого 2024 року вона ознайомилася з інформацією ГУДПС у Житомирській області щодо доходів та звітності суб`єктів господарювання - орендарів за спірними договорами оренди . Зазначена інформація спростовує факт укладення між відповідачами спірних договорів оренди нерухомого майна.

Аналіз фінансової звітності цих суб`єктів господарської діяльності свідчить про те, що вказані договори оренди містять ознаки фіктивності. Саме до такого висновку дійшли спеціалісти з бухгалтерського обліку за наслідками аналізу інформації, наданої ГУДПС у Житомирській області.

Отже, відповідачі уклали ці договори без реальності настання правових наслідків для кожної сторони, без відображення у податковій звітності та не сплачуючи орендну плату й податків. Приховуючи цей фіктивний правочин, відповідачі вчинили удаваний правочин.

Таким чином, у заяві про зміну підстав позову вказано, що встановлені обставини у своєму взаємозв`язку вказують на удаваність та фіктивність цих правочинів.

Позивач також зазначив про те, що, на його переконання, оскаржити ці договори оренди як фіктивні не вбачається за можливе, оскільки у разі, якщо на виконання правочину було передане майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. У свою чергу, відповідачі стверджують, що правочини все ж таки були укладені, тобто передача в оренду цього майна відбулася.

Узагальнюючи наведене, позивач стверджує, що відповідачі вчинили удавані правочини, приховавши при цьому фіктивність угод, оскільки зі звітності ФОП ОСОБА_2 вбачається, що він ніколи не орендував у ОСОБА_1 . приміщення й вказані договори оренди укладені без реальності настання правових наслідків для кожної сторони.

Ці угоди укладені між відповідачами з метою приховати реальні наміри ОСОБА_1 , спрямовані на стягнення з ПрАТ « Вібросепаратор» упущеної вигоди в іншій цивільній справі за його позовом.

Також стверджує, що відповідачі уклали спірні угоди лише на папері, без настання реальних юридичних наслідків, для того, щоб створити вигляд, що приміщення дійсно здавалися в оренду.

На переконання позивача, договори оренди були укладені з метою внести недостовірні дані до акта звірки та приховати ту обставину, що ці угоди були фіктивними, містили ознаки фіктивності.

Таким чином, посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просив визнати недійсними договір №1 оренди об`єкта нерухомості (нежитлового приміщення виробничого призначення) від 14 листопада 2011 року, договір №2 оренди об`єкта нерухомості ( нежитлового приміщення виробничого призначення) від 22 травня 2012 року, договір №4 оренди об`єкта нерухомості ( нежитлового приміщення виробничого призначення) від 22 квітня 2015 року, договір №6 оренди об`єкта нерухомості (нежитлового приміщення виробничого призначення) від 24 березня 2018 року, які укладені між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Окрім того, просив визнати удаваними ці договори оренди землі.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про зміну підстав позову та повернуто позивачеві заяву про зміну підстав позову.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що предмет позову залишився незмінним, проте змінилися його підстави, оскільки вказані договори оренди нерухомого майна є недійсними не лише тому, що вони є удаваними, а й внаслідок того, що містять ознаки фіктивності.

Вважає, що суд першої інстанції, вдавшись до детального аналізу змісту заяви про зміну підстав позову, вийшов за межі повноважень на цій стадії процесу, адже почав з`ясовувати обставини справи, що можливо виключно під час розгляду спору по суті, а не на стадії підготовчого провадження.

Звертає увагу на те, що подання заяви про зміну підстав позову зумовлене тим, що у позивача з`явилися нові докази, які мають значення для вирішення спірних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про неприпустимість ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів позивача.

Стверджує, що спірні договори жодним чином не порушують права позивача й укладені у відповідності до вимог законодавства.

Та обставина, що у фінансовій звітності орендаря не відображено інформацію про оренду цього нерухомого майна, жодним чином не спростовує факт укладення спірних угод.

Таким чином, вважає апеляційну скаргу безпідставною.

Відзив на апеляційну скаргу також був поданий ФОП ОСОБА_2 , який зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що цими договорами оренди були порушені права позивача.

Неподання чи несвоєчасне подання податкової звітності є підставою для притягнення до відповідальності, проте за жодних обставин не спростовує факт передачі спірного майна в оренду.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті та повернення позивачеві заяви про зміну підстав позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні даного питання суд виходив з того, що первісно подана позовна заява містить вимоги, що обґрунтовуються удаваністю спірних договорів оренди.

Водночас, позовна заява з доповненими підставами від 1 квітня 2024 року містить ті ж позовні вимоги, що й первісний позов, які додатково, поряд із удаваністю спірних договорів, обґрунтовуються їх фіктивністю.

Формально не зазначаючи в зміненому позові ( заяві про зміну підстав позову від 1 квітня 2024 року) вимогу про визнання спірних договорів фіктивними, представник позивача констатує це в обґрунтуванні позову.

Оскільки підстави для визнання правочину удаваним та фіктивним є відмінними між собою, суд дійшов висновку про те, що у такий спосіб представник позивача намагається змінити одночасно і підстави, і предмет позову з метою одночасного дослідження судом спірних договорів з підстав і фіктивності, і удаваності, та, відповідно, домогтися визнання судом їх фіктивними або удаваними, тобто на вибір суду.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що за своїм змістом заява про зміну підстав позову від 1 квітня 2024 року є новим позовом, оскільки позивач одночасно змінив і предмет, і підставу позову, що, у свою чергу вказує на необхідність відмови у її прийнятті та повернення позивачеві.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Так, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи : 1) зміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачеві в межах спірних правовідносин.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога ( або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені зовсім інші обставини ( фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з новим позовом.

Предметом позову у цій справі у первісній редакції позовної заяви були вимоги немайнового характеру про визнання удаваними договорів оренди нерухомого майна, укладених між відповідачами.

Такі ж вимоги були зазначені позивачем й у заяві від 1 квітня 2024 року. Тобто, жоден із вище перелічених способів зміни предмета позову не був застосований позивачем.

Аналіз цієї заяви свідчить про те, що позивачем доповнено підстави позову, а саме вказано ще й на ту обставину, що спірні договори мають ознаки фіктивності.

Удавані та фіктивні правочини є самостійними різновидами недійсних правочинів. Однак, на переконання позивача, спірним правочинам властива як удаваність, так й фіктивність. При цьому,позовні вимогиу заявівід 1квітня 2024року залишилисянезмінними, доповнено лише підстави для визнання цих правочинів недійсними.

Отже, суд дійшов передчасного висновку про те, що позивачем подано новий позов.

Таким чином, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вібросепаратор» задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: