ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року Справа № 160/15683/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Букіна Л.Є.,
за участю: секретаря судового засіданняКотляревська Г.С.,
представників позивача -Подолян Д.В.,
Лебідь О.П.,
представник відповідача - Орлянська М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локарус Україна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Локарус Україна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2023 року № 0386750712, від 18.12.2023 року №0386890712, від 18.12.2023 року №0386980712, від 18.12.2023 року №0387762410.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржених рішень, які прийняті відповідачем за наслідками перевірки, проведеної в період дії законодавчо встановленого мораторію. На думку позивача, допущене відповідачем процедурне порушення проведення перевірки є достатньою та самостійною підставою для скасування усіх прийнятих за її наслідками рішень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 р. відкрито загальне позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що спірні рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, встановлений спеціальним законодавством, за наслідками проведеної перевірки, під час якої встановлено безліч порушень вимог податкового законодавства, що мали місце у перевіряємому періоді з боку позивача. Посилається на те, що останнім не оскаржено наказ про проведення перевірки, при цьому, що цей наказ взагалі вичерпав правову дію.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Локарус Україна" є юридичною особою приватного права та перебуває на обліку у відповідача.
На підставі направлень виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.01.2022 №195, №196, №197,№198, №199, №200, відповідно до пункту п.19іЛ ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 п.82.1 ст.82, п.522 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Постанови КМУ від03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розд. XX «Перехідні положення» Закону України від 30.06.2023№3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період воєнного стану», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.01.2022 №13-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Локарус Україна» (код ЄДРПОУ 37799048) за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, установлених законодавством, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.08.2011 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. Перевірка проводилась з 21.01.2022 по 17.02.2022 рік.
За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від 01.08.2023 №2762/04-36-07-12/37799048, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
-п. 134.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПКУ, п.5. п.21 (С) БО 15, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 243 673 263,00 грн.;
-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 508 597 грн.
-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПКУ, що призвело до завищення податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань, внаслідок проведення операцій (продажу), реальність здійснення яких не можливо підтвердити на загальну суму 274 338 762 грн.,
-п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 ПКУ, що призвело до завищення податкового кредиту внаслідок проведення операцій (придбання), реальність здійснення яких не можливо підтвердити на загальну суму загальну суму 262 932 686,00 грн. (з урахуванням коригувань);
-п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН згідно пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкові накладні на загальну суму ПДВ суму 508 597 грн. За відсутність реєстрації згідно п. 120-1.2 ст.120-1, з урахуванням п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, передбачені штрафні санкції;
-не надання первинних та інших документів, які б відповідали нормам чинного законодавства та на підставі яких було сформовано дані бухгалтерського обліку (кореспонденції рахунків, записи в облікових регістрах та показники податкової і фінансової звітності) стосовно взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та покупцями та, як слідство - на підставі яких були зареєстровані податкові накладні;
-пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16, п.57.1. ст.57, пп.168.1.1, до пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. «а» пп.176.2 п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.10 N 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1134764,28грн.;
-п. 1 ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями від 08.07.2010 №2464-VI., в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 28263,70грн.
Підприємством подано заперечення на цей акт разом із додатковими доказами, внаслідок чого відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Локарус Україна» (код ЄДРПОУ 37799048) з питань, що стали предметом розгляду заперечень до акта документальної планової виїзної перевірки від 01.08.2023 №2762/04-36-07-12/37799048, оформлене відповідним наказом та повідомленнями, з якими ознайомлено головного бухгалтера підприємства. Перевірка проводилась з 07.11.2023 по 04.12.2023 рік (з урахуванням продовження строків).
За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 11.12.2023 року №3959/04-36-07-12/37799048. Під час проведення цієї перевірки відповідачем встановлено, що вона частково спростовує висновок акту від 01.08.2023 №2762/04-36-07-12/37799048 щодо додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період діяльності 01.01.2017 - 30.09.2021, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.08.2011-30.09.2021року», а саме в частині про те що встановлено порушення:
-п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 ПКУ, що призвело до завищення податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань, внаслідок проведення операцій (продажу), реальність здійснення яких не можливо підтвердити на загальну суму 274 338 762 грн.,
-п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 ПКУ, що призвело до завищення податкового кредиту внаслідок проведення операцій (придбання), реальність здійснення яких не можливо підтвердити на загальну суму загальну суму 262 932 686,00 грн. (з урахуванням коригувань),
-до перевірки не надано первинні та інші документи, які б відповідали нормам чинного законодавства та на підставі яких було сформовано дані бухгалтерського обліку (кореспонденції рахунків, записи в облікових регістрах та показники податкової і фінансової звітності) стосовно взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та покупцями та, як слідство - на підставі яких були зареєстровані податкові накладні. Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ "ЛОКАРУС УКРАЇНА" за період, що перевірявся, є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між підприємствами.
У цьому ж акті відповідачем наведений остаточний висновок про допущені позивачем порушення, а саме:
-п. 134.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПКУ, п.5. п.21 (С) БО 15, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 243 673 263,00 грн. , в тому числі за 2017 рік 5 156 730,00 грн., за 2018 рік - 24 901 281,54 грн., за 2019 рік - 44 479 411,20 грн., за 2020 рік 86 687 234,46 грн., за 9 місяців 2021 року - 82 448 605,80 грн.;
-п. 198.5 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 263 441 465,00 грн.,
- відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України буде застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію податкових накладних;
-пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1. ст.57, пп.168.1.1, до пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. «а» пп.176.2 п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.10 N 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 134 764,28грн. з урахуванням абзацу першого пункту 52 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.05.2020 року №591-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються та пеня не нараховується;
-п. і ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями від 08.07.2010 №2464-VI, в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 28263,70 грн. Відповідно до пункту 9 прим. 11.1 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону № 2464 не застосовуються за наступні порушення, вчинені щодо періодів з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):
-несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);
На підставі акту планової перевірки № 2762/04-36-07-12/37799048 від 01.08.2023 року та документальної позапланової виїзної перевірки від 11.12.2023 №3959/04-36-07-12/37799048 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:
-від 18.12.2023 року №0386750712 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 251 187 766,00 грн, у тому числі податкового зобов`язання 243 673 263,00 грн, та штрафних (фінансових) санкцій - 7 514 503,00 грн.;
-від 18.12.2023 року № 0386890712 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додаткову вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 326 822 387,50 грн, у тому числі податкового зобов`язання 261 457 910,00 грн, та штрафних (фінансових) санкцій - 65 364 477,50 грн.;
-від 18.12.2023 року № 0386980712 форми «ПН», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції - 105 400,00 за платежем: податок на додаткову вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);
-від 18.12.2023 року №0387762410 форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 19 709,84 грн, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій - 18 968,10 грн, пні - 741,74 грн.
Не згода із цими рішеннями й слугувала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі й підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1, 52-5.
Зокрема, пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно з приписами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Виключно законами України встановлюється, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:
- «право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)» (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000); - «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено» (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).
Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).
Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Отже, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18).
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
За вказаних обставин, суд вважає, що постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 року у справі №280/958/22.
Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Як вже зазначалось, постанова №89 прийнята відповідачем відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-IX.
Згідно пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» наведеного Закону у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №640/18646/21.
Відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Важливо відзначити, що закон встановлює бюджетний період для Державного бюджету України, який і визначає строк дії відповідного закону, що зумовлено його особливою ознакою - періодичністю (змінністю (не ототожнювати зі зміною чи скасуванням)). Отже, закон про бюджет є тимчасовим нормативно-правовим актом, який прямо та законно діє протягом бюджетного періоду та не регулює правовідносин, що виникли (склалися) після закінчення його темпоральних меж.
Сам Закон України «Про Державний бюджет України» як тимчасовий Акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято (постанови Верховного Суду від19 жовтня 2022 року по справі №640/18646/21 та від 21 грудня 2022 року по справі №160/14976/21).
Законом №909-IX, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.
Постанова ж Кабінету Міністрів України №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» прийнята 3 лютого 2021 року, тобто поза темпоральними межами наданих законодавством повноважень.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 зазначений Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
У даному ж випадку, Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, інституційні, темпоральні і галузеві межі такого делегування порушені.
Досліджуючи мету запроваджених обмежень та умови їх скасування, суд зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про проведення перевірки позивача та безпосередньо проведення такої перевірки не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Подібні за змістом правові позиції висловлено у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №640/16523/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21.
З урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, суд доходить висновку, що проведення контролюючим органом перевірки на підставі постанови КМУ №89 від 03.02.2021 всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення перевірок є неправомірним.
Своєю чергою встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні рішення, є достатнім для висновку про їх протиправність.
Наведений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, у якій Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».
У ще одній справі (постанова від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18) Верховний Суд зазначив, що, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Враховуючи встановлений вище факт безпідставності та незаконності призначення документальної планової виїзної перевірки позивача, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.12.2023 року № 0386750712, від 18.12.2023 року №0386890712, від 18.12.2023 року №0386980712, від 18.12.2023 року №0387762410 як її прямого наслідку, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати.
Відповідно, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Локарус Україна" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2023 року № 0386750712, від 18.12.2023 року №0386890712, від 18.12.2023 року №0386980712, від 18.12.2023 року №0387762410.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локарус Україна" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 14 жовтня 2024 року.
Суддя Л.Є. Букіна
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2024 |
Оприлюднено | 04.12.2024 |
Номер документу | 123438043 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Букіна Лілія Євгенівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Букіна Лілія Євгенівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Букіна Лілія Євгенівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Букіна Лілія Євгенівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні