Постанова

від 28.11.2024 по справі 285/4831/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/4831/22 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 30 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/4831/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок та державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Літвін О.О. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом, у якому просила:

визнати договори купівлі-продажу земельних ділянок:площею 1,1715 га, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028, та площею 1,5056 га, кадастровий номер 1824081701:04:000:0005 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що укладені04 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , недійсними;

визнати державні акти на право власності на вказані земельні ділянки від 01 жовтня 2008 року серії ЯД №557514 та серії ЯД № 557515, що видані ОСОБА_2 , для веденняособистого селянського господарства, недійсними.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 . Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 у справі № 285/4998/21, що набрало законної сили 28 грудня 2021 року, її позов до Брониківської сільської ради про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом задоволено. Визнано за нею право власності на двіземельні ділянки: площею 1,1715 га, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028, та площею 1,5056 га, кадастровий номер 1824081701:04:000:0005 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

13 січня 2022 року на підставі вищевказаного рішення суду нею було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки, відомості про що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

30 червня 2022 року у межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022065530000087, відомості щодо якого були внесені 09 травня 2022 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, їй стало відомо, що право власності на вищевказані земельні ділянки ще 01 жовтня 2008 року було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯД №557514 та серії ЯД № 557515. Зазначені державні акти на право власності на земельні ділянки були видані ОСОБА_2 на підставі договорів міни земельних ділянок від 04 серпня 2008 року. Водночас, ОСОБА_2 на підтвердження факту набуття права власності на ці земельні ділянки надала договори купівлі-продажу земельних ділянок від 04 серпня 2008 року з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які були укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що діяв начебто від імені та в інтересах її покійного діда ОСОБА_4 .

Вказала, що її покійний дід ОСОБА_4 не надавав повноважень ОСОБА_3 на продаж вищевказаних земельних ділянокіз цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому на той час продаж земельних ділянок з цільовим призначеннядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також дляведення особистого селянського господарства було заборонено положеннями Земельного Кодексу України.

РішеннямНовоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано недійсним Державний акт від 01.10.2008 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,1715 га, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028, оформлений від імені Новоград-Волинської райдержадміністрації на бланку серії ЯД №557514. Визнано недійсним Державний акт від 01.10.2008 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,5056 га, кадастровий номер 1824081701:04:000:0005, оформлений від імені Новоград-Волинської райдержадміністрації на бланку серії ЯД №557515. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу вищезазначених земельних ділянок від 04.08.2008, реєстраційні номери 1028 та 1031, - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Брониківської сільської ради Новоград-Волинського (Звягельського) району Житомирської області - відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1984,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1984,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Додатковим рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2023 року відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення, арішенняНовоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2023 року та додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2023 року, додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2023 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2023 рокускасовано,справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новомурозгляді справи,рішенням Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 03липня 2024року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області про визнаннядоговорів купівлі-продажу земельних ділянок та державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними.

Додатковим рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної та касаційної інстанціях в розмірі 9418, 80грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись рішенням суду від 03 липня 2024 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позовній заяві було чітко заначено, що на час укладання спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок із їх цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства діяв мораторій на продаж землі, згідно підпункту «б» пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції від «04» червня 2008 року, що діяла на дату укладання, оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Суд першої інстанції у порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених нею позовних вимог, не дослідив та не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, що мало суттєве значення для правильного вирішення спору, і дійшов невірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Вважає, що оспорювані договори купівлі - продажу земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства від «04» серпня 2008 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , площею 1,17 га, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028, та прощею 1,51 га, кадастровий номер 1824081701:04:000:0005, є недійсними з моменту їх укладання та посвідчення, оскільки їх недійсність прямо встановлена законом, зокрема діючою на той час редакцією Земельного кодексу України, а саме підпунктом «б» пункту 15 розділу X «Перехідних положень».

Вказує, що оспорювані договори купівлі-продажу її дід ОСОБА_4 не підписував, а тому не міг бути обізнаним та не був обізнаним про наявність вищезазначених договорів купівлі-продажу земельних ділянок, як і вона сама (скаржниця) не була обізнана та не могла бути обізнана про наявність таких оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок. При цьому ОСОБА_2 не було надано суду взагалі жодних доказів в підтвердження обставин того, що ОСОБА_4 надавав хоча б будь-які повноваження на здійснення представництва його інтересів ОСОБА_3 , зокрема договору доручення на представництво інтересів власника земельних.

Наголошує, що ОСОБА_2 взагалі, починаючи з «04» серпня 2008 року, не здійснювала обробіток зазначених земельних ділянок та не передавала їх в оренду, натомість їх обробітком займався саме ОСОБА_4 , як законний власник, про що відповідачка сама ж фактично і вказала органу досудового розслідування, що відповідно і було встановлено та відображено у постанові про закриття кримінального провадження від «19» липня 2022 року, що свідчить про необізнаність ОСОБА_4 про укладення оспорюваних договорів.

Разом із тим вважає необгрунтованими мотиви суду першої інстанції про те, що у тексті заповіту ОСОБА_4 від 26.01.2011 року відсутні розпорядження щодо спірних земельних ділянок, оскільки зі змісту вказаного заповіту вбачається, що дід ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження за яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів їй та ОСОБА_5 .

Вважає, що відповідачка ОСОБА_2 отримала оспорювані державні акти на право приватної власності на землю на підставі неіснуючих договорів міни, а отже, є беззаперечно очевидним, що вказані Державні акти є недійсними, так як були відсутні правові підстави для їх отримання. Крім того державні акти були оформлені із порушенням норм чинного законодавства та не набули необхідних ознак правовстановлюючого документа.

Додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2024 року в апеляційному порядку не оскаржується.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, вказує, що ні позивачкою, ні її представником не було надано доказів того, що покійний ОСОБА_4 отримав державні акти, які посвідчують право власності на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно долучених до справи копій державних актів про право власності на земельну ділянку від 12.07.2004 вбачається, що вони були видані Возняку на спірні земельні ділянки на підставі розпорядження Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 21.06.2004, їх цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Після купівлі земельних ділянок у ОСОБА_4 . ОСОБА_2 було виготовлено відповідну технічну документацію та у неї виникло право купівлі-продажу земельних ділянок на підставі ч.4 ст. 334 ЦК України. ОСОБА_4 отримав грошові кошти за продаж земельних ділянок та не оспорював договором купівлі-продажу з часу їх укладення.

ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до положень ЦПК України, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Від ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій вони просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги та стягнути судові витрати на правничу допомогу.

Інші учасники справи також повідомлені належним чином про судове засідання, не з`явились до апеляційного суду, що також не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи згідно державних актів ЖТ № 072539 та ЖТ № 072524 ОСОБА_4 належали земельні ділянки з цільовим призначеннямдля ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 76,77).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 серпня 2008 року ОСОБА_4 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 , передав у власність покупцю, а ОСОБА_2 прийняла у власність земельну ділянку площею 1,17 га, яка розташована на території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ №072524, виданого Новоград-Волинською районною державною адміністрацією 12 липня 2004 року, зареєстрованого в книзі державних актів на право приватної власності на землю за №01-04-016-00064. Кадастровий номер 1824081701:02:000:0028. Договір зареєстрований в реєстрі за №1031.

На підставі вищевказаного договору від 04 серпня 2008 року, реєстр №1031, 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 виданий державний акт серії ЯД №557514 на право власності на земельну ділянку площею 1,1715 га,яка розташована на території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028. Земельна ділянка була зареєстрована Новоград-Волинською райдержадміністрацією в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010821600162 (т. 1, а. с. 73).

Також відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 серпня 2008 року ОСОБА_4 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 , передав у власність покупцю, а ОСОБА_2 прийняла у власність земельну ділянку площею 1,51 га, яка розташована на території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ №072539, виданого Новоград-Волинською районною державною адміністрацією 12 липня 2004 року, зареєстрованого в книзі державних актів на право приватної власності на землю за №01-04-016-00065. Кадастровий номер 1824081701:02:000:0005. Договір зареєстрований в реєстрі за №1028.

На підставі вказаного вище договору від 04 серпня 2008 року, реєстр №1028, 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 виданий державний акт серії ЯД №557515 на право власності на земельну ділянку площею 1,5056 га,яка розташована на території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824081701:02:000:0005. Земельна ділянка була зареєстрована Новоград-Волинською райдержадміністрацією в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010821600161 (т. 1, а. с. 72).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року (справа№285/4998/21) позов ОСОБА_1 до Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 1,1715 га з кадастровим номером 1824081701:02:000:0028 та площею 1,5056 га з кадастровим номером 1824081707:04:000:0005 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 січня 2022 року на підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначені земельні ділянки, про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с 12, 13).

Постановою Житомирськогоапеляційного судувід 12червня 2024року рішенняНовоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 25листопада 2021року скасованотаухвалено новесудове рішенняпро відмовув задоволенніпозову. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 вказала, що про наявність оскаржуваних правочинів вона дізналась у червні 2022 року з кримінального провадження №12022065530000087 від 09.05.2022.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 є необґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та не підлягають задоволенню. Щодо Брониківської сільської ради, місцевий суд вказав, що цим органом місцевого самоврядування будь-яких прав або інтересів позивача ОСОБА_1 не порушено, а тому ця юридична особа є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до неї.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Нормами ч. 1ст. 655 ЦК Українипередбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною другоюстатті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За ст.125 ЗК України в редакції, що діяла на дату укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 ЗК України в редакції, що діяла на дату укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, право власності на земельну ділянку і право посиійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на підставі державних актів ЖТ № 072539 та ЖТ № 072524 ОСОБА_4 належали земельні ділянки з цільовим призначеннямдля ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 76,77).

Зі змісту оспорюваних договорів купівлі-продажу вбачається, що саме ці земельні ділянки буди відчужені від імені ОСОБА_4 його представником на користь ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що на час укладення спірних договорів діяв мораторій на продаж землі з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (підпункт «б» пункту 15 Перехідних положень ЗК України), а тому вважала їх нікчемними.

Однак, ні позивачкою, ні її представником не було надано доказів того, що покійний ОСОБА_4 отримав державні акти, які посвідчують право власності на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддівпогоджується звисновками судупершої інстанціїпро те,що є безпідставними посиланняпредставника позивачкина витягз протоколуКам`яномайданський сільської ради від 2003 року Про розподіл земельних ділянок між власниками земельних частин (паїв) реформованого КСП Гарт с. Кам`яний Майдан погодження власників сертифікатів розміщення земельних паїв їх площ, номерів і меж, для ведення товарного виробництва, згідно якого ОСОБА_4 був внесений в списки на жеребкування під номером № НОМЕР_1 і отримав сертифікат ЖТ0221681, в т.ч. рілля №24; 41, пасовище №356. З копій державних актів про право власності на земельну ділянку від 12.07.2004 серії ЖТ №№072524, 072539 вбачається, що вони були видані ОСОБА_4 на спірні земельні ділянки на підставі розпорядження Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 21.06.2004, їх цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Державна реєстрація вказаних правочинів підтверджується витягами з Державного реєстру правочинів № 6324859 та № 6324778 (т. 1, а. с. 69, 71).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що ні позивачкою, ні її представником не було надано доказів того, що покійний ОСОБА_4 взагалі отримував державні акти, які посвідчують право власності на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від «04» серпня 2008 року, 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 отримала державні акти серії ЯД №557514 на право власності на земельну ділянку площею 1,1715 га,яка розташована на території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028, та серії ЯД №557515 на право власності на земельну ділянку площею 1,5056 га,яка розташована на території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824081701:02:000:0005.

Із технічної документації на місцевості, виготовленої на замовлення ОСОБА_2 вбачається, що визначено координати спірних земельних ділянок:площею 1,1715 га, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028, та площею 1,5056 га, кадастровий номер 1824081701:04:000:0005; із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 78-85).

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 45 тис. грн за продаж землі, що підтверджується письмовою розпискою (т. 1, а. с. 75).

Водночас, починаючи з часу укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу із 2008 року ні ОСОБА_4 , за його життя, ні ОСОБА_1 не оспорювали вказані правочини. Таким чином, істотні умови щодо укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок сторонами виконані та є чинними.

Виходячи із наведеного, з урахуванням роз`яснень, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від22 червня 2021рокуу справі №334/3161/17, на яку посилався Верховний Суд при перегляді цієї справи та суд першої інстанції при новому розгляді цієї справи, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що підстав стверджувати про нікчемність оспорюваних договорів купівлі-продажу землі із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства немає.

При цьому суд виходив з того, що до 01.01.2013 право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами ч.4 ст.334 ЦК України з моменту державної реєстрації такого договору як правочину, а зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 не уповноважував ОСОБА_3 на укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від його імені не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно доч.1ст.238ЦК України,представник можебутиуповноваженийна вчиненнялишетихправочинів,правонавчинення якихмаєособа,якувінпредставляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Із матеріалів справи вбачається, зокрема, зі змісту оспорюваних договорів купівлі-продажу, що ОСОБА_3 діяв від імені ОСОБА_4 за довіреністю. Будь-яких застережень відносно повноважень продавця нотаріусом при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу не висловлено. Дії нотаріуса щодо посвідчення зазначених договору купівлі-продажу не визнані незаконними. А тому немає підстав вважати, що укладення відповідачкою договорів купівлі-продажу земельної ділянки відбулось поза межами наданих ОСОБА_3 , який діяв від імені продавця, повноважень.

Позивачем не доведено того, що правочин було вчинено всупереч інтересам ОСОБА_4 та, що для нього виникли несприятливі наслідки, що спростовується зокрема тим, що ОСОБА_4 отримав кошти від продажу землі за розпискою.

Щодо правомірності набуття права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки за заповітом суд першої інстанції правильно зазначив, що у тексті заповіту ОСОБА_4 від 26.01.2011, яким він розпорядився усім своїм майном, відсутні розпорядження щодо спірних земельних ділянок. Водночас ОСОБА_1 не надано доказів того, що спірні земельні ділянки на день смерті ОСОБА_4 йому належали.

Крім того, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 у справі № 285/4998/21, яким визнано за нею право власності на двіземельні ділянки: площею 1,1715 га, кадастровий номер 1824081701:02:000:0028, та площею 1,5056 га, кадастровий номер 1824081701:04:000:0005; із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Кам`яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , на яке ОСОБА_1 посилалася як на підтвердження свого права на спірні земельні ділянки, було скасовано постановою Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2024 рокута ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо законностідержавних актівна право власності на земельні ділянки від 01 жовтня 2008 року серії ЯД № 557514 та серії ЯД № 557515, які видані ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вони не можуть вважатися такими, що посвідчують відповідне права власності, оскільки таке виникло у ОСОБА_2 з моменту укладення договорів купівлі-продажу землі та їх державної реєстрації.

При цьому місцевий суд обгрунтовано наголосив, що позовні вимоги про визнання відповідних державних актів недійсними є неефективним способом судового захисту порушених прав, оскільки вказане не призведе до відновлення порушеного речового права й для цього не потрібно визнавати недійсними державні акти, оспорювати рішення органів місцевого самоврядування, правочини щодо спірного майна, про що, зокрема, було зазначено в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року при перегляді цієї справи. Відтак колегія суддів не вбачає підстав наводити додаткові мотиви в цій частині.

Апеляційна скарга не містять доводів щодо незаконності та необгрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Брониківської сільської ради, яка не була стороною оспорюваних договорів, про що обгрунтовано зазначив місцевий суд при новому розгляді справи. А тому колегія суддів не вбачає підстав для додаткового обгрунтування рішення суду першої інстанції в цій частині, мотивувальна частина якого є повною та зрозумілою.

Як Верховний суд у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у цій справі так і місцевий суд при новому розгляді справи застосував висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Графов проти України» від 12 січня 2010 року у пункті 37 якого зазначено, що потреба виправити стару «помилку» не повинна непропорційно втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» від 05 листопада 2002 року (Pincovа and Pinc v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу, і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Окрім того, розглядаючи справу, як суд першої так і апеляційної інстанції врахували вказівки, які містяться в постанові касаційної інстанції від 11 жовтня 2023 року у цій справі, які є обов`язковими для цих судів під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 417 ЦПК України).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.12. 2024.

Головуючий Судді