Ухвала

від 02.12.2024 по справі 160/28276/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

02 грудня 2024 р.Справа №160/28276/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" про забезпечення позову у справі №160/28276/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЛКОМП» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці (код ЄДРПОУ: 43971359) про коригування митної вартості товарів № UA408 000/2024/00473/2 та № UA408 000/2024/00474/2 від 20.09.2024 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови Чернівецької митниці (код ЄДРПОУ: 43971359) в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/001443 та № UA408020/2024/001444 від 20.09.2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.11.2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" надійшла заява, в якій позивач просить суд:

- зупинити дію рішень про коригування митної вартості № UA 408 000/2024/00473/2 та № UA408 000/2024/00474/2 від 20.09.2024 року та заборонити Чернівецькій митниці Державної митної служби України до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 160/28276/24 зараховувати до державного бюджету суму гарантії у вигляді забезпечення виконання зобов`язань по сплаті митних платежів, наданої ТОВ «ОЛЛКОМП» в розмірі 248 962,28 грн. по скорегованим митним деклараціям.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що при митному оформленні товару позивачем, на виконання ст. 55 Митного Кодексу України, 20.09.2024 року було надано на 90 днів на користь митниці гарантію про забезпечення виконання зобов?язань по сплаті митних платежів у вигляді грошової застави в розмірі 248 962,28 грн. за двома скорегованими деклараціями (по 124 481,24 грн. за кожну декларацію, що складається з 38 900,39 грн. (по миту) та з 85 580, 85 грн. (по ПДВ)). Це відображено в пункті 47 скоригованих декларацій в СП 01, 60 та 55. 20.12.2024 року спливає дев?яностоденний строк надання гарантії, визначений ч. 7 ст. 55 Митного Кодексу України. По завершенню визначеного ч. 7 ст. 55 Митного Кодексу України строку в 90 днів дії гарантії забезпечення виконання позивачем зобов?язань по сплаті митних платежів, сплачена ним сума грошової застави в розмірі 248 962,28 грн., буде зарахована до державного бюджету. У разі скасування судом оскаржуваних рішень митниці подальше повернення зарахованих до бюджету коштів вимагатиме вжиття додаткових заходів позивачем та певного часу. Відтак, є необхідність забезпечення позову у зв?язку з тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, предметом позову є рішення Чернівецької митниці (код ЄДРПОУ: 43971359) про коригування митної вартості товарів № UA408 000/2024/00473/2, № UA408 000/2024/00474/2 від 20.09.2024 року та рішення, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/001443 та № UA408020/2024/001444 від 20.09.2024 року, які, на думку позивача, є протиправними.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 Митного кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, виконання обов`язку із сплати митних платежів забезпечується шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, встановлені статтею 308 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 308 Митного кодексу України визначено, що способами забезпечення сплати митних платежів є: 1) грошова застава; 2) індивідуальна гарантія; 3) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "загальна гарантія"; 4) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків"; 5) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків"; 6) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "звільнення від гарантії"; 7) забезпечення сплати митних платежів на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року; 8) забезпечення сплати митних платежів на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнета) А.Т.А. або книжки (карнета) CPD.

Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів (ч. 2 ст. 308 Митного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 309 Митного кодексу України визначено, що грошовою заставою є кошти, внесені/переказані на рахунки, відкриті в установленому порядку на ім`я митних органів, для забезпечення сплати митних платежів.

Кошти, внесені/переказані як грошова застава, після їх вивільнення за заявою особи, яка їх внесла/переказала, або уповноваженої нею особи в порядку, визначеному законодавством, можуть бути: 1) повторно використані як грошова застава; 2) використані для сплати митних платежів за іншим зобов`язанням особи перед митними органами; 3) повернені особі, яка їх внесла/переказала (ч. 7 ст. 309 Митного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст. 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, визначає процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Таким чином, законодавством визначено механізм повернення особі коштів сплачених до Державного бюджету, в якості податків та митних платежів.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому, у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, необхідно встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову заявник наводячи підставою забезпечення позову - "невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду", жодним чином не обґрунтував наявність хоча б однієї з перелічених обставин, позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, буде суттєво ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Заявником не зазначено достатніх підстав, що б унеможливили захист прав та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, позивач не зазначив, у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення його прав у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Разом з тим, зазначає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки, в разі ухвалення рішення на користь позивача та скасування спірних рішень, заявник не позбавлений можливості звертатись за поверненням надмірно сплачених сум митних платежів, у тому числі на поточний рахунок платника податків в установі банку, на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів або повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку, відповідно до механізму визначеного Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛКОМП» про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак підстави для її задоволення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" про забезпечення позову у справі №160/28276/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник