Ухвала

від 02.12.2024 по справі 440/11861/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/11861/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії) ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;

зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, щомісячної та разової премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів;

визнати протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 по 13 серпня 2024 року у належному розмірі;

зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року;

зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3598,15 грн) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 13 серпня 2024 року включно в розмірі 209 271,42 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 в одноразову грошову допомогу при звільненні та в компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік в кількості 45 календарних днів щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3598,15 грн;

зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік в кількості 45 календарних днів з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3598,15 грн та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).

12.11.2024 до суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого представник відповідача наполягав на залишенні позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск ним строку звернення до суду з цим позовом.

Посилаючись на приписи частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як до суду позивач звернувся лише у жовтні 2024 року.

Розглянувши заяву представника відповідача та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

Цей спір стосується правомірності нарахування й виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 13.08.2024 та одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації відпустки за 2024 рік.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.

Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.

Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на початок виникнення спірних відносин - 29.01.2020) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".

Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 07.09.2023 у справі №620/1201/23, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

На необхідність врахування цих висновків звернув увагу Верховний Суд у постановах від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.

Отож до позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 18.07.2022 строк звернення не застосовується.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).

Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 у справі №160/759/23.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 був продовжений на період дії карантину, розпочав свій відлік 01.07.2023 та завершився 02.10.2023.

Водночас станом на 02.10.2023 позивач продовжував проходити службу, звільнений з 3 ДПРЗ з 13.08.2024.

Тож порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі є триваючим, розпочалось 29.01.2020 та не було усунутим до моменту звільнення ОСОБА_1 13.08.2024.

Матеріали справи не містять відомостей разом з їх документальним підтвердженням, що позивачу при звільненні було надано письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Так, згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Доводи представника відповідача про те, що зазначені вище приписи статті 116 КЗпП України не поширюються на позивача суд визнає помилковими з огляду на наведений вище висновок Верховного Суду щодо поширення на спірні відносини положень статті 233 КЗпП України, у частині другій якої міститься бланкетна норма про необхідність вручення працівнику при звільненні письмового повідомлення у порядку, передбаченому статтею 116 КЗпП України.

Представник відповідача не довів належними та допустимими доказами факт ознайомлення позивача з розміром його грошового забезпечення та порядком його обчислення (шляхом надання розрахункових листів, письмових повідомлень тощо).

Представник позивача 12.09.2024 звернулась до 3 ДПРЗ з адвокатським запитом щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення, а відповідач листом від 27.09.2024 повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку і доплати грошового забезпечення /а.с. 18/.

З цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 04.10.2024, тобто в межах тримісячного строку з дня звільнення.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

А тому у задоволенні заяви представника відповідача належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 5, 44, 118, 121, 122, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

СуддяІ.Г. Ясиновський