Рішення

від 29.11.2024 по справі 240/20923/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/20923/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2 із позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбалюк Н.Ю. щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП № 76196212 від 07.10.2024;

- зобов`язати головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбалюк Н.Ю. прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП № 76196212 від 07.10.2024;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбалюк Н.Ю. про стягнення виконавчого збору у сумі 32000 грн у ВП № 76196212 від 07.10.2024.

В обґрунтування позову зазначає, що негайно після набрання рішенням суду у справі № 240/378/24 законної сили позивачем було здійснено обрахунок присуджених ОСОБА_1 виплат, а також подано начальнику забезпечувального фінансового органу (Фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України) розрахунок коштів, необхідних для проведення відповідних виплат. Отже, рішення суду у справі № 240/378/24 було виконано в повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження ВП № 76196212, а відтак відповідачем безпідставно не було завершено таке виконавче провадження та протиправно прийнято постанову про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки рішення суду у справі № 240/378/24 позивачем до відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку та в повному обсязі виконано не було. Стверджує, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 240/378/24, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 300606,78 грн.

На виконання вказаного судового рішення 19.09.2024 було видано виконавчий лист.

Головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 07.10.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76196212 та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду. Крім того, в цій постанові зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 32000,00грн.

08.10.2024 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору в сумі 32000,00 грн, а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Вказані постанови були надіслані на адресу боржника та отримані останнім 18.10.2024.

21.10.2024 позивач направив відповідачу лист № 6/1159, в якому, посилаючись на те, що рішення суду було ним виконано 04.07.2024, тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, просив постанову про стягнення виконавчого збору скасувати та закінчити виконавче провадження ВП № 76196212.

В подальшому, не погоджуючись з бездіяльністю Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження та прийнятою ним постановою про стягнення виконавчого збору, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з позовом у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIIІ).

В силу статей 1 та 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Види заходів примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VІІІ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як визначено у частині 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно із частиною 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1)за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6)за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Також частиною 9 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Наведені приписи свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від виконання як таких виконавчих дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.

Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем 07.10.2024 у межах ВП № 76196212 було відкрито виконавче провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника суми виконавчого збору, а також окремо винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 32000,00 грн.

Суд зазначає, що позивач не оскаржував, зокрема, у судовому порядку, постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2024 ВП № 74549582, тобто таке рішення є чинним.

Таким чином, суд зазначає, що постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору прийнято державним виконавцем на виконання вимог частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII.

Норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Така позицію викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2024 у справі №520/7410/23.

Щодо позовних вимог про бездіяльність головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбалюк Н.Ю. щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП № 76196212 від 07.10.2024, суд враховує таке.

Як вже зазначалося судом, листом від 21.10.2024 № 6/1159 позивач повідомив відповідача, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 240/378/24 було ним виконано 04.07.2024 до відкриття виконавчого провадження. До вказаного листа ІНФОРМАЦІЯ_2 було приєднано основну заяву-розрахунок №9/1540 від 04.07.2024, розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення на липень 2024 року, розрахунок потреби в коштах на виплату щомісячного грошового забезпечення на липень 2024 року адресовані начальнику забезпечувального фінансового органу.

Суд зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 240/378/24 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 300606,78 грн. А тому нарахування суми середнього заробітку без його виплати свідчить лише про те, що позивачем частково виконано рішення суду. При цьому та обставина, що забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати за рішеннями суду фінансується з державного бюджету, відповідно до бюджетної програми, може свідчити про поважність чи неповажність своєчасного невиконання рішення суду, проте не свідчить про його належне виконання у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позивачем як боржником у виконавчому провадженні № 76196212 надано державному виконавцю докази щодо часткового вчинення ним дій на виконання виконавчого листа дій шляхом нарахування стягувачу суми середнього заробітку відповідно до довідки-розрахунку.

Отже, суд вважає, що позивачем не зазначено законних підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII, за яких виконавчий збір не стягується. Крім того, матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 240/378/24 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, підстави для зобов`язання Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) закінчити виконавче провадження № 76196212, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII відсутні.

Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Леха Качинського, 12-А, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014, ЄДРПОУ 35021396) про визнання протиправними дій та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 29 листопада 2024 р.

29.11.24