Рішення

від 02.12.2024 по справі 280/3434/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2024 року Справа № 280/3434/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Василівської міської ради Запорізької області (71601, м. Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, 1, код ЄДРПОУ 24912088) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду поштою надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Василівської міської ради Запорізької області (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №13 від 21.10.2021 позачергової сесії 8 скликання Василівської міської ради, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ площею 2 га, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області площею 2 га, в земельному масиві з кадастровим номером 2320986600:04:049:0001;

зобов`язати Василівську міську раду надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ площею 2га, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області, площею 2 га, в земельному масиві з кадастровим номером 2320986600:04:049:0001.

Позовну заяву мотивовано тим, що за результатами розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Василівської міськради, відповідач відмовив у наданні відповідного дозволу. У рішенні №08 від 20.05.2021 позачергової 7 сесії 8 скликання Василівської міськради підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою зазначено: прийняття міською радою рішення про включення бажаної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги. Позивач не погоджується з мотивами такої відмови, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, адже останні не узгоджуються з положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, якими визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 01.06.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 84,40грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 витребувано інформацію у Міністерства соціальної політики України відносно позивача щодо фактичного місця проживання/перебування.

12 вересня 2024 року на адресу суду надішла відповідь Міністерства соціальної політики України про відсссутність інформації відносно позивача щодо фактичного місця проживання/перебування.

Відповідач своїм правом на подання відзиву в установлені судом строки, не скористався, про причини неподання чи неможливість подання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, Василівська міська територіальна громада Запорізької області з 06.02.2022 по теперішній час тимчасово окупована Російською Федерацією територія України.

Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони повідомлено про розгляд справи в порядку, визначеному ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Рішенням восьмого скликання сьомої сесії (позачергово) Василівської міської ради Запорізької області від 20.05.2021 №07 «Про внесення змін в рішення четвертої (позачергової) сесії Василівської міської ради восьмого скликання від 25.02.2021 № 116 «Про затвердження Переліку земельних ділянок комунальної власності Василівської міської ради Запорізької області право оренди на які встановлюється на земельні торги окремими лотами» перелік земельних ділянок комунальної власності Василівської міськради, право оренди на які встановлюється на земельні торги окремими лотами доповнений п. 9 та викладений в наступній редакції: «9. Земельна ділянка, розташована за межами села Скельки, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення 01.01 - для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, площа 11,0298, кадастровий номер 2320986600:04:049:0001, умови продажу - продаж права оренди».

26 серпня 2021 року позивач звернулась до голови Василівської міської ради Запорізької області ОСОБА_2 з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, на території Василівської міської ради Запорізької області, площею 2 га, кадастровий номер 2320986600:04:049:0001. До заяви додано викопіювання з кадастрової карти (плану), копії паспорту, ідентифікаційного номеру.

Рішенням восьмого скликання сьомої сесії (позачергово) Василівської міської ради Запорізької області №13 від 21.10.2021 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2320986600:04:049:0001, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства зі зміною цільового призначення на території Василівської міської ради враховуючи те, що земельна ділянка з зазначеним кадастровим номером, площею 11,0298, рішенням Василівської міської ради восьмого скликання від 20.05.2021 № 07 включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставлено на земельні торги з продажу прав оренди.

Також, судом досліджені заяви № 536 від 08.11.2022, №36 від 17.01.2022, № 37 від 17.01.2022 ОСОБА_3 адресовані Василівській міській раді Запорізької області та відповіді на них від 15.11.2021 №03-01-21/3520, від 20.01.2022 №02-К-01-е, від 20.01.2022 №02-К02-е, де зазначена інформація про проведення Василівською міськрадою дій щодо виконання рішення № 7 від 20.05.2021 «Про внесення змін в рішення четвертої (позачергової) сесії Василівської міськради восьмого скликання від 25.02.2021 № 116 «Про затвердження Переліку земельних ділянок комунальної власності Василівської міської ради Запорізької області право оренди, на які встановлюється на земельні торги окремими лотами».

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суд має з`ясувати, зокрема, чи було спірне рішення Василівської міськради прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Норми матеріального права у цій справі суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на предмет спору та нормативно-правову регулювання спірних правовідносин, суд зазначає про те, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Практика застосування положень ЗК України сформована Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.09.2018 у справі №П/811/7/18, від 23.11.2018 у справі № П/811/601/18, від 11.06.2019 у справі №803/1212/18, від 20.06.2019 у справі №349/986/18, від 08.09.2020 у справі № 125/1961/17 та від 01.06.2022 у справі №580/2092/19.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частин 1, 5 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин 1-3 та 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 1 статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28.01.2020 у справі №2240/2962/18, від 28.02.2020 у справі №806/3304/18, від 08.09.2020 у справі № 812/1450/17, від 26.10.2021 у справі №160/5982/19 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19.

Крім того, суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 04.09.2020 у справі № 440/1176/19 про те, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів також може полягати у тому, що відповідно до статей 124, 134 Земельного кодексу України в особи відсутнє право на отримання бажаної земельної ділянки на неконкурентних засадах без проведення земельних торгів.

Як встановлено судом, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка, яку позивач мала намір отримати у власність, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, призначених для продажу на земельних торгах.

Суд зазначає, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині 7 статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

Так, згідно із частиною 5 статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Отже, Земельним кодексом України чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги.

Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

У подальшому, вказана правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, від 29.03.2021 у справі №2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18, від 29.10.2021 у справі №340/1039/20, від 29.11.2021 у справі №340/1037/20, від 15.07.2021 у справі №520/3930/19, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 та від 30.01.2023 у справі № 120/1157/22-а, і суд не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

У справі, що розглядається, суд звертає увагу на те, що на момент розгляду заяви/клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем спірного рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах. Тому, в силу приписів частини 5 статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.07.2023 по справі № 340/21/20, від 12.07.2023 у справі № 340/21/20 та від 13.03.2024 у справі №120/1282/22-а.

Враховуючи зазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд звертає увагу на те, що на момент розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява, була включена Рішенням восьмого скликання сьомої сесії (позачергово) Василівської міської ради Запорізької області від 20.05.2021 №07 «Про внесення змін в рішення четвертої (позачергової) сесії Василівської міської ради восьмого скликання від 25.02.2021 № 116 «Про затвердження Переліку земельних ділянок комунальної власності Василівської міської ради Запорізької області право оренди на які встановлюється на земельні торги окремими лотами» до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах. Тому, враховуючи приписи частини п`ятої статті 136 ЗК Українита висновки Верховного Суду стосовно її застосування, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що наявність рішення органу влади про відбір земельної ділянки для продажу права на неї на земельних торгах не є правомірною підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому, суд зазначає, що рішення місцевої ради від 20.05.2021 №08 є чинним та його законність не ставиться під сумнів позивачем.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 5 Конституції України проголошено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 7 Конституції України визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно із частиною 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні №6-рп/2002 від 26.03.2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що важливим є забезпечення органами місцевого самоврядування конкурентних способів розпорядження таким суспільним активом як земля. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі як національного багатства, а також реалізацію принципу рівності перед законом усіх суб`єктів, які бажають отримати в користування або у власність землі комунальної власності, та запобігання всім формам дискримінації.

Водночас включення земельного масиву до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах, не позбавляє позивачів права обрати іншу, вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності з метою реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації або прийняти участь у наступних земельних торгах на рівні з іншими учасниками.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що розглянувши клопотання позивача та встановивши, що бажана для отримання позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах у формі аукціону, відповідачем було законно прийнято рішення від №13 від 21.10.2021 про відмову у задоволенні клопотання позивача на підставі ч. 5 ст. 136 ЗК України.

Таким чином, спірне рішення відповідача є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем заявлених прав позивача, у зв`язку із чим заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Василівської міської ради Запорізької області (71601, м. Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, 1, код ЄДРПОУ 24912088) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 грудня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз