Рішення

від 02.12.2024 по справі 320/36693/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року справа №320/36693/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Трейдінвест ЛТД» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Трейдінвест ЛТД» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2023 №0555650707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено фактичну перевірку незаконно, з порушенням чинного законодавства, без наявності конкретних підстав для її проведення, з порушення порядку проведення контрольно-розрахункової закупівлі. На переконання позивача, внаслідок незаконності перевірки, прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/36693/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла заява представника позивача, до якої долучено уточнену позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 16.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/36693/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти вимог позову у повному обсязі, оскільки фактична перевірка проведена контролюючим органом у відповідності до норм чинного податкового законодавства, а виявлені порушення вимог п.1, п.2, п.11, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення прийняті.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 07.08.2023 №3885-п, направлень на перевірку від 07.08.2023 №№13801/26-15-07-01-01, №13830/26-15-07-07-01 проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин-кафе, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка Юрія 3, н/прим. №866, який належить ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД».

За результатами фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві складено акт від 11.08.2023, який зареєстрований в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання 14.08.2023 №53724/26/15/07/43585411 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» п.1, п.2, п.11, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2023 №0555650707, яким до позивача на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.7 ст.17, ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 33582,85 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) - п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України.

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано ст. 80 Податкового кодексу України, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у п. 80.2 цього Кодексу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі №826/11217/18 процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якої лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки.

Крім того, статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов`язки і відповідальність посадових та службових осіб контролюючих органів.

Так, відповідно до п.п. 21.1.8. ст. 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Що стосується допуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу, то суд керується положеннями статей 80 і 81 Податкового кодексу України.

Згідно п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судова практика у подібних правовідносинах сформувалася таким чином, що допускаючи посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, платник втрачає право на оскарження наказу про її проведення. Таку позицію свого часу сформував Верховний Суд України у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, яка викладена, зокрема, у постанові від 20.02.2018 у справі №826/1205/16 та від 17.04.2018 у справі №826/12612/17. Верховний Суд наголосив, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе податкового контролю. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення податкової перевірки.

Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» є наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 07.08.2023 №3885-п.

Зі змісту наказу слідує, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки податковим органом зазначено, зокрема, п.п. 80.2.2., п.п.80.2.6 п.80.2, п.80.6 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI, також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.

Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 04.08.2023 №1385/26-15-07-07-00-12.

Вказаним наказом від 07.08.2023 №3885-п вирішено провести перевірки платників податків, зазначених у додатках 1-57, у тому числі ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» (код 43585411) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Відповідно до п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп.80.2.6).

З вищенаведеного слідує, що фактична перевірка може бути проведена лише за наявності підстав, передбачених ПК України, про які має бути повідомлений платник податків.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати всі вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Між тим, суд зазначає, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Суд звертає увагу на те, що доповідна записка управління фактичних перевірок, яка підпадає під дію пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, повинна містити інформацію про конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Вказана доповідна записка податковим органом до матеріалів справи не долучена, отже суд позбавлений можливості дослідити її зміст на предмет наявності підстав для проведення спірної перевірки.

В тексті позову позивач також вказує, що можливості ознайомитися з такою запискою в нього не було.

Відповідачем відносно даних обставин жодних пояснень не надано.

Крім того, суд зазначає, що в наказі від 07.08.2023 №3885-п не вказано, яка інформація була отримана відповідачем щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація була надана.

Під час судового розгляду справи податковим органом, окрім загальних посилань, взагалі не надано жодного документального доказу на підтвердження підстав проведення фактичної перевірки позивача, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у пп. 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пп. 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (п. 80.3 ст. 80 ПК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №803/1171/17, підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України закріплено таку підставу проведення фактичної перевірки як виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, тобто фактична перевірка повинна проводитись лише щодо тих фактів (порушень), які встановлені попередньою перевіркою.

Однак, до матеріалів справи відповідачем не додано доказів на підтвердження порушення позивачем вимог законодавства з питань, визначених у підпункті 75.1.3, що зафіксовано результатами попередньої перевірки ( акт перевірки тощо), які слугували б підставою для призначення повторної фактичної перевірки.

Наказ на перевірку не містить будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом та які факти (порушення), встановлені попередньою перевіркою.

Видаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, зокрема, пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, однак не обґрунтував, які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД».

Крім того, перевіркою встановлено, що 04.08.2023 в магазині-кафе за адресою: м.Київ, вул. Кондратюка, буд. 3, н/прим. №866, де здійснює діяльність ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» було реалізовано пиво «Львівське світле» за ціною 26, 60 грн. Дана розрахункова операція проведена в готівковій формі та продавцем видано чек, який імітує фіскальний чек та який відрізняється від чеків, які видаються продавцями за проведені розрахунки в безготівковій формі.

Перевіркою також встановлено, що згідно наявної податкової інформації в інформаційній системі СОД РРО ДПС України ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» 05.08.2023 проведено розрахункову операцію через РРО фіскальний №3000895983 з продажу пива «BUD IMPORT» 0,33 л., 3/б (залізна банка) за ціною 45,00 грн, в розрахунковому документі (фіскальний чек №117442 від 05.08.2023 о 20 год. 39 хв.) без відповідного коду УКТ ЗЕД для даного виду підакцизного товару. Таким чином перевіркою встановлено, що ТОВ «ЕКО ТРЕЙДІНВЕСТ ЛТД» не забезпечено програмування РРО.

При цьому, аналізуючи положення статей 75, 80 Податкового кодексу України, суд зазначає, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це кореспондується із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно з робочим графіком суб`єкта господарювання.

Перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

При цьому отримання інформації з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.

Відтак, порушення, зазначені у Акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За встановлених обставин, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів наявності чи отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка надавала б йому право на проведення перевірки або доказів на підтвердження порушення позивачем вимог законодавства з питань, визначених у підпункті 75.1.3, що зафіксовано результатами попередньої перевірки, тобто відповідачем не доведено наявність вказаних ним підстав (пп.80.2.2, пп.80.2.6 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України) для проведення фактичної перевірки, тому вказана перевірка є незаконною та такою, що не має правових наслідків, відповідно, прийняте за результатами такої перевірки рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 2422,41 грн. (платіжна інструкція №70 від 05.01.2024).

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2422,41 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Трейдінвест ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2023 №0555650707;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Трейдінвест ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,41 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.