Рішення

від 29.11.2024 по справі 530/2417/24

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/2417/24

2-о/530/163/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

29.11.2024 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Сахно З.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в м.Зіньків справу за заявою

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Зіньківської міської ради, місце знаходження : м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 40 Полтавської областіпро визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з заявою про встановлення факту перебування на утриманні померлої ОСОБА_2 не менше одного року до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років померла ОСОБА_2 , цивільна дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Згідно довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 239 від 13.11.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2. Станом на день її смерті за вказаною адресою разом із померлою проживав та був зареєстрований її чоловік, ОСОБА_3 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у цивільному шлюбі понад сорок років, спільних дітей у подружжя не було. ОСОБА_2 офіційно у шлюбі не перебувала, дітей не мала. ОСОБА_3 мав від першого шлюбу сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до по господарської книги № 14 особовий рахунок № 744 за 1950-1952 роки дружина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 померла в ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_3 ветеран та інвалід Великої Вітчизняної війни. В ході Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3 отримав поранення в наслідок якого втратив ліву ногу. ОСОБА_3 був інвалідом першої групи тому знаходився на утриманні своєї цивільної дружини, ОСОБА_2 , яка його утримувала до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким, вели спільне господарство, утримували будинковолодіння. ОСОБА_2 доглядала та піклувалася за станом здоров`я свого цивільного чоловіка ОСОБА_3 , купуючи необхідні ліки та продукти харчування. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,3803 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5321387800:00:023:0019, яку прийняв її цивільний чоловік ОСОБА_3 , який перебував на утриманні померлої, але юридично не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , на випадок свої смерті зробив заповітне розпорядження, яким все майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і все те, що буде йому належати на день його смерті по закону заповів своєму сину, ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 92 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Згідно довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 240 від 13.11.2024 року, ОСОБА_3 на день своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2. Станом на день його смерті за вказаною адресою зареєстровано місце проживання його онука, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори на померлого ОСОБА_3, 17 квітня 2014 року заведена спадкова справ № 105. Спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , який згідно поданої заяви прийняв спадщину. ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 і відповідно до норм чинного законодавства України спадщину прийняв. Державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з тим, що на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , діяв Цивільний кодекс України (в редакції 1963 року), а згідно ст.ст.529-530 ЦКУ (в редакції 1963 року) факт перебування на утриманні ОСОБА_2 батька ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не встановлений. Враховуючи вищевикладене заявник звернувся з зазначеними вимогами до суду.

В судове засідання заявник, ОСОБА_1 та його представник адвокат Тараненко С.О. не з`явилися, написали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримали заявлені вимоги, просили їх задовільнити.

В судове засідання заінтересована особа, представник Зіньківської міської ради Полтавської області не з"явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Зачитавши заяву заявника, заінтересованої особи та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.5,6).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у цивільному шлюбі понад сорок років, спільних дітей у подружжя не було. ОСОБА_2 офіційно у шлюбі не перебувала, дітей не мала.

Відповідно до по господарської книги № 14 особовий рахунок № 744 за 1950-1952 роки дружина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 померла в ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_3 ветеран та інвалід Великої Вітчизняної війни. В ході Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3 отримав поранення в наслідок якого втратив ліву ногу (а.с.15-17). ОСОБА_3 був інвалідом першої групи, тому знаходився на утриманні своєї цивільної дружини ОСОБА_2 , яка його утримувала до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким, вели спільне господарство, утримували будинковолодіння. ОСОБА_2 доглядала та піклувалася за станом здоров`я свого цивільного чоловіка ОСОБА_3 , купуючи необхідні ліки та продукти харчування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років померла ОСОБА_2 цивільна дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ( а.с.11).

Згідно довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 239 від 13.11.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2. Станом на день її смерті за вказаною адресою разом із померлою проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_3 . Підстава: по господарська книга № 2 особовий рахунок № НОМЕР_3 за 1996-2000 роки ( а.с.13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,3803 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5321387800:00:023:0019 (а.с.12), яку прийняв її цивільний чоловік ОСОБА_3 , який перебував на утриманні померлої, але юридично не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , на випадок свої смерті зробив заповітне розпорядження, яким все майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і все те, що буде йому належати на день його смерті по закону заповів своєму сину, ОСОБА_1 ( а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 92 років, помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ( а.с.8).

Згідно довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 240 від 13.11.2024 року ОСОБА_3 на день своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2. Станом на день його смерті за вказаною адресою зареєстровано місце проживання його онука, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( а.с.14).

Спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , який згідно поданої заяви прийняв спадщину.

Державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з тим, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 діяв Цивільний кодекс України (в редакції 1963 року), а згідно ст.ст.529-530 ЦКУ (в редакції 1963 року) факт перебування на утриманні ОСОБА_2 батька ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не встановлений (а.с.18).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав (для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення); чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови); встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться в п.8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Факт перебування на утриманні померлої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтверджуються матеріалами справи.

Згідно п. 4.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 доказом родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Пленум Верховного Суду України в абз.З п.1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

До числа спадкоємців за законом згідно ст.531 ЦК УРСР є непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. ОСОБА_3 ветеран та інвалід війни. В ході великої вітчизняної війни ОСОБА_3 отримав поранення в наслідок якого втратив ліву ногу. ОСОБА_3 був інвалідом першої групи.

За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки встановлення такого факту не суперечить чинному законодавству і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265, 268, 273, 315-316, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Зіньківської міської ради, місце знаходження: м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 40 Полтавської областіпро визнання права власності - задоволити.

Встановити факт перебування на утриманні померлої ОСОБА_2 не менше одного року до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та є батьком заявника ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко