Рішення

від 02.12.2024 по справі 160/11528/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуСправа №160/11528/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості №UA110090/2024/300002/1 від 08.02.2024;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110090/2024/000009.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» з метою митного оформлення товарів подано МД №24UA110090700475U1, імпортованого за контрактом №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020 з компанією ЗАТ «SCT Lubricants». При поданні декларації на підтвердження митної вартості декларантом надано всі необхідні документи відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України з визначенням митної вартості товарів за ціною договору. Однак, митним органом за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110090/2024/300002/1 від 08.02.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№UA110090/2024/000009. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та зазначає про те, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, пред`явлених до митного оформлення, було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані ТОВ «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості в повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, у зв`язку із чим позовну заяву було залишено без руху.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано докази сплати судового збору.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11528/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач 05.02.2024 звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення товарів:масла моторні та компресійні з вмістом нафтопродуктів більше 70 мас.% в якості основного складового, без вмісту молібдену (артикулі в асортименті)…; масла трансмісійні з вмістом нафтопродуктів більше 70 мас в якості основного складового, без вмісту молібдену, що застосовуються у мостах та редукторах автомобілів (артикулі в асортименті); антифризні препарати та готові рідкі протиобліднювальні суміші (артикулі в асортименті); високочистий 32,0% розчин сечовини, який використовується в якості додаткової робочої рідини в дизельних двигунах легкового і вантажного транспорту (в асортименті), які надійшли на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2020 № SCT(P)/2020.21-NIK з компанією ЗАТ «SCT Lubricants» та заявлені до митного оформлення за ЕМД від 27.04.2023 №UA110090/2023/701100. Поставка товару здійснена на умовах FCA Клайпеда, Литва. Митна вартість товару заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод). За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи містять такі розбіжності. Заявка покупця не надана, хоча передбачена контрактом. Відповідно до положень специфікації від 31.01.2024 №30 передбачено здійснення поставки на умовах 100% передоплати. До митного оформлення надано платіжну інструкцію від 29.01.2024 №59JBKLO1 на суму 33407,95 євро, однак відомості щодо реквізитів отримувача, зазначені у платіжному дорученні не відповідають погодженим зовнішньоекономічним контрактом. До митного оформлення надано рахунок ТОВ «АЛЛ Транс Компані» від 05.02.2024 №011, відповідно до якого транспортні послуги маршрутом Клайпеда-Ягодин складають 79000,00 грн, Ягодин-Кривий Ріг 50000,00 грн., експедиційні послуги по території України 1815,00грн. Враховуючи маршрут транспортування, в наданих документах відсутня інформація щодо вартості експедиційних послуг на іноземній території. При проведенні порівняльного аналізу з попередніми оформленнями ідентичних товарів виявлено падіння ціни на позиції до вищевказаних товарів. Висновок експерта ТПП підготовлено з урахуванням інформації Інтернет сайту alibaba.com, що є он-лайн платформою для бізнесу, «провідним постачальником он- лайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів», створювати власні профілі, на якому мають можливість будь-які компанії та реєструватися будь-які користувачі. Зазначене унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних. У зв`язку із чим, декларанта зобов`язано надати додаткові документи на усунення виявлених розбіжностей. Однак, листом декларанта від 07.01.2024 № 739-3 позивачем повідомлено про відсутність можливості надати інші документи. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товарів, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки. За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством, та є цілком обґрунтованим, про що свідчать дані графі 33 оскаржуваного рішення. За викладених умов, оспорювані рішення є правомірними, посадові особи митниці діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив на позовну заяву не спростовує доводів та аргументів по суті позову. Висновки про наявність в поданих до митного оформлення товарів документах розбіжностей є хибними та не відповідають дійсності. Рішення про коригування митної вартості не є обґрунтованим, митний орган мав навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є підставою для визнання рішення про коригування митної вартості незаконним.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» зареєстроване 04.09.2019, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 43208944; адреса місцезнаходження: 50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15; основний вид діяльності за КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

19.02.2020 між компанією ЗАТ «SCT Lubricants» (продавець) та ТОВ «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №SCT(P)2020.21-NIK, згідно з яким (пп.1.1.) продавець продає покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товари сплатити їх у порядку та в строки згідно з Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору кожного разу сторони домовляються про конкретну покупку і продаж товарів, при цьому покупець надає замовлення, а продавець його підтверджує, і сторони узгоджують дату передачі товарів.

Поставка товарів буде здійснюватися на умовах EXWork Клайпеда (завантажено), INCOTERMS 2010 (п.2.2).

Прийняв замовлення, продавець відправляє товари упродовж 10 робочих днів (п.2.3.).

Вантаж визначається на підставі рахунку-фактури і товарної специфікації від продавця (пп.2.7.).

Пунктами 3.1-3.2. Договору передбачено, що розрахунок за товари здійснюється в доларах США, оплата здійснюється по передоплати на основі авансового рахунку.

17.03.2021 між сторонами підписано додаткову угоду №2 від 17.03.2021 до Договору купівлі продажу №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020, згідно з якою внесено зміни до пункту 3.1. Договору, а саме: розрахунок за товари здійснюється у доларах США або Євро, а також внесено зміни до пункту 11 Договору «Адреса, реквізити і підписи сторін».

29.11.2022 між сторонами підписано додаткову угоду №4 від 29.11.2022 до Договору купівлі-продажу №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020, згідно з якою сторони домовились про зміну банківських даних продавця в 11 пункті Договору.

31.01.2024 сторонами у відповідності до умов Договору укладено Специфікацію №30 від 31.01.2024, що є Додатком №30 к до Договору №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020, якою погоджено номенклатуру товару, який підлягає постачанню, на загальну суму 34799,94 Євро, умови оплати - 100% передоплата; умови поставки: продавець здійснює поставку товару покупцю на умовах FCA Клайпеда, Республіка Литва.

05.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA110090700475U1.

Так, згідно з МД №24UA110090700475U1її подано для здійснення митного оформлення наступного товару:

1.Масла моторні та компресійні з вмістом нафтопродуктів >70мас.% в якості основного складового, без вмісту молібдену: FF GSX 15W- 40 у пластикових каністрах по 1 л FF6401-1 - 100 шт.; FF JPX 5W-20 у пластикових каністрах по 4 л FF6715-4 - 20 шт.; FF LSX 5W-30 у пластикових каністрах по 1 л FF6701-1 - 100 шт.; FF LSX 5W-30 у пластикових каністрах по 4 л FF6701-4 - 40 шт.; FF LSX JP 5W-30 у пластикових каністрах по 1 л F6703-1 - 40 шт.; FF Multifarm STOU 10W-30 у пластикових каністрах по 20 л F2501-20 - 24 шт.; FF TDI 10W-40 у пластикових каністрах по 1 л FF6503-1 - 100 шт.; FF TDI 10W-40 y пластикових каністрах по 5 л FF6503-5 - 60 шт.; FF TRD Super SHPD 15W-40 y пластикових каністрах по 20 л FF6104-20 - 96 шт.; FF TRD-10 UHPD 5W-40 y пластикових каністрах по 20 л FF6110-20 - 48 шт.; FF TRD-10 UHPD 5W-40 y пластикових каністрах по 5 л FF6110-5 - 40 шт.; FF TRD-W UHPD 10W-40 y пластикових каністрах по 20 л FF6105-20 - 96 шт.; FF TSN 10W-40 у пластикових каністрах по 4 л FF6704-4 - 20 шт.; FF TSN 10W-40 у пластикових каністрах по 5 л FF6704-5 - 40 шт.; FF VSX 5W-40 у пластикових каністрах по 20 л FF6702-20 - 24 шт.; FF VSX 5W- 40 у пластикових каністрах по 5 л FF6702- 5 - 40 шт.; FF XTR OW-30 у пластикових каністрах по 1 л FF6726-1 60 шт.; FF6709 5W-30 (metal) у металевих банках по 1 л FF6709-1ME - 24 шт.; FF6716 5W-30 у пластикових каністрах по 1 л FF6716-1 - 20 шт.; FF6716 5W-30 (metal) у металевих банках по 5 л FF6716-5ME - 40 шт.; FF6717 5W-30 (metal) у металевих банках по 5 л FF6717-5ME - 60 шт.; FF6719 5W-30 (metal) y металевих банках по 5 л FF6719-5ME - 100 шт.: MN CompressorOil ISO 150 y металевих бочках по 208 л MN2903-DR - 3 шт.;

2.Масла гідравлічні, без вмісту молібдену, що застосовується у гідравлічних передачах автомобілів: FF Нydro ISO 46 у пластикових каністрах по 10 л FF2102-10 75 шт.; FF Нydro ISO 46 у пластикових каністрах по 20 л FF2102-20 96 шт.; FF Нydro ISO 46 у металевих бочках по 80 л FF2102-DR 19 шт.;

3.Масла трансмісійні з вмістом нафтопродуктів >70мас.% в якості основного складового, без вмісту молібдену, що застосовується у мостах та редукторах автомобілів: FF ATF II D у пластикових каністрах по 1 л FF8604-1 100 шт.; FF ATF II D у пластикових каністрах по 20 л FF8604-20 48 шт.; FF ATF II D у пластикових каністрах по 1 л 200 шт.; FF ATF IIІ у пластикових каністрах по 1 л FF8603-1 200 шт.; FF ATF IIІ у пластикових каністрах по 20 л FF8603-20 24 шт.; FF ATF VI у пластикових каністрах по 1 л FF8615-1 по 100 шт.; FF CVT у пластикових каністрах по 1 л FF8601-1 100 шт.; FF MAX 5 80W-90 GL-5 у пластикових каністрах по 1 л FF8703-1 200 шт.; FFMAX 6+75W-140 GL-5 у пластикових каністрах по 1 л FF8707-1 40шт.

4.Антифризні препарати та готові рідкі протиобліднювальні суміші: FFAntifreezeG13 (-40) у пластикових каністрах по 5 л FF4013-5 200 шт.; FF Truck AFG Plusу пластикових каністрах по 20 л FF4306-20 48шт.;FF Truck AFG Superу пластикових каністрах по 20 л FF4307-20 48шт. не у аерозольній упаковці;

5.Високочистий 32,0% розчин сечовини, який використовується в якості додаткової робочої рідини в дизельних двигунах легкового і вантажного транспорту: AdBlueу пластикових каністрах по 10 л Ad3001-10 30 шт.; AdBlue у пластикових каністрах по 20 л Ad3001-20 24 шт.

У графі 22 МД №24UA110090700475U1 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 34 799,94 Євро; умови поставки FCA LT Клайпеда (гр.20).

Для підтвердження заявленої митної вартості до МД №24UA110090700475U1 від 05.02.2024 надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020; Додаткова угода №2 від 18.08.2020; Рахунок-проформа НН В34343 від 19.01.2024; Рахунок-фактура (інвойс) FAS0114784 від 31.01.2024; Автотранспортна накладна А№651739 від 01.02.2024; Книжка МДП ХХ85522627 01.02.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 035553 від 01.02.2024; Висновок за результатом дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №1420003700-0874 від 30.11.2021; Банківський платіжний документ від 29.01.2024 №59JBKLO1; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційних послуги №011 від 05.02.2024; Довідка №011 від 05.02.2024; Заявка №011 від 31.01.2024; Специфікація №30 від 31.01.2024; Договір перевезення №011/01/24 від 02.01.2024; Договір про перевезення №055 від 27.08.2020; Лист №0502 від 05.02.2024; Технічний опис №0602-1 від 06.02.2023.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1.Поставка товару здійснюється на підставі прямого зовнішньоекономічного контракту з виробником товару від 19.02.2020 №SCT(P)/2020.21-NIK, на комерційних умовах поставки FCA Клайпеда.

Відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту передбачено складання заявки покупця.

Вказаний документ до митного оформлення не надано.

2.Відповідно до положень специфікації від 31.01.2024 №30 передбачено здійснення поставки на умовах 100% передоплати. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ).

До митного оформлення надано платіжну інструкцію від 29.01.2024 №59JBKLO1 на суму 33407,95 євро.

Відомості щодо реквізитів отримувача, зазначені у платіжному дорученні не відповідають погодженим зовнішньоекономічним контрактом.

3.Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, призначеного покупцем, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати та рахунок про транспортні витрати від експедитора.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2014 №1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

До митного оформлення надано рахунок ТОВ «АЛЛ Транс Компані» від 05.02.2024 №011, відповідно до якого транспортні послуги маршрутом Клайпеда Ягодин складають 79000,00 грн., Ягодин Кривий Ріг 50000,00 грн., експедиційні послуги по території України 1815,00 грн.

Враховуючи маршрут транспортування, в наданих документах відсутня інформація щодо вартості експедиційних послуг на іноземній території.

4.При проведенні порівняльного аналізу з попередніми оформленнями ідентичних товарів виявлено падіння ціни на позиції до вищевказаних товарів.

Висновок експерта ТПП підготовлено з урахуванням інформації Інтернет сайту alibaba.com, що є он-лайн платформою для бізнесу, «провідним постачальником он- лайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів», створювати власні профілі, на якому мають можливість будь-які компанії та реєструватися будь-які користувачі. Зазначене унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних.

Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості, в рамках проведення консультації з метою з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

2) виписку з бухгалтерської документації;

3) висновок Держзовнішінформа.

Листом від 07.01.2024 №739-3 декларантом повідомлено, що можливість надати додаткові документи відсутня.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності, декларантом не подано документів згідно із переліком, не надано документів у спростування виявлених невідповідностей, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

08.02.2024 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110090/2024/300002/1 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод), в якому зазначено, що митна вартість товарів №№1, 3, 4 та 5 - визначено на підставі інформації щодо визнаної митними органами товарів з подібними характеристиками, яка міститься в інформаційних ресурсах митниці:

для товару №1 з урахуванням вартості (ціна угоди) артикулів «арт FF6701-4, FF6503-1, FF6104-20, FF6105-20, FF6704-4, FF6704-5, FF6702-5, FF6716-5ME, FF6719-5ME - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/703710 (20.12.2023); арт FF6401-1 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/701793 (17.07.2023); арт FF6715-4 FF6701-1, FF6503-5 FF6702-20, FF6702-20 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/702995 20.10.2023; арт FF6703-1, FF6717-5ME - ІМ 40 ДЕ UA110090/2022/702416 15.08.2022; арт FF2501-20 FF6726-1, FF6709-1ME - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/702328 24.08.2023; арт FF6110-20 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/703546 07.12.2023, вартості арт FF6110-20 за ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/703546 07.12.2023, заявленою декларантом транспортної складової;

для товару №3 з урахуванням вартості (ціна угоди) артикулів «арт FF8604-1, FF8603-1, FF8615-1, FF8601-1, FF8702-1, FF8703-20 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/703710 (20.12.2023); арт FF8604-20, FF8603-20, FF8703-1 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2022/702995 (20.10.2023), заявленою декларантом транспортної складової;

для товару №4 з урахуванням вартості (ціна угоди) артикулів «арт FF4013-5 FF4307-20 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/703546 (07.12.2023); арт FF4306-20 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/703710 (20.12.2023), заявленою декларантом транспортної складової;

для товару №5 з урахуванням вартості (ціна угоди) артикулів «арт AD3001-10, AD3001-20 - ІМ 40 ДЕ UA110090/2023/703710 (20.12.2023), заявленою декларантом транспортної складової.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №24UA110090700475U1від 05.02.2024 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110090/2024/000009 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідачем 08.02.2024 прийнято рішення №UA110090/2024/300002/1 про коригування митної вартості товарів за МД №24UA110090700475U1 від 05.02.2024, заявлених позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що згідно із пунктом 2.1Договору покупець надсилає постачальнику заявку на постачання партії товару, однак заявки від імпортера і продавця декларантом не надано, суд вважає цілком безпідставними, оскільки такі зауваження не говорять про розбіжності у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості.

Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. При цьому відповідачем не зазначено, яким чином вказана обставина, як не надання заявки, впливає на митну вартість товару.

Зауваження митного органу про те, що до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 29.01.2024 №59JBKLO1, у якій відомості щодо реквізитів отримувача не відповідають погодженим зовнішньоекономічним договором, цілком безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Так, за умовами Договору №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020 (п.1.1.) передбачено, що продавець компанія ЗАТ «SCT Lubricants» продає товар Покупцеві - ТОВ «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ», а Покупець зобов`язується прийняти товари сплатити їх у порядку та в строки згідно з Договором.Оплата здійснюється по передоплати на основі авансового рахунку (п.3.2.Договору).

17.03.2021 між сторонами Договору підписано додаткову угоду №2 від 17.03.2021, якою внесено зміни до пункту 3.1. договору, а саме: Розрахунок за Товари здійснюється у доларах США або Євро, а також до пункту 11 Договору «Адреса, реквізит і підписи сторін».

В подальшому, між сторонами Договору підписано додаткову угоду №4 від 29.11.2022, яка є невід`ємною частиною Договору, якою внесено зміни до Банківських даних Продавця в пункті 11 Договору, а саме:

«Bankoduomenys/Банковские данные: BankasNr. 1 / Банк № 1:

Bankas/Название банка: SANTANDERBANK POLSKA S.A.

Sask. Nr./ Neсчета:

EUR: PL46 1090 2590 0000 0001 5128 7450

USD: PL07 1090 2590 0000 0001 5128 7473

SWIFT: WBKPPLPP

BankasNr. 2 / Банк No 2:

Bankas/Название банка: CreditSuisse(Switzerland) Ltd

Sask. Nr./ No счета:

USD: CH88 0483 5143 9073 1200 0.

EUR: CH61 0483 5143 9073 1200 1

GBP: CH34 0483 5143 9073 1200 2

AED: CH07 0483 5143 9073 1200 3

RUB: CH77 0483 5143 9073 1200 4, SWIFT: CRESCHZZ80A».

Отже, сторонами Договору №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020 додатковою угодою №4 від 29.11.2022 погоджено зміни до банківських даних продавця - компанії ЗАТ «SCT Lubricants», зазначені в пункті 11 Договору.

19.01.2024 продавцем на підставі Договору купівлі-продажу №SCT(P)2020.21-NIK від 19.02.2020 виставлено ТОВ «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» рахунок на передплату №НН В34343 на суму 33407,95Євро та платіжною інструкцією (SWIFT) в іноземній валюті від 29.01.2024 №59JBKLO1 позивачем сплачено рахунок №НН В34343 від 19.01.2024, що також підтверджено банківською випискою по рахункам за період з 01.01.2024 по 31.01.2024.

З платіжної інструкції від 29.01.2024 №59JBKLO1, наданої позивачем до митного оформлення, вбачається, що реквізити отримувача зазначені в графі «Рахунок в установі отримувача платежу» («accountwithInstitution») відповідають умовам додаткової угоди №4 від 29.11.2022, а саме: SWIFT: CRESCHZZ80A, CREDIT SUISSE (SCHWEIZ) AG ZURICHSWITZERLAND.

Також, відповідність здійснення платежу за вірними реквізитами на рахунок компанії ЗАТ «SCT Lubricants» підтверджується Інвойсом №НН В34343, з якого вбачається, що продавець компанія ЗАТ «SCT Lubricants» має рахунок в банку: CREDIT SUISSE SWITZERLAND, код банку: CRESCHZZ80A, рахунок: CH6104835143907312001 та SWIFT: CRESCHZZ80A.

Суд звертає увагу, що відповідачу надавались вказані документи, однак останнім не зазначено причин їх не врахування під час митного контролю, не обґрунтовано наведеного і під час судового розгляду.

За таких обставин, доводи відповідача щодо наявності розбіжностей банківських рахунках продавця не знайшли свого підтвердження.

Щодо зауважень митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що в наданих документах відсутня інформація щодо вартості експедиційних послуг, суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, поставка оцінюваного товару здійснювалась на умовах FCA Клайпеда (Республіка Литва) у відповідності до Інкотермс-2010.

Суд зазначає, що відповідно до Інкотермс 2010 термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті.

Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно з умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Всі витрати після доставки товару несе покупець. Продавець повинен сплатити всі витрати, пов`язані з наданням документа, що підтверджує доставку товару. Це виключає будь-які податки або мита, які повинні бути сплачені в країні експортера за експорт товарів, але включає будь-які податки або мита, що підлягають сплаті в країні імпортера (або покупця) за процедуру імпорту.

Продавець зобов`язаний оплатити всі витрати, пов`язані з доставкою товарів, які виникають або до навантаження товару на території експортера, або до моменту доставки товару у вказаний покупцем місце. Все мита сплачуються за експортну процедуру. Витрати на поставку FCA Інкотермс 2010, на надання документів покупцеві і всі витрати, пов`язані з процедурою експортного митного оформлення.

За вказаних обставин, витрати на перевезення товару за умовами поставки несе повністю покупець.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, документами на підтвердження витрат на транспортування можуть бути не лише транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження транспортних витрат до кордону України, як складової митної вартості, до митного оформлення були надані: договір перевезення №055 від 27.08.2020, договір про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №011/01/24 від 03.01.2024, автотранспортна накладна CMR №651739, рахунки на оплату №011 від 05.02.2024, № 011/1 від 08.02.2024, заявка №011, довідка про транспортні витрати за вих. №011 від 05.02.2024.

У відповідності до умов Договору між сторонами, з одного боку Замовник ТОВ «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» та з іншого боку Експедитор ТОВ «АЛЛ-ТРАНС КОМПАНІ», укладено Заявку №011 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно із заявкою №11 сторонами погоджено маршрут перевезення: м. Клайпеда (Литва) м.Кривий Ріг (Україна), дата завантаження 31.01.2024, відправник UAB «SCT Lebricants», адрес завантаження: Литва, г. Клайпеда, Шилутесшоссе, 119; сума фрахту - 130815,00грн. без ПДВ, термін оплати по факту відвантаження; автомобіль НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 .

05.02.2024 експедитором ТОВ «АЛЛ-ТРАНС КОМПАНІ» виставлено замовнику ТОВ «Торгова компанія НІКА-ОЙЛ» рахунок на оплату №011 від 05.02.2024 на загальну суму 130815,00 грн., з яких: транспортні послуги автомобілем НОМЕР_1 /причіп НОМЕР_2 по маршруту: м.Клайпеда (Литва) до м/п Ягодин - 79000,00грн., транспортні послуги автомобілем НОМЕР_1 /причіп НОМЕР_2 по маршруту від м/п.Ягодин м Кривий Ріг (Україна) - 50000,00грн., експедиційні послуги 1815,00грн.; та рахунок на оплату №011/1 від 08.02.2024 на суму 4 000,00 грн. за наднормативній простий авто.

Відповідно до довідки експедитора ТОВ «АЛЛ-ТРАНС КОМПАНІ» про транспортні витрати від 05.02.2024 вих.№011, транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 /причіп НОМЕР_2 по маршруту: м. Клайпеда (Литва) до митного кордону України м/п Ягодин становлять 79000,00грн., транспортні витрати з перевезення вантажуавтомобілем НОМЕР_1 /причіп НОМЕР_2 по маршруту від м/п Ягодин м.Кривий Ріг (Україна) становить 51815,00грн. Вантаж страхування не підлягає, додатково не страхувався.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №011 від 08.02.2024 виконавцем ТОВ «АЛЛ-ТРАНС КОМПАНІ» на виконання договору №055 від 27.08.2020 виконані такі послуги:транспортні послуги автомобілем НОМЕР_1 /причіп НОМЕР_2 по маршруту: м. Клайпеда (Литва) до м/п Ягодин - 79000,00грн., транспортні послуги автомобілем НОМЕР_1 /причіп НОМЕР_2 по маршруту від м/п Ягодин м. Кривий Ріг (Україна) - 50000,00грн., експедиційні послуги 1815,00грн., всього 130815,00грн.

Надані документи надають можливість встановити розмір транспортних витрат, у тому числі витрат транспортування оцінюваного товару до кордону України, які є складовою митної вартості, узгоджуються між собою та розбіжностей не містять.

Суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Акти наданих послуг є первинними документами, узгоджуються з відомостями, зазначеними у рахунках, довідці про транспортні витрати, а тому є належними доказами, що підтверджують витрати позивача на транспортування оцінюваного товару.

З огляду на викладене, посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом до митного оформлення документи, не підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару, є абсолютно безпідставними та відхиляються судом.

Посилання митного органу на те, що при проведенні порівняльного аналізу з попередніми оформленнями ідентичних товарів виявлено падіння ціни на позиції до вищевказаних товарів, а висновок експерта ТПП підготовлено з урахуванням інформації Інтернет сайту alibaba.com, що є он-лайн платформою для бізнесу та унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних, також не приймаються судом, оскільки такі зауваження не свідчать про наявність розбіжностей у поданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними установами, не входять до переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, передбачено частиною третьою статті 53 МК України як додатковий документ, який може витребовуватись виключно якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За викладених обставин, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Тож, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлені митні декларації, перелік артикулів товарів та не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до неї документами.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дати раніше оформлених МД, їх реєстраційний номер та ціну товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, умови поставки, не наведені характеристики товару, що мають значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, та умов поставки, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа №815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарі від 08.02.2024 №UA110090/2024/300002/1 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Як вбачається з матеріалів справи, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110090/2024/000009 винесена у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA110090/2024/300002/1.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості від 08.02.2024 №UA110090/2024/300002/1 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110090/2024/000009 також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Позивачем у позові заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду ордер серії АА №1249059 від 02.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №001091, та у позові вказано, що детальний та остаточний розрахунок судових витрат та докази підтвердження витрат на професійну правничу допомогу буде наданий суду в порядку статті 143 КАС України до закінчення судових дебатів.

Суд звертає увагу, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, судові дебати в такому провадженні не передбачені.

Однак, станом на час розгляду справи по суті жодних доказів понесених витрат на адвоката в рамках цієї справи позивачем не надано.

Суд зазначає, якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на правничу допомогу, тому підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ НІКА-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 43208944, місцезнаходження: 50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15) до Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA110090/2024/300002/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110090/2024/000009.

Стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ НІКА-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 43208944, місцезнаходження: 50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова