Рішення

від 29.11.2024 по справі 320/27031/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року № 320/27031/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Агрохімпартнер») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про відповідність ТОВ «Агрохімпартнер» критеріям ризиковості платника на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку №91522 від 01.05.2023;

- зобов`язати відповідача виключити ТОВ «Агрохімпартнер» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідач рішенням від 22.03.2023 №58373 визнав його таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку із зазначенням ознаки ризиковості пункт 8 Критеріїв ризиковості. За результатами розгляду поданих позивачем заяви з документами відповідач прийняв оскаржуване рішення від 01.05.2023 №91522 про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: 03 відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; 07 недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування у взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Агровіт Груп» за типом операції «постачання», за період з 01.01.2022 по 01.05.2023, код згідно УКТ ЗЕД операції, яка визначена як ризикова, 3102210000 (сульфат амонію).

Позивач стверджує про невідповідність його жодному з Критеріїв ризиковості платника податку як такого, що здійснює реальну господарську діяльність та має достатню матеріально-технічну базу та трудові ресурси, використовує у своїй діяльності такі господарські активи як офісні приміщення, його контрагентами є реальні суб`єкти підприємницької діяльності.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки ним були надані контролюючому органу пояснення з документами, які підтверджують господарські операції позивача з відповідним контрагентом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачем були здійснені господарські операції з постачання сульфату амонію, код УКТ ЗЕД 3102210000, яка визначена як ризикова. З урахуванням отриманої від позивача інформації та копій відповідних документів було прийнято оскаржуване рішення від 01.05.2023 №91522, яким позивача віднесено до переліку ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податків.

На думку відповідача, віднесення платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, не порушує їх права та інтереси, оскільки не породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що ним було наведено вичерпні пояснення та надано відповідні докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій відносно укладеного з ТОВ «Агровіт Груп» договору. Позивач наголошує на тому, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано твердження та аргументи ТОВ «Агрохімпартнер».

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» (ідентифікаційний код 35745692, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, кім. 708) 07.03.2008 зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності за КВЕД зазначено 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві від 22.03.2023 №58373 позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності. Підставою вказано пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку із зазначенням кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, 03 та 07. Відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку встановлена за господарською операцією з постачання за період з 01.01.2022 по 22.03.2023 товару за кодом УКТ ЗЕД 3102210000 контрагенту з податковим номером 38135005 (ТОВ «Агровіт Груп»).

Позивачем подано на адресу Комісії регіонального рівня заяву від 21.04.2023 №1/2023 про невідповідність ТОВ «Агрохімпартнер» критеріям ризиковості платника податку, зазначеним у рішення від 22.03.2023 №58373.

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві від 01.05.2023 №91522 з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 21.04.2023 №1 позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Підставою вказано пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку із зазначенням кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, 03 та 07. Відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку встановлена за господарською операцією з постачання за період з 01.01.2022 по 22.03.2023 товару за кодом УКТ ЗЕД 3102210000 контрагенту з податковим номером 38135005 (ТОВ «Агровіт Груп»).

В означеному рішенні вказано про ненадання позивачем копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку, а саме: договір з додатками до нього; довіреність, акт керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг; первинні документи щодо зберігання; первинні документи щодо транспортування; первинні документи щодо навантаження продукції; первинні документи щодо розвантаження продукції; складські документи (інвентаризаційні описи); рахунки-фактури/інвойси; акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг); накладна; розрахунковий документ; банківська виписка з особових рахунків.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів, визначений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку №1165 визначено такі критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банку/небанківського надавача платіжних послуг, крім рахунків у Казначействі (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Кодексу.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Кодексу.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції.

У разі отримання рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку платник податку має право подати на розгляд комісії регіонального рівня інформацію та копії відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом дев`ятим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом дев`ятим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

У рішенні про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (додаток 4) за результатами розгляду інформації та копій документів, надісланих відповідно до абзацу восьмого цього пункту, комісія регіонального рівня у відповідних полях рішення зазначає детальну інформацію, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, зазначає/обирає з переліку документ/документи, не наданий/не надані платником податку, який може/які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі рішення комісії регіонального рівня або рішення суду автоматично виключаються з переліку ризикових його контрагенти за умови, що:

виключною підставою для включення такого контрагента до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості на підставі пункту 8 додатка 1, було здійснення операції з таким платником податку;

відсутні інші підстави та інформація, за якою встановлено відповідність контрагента критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1165 комісії центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, скарги на рішення комісій регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку та скарги на рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 27 Порядку №1165 визначено, що комісія контролюючого органу в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, Податкового кодексу України та законів, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком.

Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення (абз.5,6 та 8 пункту 40 Порядку №1165).

Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, у якому зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Отже, право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/ невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Тобто, Порядок №1165, який є чинним та діяв під час прийняття спірного рішення, прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Зокрема, такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94022453) та від 16.02.2021 у справі №280/3235/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94938128).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Верховний Суд у вищевказаній постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі №520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Як зазначено вище, Головне управління ДПС у м. Києві у спірному рішенні від 01.05.2023 №91522 зазначило про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Так, у спірному рішенні вказано коди податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості:

- код 03 - відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

- код 07 недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції).

У розділі «Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку», вказано: постачання за період з 01.01.2022 по 01.05.2023 за кодом УКТ ЗЕД 3102210000 з контрагентом 38135005 (ТОВ «Агровіт Груп»).

У вказаному рішенні зазначено про ненадання позивачем таких документів: договір з додатками до нього; довіреність, акт керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг; первинні документи щодо зберігання; первинні документи щодо транспортування; первинні документи щодо навантаження продукції; первинні документи щодо розвантаження продукції; складські документи (інвентаризаційні описи); рахунки-фактури/інвойси; акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг); накладна; розрахунковий документ; банківська виписка з особових рахунків.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що прийняттю відповідачем спірного рішення передувало направлення позивачем заяви від 21.04.2023 про невідповідність ТОВ «Агрохімпартнер» критеріям ризиковості платника податку, що зазначені в рішенні №58373 від 22.03.2023. Направленню цих пояснень з документами, у свою чергу, передувало прийняття контролюючим органом рішення №58373 від 22.03.2023 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків, яке було прийнято за результатом аналізу діяльності позивача з контрагентом: ТОВ «Агровіт Груп».

Судом встановлено, що позивач орендує нерухоме майно: приміщення №13 за адресою м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 42 згідно договору оренди нерухомого майна від 21.08.2019 №401-7/4; нежитлове приміщення №71 за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 згідно договору суборенди від 01.02.2023 №Д01/02-23Агр.

Означені об`єкти нерухомого майна відображені позивачем у повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, поданою контролюючому органу 10.02.2023, від 19.05.2020.

Відповідно до штатного розпису позивача станом на 01.01.2022 кількість штатних одиниць ТОВ «Агрохімінвест» складала 4 одиниці, з яких 3 штатних робітники та 1 позаштатний робітник.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «Агровіт Груп» (покупець) укладено договір про постачання товару від 14.01.2022 №22-058, за умовами якого постачальник зобов`язується передати в обумовлені строки у власність покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка може здійснюватися на умовах EXV, FCA, СРТ, DDP відповідно до Інкотермс 2010. Конкретні умови поставки товару сторони щоразу визначають у відповідній специфікації.

Відповідно до специфікації №1 від 14.01.2022 до договору від 14.01.2022 №22-058 предметом поставки визначено сульфат амонію кристалічний у кількості 67 тон загальною вартістю 1273013,40 грн. Умови (базис) поставки товару: СРТ станція Вінниця.

Позивачем виставлено ТОВ «Агровіт Груп» рахунок на оплату від 14.01.2022 №сул-000667 на суму 1273013,40 грн.

Оплата товару здійснена у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого матеріали справи містять копію платіжної інструкції №507 від 19.01.2022 на суму 1273013,40 грн.

Позивачем виписано на адресу ТОВ «Агровіт Груп» податкову накладну від 19.01.2022 №2 на суму 1273013,40 грн, у тому числі податок на додану вартість 212168,90 грн.

Означена господарська операція відображена на рахунках позивача №№ 281, 361, 631.

На підтвердження наявності товару у місці видачі матеріали справи містять копію накладної від 20.01.2022 про прибуття вантажу 20.01.2022 на залізничну станцію Вінниця «Ю-Зап».

Поставка товару позивачем контрагенту-покупцю ТОВ «Агровіт Груп» відбувалась на підставі видаткової накладної від 20.01.2022 №1.

Означений товар придбано позивачем за договором від 05.11.2021 №142/21, укладеним з ТОВ «Сарс Агро», за умовами якого позивачу поставлено сульфат амонію кристалічний у кількості 67 тон загальною вартістю 1206000,00 грн відповідно до специфікації №5 від 05.11.2021. Факт оплати товару підтверджується копією платіжної інструкції від 19.01.2022 №451 на суму 1206000,00 грн. ТОВ «Сарс Агро» виписано на адресу позивача податкову накладну від 19.01.2022 №14 на суму 1206000,00 грн, у тому числі ПДВ 201000,00 грн.

Щодо відсутності складських приміщень, позивачем було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що товариство закупає товари виключно під індивідуальні замовлення контрагентів (кінцевих споживачів) та безпосередньо доставляє товар на їх склади або організовує вивіз зі складу постачальника на склад покупця, у зв`язку з чим відсутня необхідність у наявності власних складів. Це дозволяє ТОВ «Агрохімпартнер» не витрачати кошти на оренду складів, що оптимізує затрати для самого товариства та не відображається на ціні товару, який поставляється.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було придбано у ТОВ «Сарс Агро» товар, що безпосередньо використовується позивачем у власній господарській діяльності, який у подальшому поставлено контрагенту-покупцю ТОВ «Агровіт Груп» без необхідності зберігання такого товару на складі у зв`язку з тим, що його придбання здійснюється позивачем виключно під індивідуальні замовлення.

При цьому, суд зазначає, що всі вищевказані документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Проте, відповідач безпідставно залишив поза увагою надані позивачем пояснення та документи.

Відтак, віднесення позивача до ризикових платників з тих підстав відсутності необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; недостатній кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції) по операції з постачання у період з 01.01.2022 по 01.05.2023 ТОВ «Агровіт Груп», суд оцінює критично.

Суд зазначає, що спірне рішення всупереч вимогам Порядку №1165 не містить детальної інформації, за якої встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірне рішення не містить викладення обґрунтування його прийняття, зокрема, аналізу наданих позивачем пояснень з документами та підстав, з яких такі пояснення та документи не були враховані контролюючим органом.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

У постанові від 22.07.2021 у справі №520/480/20 Верховний Суд зауважив, що саме лише посилання ГУ ДПС про те, що аналіз діяльності платника податків свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 року у справі №340/1098/20 дійшов висновків, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Верховний Суд у постановах від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 та від 02.12.2021 у справі №340/1098/20 зазначив, що навіть, якщо Порядком №1165 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, проте не виконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком №1165 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування рішення.

Суд зазначає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

У спірному рішенні контролюючий орган зазначив про ненадання позивачем документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.

Проте, відповідач під час розгляду справи не зазначив, яким саме чином відсутність вищевказаних (за наявності інших, поданих позивачем первинних документів) впливає на реальність та/або ризиковість здійснення позивачем господарських операцій з поставки та придбання товару та на питання відповідності позивача платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Суд зауважує, що обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався орган пенсійного фонду при прийнятті такого рішення.

Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Водночас, спірне рішення не містить чітких обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 було витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві: докази створення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, та її персональний склад; копію протоколу засідання комісії, на якому було прийнято спірне рішення; копію спірного рішення та усіх документів, на підставі яких воно було прийнято (у т.ч. податкова інформація).

Проте, відповідач вимоги ухвали суду від 11.08.2023 не виконав, витребувані докази суду не надав і тим самим, не підтвердив правомірність висновків щодо відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку.

Керуючись цією нормою, суд вважає за можливе визнати обставини, для з`ясування яких ухвалою про відкриття провадження у справі витребовувалися докази, а саме: відсутність достатніх законних (та документально підтверджених) підстав для прийняття спірного рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Отже, враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи не було доведено правомірність прийняття спірного рішення від 01.05.2023 №91522 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, ненадання відповідачем витребуваних доказів по справі та неподання без поважних причин відзиву на позов, суд вважає, що спірне рішення було прийнято протиправно та необґрунтовано.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рішення відповідача, в якому не наведені мотиви його прийняття, свідчить про порушення відповідачами як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, призводять до непрозорості та непередбачуваності дій відповідачів, які перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Враховуючи вищевказане, приймаючи до уваги те, що у спірному рішенні не наведені підстави відхилення наданих позивачем пояснень та документів, тобто не викладено мотивування відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.05.2024 №91522 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку суб`єктів господарювання, які відповідають критеріям ризиковості, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно включив позивача до переліку ризикових платників податку, суд вважає, що у даному випадку у Головного управління ДПС у м. Києві, як територіального органу ДПС України, в якому позивач перебуває на обліку, відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а задоволенню позову у цій частині направлено виключно на ефективний захист порушених прав та повернення позивача у те становище, у якому він перебував до прийняття відповідачем спірного рішення.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2023 №544.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.05.2023 №91522 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» (ідентифікаційний код 35745692) критеріям ризиковості платника податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» (ідентифікаційний код 35745692) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» (ідентифікаційний код 35745692; місцезнаходження:04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, кім. 708) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.