Рішення

від 13.11.2024 по справі 260/3522/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/3522/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Деяк О.М.,

за участю:

представник позивача: Кушнір Н.П.,

представник відповідача 1: Андращук Д.С.,

представник відповідача 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі відповідач 1), Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» (далі відповідач 2), у якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №329/к від 28 лютого 2024 року про накладення дисциплінарного стягнення, яким оголошено сувору догану начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 .

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №413/к від 14 березня 2024 року про накладення дисциплінарного стягнення, яким оголошено попередження про неповну посадову відповідність начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 премію за березень та квітень 2024 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом Міністерства юстиції України №329/к від 28.02.2024 року начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому ОСОБА_1 (М-240005), оголошено сувору догану. Наказом Міністерства юстиції України №413/к від 14.03.2024 року начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому ОСОБА_1 (М-240005) оголошено попередження про неповну посадову відповідність. Позивач вважає такі накази протиправними та такими, що винесені з порушеннями законодавства. Зокрема зазначає, що під час проведення службових розслідувань не з`ясовано всі обставини, як цього вимагає ст.14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006р. №3460-IV та Розділ VIII Порядку №356/5, а висновки службових розслідувань не містять виклад фактичних даних, які б вказували на наявність порушень саме в діях ОСОБА_1 . Позивач також зауважує, що в порушення статті 61 Конституції України його двічі притягнуто до юридичної відповідальності за одне й те саме «правопорушення». Отже вважає, що його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності з очевидними, грубими порушеннями вимог статті 61 Конституції України, ст.14 Закону №3460-IV та пункту 1 Розділу VIII Порядку №356/5, без будь-яких правових підстав, без встановлення всіх обставин та без виявлення порушень у його діях.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження.

10 червня 2024 року до суду від відповідача 2 - державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16073/24). У відзиві відповідач 2 зазначає, що працівники державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» надсилають пропозиції щодо преміювання осіб керівного складу до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та тільки після погодження нараховують та виплачують відсотки премії вказані в отриманому листі. Просить відмовити у задоволенні позову.

12 червня 2024 року до суду від відповідача 1 - Міністерства юстиції України - надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16182/24). Відповідач 2 заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що оскаржувані накази видані правомірно на підставі висновків службових розслідувань, які виявили систематичні порушення службової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків позивачем. Вказує, що розслідування проводилися згідно з законом, висновки обґрунтовані, дії відповідача відповідали нормативно-правовим актам, дисциплінарні стягнення накладено з урахуванням пояснень позивача та матеріалів розслідування. Твердження про порушення строків притягнення до відповідальності безпідставні, оскільки правопорушення мали триваючий характер. Відповідач просить врахувати відзив і відмовити у задоволенні позову повністю.

08 серпня 2024 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до заяви, прохальна частина, викладена у наступній редакції:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №329/к від 28 лютого 2024 року про накладення дисциплінарного стягнення, яким оголошено сувору догану начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 .

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №413/к від 14 березня 2024 року про накладення дисциплінарного стягнення, яким оголошено попередження про неповну посадову відповідність начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , премію за січень та квітень 2024 року.

4. Стягнути з Держаної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 16.09.2024 року, заява представника позивача від 08.08.2024 року була прийнята судом.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд такі задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та розгляд такої.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

ОСОБА_1 , підполковник внутрішньої служби, у період з 06 січня 2023 року по 24 квітня 2024 року обіймав посаду начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальника арештного дому.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 24 січня 2024 року №261/7 та наказу Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань від 24 січня 2024 року №5К/ОД-ЗМУ МЮ-17, було проведено службове розслідування щодо можливого неналежного виконання позивачем службових обов`язків.

21 лютого 2024 року комісією складено висновок службового розслідування, в якому зазначено факти порушення службової дисципліни, передбачені статтею 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а також порушення окремих положень нормативно-правових актів, які регулюють діяльність установи. Висновок затверджено Міністром юстиції України.

28 лютого 2024 року наказом №329/к Міністра юстиції України ОСОБА_1 оголошено сувору догану за неналежне виконання службових обов`язків, що полягало у:

- неналежному контролі за станом службової дисципліни в установі;

- невиконанні окремих вимог нормативно-правових актів, які регламентують діяльність установ виконання покарань;

- неналежному забезпеченні виконання законодавчих вимог персоналом установи.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2024 року №407/7, наказу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань від 14 лютого 2024 року та наказу від 22 лютого 2024 року №ШК/ОД-ЗМУ-МЮ-40, було утворено комісію для проведення службового розслідування. Підставою для розслідування стали факти, викладені у вказівці Закарпатської обласної прокуратури від 19 січня 2024 року №22/3-46 вих.24, за результатами перевірки діяльності ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

08 березня 2024 року за наслідками службового розслідування, проведеного на виконання наказів Міністерства юстиції України та Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань, комісією було запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності. Комісія вказала на такі порушення:

- неналежне дотримання ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що полягає у недостатньому контролі за станом службової дисципліни;

- порушення підпунктів 1, 12 пункту 10 Положення про державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», зокрема, у частині організації роботи та вимагання виконання обов`язків персоналом установи;

- недотримання вимог пункту 4 глави 8 розділу II Інструкції із забезпечення режиму, охорони та нагляду за особами у слідчих ізоляторах.

Наказом Міністерства юстиції України №413/к від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну посадову відповідність. Підставою для накладення дисциплінарного стягнення вказано висновок службового розслідування від 08 березня 2024 року та письмове пояснення позивача.

Вважаючи протиправними накази Міністерства юстиції України від 28.02.2024 року №329/к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани та від 14.0.2024 року №413/к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-ІV (далі Дисциплінарний статут ОВС).

Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок невиконання чи невиконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС.

У відповідності до вимог ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно до ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС.

Порядок призначення та проведення службового розслідування в органах ДКВС України визначений Порядком проведення службових розслідувань у ДКВС України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015р. №356/5 (далі Порядок №356/5).

У відповідності до вимог п.1 розділу 2 Порядку №356/5 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Розділом VІІІ Порядку №356/5 передбачено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно до ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

У відповідності до вимог ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз вищенаведених норм права, що регулюють спірні відносини, свідчить про те, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретної особи рядового і начальницького складу є дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні такою особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання (порушення) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (рядового і начальницького складу) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Також, з аналізу наведених норм розділу VІІІ Порядку №356/5 вбачається, що мета службового розслідування полягає у тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити шляхом відображення у відповідному Висновку, а саме: часу, місця, способу, мотиву та мети вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим; характеристики особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; зазначення обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Окрім того, і зі змісту ч.3 ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС свідчить про те, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.

Із аналізу наведеного законодавства, можна дійти висновку, що всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід було відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування із зазначенням у відповідному Висновку часу, місця, способу, мотиву та мети вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, характеристики особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками, зазначення обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. При цьому, Висновок службового розслідування повинен був містити мотиви притягнення до дисциплінарної відповідальності особи рядового і начальницького складу з урахуванням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлених статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС.

Як зазначалось, на підставі проведеного службового розслідування, 21 лютого 2024 року було складено відповідний висновок, який того ж дня затверджено Міністром юстиції України Денисом Малюською.

Результати розслідування включали рекомендацію притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у формі суворої догани за порушення службової дисципліни. У висновку йдеться про неналежне виконання обов`язків, передбачених статтею 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та низкою інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність установи. Зокрема, за недостатній контроль за дисципліною, організацією роботи установи, а також неналежне реагування на виявлені порушення.

Зазначені порушення, виявлені під час перевірок упродовж 2022 2024 років та мають системний характер.

Суд зазначає, що дисциплінарне стягнення, за висновком від 21.02.2024 року, накладено з порушенням вимог статті 16 Закону №3460-IV, оскільки низка виявлених недоліків стосується періоду, коли позивач не обіймав посаду начальника установи. Крім того, недоліки, на які вказано у висновку, не конкретизовані, що ускладнює їх об`єктивне оцінювання.

У результаті службового розслідування, проведеного 04.01.2024 року, щодо діяльності державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» було складено Висновок від 08.03.2024 року, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства. Серед основних проблем:

- порушення умов тримання ув`язнених, зокрема, недостатня площа камер, перевищення допустимої кількості осіб у приміщеннях;

- недоліки в організації режиму та охорони ув`язнених;

- неналежний стан обладнання харчоблоку та вентиляційної системи, потреба у капітальних ремонтах;

- некомплект персоналу, що впливає на якість виконання службових обов`язків;

- невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків деякими працівниками.

За результатами розслідування запропоновано притягнути до відповідальності посадових осіб, зокрема начальника установи.

Разом з тим, у змісті вищевказаних висновків службових розслідувань, відсутні посилання на час і місце вчинення дисциплінарних проступків, мотивів та мети вчинення дисциплінарного проступку, відсутня характеристика позивача, відсутні доводи на наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) позивача та їх наслідками, не зазначено обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного, що не відповідає вимогам розділу VІІІ Порядку №356/5.

Також Комісією не було і досліджено та безпідставно не враховано строки накладення дисциплінарного стягнення, встановлені ч.3 ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС, зокрема, те, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.

Крім того, виходячи з того, що зі змісту Висновків службового розслідування від 21.02.2024 року встановлено, що з моменту вчинення окремих порушень вимог законодавства минуло більше півроку, а відповідно, позивач не міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вищенаведене порушення з урахуванням приписів ч.3 ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС.

При цьому, судом критично оцінюється аргументи відповідача з приводу того, що виявлені порушення носять триваючий характер, оскільки ні норми Дисциплінарного статуту ОВС, ні Порядку №356/5 не містять такого визначення поняття як «триваюче порушення», тому відсутність у законодавстві такого поняття не дозволяє суб`єкту владних повноважень трактувати такі дії позивача як дисциплінарний проступок, виходячи з вимог ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, «у межах повноважень» означає, що орган державної влади, його посадова особа (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень згідно правила: «дозволено лише те, що передбачено Законом». «У спосіб» означає, що орган державної влади (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені Законом засоби.

Також, судом враховується і те, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути вмотивованим та обґрунтованим.

Критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає врахування ним обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення особами рядового і начальницького складу вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення з урахуванням того, що обов`язок по наданню доказів вчинення дисциплінарного проступку покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Вищенаведена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 20.05.2021 у справі №420/2916/20, яка є обов`язковою для застосування у подібних правовідносинах за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Разом з тим, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє (ст.14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»).

Водночас відповідачами не наведено в оскаржуваних висновках службового розслідування та в наказах про застосування дисциплінарних стягнень щодо ОСОБА_1 мотивів незастосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Отже, проаналізувавши наведене вище, в контексті встановлених обставин в справі суд дійшов висновку, що службове розслідування відносно позивача було проведено не повно та не об`єктивно, без з`ясування всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, без встановлення дійсних причин і умов його вчинення. Не в повній мірі враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, відсутність негативних наслідків, особу позивача, попередню поведінку позивача та її ставлення до служби.

Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2021 року у справі №0740/1045/18 зазначив про необхідність надання судом оцінки в частині застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

Суд зауважує також і на тому, що спірні рішення про покарання позивача, не містять доказів врахування відповідачем попередньої поведінки позивача, його характеристики тощо, що у сукупності з наведеними вище аргументами суду свідчить про те, що до останнього застосовані покарання, які є не співмірними з вчиненим проступком.

При цьому, слід зазначити, що згідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, як зазначив Європейський Суд з прав людини у справах Burdov v. Russia,no. (59498/00, §§37-38, ECHR 2002), Yvonne van Duyn v.Home Office (Case 41/74 van Duyn v.Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб`єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов`язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб`єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб`єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представниками відповідачів не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани та попередження про неповну посадову відповідність з урахуванням встановлених обставин у даній справі аналізу наведених вище норм чинного законодавства, які представниками відповідачів у ході судового розгляду справи не спростовані.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачами оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани та попередження про неповну посадову відповідність, суд приходить до висновку, що відповідачами вказані оскаржувані накази прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог Дисциплінарного статуту ОВС, розділу VІІІ Порядку №356/5, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 премію за січень та квітень 2024 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 ч.5 вказаної Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Відповідно до п.24 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2018 року №326/5 (далі Інструкція), встановлення надбавок, доплат, підвищень посадових окладів, преміювання та надання допомог для оздоровлення, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань особам начальницького складу, які перебувають на посадах (виконують обов`язки) керівників Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, начальників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, а також установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, здійснюється за погодженням із Державним секретарем Міністерства юстиції України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Розділ 17 Інструкції визначає порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з п.п.1, 2 розділу 17 Інструкції, керівники органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється згідно з положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань.

Згідно з п.4 розділу 17 Інструкції виплата премії особам рядового і начальницького складу та позбавлення їх премії здійснюються за наказами про особовий склад. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються на підставі поданих рапортів (заяв) керівників структурних підрозділів щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу, погоджених з фінансовим підрозділом у частині дотримання фонду преміювання, а керівників органів і установ - відповідного керівника органу управління вищого рівня. У рапортах з клопотанням про встановлення премії, позбавлення (зменшення) премії та у відповідних наказах про преміювання зазначаються конкретні причини, визначені затвердженими показниками, що стали підставою для цього.

У випадку допущення особами рядового або начальницького складу порушень чи проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Приписами п.5 розділу 17 Інструкції передбачено, що керівники органів і установ мають право позбавляти осіб рядового і начальницького складу премії повністю або частково за той розрахунковий період, у якому допущено або виявлено порушення чи проступок, у тому числі за: порушення службової дисципліни; невихід на службу без поважних причин; порушення статутних правил несення служби у варті, добовому наряді, під час патрулювання та чергування; незадовільні показники службової діяльності; викривлення фінансової, бюджетної та статистичної звітності.

З аналізу наведеного законодавства вбачається, що преміювання осіб рядового або начальницького складу є виключно правом керівників органів і установ, а не обов`язком, та здійснюється за одночасної присутності декількох складових, зокрема, наявності особистого внеску відповідної особи в загальні результати роботи установи, відсутності порушень службової дисципліни (невиходу на службу без поважних причин, порушення статутних правил несення служби, незадовільні показники службової діяльності, викривлення фінансової, бюджетної звітності, тощо), а також за наявності відповідного бюджетного фінансування.

Відповідно до вимог п.6 Порядку погодження надання матеріальних допомог, встановлення надбавок, доплат, підвищень посадових окладів і преміювання керівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підпорядкованих міжрегіональним управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08 квітня 2017 року №1835/5, рішення про преміювання керівників бюджетних установ приймається керівником відповідного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за погодженням з Державним секретарем Міністерства юстиції та оформлюється відповідним наказом. Погодження премії здійснюється на підставі подань міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та в межах фонду оплати праці із зазначенням розміру преміювання і розрахунку економії фонду оплати праці. На час проведення службового розслідування стосовно керівника бюджетної установи погодження на його преміювання не надається. За результатами службового розслідування, у разі відсутності дисциплінарного проступку та підстав для притягнення керівника бюджетної установи до відповідальності, премія погоджується за весь період його проведення на підставі відповідного подання міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Відповідно до висновків службових розслідувань від 21 лютого 2024 року та від 08 березня 2024 року, комісія встановила наявність в діях начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_1 порушення та пропонувала застосувати відповідні дисциплінарні стягнення.

З врахуванням п.6 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, за яким на час проведення службового розслідування стосовно керівника бюджетної установи погодження на його преміювання не надається, суд вважає відсутніми правових підстав виплати позивачу спірної премії в період часу, коли стосовно нього проводились службові розслідування.

При цьому суд вважає, що сам факт скасування наказів про притягнення позивача до дисциплінарних покарань не може тягнути за собою виплату позивачу премій, оскільки самі висновки службових розслідувань вже свідчать про незадовільні результати роботи позивача на займаній посаді.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 року у справі №420/11532/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 премію за січень та квітень 2024 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, пропозиції щодо преміювання осіб керівного складу до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надсилають працівники державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», а, отже, суд не може перебирати на себе повноваження в частині призначення премій або інших видів грошового забезпечення.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» (вул. Довженка, буд. 8, А, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 08563441) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №329/к від 28 лютого 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким оголошено сувору догану начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №413/к від 14 березня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким оголошено попередження про неповну посадову відповідність начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальнику арештного дому підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 .

Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Калинич Я.М. у відрядженні з 21 листопада 2024 року по 29 листопада 2024 року (включно), повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 грудня 2024 року.

СуддяЯ. М. Калинич