Рішення

від 02.12.2024 по справі 280/8384/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2024 року Справа № 280/8384/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд., 66, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул.Кобилянської Ольги, буд.1/площа Центральна, буд. 3, ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат, відповідно до якої (з урахуванням уточненої позовної заяви) позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд., 66, ЄДРПОУ 13967927) про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком № 084450008571 від 14.03.2024 згідно із пунктом 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд.1/площа Центральна, буд. 3, ЄДРПОУ 40329345) про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком № о/р НОМЕР_3 від 24.04.2024 згідно із пунктом 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063) про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком № 084450008571 від 11.07.2024 згідно із пунктом 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд., 66, ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд., 66, ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.03.2024 пенсію за віком згідно із пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд., 66, ЄДРПОУ 13967927), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , задеклароване місце проживання: АДРЕСА_1 ), судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Позовну заяву мотивовано тим, що 07.03.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V як мати загиблого (померлого) Захисника України. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 084450008571 від 14.03.2024 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком. Позивач 16.04.2024 повторно звернулась до ПФУ із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Проте, отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком № 084450008571 від 24.04.2024. Позивач 03.07.2024 втретє звернулась до ПФУ із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Проте, 17.07.2024 отримала рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком № 084450008571 від 11.07.2024. З рішеннями про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком позивач не згодна у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

25 вересня 2024 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнена позовна заява відповідно до якої позивачем змінено процесуальний статус Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, та уточнено позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

10 жовтня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву. Третя особа не погоджується з викладеними в позовній заяві вимогами та зазначає, що відповідно до рішень територіальних органів Пенсійного фонду України, позивач не набула достатнього страхового стажу 20 років. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000 в селянському (фермерському) господарстві. На підтвердження своїх вимог позивач надає довідку №61 від 15.04.2024, у якій зазначено: згідно з архівних даних Асоціація фермерських господарств «СЛАВУТИЧ» за період з 1992 року по 2000 рік дійсно сплачували страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд Запорізького району Запорізької області. Також позивачем додано Службову записку №13368/02-16 від 27.11.2023, згідно з якою: відділ забезпечення наповнення бюджету №2 фінансово-економічного управління повідомляє, що приватне підприємство «Агрофірма «Славутич» (код ЄДРПОУ 03749247) сплачувало страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.08.1992 по 31.01.2000. Відповідно до вимог законодавства, довідка та службова записка можуть бути враховані лише після проведення зустрічної перевірки органами Пенсійного фонду та отримання документального підтвердження про сплату страхових внесків за період роботи позивача в селянському (фермерському) господарстві. Враховуючи усе наведене вище вважаємо, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. ГУ ПФУ в Запорізькій області просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Також, 15.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на позовну заяву. Представник відповідача не погоджується з викладеними в позовній заяві вимогами та звертає увагу суду на те, що 07.03.2024 позивач, 21.11.1969 р.н., звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону 1058-VI та надала наступні документи: паспорт, ІПН; свідоцтва про народження дітей; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть; трудову книжку, диплом; посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого). Інших необхідних документів, позивачем не надано, що підтверджується розпискою повідомленням доданої до заяви від 07.03.2024 про призначення пенсії. Згідно поданих документів встановлено, що заявницею не надані документи, як підтверджують смерть (загибель) особи у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків); довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерацією проти України, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж позивача становить 23 роки 01 місяць 27 днів. Окрім зазначеного, відмовне рішення містить інформацію, якою роз`яснює позивачу, що після дооформлення та надходження у трьохмісячний строк прийнятих і подання додаткових необхідних документів рішення буде переглянуто щодо підрахунку необхідного стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Разом з тим, додаткових необхідні документи, що визначені нормою Порядку 22-1 не подавалися позивачем до органу Пенсійного фонду України у трьохмісячний строк, що зазначений у відмовну рішенні від 14.03.2024. Головне управління вважає, що позивачем не підтверджено понесення витрат на правові послуги в розглядуваній справі у заявленому розмірі. ГУ ПФУ в Полтавській області просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

16 жовтня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на позовну заяву. Відповідач не згоден з доводами позовної заяви та вказує на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 16.04.2024 24.04.2024 Головним управлінням прийнято рішення за №084450008571 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та недосягненням встановленого пенсійного віку 55 років. При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 19 років 4 місяці 24 дні. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000, оскільки для зарахування роботи в фермерському господарстві необхідно надати документи про сплату страхових внесків. Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування. Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу позивачу проведено згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком не менше 20 років, окрім того ОСОБА_1 не досягла встановленого пенсійного віку 55 років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області своїм правом на подання відзивів в установлені судом строки, не скористалося, про причини неподання чи неможливість подання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Згідно довідки про доставку електронного листа копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.09.2024 надіслано до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в системі «Електронний суд» 30.09.2024 о 12:42 год.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 14 жовтня по 29 листопада 2024 року у навчальній відпустці розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу судді із відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Запорізьким РВ ГУМВС України в Запорізькій області 12.12.1995.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 07.02.2024 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, як мати загиблого Захисника України - старшого солдата ОСОБА_3 .

Позивач 07.03.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії згідно ч. 4 ст. 115 Закону 1058, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. За результатами розгляду заяви та наданих документів винесено рішення від 14.03.2024 № 084450008571 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ч. 4 ст. 115 Закону 1058, у зв`язку з недотриманням підпункту 6 пункту 2.1 Порядку 22-1 - до заяви про призначення пенсії не додано документи, які підтверджують смерть (загибель) особи у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків); довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерацією проти України, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж позивача становить 23 роки 01 місяць 27 днів. Також, роз`яснено позивачу, що після дооформлення та надходження у трьохмісячний строк прийнятих і подання додаткових необхідних документів рішення буде переглянуто щодо підрахунку необхідного стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Позивач 16.04.2024 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії згідно ч. 4 ст. 115 Закону 1058, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяви та наданих документів винесено рішення від 24.04.2024 № 084450008571 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу 20 років та з недосягненням встановленого пенсійного віку 55 років згідно з ст. 115 Закону 1058. ». У рішенні встановлено, що вік заявниці 54 роки, страховий стаж - 19 р. 4 міс. 24 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000, оскільки для зарахування роботи в селянському (фермерському) господарстві необхідно надати документ про сплату страхових внесків.

03 липня 2024 року позивачем втретє подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заяву про призначення їй пенсії згідно ч. 4 ст. 115 Закону 1058, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Рішення від 11.07.2024 № 084450008571 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 20 років відповідно до абз. 4, 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У рішенні встановлено, що вік заявниці - 54 роки, страховий стаж - 19 р. 6 міс. 26 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000 згідно довідки №61 від 15.04.2024 та службової записки №133368/02-16 від 27.11.2023. Даний період буде можливо врахувати після проведення зустрічної перевірки.

Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), яка визначає право громадян України на державне пенсійне забезпечення, передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 16 Закону №1788-XII військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 4 частини 1статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Так, пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12та13статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зміст вищезазначеної норми свідчить, що вона поширюються на:

1) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які брали участь у бойових діях,

2) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

3) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків);

4) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

5) дружин (чоловіків), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьків військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), чи захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

6) осіб, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

7) осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

8) осіб з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

9) осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

10) дружин (чоловіків), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьків, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних.

При цьому, визначеними в пункті 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умовами, за наявності яких вищезазначені особи мають право на дострокове призначення пенсії за віком є:

- досягнення чоловіками 55 років, а жінками - 50 років:

- наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Водночас, абзацом 3 частини 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

На виконання названих норм Закону №1058-IV Правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову від 25.11.2005 №22-1, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1 в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно положень розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії" Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно доПоложення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. (п. 1.1 розділу I Порядку №22-1).

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу I Порядку №22-1).

Відповідно до п. 2.1. розділу IІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно здодатком 3до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3,4до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

4) документи про місце проживання особи;

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;

7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням;

8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно допункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону;

9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації).

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.1 розділу IІ Порядку №22-1 документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації: висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; документи про проходження військової служби (служби); документи, які підтверджують родинні стосунки; свідоцтво про смерть; посвідчення члена сім`ї загиблого (за наявності).

Відповідно до пункту 2.9 розділу IІ Порядку №22-1 під час подання заяв, передбаченихпунктом 1.1розділу І,пунктом 3.1розділу III тапунктом 5.1розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).

Положеннями пункту 1.8 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.

Як встановлено судом позивач 07.03.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії на підставі ч. 4 ст. 115 Закону 1058.

До заяви позивачем додано копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорта громадянина України, свідоцтва про народження дітей, свідоцтва про шлюб, свідоцтво про смерть, трудової книжки, диплома, посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника.

Доказів подання позивачем до заяви від 07.03.2024 про призначення пенсії інших необхідних документів матеріали справи не містять.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком від 14.03.2024 № 084450008571 згідно із пунктом 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією тазаконами України, тому суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог в цій частині і наявності підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в рішення від 24.04.2024 № 084450008571 зазначено про відсутність страхового стажу 20 років та з недосягненням встановленого пенсійного віку 55 років згідно зі ст. 115 Закону № 1058.

Як встановлено у рішенні від 24.04.2024 № 084450008571 вік заявниці 54 роки, страховий стаж - 19 р. 4 міс. 24 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000, оскільки для зарахування роботи в селянському (фермерському) господарстві необхідно надати документ про сплату страхових внесків.

Надаючи оцінку доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо недосягнення позивачем встановленого пенсійного віку 55 років згідно зі ст. 115 Закону № 1058 суд вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають вимогам ч. 4 ст. 115 Закону № 1058 в частині обов`язкового досягнення заявником віку - для чоловіків - 55 років, а для жінок - 50 років. Оскільки, на дату звернення 16.04.2024 за призначенням пенсії вік позивачки становив 54 роки суд доходить висновку про протиправність висновків відповідача щодо недосягнення позивачем пенсійного віку передбаченого ч. 4 ст. 115 Закону № 1058.

Окрім того, відповідачем відмовлено у зарахуванні до страхового стажу частини періоду роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000 в селянському (фермерському) господарстві у зв`язку із відсутністю інформації про сплату страхових внесків за вказаний період.

Статтею 8 Закону України №1058передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зіст. 1 Закону України №1058, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно дозаконусплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цьогоЗакону.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 24 Закону України №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ч. 2ст. 24 Закону України №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно дост. 20 Закону України №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесківзакономпокладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Так, судом досліджено Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 та підтверджено відсутність інформації про сплату страхових внесків за позивача як найманого працівника за період з 01.04.1999 по 29.02.2000.

При цьому, як вже вказувалось судом, трудова книжка позивача містить запис про спірний період роботи.

Отже, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періодів його роботи.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періоду роботи позивача з 10.08.1992 по 27.01.2000 через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17 та від 08.04.2022 у справі №242/1568/17.

А тому із урахуванням вже зарахованих пенсійним органом до страхового стажу періодів роботи, до зарахування підлягає період з 10.08.1992 по 27.01.2000.

Також, як встановлено судом позивачем 03.07.2024 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заяву про призначення їй пенсії згідно ч. 4 ст. 115 Закону 1058 із довідкою ПП «Агрофірма «Славутич» №61 від 15.04.2024 про сплату за період з 1992 року по 200 рік страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також, згідно службової записки начальника фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.11.2023 № 13368/02-16 за даними відділу забезпечення поповнення бюджету № 2 фінансово-економічного управління ПП «Агрофірма «Славутич» сплачувало страхові внески загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.08.1992 по 31.01.2000.

Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області у рішення від 11.07.2024 № 084450008571 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 20 років - до страхового стажу не зараховано період роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000 згідно довідки №61 від 15.04.2024 та службової записки №133368/02-16 від 27.11.2023. Зазначено, що даний період буде можливо врахувати після проведення зустрічної перевірки.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зістаттею 44 Закону № 1058органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.

Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.

Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачами до теперішнього часу не проведено перевірку довідки №61 від 15.04.2024.

Водночас, як зазначалося раніше неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Окрім того, суд зазначає, що рішення від 11.07.2024 № 084450008571 не містить зауважень відповідача до довідки №61 від 15.04.2024 та службової записки №133368/02-16 від 27.11.2023 або інших доводів на користь неможливості їх врахування під час призначення пенсії позивачу.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачами зазначених вище принципів при прийнятті рішень від 24.04.2024 № 084450008571 та від 11.07.2024 № 084450008571 дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації відмовлено у призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити стаж позивача.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про невідповідність рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 084450008571 від 24.04.2024 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 084450008571 від 11.07.2024 критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2ст.2 КАС України, а отже такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Як передбачено п.2 ч.2ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3ст.245 КАС України).

Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв`язку з ч.2ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для одержання пенсії за віком на підставі ч. 4 ст. 115 Закону № 1058. Зокрема, наявність у позивача страхового стажу.

Разом з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9Рішення Конституційного СудуУкраїнивід 30.01.2003 №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка протиУкраїни"(Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага протиУкраїни"(Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке прийняло перше із спірних рішень про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача,яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

З огляду на викладене, оскільки вирішення питання, наявності права напенсію(підрахунку страхового стажу) є прерогативою пенсійного органу, суд вбачає у необхідності захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажупозивача період роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000 згідно довідки №61 від 15.04.2024 та службової записки №133368/02-16 від 27.11.202,повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - згідно ч. 4 ст. 115 Закону № 1058 та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача понесені у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У зв`язку із відсутністю документального підтвердження понесення позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, а також розрахунку таких витрат суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд., 66, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул.Кобилянської Ольги, буд.1/площа Центральна, буд. 3, ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд.1/площа Центральна, буд. 3, ЄДРПОУ 40329345) про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком № 084450008571 від 24.04.2024 згідно із ч. 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063) про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком № 084450008571 від 11.07.2024 згідно із ч. 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 10.08.1992 по 27.01.2000 згідно довідки №61 від 15.04.2024 і службової записки №133368/02-16 від 27.11.2023, повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - згідно із ч. 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 грудня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз