Рішення

від 29.11.2024 по справі 480/2097/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року Справа № 480/2097/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2097/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови № 606 від 24.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язаному, який зайнятий постійним доглядом за хворою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (Комунального некомерційного підприємства "Краснопільский центр первинної медико-санітарної допомоги" Краснопільскої селищної ради), що виданий за формою первинної облікової документації № 080-4/о від 04.10.2023 (дійсне до 04.10.2024) потребує постійного догляду як особа яка не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язаному, який зайнятий постійним доглядом за хворою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійному догляду.

Свої вимоги мотивує тим, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі положень абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції Закону № 2122-ІХ від 15.03.2022) через сімейні обставини, а саме внаслідок здійснення ним постійного догляду за своєю матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якої згідно із висновком ЛКК закладу охорони здоров`я, зафіксовано наявність порушення функцій організму через які, вона як невиліковно хвора особа не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись, а тому потребує постійного стороннього догляду, за відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за результатами розгляду якої у наданні відстрочки було відмовлено.

Ухвалою суду від 20.03.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач у відзиві (а.с. 31-34) зазначив, що до заяви про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 , був доданий висновок ЛКК, згідно з яким ОСОБА_2 , рекомендовано соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. В той же час, підтвердженням наявності підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації, згідно з абзацом 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є висновок МСЕК про необхідність постійного стороннього догляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Громадянин України ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

З метою отримання відстрочки від призову, 21.02.2024 позивач звернувся до третього відділу Сумського РТЦК із заявою, у якій повідомляв про те що він здійснює постійний догляд за матір`ю на підставі висновку ЛКК, у зв`язку з чим, на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", просив надати відстрочку від призову під час мобілізації. (а.с.22)

При цьому, разом із заявою він надав копії та оригінали наступних підтверджуючих обставину документів: копії паспортів, копія висновку ЛКК від 04.10.2023, копію довідки від 30.10.2023, копію військового квитка.

Відповідач листом від 24.02.2024 №606 повідомив про відсутність підстав для надання відстрочки на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з тих підстав, що на підтвердження потреби у постійному догляді матері позивача, не був наданий відповідний висновок МСЕК. Щодо наданого висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма № 080-4/о) від 04.10.2023 ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Даний висновок наданий для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.(а.с. 23)

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 (далі Закон № 3543-ХІІ)

Відповідно до статті 4 Закону № 3543-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин

Згідно із абзацом 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції Закону № 2122-IX від 15.03.2022, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

З аналізу вищезазначених норм Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, є вичерпним та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки. слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Порядок надання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 р. №859 (далі - Порядок №859) встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. №1161.

За змістом п.7 Порядку №859 встановлено, що для призначення і виплати компенсації, серед іншого подається висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.

Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267, Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 затверджено форму первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення (далі - Інструкція №407).

Згідно з п.п.4, 9, 11 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Суд враховує, що соціальна послуга догляду вдома, як і соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі надаються не лише особам, які потребують постійного догляду. Однак, для визначення змісту соціальної послуги підлягають встановленню індивідуальні потреби особи, яка потребує надання соціальних послуг.

Таким чином, висновок за формою №080-4/о підтверджує потребу особи в наданні їй соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку №859. При цьому сам по собі висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о не свідчить про потребу особи в постійному догляді, для цілей застосування абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, та підлягає врахуванню з результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.

Суд бере до уваги, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка за висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. До заяви позивач долучив ряд документів, зокрема, копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2023 виданим "Краснопільським центром первинної медико-санітарної допомоги", копію довідки начальника відділу соціального захисту населення Краснопільської селищної ради від 30.10.2023 №367, копію Акту про встановлення фактичного місця проживанням особи від 20.02.2024 №13(а.с. 13, 20-21).

Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2023 за формою №080-4/о, виданим Краснопільським центром первинної медико-санітарної допомоги Краснопільскої селищної ради рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с. 20).

Довідкою від 30.10.2023 №367 підтверджено, що позивач перебуває на обліку у відділі соціального захисту населення Краснопільської селишної ради як отримувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. (а.с.21)

За наведених обставин, суд робить висновок, що позивач разом із заявою від 21.02.2024 надав достатні докази на підтвердження того, що його мати внаслідок хвороби має потребу у постійному догляді, а тому доводи відповідача про необхідність надати висновок медико-соціальної експертизи є безпідставними.

З огляду на це, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вирішити питання щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом п. 1 Положення № 154, залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 11 Положення № 154, районні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформлюють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік (абз 5, 9 Положення).

З аналізу цих положень слід дійти висновку, що районні центри комплектування та соціальної підтримки не приймають рішення щодо відстрочки від призову, а до їх повноважень належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, з урахуванням чого, готують для розгляду відповідними комісіями матеріали з питань надання відстрочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 у справі №810/3393/17.

За наведених обставин, враховуючи приписи ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Порядку №154, за якими повноваження щодо розгляду питання надання відстрочки здійснюється районними (міськими) призовними комісіями, то суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про надання йому відстрочки від призову під час мобілізацією на підставі абз 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови № 606 від 24.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язаному, який зайнятий постійним доглядом за хворою матір`ю.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 21.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко