Рішення

від 02.12.2024 по справі 160/26850/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуСправа №160/26850/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "КУТАН" (49049, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, оф. 4, код ЄДРПОУ 44792491 до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про скасування рішень

УСТАНОВИВ:

08 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "КУТАН" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів

- № UA 110130/2024/000275/1 від 12.07.2024р.;

- № UA 110130/2024/000278/1 від 15.07.2024р.;

2. визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000567 від 12.07.2024р. та № UA 110130/2024/000574 від 15.07.2024 р., винесені Дніпровською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішення, яке звернене до оскарження.

Ухвалою від 14 жовтня 2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно із частинами 3, 4ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

30.10.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця просила відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що у митного органу наявна інформація щодо митного оформлення наступних товарів: товар «Помідори свіжі» за МД від 30.05.2024 № 24UA100340616609U0 (UA100340/2024/616609) товар №1, Країна виробництва - Туреччина, співставного з оцінюваним товаром за обсягами постачання, на комерційних умовах СРТ, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, Торговельна марка: ZEYDEN. Виробник: ZEYDEN TURIZM DIS TICARET VE SANAYI LTD.STI. Країна виробництва: TR (Туреччина)», за контрактом з виробником, із задекларованою митною вартістю на рівні 1,21 дол. сша/кг та прийнятою митної вартістю митним органом за основним методом визначення митної вартості.

До товару №1 ЕМД № 24UA110130015968U4 (UA110130/2024/015968) від 05.07.2024 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару 12.07.2024 № UA110130/2024/000275/1 (товар №1).

Посадовою особою митниці у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 59 - 63 Митного кодексу України.

Підтвердження правомірності дій митниці підтверджується витягом з ЕМД від 30.05.2024 №24UA100340616609U0 відповідно до якої здійснено співставлення, за виключенням інформації граф, які у відповідності до ст. 11 Митного кодексу України містять службову інформацію.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.07.2024 № UA110130/2024/000567.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН» - (покупець) та Компанією SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERI GIDA TURIZM TASIMACILIK SAN. VE TIC. LTD. STI (Туреччина) (продавець), укладено Контракт № 01/23-U від 23 серпня 2023 року.

Відповідно до умов контракту, продавець зобов`язується продати, а покупець купити товари, в асортименті, за цінам, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно із п. 3.1 контракту товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс- 2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід`ємною частиною цього контракту.

Поставка товару здійснюється партіями, відповідно до замовлення покупця (п. 3.2.).

Умови оплати100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати також вказується в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту (п 4.1.).

Всі платежі здійснюються в доларах США (п. 4.2.).

На виконання контракту № 01/23 U від 23 серпня 2023 року та підставі рахунку - фактури (інвойс) е-FATURA № SАМ 2024000000155 від 06.07.2024 року позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000,00 кг, вартістю 12 400,00 USD, ціна за один кілограм 0,62 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № 40 від 3 січня 2024 року та листом від 11.07.2024 № 07/07-1.

ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» подало 12.07.2024 року до Дніпровської митниці, до митного оформлення митну декларацію № 24 UA 10130015968U4 від 12.07.2024 року, в якій заявлено митну вартість томатів, вагою в кількості 20 000,00 кг, загальною вартістю 12 400,00 USD, за ціною 0,62 USD один кілограм. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом «1» ціною договору (контракту) та рахунку - фактури (інвойсу) у розмірі 0,62 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.

До митної декларації 24 UA110130015968U4 від 12.07.2024 декларант додав такі документи на підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний контракт № 01/23- U від 23.08.2023 року, рахунок е - FATURA № SAM 2024000000155 від 06.07.2024 року, лист до Дніпровської митниці від 11.07.2024 р. № 07/07-1; платіжна інструкція № 40 від 3 січня 2024 року; митна декларація країни відправлення № 24220400ЕХ00030105 від 08.07.2024 року, вантажна митна декларація № 24TR 22040000544622 від 08.07.2024 року, ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 08.07.2024 року, сертифікат якості № А 1758662 від 06.07.2024 року, фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5761371 від 06.07.2024.

Також, на виконання контракту № 01/23 -U від 23 серпня 2023 року та підставі рахунку - фактури (інвойс) е - FATURA № SAM 2024000000156 від 09.07.2024 року позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000,00 кг, вартістю 12 400,00 USD, ціна за один кілограм 0,62 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця. Це підтверджується платіжними інструкціями № 42 від 05.01.2024 року та листом від 11.07.2024 року № 07/07-1.

ТОВ «КОМПАНІЯ «КУТАН» через уповноважену на митне декларування особу ОСОБА_1 , подало 15.07.2024 р. до Дніпровської митниці, до митного оформлення митну декларацію № 24 UA110130016091U2 від 15.07.2024 р., в якій заявлено митну вартість томатів, вагою в кількості 20 000,00 кг, загальною вартістю 12 400,00 USD, за ціною 0,62 USD один кілограм. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом «1» ціною договору (контракту) та рахунку - фактури (інвойсу) у розмірі 0,62 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.

До митної декларації 24 UA110130016091U2 від 15.07.2024 декларант додав такі документи на підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний контракт № 01/23- U від 23.08.2023 року, рахунок - фактура (інвойс) е - FATURA № SAM 2024000000156 від 09.07.2024 року, лист до Дніпровської митниці від 11.07.2024 р. № 07/07-1, платіжна інструкція № 42 від 5 січня 2024 року,митна декларація країни відправлення № 24220400ЕХ00030381 від 09.07.2024 року, вантажна митна декларація № 24TR 22040000550811 від 10.07.2024 року, ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 10.07.2024 року, сертифікат якості № А 1758717 від 09.07.2024 року, фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5761744 від 09.07.2024 року.

Товариством «Компанія КУТАН», з метою раціонального використання валютних коштів, про що листом від 11.07.2024 за № 07/07-1 було повідомлено Дніпровську митницю, були використані раніше сплачені кошти у розмірі 20 000,00 USD за платіжною інструкцією № 40 від 03.01.2024 року при розмитненні товару 12.07.2024 року за інвойсом № SAM 2024000000155 від 06.07.2024 року та платіжною інструкцією № 42 від 05.01.2024 року при розмитненні товару 15.07.2024 року за інвойсом № SAM 2024000000156 від 09.07.2024 року.

Позивач відповідачу направив повідомлення про надання додаткових пояснень, у яких вказав, що надані до митного оформлення документи містять всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості зазначеної в митних деклараціях. Також повідомив, що надав усі документи на підтвердження заявленої митної вартості, інших документів немає.

Дніпровська митниця здійснила коригування митної вартості декларованого товару, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів: № UA 110130/2024/000275/1 від 12.07.2024 року, № UA 110130/2024/000278/1 від 15.07.2024 року.

Викладені у рішеннях підстави відмови у розрахунку митної вартості за ціною договору (за основним методом) є :

1) № UA 110130/2024/000275/1 від 12.07.2024 відповідно до якого до товару №1 ЕМД № 24UA110130015968U4 (UA110130/2024/015968) від 05.07.2024 застосовано другорядний метод визначення митної вартості -2 г- резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості, товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, за тією ж вагою, оформленого за основним методом визначення митної вартості: товару № 1 «Помідори свіжі» за МД від 30.05.2024 № 24UA100340606609U0 (UA100340/2024/616609). Країна виробництва - Туреччина. Торгівельна марка: ZEIDEN. Виробник: ZEIDEN TURIZM DIS TОCARET VE SANAYО LTD.STI. Умови поставки - CPT. З задекларованою митною вартістю на рівні 1,21 дол. США/кг.

2) № UA 110130/2024/000278/1 від 15.07.2024 р,. відповідно до якого до товару № 1 ЕМД № 24UA110130016091U2 (UА110130/2024/016091) від 15.07.2024 застосовано другорядний метод визначення митної вартості -2 г- резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості, товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, за тією ж вагою, оформленого за основним методом визначення митної вартості: товару №1 «Помідори свіжі» - за МД від 13.06.2024 № 24UA408020030964U4 (UA408020/2024/030964) з задекларованою митною вартістю на рівні 1,21 дол. США/кг. Країна виробництва - Туреччина. Торгівельна марка: ZEIDEN. Виробник: ZEIDEN TURIZM DIS TОCARET VE SANAYО LTD.STI. Умови поставки - CPT.

Позивач скориставшись правом, що визначене п. 2 ч. 3ст. 52 МК України, задекларував зазначені партії товарів, а митним органом випущено товар у вільний обіг за митними деклараціями з коригованою вартістю товарів.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з рішеннями митного орган про коригування митної вартості товарів, а також винесеними на їх основі картками відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною 1статті 7 Митного кодексу Українивстановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 Митного кодексу України).

Згідно із ч. 8ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI(далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконаннястатті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначенийстаттею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно дост. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу(ч.6ст. 54 Митного кодексу України).

Згідност.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюютьсястаттею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписамистатті 337 Митного кодексу Україниперевірка документів та відомостей, які відповідно достатті 335 цього Кодексуподаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1ст. 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішеннях вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч.2ст. 55 Митного кодексу Україниприйняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу X цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексуабо до суду.

З огляду на встановлені розбіжності суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №815/3142/17.

Отже, вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на формування числових складових митної вартості товару.

Відсутність документів, що підтверджують перевезення, а також її вартість не свідчить про викривлення позивачем вартості товару, або про те, що надані для митного оформлення документи мають розбіжності або неточності, що спричиняють сумніви у визначеній митній вартості товарів.

Суд звертає увагу, що аналогічні порушення встановлено і в інших деклараціях, проте, з огляду на наведені висновки суду є такими, що спростовуються умовами поставки.

Згідно частини 3статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, митним органом не доведено, що документи надані позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування додаткових документів зокрема, яких не має у позивача та умовами контракту їх передача не передбачена, не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, сумніви митного органу наведені у повідомленнях та картці відмови, на думку суду, не мають під собою обґрунтованого підґрунтя.

Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд зазначає, що у оскаржених рішеннях містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

У спірних рішеннях зазначено лише дати раніше оформлених ЕМД, їх реєстраційні номери, вид торгівлі (роздрібна/ нерозфасовані для роздрібної торгівлі), рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість. При цьому, в Рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, такі правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК України прийняте митниморганом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК України.

Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимогст. 57 Митного кодексу Українимитницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018р., у справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., у справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019р., у справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., у справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (даліЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей59,60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначенимстаттею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силустатті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другійстатті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеномуКонституцієюта законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першоїстатті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не довів належними доказами правомірність своїх рішень.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що картки відмови у митному оформленні товарів є похідними та прийняті на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, а тому є також протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Сплачений позивачем судовий збір на підставі платіжної інструкції від 03.10.2024 № 391 у розмірі 4640,28 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "КУТАН" (49049, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, оф. 4, код ЄДРПОУ 44792491 до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371)про скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2024/000275/1 від 12.07.2024 року, № UA 110130/2024/000278/1 від 15.07.2024р.;

Визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000567 від 12.07.2024р. та № UA 110130/2024/000574 від 15.07.2024 р., винесені Дніпровською митницею.

В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "КУТАН" (49049, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, оф. 4, код ЄДРПОУ 44792491судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4640,28 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук